Постанова

від 22.09.2011 по справі 1-169/2011

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-169 за 2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

з участю прокурора Кардаш О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта вища, фізична особа-підприємець, одруженого, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно свідоцтва №НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, зареєстрований виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради 02 липня 2002 р. та взятий на облік Переяслав-Хмельницькою Державною податковою інспекцією, як приватний підприємець та платник податків. Із зазначеного часу ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у вигляді роздрібної торгівлі продуктами харчування та побутовою хімією в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» в АДРЕСА_1.

Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При здійсненні підприємницької діяльності, ОСОБА_1, будучи службовою особою, що наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі щодо прийняття на роботу та звільнення працівників, умисно, з метою ухилення від сплати передбачених Законами України «Про податок доходів громадян», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням обовязкових податків, зборів, страхових внесків та платежів до управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницький, Переяслав-Хмельницького міського центру зайнятості населення та Переяслав-Хмельницького відділення виконавчої дирекції Київської обласного фонду соціального страхування населення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань умисно, грубо порушив законодавство України про працю.

Так, 07 листопада 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» по АДРЕСА_1, за усною домовленістю з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, прийняв її продавцем в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_10», а також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, без оформлення трудових відносин, визначивши графік роботи з 08 год. до 23 год. та в наступний день з 13 год. по 24 год. Відповідно до укладеної з грубими порушеннями трудового законодавства України вказаної домовленості, при реалізації продовольчих товарів, належних ОСОБА_1, ОСОБА_6 виконувала роботу продавця продуктових товарів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» в період з 07 листопада 2010 року по 22 травня 2011 року, а ОСОБА_3 - з листопада 2010 року по березень 2011 року, ОСОБА_4 - з квітня по червень 2011 року та ОСОБА_5 - з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року. Заробітну плату за найману працю ОСОБА_1 по домовленості з продавцем ОСОБА_6 виплачував їй один раз в місяць в сумі 1700-1800 грн., а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 1000 грн. за місяць. Крім того, ОСОБА_1 достовірно знав, що ОСОБА_6 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, а ОСОБА_4 малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 працювали у нічну зміну продавцем. Будь які документи ОСОБА_1 щодо обєму та розрахунку за виконані роботи умисно не складались, обовязкові податки, збори, страхові внески та платежі не сплачувались.

Таким чином, в порушення ст. 24 Кодексу Законів про працю України, якою передбачене укладання трудового договору в письмовій формі з найманим працівником, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено що власник зобовязаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку та ст. 94 Кодексу Законів про працю, згідно якої передбачень виплата та розмір заробітної плати, ФОП ОСОБА_1 з найнятими ним працівниками - з письмовій формі трудовий договір не укладався, не велися табелі обліку робочого часу, не складалися відомості про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, не здійснювались відповідні відрахування до фондів обовязкового державного страхування. Отже, ОСОБА_1 істотним чином порушив передбачені Конституцією Україна гарантії і права громадянина на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавив ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наданими їм законодавством України правами реалізації трудових гарантій і свобод та користування ними.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав і повністю підтвердив фабулу обвинувачення.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило право громадян на працю та права матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.

ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується позитивно, чистосердечно розкаюється в скоєному.

Приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні визнав себе винним повністю, погоджується з фактичними обставинами справи, вірно розуміє зміст цих обставин, в суду не виникає сумнівів у добровільності його показів, які повністю узгоджуються з матеріалами справи і ніким з учасників процесу не оспорюються, суд, на підставі ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.

Підсудний в попередньому судовому засіданні подав заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р. та закриття справи, посилаючись на те, що він має на утриманні одну неповнолітню дитину.

Прокурор вважає можливим застосування до підсудного ОСОБА_1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р.

Суд дійшов до висновку про наявність умов і підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 p., оскільки він до набрання чинності зазначеним законом скоїв злочин із необережності, який не відноситься до категорії особливо тяжких; має на утриманні одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9. Обставини, які перешкоджають застосуванню до підсудного ОСОБА_1 амністії судом не встановлені.

На підставі ст.ст. 12, 44, 86, ч. 4 ст. 358 КК України, п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, керуючись ст. 282 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України внаслідок акту амністії.

Провадження по даній справі закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - поруку - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 7 діб з моменту його проголошення через міськрайонний суд.

СУДДЯ: