Постанова

від 13.03.2012 по справі 5015/7424/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/7424/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12                                                                                 Справа  № 5015/7424/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                         Хабіб М.І.

суддів                                                                                                Гриців В.М.

                                                                                                          Якімець Г.Г.                                                                                              

при секретарі судового засідання          Бараняк Н.Я ,

розглянувши  апеляційну скаргу концерну “Автошляхбуд” №0208-1 від 08.02.12р.

на рішення господарського суду Львівської області  від 23.01.2012 року

 у справі 5015/7424/11

за позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону (м. Львів) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах –72 окремий загін механізації і об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0410, м. Червоноград.

до відповідача: концерну “Автошляхбуд”, м. Львів

про стягнення  16 518,67 грн.

За участю представників:

від прокурора: Покора К.В.- помічник прокурора;

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.12р. проведено зміни в складі колегії суддів: замість судді Зварич О.В. у зв'язку з її відпусткою, до складу колегії введена суддя Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2012 року у справі 5015/7424/11 (суддя Пазичев В.М.) за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах –72 окремого загону механізації і об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту  Військової частини Т0410, м. Червоноград до концерну “Автошляхбуд” про стягнення грошових коштів, згідно умов договору, в сумі 16 518,67 грн., уточнені позовні вимоги задоволено повністю.

          Присуджено до стягнення з концерну “Автошляхбуд”  на користь 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військової частини Т0410  борг у сумі 16 503 (шістнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 19 коп.

Також присуджено до стягнення з Концерну “Автошляхбуд”  на користь Державного бюджету України 1 411  грн. 50 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, вказує, що концерн «Автошлях»не має документів, на яких базуються вимоги позивача, викладені в позовній заяві. Поряд з тим, зазначає, що згідно даних бухгалтерії концерну заборгованість останнього перед позивачем відсутня, оскільки об'єми виконаних, які є предметом даного позову, були сторновані в липні 2011р. Крім того, вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про витребування в УБОЗу документів щодо діяльності Концерну «Автошляхбуд»та про призначення судово-будівельної експертизи.

Прокурор та позивач, правом, наданим ст.96 ГПК України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу суду не направили.

Прокурор в судовому засіданні 13.03.12р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.1690 від 12.03.12р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, а також, що клопотання відповідача не підтверджене жодними доказами, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді .

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

 Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 травня 2011 року 72 окремим загоном механізації І об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410) (далі- позивач) та Концерном “Автошляхбуд” (далі - відповідач) укладено договір №23-0410-2011/П на виконання робіт на стадіоні комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул.Черемшини,17 в м. Львові (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з перевезення сміття до 15 км. та розбирання обличкування з каменю особовим складом та технікою на стадіоні комплексно-спортивної бази ЛДУФК.

 Відповідно до п.2.1 Договору, фактичне виконання робіт підтверджується журналом робіт, завіреними підписами уповноважених представників обох сторін, що завіряються щоденно. В останній робочий день терміну виконання робіт на підставі журналу обліку робіт складається акт виконаних робіт за даним Договором по формах КБ-2 та КБ-3, що завіряється підписами керівників обох сторін та скріплюється печатками.

Згідно із п.2.2 Договору, оплата за виконані виконавцем роботи проводиться замовником щомісячно за фактично виконані роботи шляхом перерахування замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів, за умови фінансування замовника на виконання даних робіт, після підписання замовником актів виконаних робіт.

Відповідно до п.2.4 Договору, у випадку непідписання замовником актів виконаних робіт протягом більше, ніж 5 робочих днів з моменту їх офіційного надання чи при відсутності мотивованої відмови від їх підписання, виконані роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті, відповідно до п.2.2.

Термін виконання робіт –з 01 червня 2011р. по 30 червня 2011 року (п. 2.5 Договору).

Згідно вимог п. 4.1.1 Договору, замовник бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі виконувати вимоги статті 2 цього Договору, відносно оплати виконаних виконавцем робіт.

Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень місяць 2011 року КБ-2 та довідкою КБ-3, підписаними відповідачем  30.06.2011 року, підтверджено, що позивач виконав та передав, а відповідач прийняв роботи за договором №23-0410-2011/П від 27.05.2011р. на загальну суму 19 980,40 грн.

Зауважень чи претензій від відповідача щодо якості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт матеріали справи не містять.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується банківською випискою від 19.08.2011 року, відповідач сплатив позивачу  за виконані роботи  за договором №23-0410-2011/П від 27.05.2011р.  кошти в сумі 4 504,65 грн.

Доказів повного розрахунку за спірним договором відповідачем суду не подано.

Претензію позивача від 17 жовтня 2011 року про погашення боргу за виконані роботи, відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення з позовом розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 15 475,75 грн. За несвоєчасну оплату виконаних робіт нарахована пеня в сумі 858,36 грн. та 3 % річних - 169,08 грн. за період з 12.07.11р. по 09.11.2011р., та інфляційних витрат в сумі 15,48 грн.

23.01.2012 року прокурор подав  суду першої інстанції клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив не розглядати спір в частині стягнення 15,48грн.інфляційних витрат та просив стягнути з відповідача  16 503,19 грн.( без інфляційних втрат), останнє підтримане представником позивача в повному обсязі. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

Таким чином, предметом розгляду судом першої інстанції було стягнення  заборгованості в сумі15 475,75 грн., пені в сумі 858,36 грн. та 3 % річних  в сумі 169,08 грн., що становить загальну суму 16 503,19 грн.

        Встановивши обставини справи, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до  задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

      Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Договір №23-0410-2011/П за своєю правовою природою є договором субпідряду.

        Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

        Відповідно до частини 1 ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Отже, за договором субпідряду відповідач виступає перед позивачем як замовник, та несе повну відповідальність за своєчасну оплату виконаних на його замовлення  робіт.

Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

    Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково ( ч.1 ст.854 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, зокрема, актом КБ-2 та довідкою КБ-3 від 30.06.2011р., що за договором субпідряду позивач виконав  у встановлений строк підрядні роботи на суму 19 980,40 грн., які відповідач прийняв без жодних зауважень та мав оплатити упродовж 7 банківських днів після підписання  акту, тобто, до 12.07.2011р...  

В порушення умов договору відповідач не оплатив робіт в повному обсязі,  лише  сплатив за виконані роботи  4 504,65 грн., крім того, оплатив з порушенням встановленого строку оплати.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

Аналогічна умова передбачена п.5.1 Договору - в разі затримки виконання замовником своїх зобов'язань по своєчасній оплаті виконаних робіт, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на період, коли сплачується пеня.

Водночас, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 15 475,75 грн., пені в сумі 858,36 грн. та 3 % річних в сумі 169,08 грн.

Щодо тверджень апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотань про призначення судово-будівельної експертизи та витребуванні в УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області  документів щодо діяльності Концерну «Автошляхбуд», апеляційний суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту клопотання про призначення судово-будівельної експертизи (вх.1428/12 від 23.01.12р.), відповідач просив призначити судову експертизу для встановлення фактичних обсягів виконаних робіт та встановлення їх вартості. Підставою такого клопотання відповідач вказав відсутність в нього документів, оскільки попереднє керівництво концерну не передало  всіх документів новому керівництву, а по бухгалтерському обліку в нього не відображена заборгованість. Крім того, посилаючись на лист  №25 від 11.10.2011р., відповідач вважає, що він надавав позивачу пальне, яке не відображене  по бух обліку.

На думку апеляційного суду, місцевим судом правомірно не задоволено клопотання про призначення експертизи, оскільки таке клопотання є необґрунтованим. В листі позивача  №25 від 11.10.2011р. йдеться про  надання дизельного пального згідно з пунктом 4.1 договору № 17-0410-2011/1 від 27.04.2011р, в той час як підставою даного позову є договір № 23-0410-2011/1 від 27.05.2011р. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів та вартості виконаних робіт, переданих відповідачу по акту від 30.06.11р.,  відповідач лише стверджує про відсутність заборгованості за ці роботи, проте такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідач у своєму клопотанні про витребування доказів, викладеному у відзиві (вх.1011/12 від 17.01.12р.) на позовну заяву,  просив витребувати в УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області документи щодо діяльності концерну по виконанню робіт на об'єкті «Будівництво стадіону по вул. Стрийській –Кільцевій дорозі у м. Львові», в той час як предметом даного спору є стягнення заборгованості  за виконані роботи на стадіоні комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул.Черемшини у м. Львові. Відповідач не обґрунтував, яке відношення до даного спору мають документи, про витребування яких заявлено клопотання,  не вказав, які обставини можуть  вони підтвердити, не вказав які конкретно документи він просить витребувати, не зазначив обставин, що перешкоджають їх наданню, наявність підстав, з яких випливає, що саме ці документи має УБОЗ тощо.

 Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

       Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що  при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

         Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення  господарського суду Львівської області від 23.01.2012 року у справі 5015/7424/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до господарського суду місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя                                                                 М.І. Хабіб

            суддя                                                                                        В.М. Гриців

            суддя                                                                                        Г.Г. Якімець  

постанова підписана 16.03.2012р.