Постанова

від 21.03.2012 по справі 9/136/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 9/136/2011

Вищий господарський су д України у складі колегії: го ловуючого, судді Кузьменка М . В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представників позивача ОСОБА_1 (дов. від 20.03.12), ОСОБА_2 (дов. від 20.03.12), О СОБА_3, ОСОБА_4 (дов. від 15.03.12 ), розглянувши у відкритому су довому засіданні касаційну с каргу фізичної особи-підприє мця ОСОБА_5 на постанову Д ніпропетровського апеляцій ного господарського суду від 21 грудня 2011 року у справі № 9/136/2011 з а позовом товариства з обмеж еною відповідальністю “Ліпр оеп” до фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_5 про стягненн я 150 070 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року товар иство з обмеженою відповідал ьністю “Ліпроеп” звернулося до господарського суду Луга нської області з позовом до ф ізичної особи-підприємця О СОБА_5 про стягнення 150 070 грн. з підстав невиконання зобов' язання.

Відповідач позов не визна в, посилаючись на припинення зобов' язання.

Рішенням господарського с уду Луганської області від 12 в ересня 2011 року (суддя А. Ворожц ов) у позові відмовлено з моти вів безпідставності вимог.

Постановою Донецького апе ляційного господарського су ду від 21 грудня 2011 року рішення скасовано та позов задоволе но.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 просить постанову скасувати з підстав неправи льного застосування господа рським судом статті 203 Господа рського кодексу України, ста тті 601 Цивільного кодексу Укра їни, статей 42, 43, 22, 32, 33, 36, 38, 43, 53, 95, 101 та пр ийняти нове рішення.

Товариство з обмеженою від повідальністю “Ліпроеп” про ти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що к асаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами вст ановлено, що 1 грудня 2010 року то вариство з обмеженою відпові дальністю “Ліпроеп” та фізич на особа - підприємець ОСОБ А_5 уклали договір № 25 про зво ротно-фінансову допомогу на суму 200 000 грн.

Відповідач зобов' язався повернути грошові кошти прот ягом 90 календарних днів з моме нту їх надання (пункт 4.1 догово ру).

З 6 по 29 грудня 2010 року позивач перерахував 157 970 грн., а 10 грудня ц. р. відповідач повернув пози вачеві 7 900 грн.

У квітні 2011 року позивач звер нувся до відповідача з вимог ою погасити боргу у розмірі 150 070 грн., яка залишена без задов олення, що спричинило зверне ння позивача до господарсько го суду за захистом порушено го права.

Відмовляючи у позові, гос подарський суд виходив з тог о, що крім договору від 1 грудн я 2010 року № 25 про зворотно-фінан сову допомогу, сторони уклал и договори від 2 квітня 2010 року № 4 про переробку сировини та в ід 1 грудня 2010 року № 23 про зворо тно-фінансову допомогу, на ум овах яких фізична особа-підп риємець ОСОБА_5 передав то вариству з обмеженою відпові дальністю “Ліпроеп” на перер обку продукти феросплавного виробництва та надав фінанс ову допомогу в розмірі 120 000 грн . і, у зв' язку з вимогою позив ача погасити борг, заявив про припинення зобов' язання за рахуванням.

Здійснюючи перегляд ріше ння, апеляційний господарськ ий суд не визнав подані відпо відачем докази про надання п озивачеві позики належними і допустимими та встановив, що до моменту звернення позива ча до господарського суду і п ід час розгляду справи судом першої інстанції позивач не отримував заяву про зарахув ання зустрічних однорідних в имог.

За правилами статті 601 Цивіл ьного кодексу України, зобов ' язання припиняється зарах уванням зустрічних однорідн их вимог, строк виконання яки х настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлен ий або визначений моментом п ред' явлення вимоги. Зарахув ання зустрічних вимог може з дійснюватися за заявою одніє ї із сторін.

Відповідно до статті 1046 Циві льного кодексу України за до говором позики одна сторона (позикодавець) передає у влас ність другій стороні (позича льникові) грошові кошти або і нші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо в' язується повернути позик одавцеві таку ж суму грошови х коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей а бо інших речей, визначених ро довими ознаками.

За обставин невиконання ві дповідачем грошових зобов' язань, апеляційний господарс ький суд, встановивши в його д іях склад цивільного правопо рушення, застосувавши до спі рних правовідносин правила с татті 193 Господарського кодек су України, статей 525 і 526 Цивіль ного кодексу України, обґрун товано задовольнив позов.

За змістом статей 33 і 34 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям , відповідач не надав господа рським судам доказів, які спр остовують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляд у справи в касаційній інстан ції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт ичні її обставини були встан овлені апеляційним господар ським судом на підставі всеб ічного, повного і об' єктивн ого дослідження поданих дока зів, висновки судів відповід ають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з пр авильним застосуванням норм матеріального і процесуальн ого права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 11 19, 11111 Господарського процесуал ьного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетр овського апеляційного госпо дарського суду від 21 грудня 2011 року у справі № 9/136/2011 залиши ти без змін, а касаційну скарг у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко

Суддя І. М. Васищак

Суддя В. М. Палій