Постанова

від 30.05.2012 по справі 53/444

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 53/444

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівРогач Л.І., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. у справі№53/444 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" простягнення страхового відшкодування за участю представників

- відповідача:ОСОБА_4 (довіреність від 15.05.2012р.), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі -відповідач) 34156,30грн. страхового відшкодування. Позов мотивований тим, що відповідач за умовами укладеного договору страхування відповідальності експедитора виплатив позивачу у зв'язку зі страховим випадком суму меншу ніж реальні збитки позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. (суддя Грєхова О.А.), позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.) це рішення місцевого господарського суду частково скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26216,30 грн. страхового відшкодування, в іншій частині в позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.03.2010 року між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) укладений Договір №312.92324.3049 страхування відповідальності експедитора (надалі Договір), відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання у випадку настання обумовленої умовами страхування події відшкодувати збиток страхувальника, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі в зазначені в сертифікаті терміни і виконувати інші умови Договору.

За Договором застрахований страховий ризик -це відповідальність за майно (відповідальність страхувальника за втрату, нестачу, пошкодження або псування майна під час доставки) (ч.3 Договору (Страхові Сертифікати) Страховий Сертифікат №1).

Відповідно до ч.3 Договору "Страхові Сертифікати (Страховий сертифікат №1)" період Договору: з 05.03.2010 року по 04.03.2011 року. Загальний ліміт відповідальності -USD 350000,00.

23.02.2011 року сталася страхова подія під час перевезення вантажу за маршрутом: м. Прилуки - м. Донецьк відбулося викрадення вантажу, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 03.03.2011р. Калинівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

Викрадений вантаж перевозився на виконання Договору про транспортні послуги №22 від 01.01.2011р., укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_5, відповідно до умов якого ПП ОСОБА_5 надає транспортні послуги по перевезенню вантажів позивача, які належать третій стороні, або стосовно яких є заявка на перевезення від позивача, а позивач приймає та оплачує надані послуги.

Крім того, перевезення застрахованого майна по Договору також підтверджується товарно-транспортною накладною №690033297 від 22.02.2011р., а недостачу товару у зв'язку з викраденням було зафіксовано, в тому числі, в акті про прийняття продукції від 23.02.2011р.

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку того ж дня -23.02.2011р. та на виконання умов розділу VIII Договору надав страховику усі необхідні документи, що підтверджують настання страхової події та документи і матеріали, що стосуються страхової події.

Згідно довідки №333/11 КО від 25.02.2011р. АТ Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", яка надавалася начальнику Калининського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, вартість викраденого майна становить 66742,20 грн. з ПДВ (55618,50 грн. без ПДВ).

25.02.2011р. АТ Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернулася до позивача з претензією №332/11 КО про сплату збитків в розмірі 66742,20 грн., завданих порушенням договірних зобов'язань, додавши до претензії довідку про вартість втраченого товару та прейскурант на продукцію станом на 01.02.2011р.

На підставі поданої претензії позивач виплатив на користь АТ Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" вартість втраченого товару в розмірі 55618,50 грн. (вартість продукції без ПДВ), що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №8871 від 13.05.2011р.

Згідно п.1 ч.Х Договору страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензії, отриманих від третіх осіб.

На підставі страхового акту №110225.01 від 31.05.2011р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 21462,20 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 02.06.2011р. та не заперечується останнім.

Позивач, звернувшись у суд і посилаючись сплату відповідачем не у повному обсязі страхового відшкодування, просить стягнути з відповідача 34156,30 грн. недоплаченого страхового відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги у вказаній у позові сумі є обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в частині позовних вимог, свій висновок про зменшення розміру стягуваної суми з відповідача мотивував тим, що договором страхування цивільної відповідальності передбачена франшиза розміром 10000,00 USD, на яку повинно зменшуватись страхове відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статі 8 Закону України "Про страхування" із настанням страхового випадку виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 цього Закону страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. При цьому зазначено, що страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Як зазначалось вище, за укладеним між сторонами Договором страхування відповідальності експедитора страховик зобов'язався відшкодувати збиток страхувальника, а застрахованим страховим ризиком сторони визначили відповідальність за майно (відповідальність страхувальника за втрату, нестачу, пошкодження або псування майна під час доставки).

Оскільки позивач сплатив АТ Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у зв'язку з втратою частини вантажу, що перевозився, вартість втраченого товару в розмірі 55618,50 грн. без врахування ПДВ, виплата вказаної суми за умовами договору являє собою форму відповідальності позивача як експедитора перед замовником та його збитки, що застраховані відповідачем і повинні бути ним відшкодовані у вигляді сплати страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову у заявленій до стягнення позивачем сумі за вирахуванням франшизи, а доводи відповідача про те, що розмір страхового відшкодування має визначатись із вартості затрат на виробництво втраченого товару, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відтак, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а порушення ним норм матеріального чи процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови не встановлено, підстав скасовувати постанову апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012р. у справі Господарського суду міста Києва №53/444 -без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький