Постанова

від 14.03.2012 по справі 3/180-5/96

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТ АНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 3/180-5/96

Львівський апеляційний г осподарський суд, в складі ко легії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судово го засідання Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача ) - з' явився,

позивача - з' явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмежен ою відповідальністю «Медобо ри», м.Івано-Франківськ

на рішення господ арського суду Івано-Франківс ької області від 03.01.2012 року, суд дя Г.З.Цюх, в справі за №3/180-5/96

за позовом фізичної осо би - підприємця ОСОБА_2, м .Львів

до відповідача то вариства з обмеженою відпові дальністю «Медобори», м.Іван о-Франківськ

про стягнення заборгова ності,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарсько го суду Івано-Франківської о бласті від 03.01.2012 року задоволен о позовні вимоги (згідно заяв и про уточнення позовних вим ог від 27.10.2011 року, а.с.23-24, т.2) фізичн ої особи - підприємця ОСОБ А_2 про стягнення з товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Медобори» 50 000 грн. основн ого боргу, 250 грн. штрафу, 58 000 г рн. річних, що складає заборг ованість за договором №3-08/06 ві д 11.06.2006 року.

Рішення суду мотивоване ти м, що доказів повернення пози ки відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її ст ягнення та відповідно нарахо ваних за прострочення платеж у річних та штрафу підлягают ь до задоволення.

В апеляційній скарзі відпо відач просить рішення суду п ершої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з порушен ням місцевим судом норм мате ріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелююч и тим, що спірну заборгованіс ть скаржником погашено шляхо м передачі товару згідно дог овору №01-01/10 від 30.01.2010 року, який є н евід'ємною частиною договору №3-08/06 від 11.06.2006 року, що вбачаєтьс я зі змісту вказаного догово ру та встановлено місцевим с удом, а тому зобов'язання між с торонами припинилися відпов ідно до ст.204 ГК України.

При цьому, скаржник вважає б езпідставним висновок місце вого суду щодо оцінки вартос ті майна згідно звіту від 31.12.2010 року про оцінку вартості час тин до агрегату ГПА-Ц-6.3, яким пе редане позивачу майно оцінен о на 36857,46 грн., оскільки на момен т складання акту приймання-п ередачі товару згідно догово ру №01-01/10 від 30.01.2010 року вартість т овару була погоджена на підс таві експертного висновку Ки ївської торгово-промислової палати від 30.10.2006 року, згідно як ого встановлено діючі комерц ійні ціни щодо постачання за пчастин до двигунів ГРА-Ц-6.3.

В доповненні до апеляційно ї скарги від 13.03.2012 року скаржник покликається також на те, що п ідставою передачі коштів згі дно договору №3-08/06 від 11.08.2006 року у видатковому касовому ордері позивачем вказано купівлю-п родаж товару, а тому передані згідно акту приймання-перед ачі товари на суму 150250 грн. свід чать про виконання умов №3-08/06 в ід 11.08.2006 року.

У відзиві на апеляційну ска ргу позивач просить в її задо воленні відмовити, мотивуючи тим, що в матеріалах справи ві дсутні докази, які би свідчил и про згоду сторін щодо замін и одного зобов'язання іншим, щ о є обов'язковим згідно ст.204 ГК України та ст.604 ЦК України, а а кт приймання-передачі товарі в без визначення дати його ск ладання не може розцінюватис я судом як належний доказ в пі дтвердження факту передачі т овару такою вартістю та свід чити про припинення зобов'яз ань між сторонами.

Суд, заслухавши пояснення п редставників сторін, які під тримали свої позиції, поясне ння дали аналогічні, викладе ні в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційн а скарга задоволенню не підл ягає.

Судом встановлено, що 11.08.2006 ро ку між фізичною особою підпр иємцем ОСОБА_2.(позикодаве ць) та товариством з обмежено ю відповідальністю "Медобори " (позичальник) укладено догов ір №3-08/06(а.с.14, т.1), згідно умовп.1.1 я кого позикодавець (позивач) п ередає у власність позичальн ику (відповідачеві) грошові к ошти в розмірі, встановленом у договором, а позичальник зо бов'язується повернути їх по зикодавцю. Сума позики за дог овором становить 50 000, 00 грн. (п. 2.1 д оговору).

Відповідно до п.4.1 договору визначено термін повернення позики до 31.12.2006 року.

На виконання умов договор у позивач передав, а відповід ач отримав позику в сумі 50 000 гр н., що підтверджується видатк овим касовим ордером №1 від 11.08. 2006 року(а.с.15, т.1). Проте, в порушен ня умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повер нення коштів не виконав.

Судом також встановлено, що між сторонами, 30.01.2010 року уклад ено договір № 01-01/10 (а.с.144-146, т.1), згід но п.1.1 якого позичальник пере дає позикодавцю в якості мат еріальної застави товар - зап асні частини, перелік і варті сть яких подається в додатку №1 до даного договору, і який є невід'ємною частиною догово ру № 3-08-06 від 11.08.2006 року. Позичальн ик зобов'язується реалізуват и (продати) даний товар на прот язі 90 днів, і вирученими кошта ми розрахуватись з позикодав цем. Позикодавець, на вимогу п озичальника передає товар по купцю запчастин, визначених позичальником для їх реаліза ції. У разі не проведення реал ізації товару у вказаний тер мін - 90 днів, позикодавець пове ртає вказану матеріальну зас таву позичальнику.

У специфікації запчастин до агрегату ГПА-Ц-6,3 (додаток №1 до договору №01-01/10 від 30.01.2010 року) н аведено перелік запчастин, з окрема: привід суфлера - 1шт. з а ціною 21000 грн.; електромеханіз м МПК-17 - 1шт. за ціною 45000 грн.; обм ежувач обертів ОГ-12 - 1шт. за ці ною - 70000 грн.; розпилювач робоч ої форсунки - 6 шт. за ціною 1250 г рн.; термоколектор - 1шт. за ці ною 13000 грн.

Як вбачається з акту прийм ання - передачі товарів(а.с.147, т .1), позивач отримав від відпов ідача товар на загальну суму 156 500, 00 грн. На замовлення позива ча проведено експертизу, яко ю встановлено ринкову вартіс ть запчастин, що передані під приємцю згідно вищевказаног о акту. Згідно висновку експе рта, складеного 31.12.2010 року, варт ість запчастин визначена в р озмірі 33 169, 48 грн.

Оскільки товар у визначени й договором термін позикодав цем не реалізовано, позивач з вернувся до відповідача з кл опотанням від 01.11.2011 року (а.с.57, т.2) прийняти запасні частини, пе редані йому згідно договору №01-01/10, укладеного сторонами 30.01.20 10 року. Факт отримання відпові дачем листа підтверджується рекомендованим повідомленн ям про вручення поштового ві дправлення від 07.12.2011 року (а.с.58, т .2), проте, запасні частини відп овідачем не прийнято, доказі в зворотнього суду не подано .

Як вбачається з листа позив ача від 03.01.2012 року, адресованого суду, на час прийняття рішенн я місцевим судом товар (запас ні частини) знаходилися за ад ресою: АДРЕСА_1 ( юридична а дреса фізичної особи - підпри ємця ОСОБА_2). З аналізу ць ого правовідношення виплива є, що воно не змінює обов»язку відповідача повернути отрим ані гроші за договором позик и.

Відповідно до ст.509 ЦК Україн и зобов' язанням є правовід ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов' язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передат и майно, виконати роботу, нада ти послугу, сплатити гроші то що) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вима гати від боржника виконання його обов' язку, а згідно ст.52 6 ЦК України, ст.193 ГК України зо бов' язання повинні виконув атися належним чином відпові дно до умов договору, актів ци вільного законодавства, а пр и відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться. Відпо відно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припин яється його виконанням, пров еденим належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1046 Цивіль ного кодексу України за дого вором позики одна сторона (по зикодавець) передає у власні сть другій стороні (позичаль никові) грошові кошти або інш і речі, визначені родовими оз наками, а позичальник зобов'я зується повернути позикодав цеві таку ж суму грошових кош тів (суму позики) або таку ж кі лькість речей того ж роду та т акої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві по зику (грошові кошти у такій са мій сумі або речі, визначені р одовими ознаками, у такій сам ій кількості, такого самого р оду та такої самої якості, що б ули передані йому позикодавц ем) у строк та в порядку, що вст ановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Ци вільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 ЦК Україн и, якщо у зобов'язанні встано влений строк (термін) його вик онання, то воно підлягає вико нанню у цей строк (термін). Зоб ов'язання, строк (термін) викон ання якого визначений вказів кою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо с трок (термін) виконання боржн иком обов'язку не встановлен ий або визначений моментом п ред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його вико нання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов 'язок у семиденний строк від д ня пред'явлення вимоги, якщо о бов'язок негайного виконання не випливає із договору або а ктів цивільного законодавст ва.

Відповідач доказів поверн ення позики не подав і на час р озгляду справи в суді, а тому с уд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щ одо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 50 000 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Коде ксу України порушенням зобов 'язання є його невиконання аб о виконання з порушенням умо в, визначених змістом зобов'я зання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у раз і порушення зобов'язання нас тають правові наслідки, вста новлені договором або законо м.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, я кі боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пен ею є неустойка, що обчислюєть ся у відсотках від суми несво єчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день п рострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК Укра їни, якщо предметом неустойк и (штрафу, пені) є грошова сума , її розмір встановлюється до говором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарсь кого кодексу України, учасни ки господарських відносин не суть господарсько-правову ві дповідальність за правопору шення у сфері господарювання шляхом застосування до прав опорушників господарських с анкцій на підставах і в поряд ку, передбачених цим кодексо м, іншими законами і договоро м, а згідно ч.1 ст.230 ГК України шт рафними санкціями у цьому Ко дексі визначаються господар ські санкції у вигляді грошо вої суми (неустойка, штраф, пен я), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплат ити у разі порушення ним прав ил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання госпо дарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господ арського кодексу України штр афні санкції за порушення гр ошових зобов' язань встанов люються у відсотках, розмір я ких визначається подвійною о бліковою ставкою НБУ від сум и простроченої заборгованос ті, якщо інший розмір відсотк ів не передбачено законом аб о договором.

Згідно п. 6.1 договору при відт ермінуванні повернення пози ки (її частини) позичальник сп лачує штраф у розмірі 0, 5 % від н еповерненої суми позики, а то му місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 250, 00 грн. шт рафу, що складає 0, 5 % від суми не поверненої позики.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК Укра їни боржник, який прострочив виконання грошового зобов”я зання, на вимогу кредитора зо бов”язаний сплатити суму бор гу з урахуванням встановлено го індексу інфляції за весь ч ас прострочення, а також три п роценти річних від простроче ної суми, якщо інший розмір пр оцентів не встановлений дого вором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторона ми погоджено, що при простроч енні повернення позики (її ча стини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого в п.6 .1 договору, сплачує проценти в розмірі 24 % річних, виходячи з н еповерненої суми за весь час прострочення, а тому місцеви м судом правомірно задоволен о позовні вимоги в частині ст ягнення 58 000, 00 грн. річних за про строчення повернення позики згідно поданого розрахунку (а.с.24, т.2).

Покликання скаржника на пр ипинення зобов'язань між сто ронами по договору №3-08/06 від 11.06.20 06 року шляхом передачі товару згідно договору №01-01/10 від 30.01.2010 р оку, який є невід'ємною частин ою договору №3-08/06 від 11.06.2006 року, є безпідставним, оскільки ска ржником не наведено, а судом н е встановлено наявність в сп ірному випадку передбачених ст.204 ГК України та ст.604 ЦК Украї ни підстав припинення господ арського зобов'язання між ст оронами.

Частина 1 ст.204 ГК України виз начає випадки припинення гос подарського зобов'язання за згодою сторін. У юридичній на уці виділяють три види припи нення господарських зобов'яз ань з зазначених підстав, сер ед яких: угода про заміну одно го зобов'язання іншим між тим и ж сторонами (новація), прощен ня боргу і відступне.

Господарське зобов'язання припиняється угодою сторін про заміну первинного зобов' язання, що існувало між ними, і ншим зобов'язанням між тими ж сторонами, яке передбачає ін ший предмет або спосіб викон ання (ст. 604 ЦК України). На відмі ну від інших угод сторін, що та кож призводять до припинення зобов'язання, новація не прип иняє правової пов'язаності с торін, оскільки замість зобо в'язання, дія якого припиняєт ься, ними здійснюється нове з обов'язання, що замінює колиш нє. Новацію характеризують н аступні ознаки: - наявність зг оди сторін, тобто відсутніст ь суперечки щодо припинення дії колишнього зобов'язання і щодо умов нового зобов'язан ня; - припинення колишнього зо бов'язання; - припинення всіх д одаткових зобов'язань, що заб езпечують виконання колишнь ого зобов'язання, якщо сторон и не домовилися при укладенн і нової угоди про інше; - виник нення між тими ж особами ново го зобов'язання, що містить ум ову про інший предмет або про інший спосіб виконання.

Проте, вказана стаття міст ить одне обмеження в застосу ванні новації: якщо така замі на зобов'язання суперечить о бов'язковому акту, на підстав і якого виникло попереднє зо бов'язання. Зі змісту вказано ї норми слідує, що її дія пошир юється тільки на ті господар ські зобов'язання, які виника ють безпосередньо з закону а бо іншого нормативно-правово го акта, що регулює господарс ьку діяльність, або з акта упр авління господарською діяль ністю (адміністративного акт а).

Відповідно до частини 2 стат ті 604 ЦК України зобов' язання припиняється за домовленіст ю сторін про заміну первісно го зобов' язання новим зобов ' язанням між тими ж сторона ми (новація). Для того, щоб нова ція відбулася, сторони повин ні обумовити в своїй угоді пр ипинення зобов' язання, що р аніше діяло і заміну його нов им зобов' язанням.

В матеріалах справи відсут ні докази, які б свідчили про з году сторін щодо заміни одно го зобов' язання іншим, а акт приймання-передачі товарів (а.с.28, т.1) без зазначення дати йо го складення не може розціню ватись судом як такий доказ.

Крім цього, умовами договор у №01-01/10 від 30.01.2010 року передбачено чіткий порядок реалізації з аставленого майна для поверн ення коштів позики та поверн ення цього майна позичальник у у випадку неможливості йог о реалізувати, що було наявне в спірному випадку. Факт наяв ності у позивача наміру на ви конання умов цього договору повернути нереалізоване май но підтверджується клопотан ням від 01.11.2011 року (а.с.57, т.2) та реко мендованим повідомленням пр о вручення поштового відправ лення від 07.12.2011 року (а.с.58, т.2). Отж е, позивачем вчинені всі необ хідні дії на виконання цього зобов»язання, проте з вини ві дповідача ним ці деталі не от римані. Проте, невиконання ци х дій не позбавляє відповіда ча обов»язку виконати умови договору позики.

З цих підстав є також необґр унтованим покликання скаржн ика на оцінку вартості перед аного майна згідно експертно го висновку Київської торгов о-промислової палати від 30.10.2006 р оку, згідно якого встановлен о комерційні ціни щодо поста чання запчастин до двигунів ГРА-Ц-6.3, яка в даному спорі про повернення коштів за договор ом позики не має правового зн ачення.

Аналогічно безпідставним є твердження скаржника на ви значену у видатковому касово му ордері підставу позики сп ірних коштів, оскільки з акту приймання-передачі товарів неможливо встановити дату йо го складення, тобто встанови ти факт передачі товару пози вачу, а з аналізу укладеного м іж сторонами договору №01-01/10 ві д 30.01.2010 року вбачається передач а спірного товару саме на вик онання умов цього договору, а не договору №3-08/06 від 11.06.2006 року.

З вищенаведеного доводи ск аржника про скасування рішен ня місцевого суду є безпідст авними.

Рішення місцевого суду при йняте у відповідності з вимо гами діючого законодавства , а тому підстав для його скасу вання апеляційний суд не вба чає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК Ук раїни, суд,

постановив:

рішення господарс ького суду Івано-Франківсько ї області від 03.01.2012 року в справ і за номером 3/180-5/96 - залиши ти без змін, а апеляційну скар гу товариства з обмеженою ві дповідальністю «Медобори»- без задоволення.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена в касаційно му порядку.

Матеріали справи повернут и в місцевий господарський с уд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постано ви

виготовлено 19.03.2012р.