Постанова

від 06.03.2012 по справі 53/444

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012                                                                                           № 53/444

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Остапенка  О.М.

суддів:            Скрипка І.М.

          Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача:             ОСОБА_1 – довіреність б/н від 10.10.2011 року;

від відповідача:        ОСОБА_2 – довіреність № 0312 від 16.05.2011 року;

розглянувши апеляційну Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року

у справі          № 53/444 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна”,

до          Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна”,

про          стягнення страхового відшкодування 34 156,30 грн., –

встановив:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 34 156,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року (повний текст рішення підписано 17.11.2011 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ТОВ „Вєста Україна” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду          № 01-22/3/3 від 14.02.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2012 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, яке в задоволені якого колегією суддів було відмовлено у зв'язку із його необґрунтованістю.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року – без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року – скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 04.03.2010 року між ТОВ „Вєста Україна” (страхувальник) та ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” (страховик) укладений Договір № 312.92324.3049 страхування відповідальності експедитора (надалі Договір), відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання у випадку настання обумовленої умовами страхування події відшкодувати збиток страхувальника, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі в зазначені в сертифікаті терміни і виконувати інші умови Договору.

Згідно Розділу II Договору предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів на умовах:

- міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку чи в силу умов договору перевезення;

- стандартних правил надання послуг, що узгоджені Асоціаціями експедиторів та перевізників країни Страхувальника;

- державного транспортного законодавства відповідної країни;

- інших   документів,   зазначених   в   страховому   сертифікаті.

Відповідно до ч.3 Договору. Страхові Сертифікати (Страховий сертифікат № 1) період Договору: з 05.03.2010 року по 04.03.2011 року. Загальний ліміт відповідальності – USD 350 000,00.   

За Договором застрахований страховий ризик – це відповідальність за майно (відповідальність страхувальника за втрату, нестачу, пошкодження або псування майна під час доставки) (Страховий сертифікат № 1).

В силу частини 2 статті 8 Закону України „Про страхування” страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхового відшкодування страхувальнику.

23.02.2011 року сталася страхова подія під час перевезення вантажу за маршрутом:                        м. Прилуки - м. Донецьк відбулося викрадення вантажу, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 03.03.2011 року Калинівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, викрадений вантаж перевозився на виконання Договору про транспортні послуги № 22 від 01.01.2011 року, укладеного між позивачем та                      ПП ОСОБА_3, відповідно до умов якого ПП ОСОБА_3 надає транспортні послуги по перевезенню вантажів позивача, які належать третій стороні, або стосовно яких є заявка на перевезення від позивача, а позивач приймає та оплачує надані послуги.

Крім того, перевезення застрахованого майна по Договору також підтверджується товарно-транспортною накладною № 690033297 від 22.02.2011 року, а недостачу товару у зв'язку з викраденням було зафіксовано, в тому числі, в акті про прийняття продукції від 23.02.2011 року.

За умовами договору (Розділ VIII договору) при настанні страхової події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов'язаний:

а) негайно, однак не пізніше трьох робочих днів, враховуючи той день, коли йому стало відомо або мало стати відомо про страховий випадок, письмово або іншим документальним способом (факсом, телеграмою тощо) сповістити про це страховика або його уповноваженого представника;

б) вжити заходи для отримання документів, що підтверджують настання страхової події, від уповноважених державних установ країни місця події;

д) надати страховику всі документи і письмові матеріали, що стосуються страхової події.   

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку того ж дня – 23.02.2011 року, що вбачається із заяви про настання збитку від 24.02.2011 року та на виконання умов розділу VIII Договору надав страховику усі необхідні документи, що підтверджують настання страхової події та документи і матеріали, що стосуються страхової події.

Згідно довідки № 333/11 КО від 25.02.2011 року АТ Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки”, яка надавалася начальнику Калининського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, вартість викраденого майна становить 66 742,20 грн. з ПДВ (55 618,50 грн. без ПДВ).

25.02.2011 року АТ Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки” звернулася до позивача з претензією № 332/11 КО про сплату збитків в розмірі 66 742,20 грн., заданих порушенням договірних зобов'язань, додавши до претензії довідку про вартість втраченого товару та прейскурант на продукцію станом на 01.02.2011 року.

На підставі поданої претензії позивач виплатив на користь АТ Тютюнова компанія               „В.А.Т.-Прилуки” вартість втраченого товару в розмірі 55 618,50 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 8871 від 13.05.2011 року.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підставі страхового акту № 110225.01 від 31.05.2011 року та розрахунку страхового відшкодування до нього відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 21 462,20 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 02.06.2011 року та не заперечується позивачем.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач в повному обсязі не сплатив суму страхового відшкодування та просить стягнути з відповідача 34 156,30 грн. недоплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензії, отриманих від третіх осіб (п. 1 ч. Х Договору).

Згідно наданого відповідачем розрахунку страхового відшкодування до страхового акту                     № 110225.01 від 31.05.2011 року, останній визначив розмір реального збитку в сумі 21 462,20 грн., що розраховувалася без врахування акцизу, прибутку та ПДВ товару, а також за вирахуванням франшизи за Договором у розмірі 1 000,00 USD.

Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що реальні збитки складають суму в розмірі 21 462,20 грн. та не доведено суду, що сплачена позивачем сума втраченого товару в розмірі 55 618,50 грн. включає в себе вартість прибутку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач оплатив вартість втраченого майна в розмірі 55 618,50 грн. Оплата була здійснена позивачем, в тому числі, на підставі довідки                           АТ Тютюнова компанія “В.А.Т. – Прилуки”, з якої вбачається, що сума нестачі в розмірі                  55 618,50 грн. нарахована без податку на додану вартість.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сума реальних збитків, які настали в результаті викрадення вантажу 23.02.2011 року становить 55 618,50 грн. та виплачена позивачем у повному обсязі, при цьому, відповідачем в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, взяті на себе зобов'язання з виплати страхового відшкодування виконано частково у розмірі 21 462,20 грн.

Судом першої інстанції, позовні вимоги визнано законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 34 156,30 грн.

Однак, місцевим господарським судом залишено поза увагою ту обставину, що ч. 3 Договору. Страхові Сертифікати (Страховий сертифікат № 1) передбачено загальну франшизу по кожній страховій події в розмірі 1 000,00 USD, що на день настання страхового випадку 23.02.2011 року, згідно курсу НБУ становить 1 USD = 7,94 грн.

З огляду на зазначене,  колегія судів приходить до висновку, що позовні вимоги є законими, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у ромірі 26 216,30 грн., як різниця між сумою реальних збитків – 55 618,50 грн. та сумою виплаченого відповідачем страхового відшкодування –          21 462,20 грн., за вирахуванням 7,940 грн. франшизи.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх посилань викладених у апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі № 53/444 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі                     № 53/444 скасувати частково.

3.          Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2011 року у справі № 53/444 викласти в такій редакції:

„1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в розмірі 26 216,30 грн., 262,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 181,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині в позові відмовити.”

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” 164,08 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6.          Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7.          Справу № 53/444 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Остапенко  О.М.

Судді                                                                                          Скрипка І.М.

                                                                                          Зубець Л.П.