Постанова

від 21.03.2012 по справі 5008/1448/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/1448/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12                                                                                           Справа  № 5008/1448/2011

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (позивача)  – не  з'явився,

відповідача – з'явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «БИО», м.Мукачево

на рішення  господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року, суддя В.С.Русняк. в справі  за  №5008/1448/2011

за позовом: приватного підприємства «БИО», м.Мукачево

до відповідача: Великолучківської сільської ради Мукачівського району, с.Великі Лучки Мукачівського району

про визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 6-го скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 р. №129 „Про розгляд заяви ПП „БИО”; визнання за ПП „БИО” права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі від 27.02.2006 р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі;

                                                              ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Закарпатської області від 27.12.2011 року відмовлено в позові   приватного підприємства «БИО»про визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 6-го скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 р. №129 „Про розгляд заяви ПП „БИО”; визнання за ПП „БИО” права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі, а саме: договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 0,2708 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700002, кадастровий номер 2122781201:00:043:0011; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу площею 0,6952 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700004, кадастровий номер 2122781201:00:043:0013; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 3,2835 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700003, кадастровий номер 2122781201:00:043:0012.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку правових підстав для визнання за ПП „БИО” права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі, оскільки необхідною умовою для такого продовження є наявність рішення відповідного органу про продовження договорів оренди земельної ділянки, яке в спірному випадку відсутнє. Позивачем також не наведено підстав для визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 6-го скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 р. №129 „Про розгляд заяви ПП „БИО”, яким вирішено припинити дію договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, та відмовлено позивачу у продовженні договорів оренди з підстав невиконання умов договорів, оскільки право на надання земельної ділянки в оренду є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим судом норм матеріального права, апелюючи тим, що для позивача передбачено спрощений порядок оформлення орендних правовідносин, що передбачено ст.123 ЗК України, оскільки позивач отримав Спеціальний дозвіл на користування надрами №3880 від 17.11.2010 року на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку ділянки Великолучківського родовища (свердловина №1-Д) на орендованій землі.

Скаржник покликається на те, що межі земельної ділянки встановлені  в натурі (на місцевості), без зміни цільового призначення, а тому на підставі лише технічної документації  із землеустрою і без погодження та додаткової розробки проекту землеустрою в спірному випадку відповідач зобов'язаний у відповідності з вимогами  ч.ч.1,5,6 ст.123 ЗК України протягом двох тижнів прийняти рішення  про надання  земельних ділянок у користування.

Скаржник також покликається на порушення оскаржуваним рішенням його прав та інтересів, що полягає у позбавленні його права виконання зобов'язань згідно укладеної ним з Міністерством охорони природного середовища України угоди від 17.11.2010 року №3880, за умовами якої до кінця 2012 року позивач зобов'язався неухильно дотримуватися програми робіт дослідно-промислової розробки ділянки Великолучківського родовища термальних вод. Ці роботи є зобов'язанням позивача перед державою і без оформлення оренди на спірні землі їх виконання унеможливлюються.

Скаржник вважає недоведеними  в спірному випадку підстави для припинення дії договорів оренди та відмови в їх продовженні в зв'язку з невиконанням умов договору щодо цільового використання, оскільки нецільове використання земельної ділянки встановлюється в порядку визначеному ст.144 ЗК України, проте, доказів дотримання такої процедури відповідачем не подано, а тому факт нецільового використання земельної ділянки в спірному випадку відповідачем не доведено.

Скаржник також не погоджується з висновком суду про доведення факту повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного рішення в даній справі, оскільки наявність в журналі вихідної кореспонденції запису про направлення позивачу листа-повідомлення від 24.02.2011 року №127/02-12 про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не свідчить про факт отримання позивачем цього повідомлення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що надання земельної ділянки в оренду є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, факт нецільового використання земельної ділянки в спірному випадку встановлено судовими рішеннями по справі №5008/515/2011 господарського суду Закарпатської області, а тому підстави для визнання недійсним рішення Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 р. №129 про припинення дії договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, та відмову у продовженні договорів оренди, відсутні.

Відповідач також вважає безпідставними доводи позивача щодо неповідомлення його про прийняття оскаржуваного рішення, оскільки такий факт підтверджується листом-повідомленням від 24.02.2012 року. Щодо наявного в матеріалах справи листа Мукачівського відділення пошти від 22.04.2011 року за №954, то такий не може бути належним доказом в підтвердження факту неотримання позивачем оскаржуваного рішення, оскільки з його змісту вбачається неможливість встановлення факту отримання чи неотримання позивачем такого листа в зв'язку з направленням його простою кореспонденцією.

В судове засідання представники скаржника не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе  розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази в обґрунтування доводів апеляційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, ст.102 ГПК України визначено строк розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а тому  з метою дотримання вказаного строку розгляду справи та за відсутності доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для відкладення слухання справи в даному випадку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між приватним підприємством «БИО»та Великолучківською сільською радою на підставі рішення Великолучківської сільської ради 31 сесії IV скликання укладено три договори оренди землі  від 27.02.2006 року з однаковими умовами, які відрізняються між собою лише площею орендованої землі.

Вказані договори зареєстровано у Закарпатській регіональній філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено 01.03.2006 року відповідні записи - запис №2122781201-0406070700002; запис №2122781201-0406070700004; запис №2122781201-0406070700003).

Відповідно до п.п.1,2  вказаних договорів позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею: 0,2708 га для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по вул.Гагаріна, 46а (договір запис №2122781201-0406070700002);  0,6952 га для розміщення лікувально-оздоровчого  комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по вул.Гагаріна,46а (договір запис №2122781201-0406070700004); 3,2835 га для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по                                              вул. Гагаріна, 46а (договір запис №2122781201-0406070700003).

Згідно з пунктом 8 договорів їх укладено на 5 років, а згідно п.20 - передача земельної ділянки здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Факт передачі вказаних земельних ділянок позивачу підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін відповідними актами приймання-передачі.

Згідно з пунктом 8 договорів також передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Великолучківської сільської ради з листами –заявами від 04.01.2011 року №1/01-2011 (надійшов до сільської ради 10.01.2011 р.) та №3/01-2011 від 14.01.2011р. (надійшов до сільської ради 17.01.2011 р.), в яких просить продовжити строк дії договорів на 5 років на умовах попередніх договорів від 27.02.2006 року.

За результатами розгляду заяви позивача рішенням 3 сесії VI скликання Великолучківської сільської ради від 12.01.2011 року вирішено, враховуючи рішення від 26.07.2010 р. №235 „Про дозвіл на викуп земельної ділянки”, заслухати директора позивача для визначення необхідності передачі йому земельної ділянки в с.Великі Лучки по вул.Гагаріна, 46а в оренду чи для викупу.

Рішенням 4 сесії VI скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 року вирішено припинити дію договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, відмовлено позивачу у продовженні договорів оренди з підстав невиконання умов договорів –умови договорів щодо розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів не виконано, та у зв'язку з закінченням строків договорів, на який їх було укладено; вирішено також надати позивачеві в оренду земельні ділянки площею 0,2212 га та 0,4864га під будівлями колишніх свинарників та для їх обслуговування, які знаходяться с.Великі Лучки по вул.Гагаріна, 46а.

Листом-повідомленням від 24.02.2011 р. за №127/02-12 позивача повідомлено  про прийняте сільською радою рішення від 24.02.2011 р. про припинення дії договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, та відмову у продовженні їх дії. Даний факт також підтверджується  журналом вихідної кореспонденції, згідно з яким 24.02.2011 р. позивачу надіслане таке повідомлення (вих. №127).

Вказане рішення є предметом оскарження в даній справі з підстав невідповідності його вимогам діючого законодавства та прийняття органом місцевого самоврядування з перевищенням наданих йому повноважень. Крім цього, позивач просить також визнати за ПП „БИО” право на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі, а саме: договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 0,2708 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700002, кадастровий номер 2122781201:00:043:0011; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу площею 0,6952 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700004, кадастровий номер 2122781201:00:043:0013; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 3,2835 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700003, кадастровий номер 2122781201:00:043:0012.

Відповідно до  статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 Кодексу).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. Згідно зі статтею 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рада приймає нормативні і інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, згода орендодавця на передачу земельної ділянки в оренду повинна бути оформлена відповідним рішенням. Прийняття рішення про надання позивачу земельної ділянки є правом відповідача, як органу місцевого самоврядування, а не його обов'язком.

Як встановлено судом вище, рішенням 4 сесії VI скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 року вирішено припинити дію договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, відмовлено позивачу у продовженні договорів оренди з підстав невиконання умов договорів. Позивачем також  не подано, а судом не встановлено інших доказів прийняття сільською радою рішення про надання позивачу дозволу на продовження договору оренди спірних земельних ділянок.

Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу вважати такі договори оренди продовженими в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення, є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача можуть захищатися лише способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.123 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування, що наявне в спірному випадку. З цих підстав необґрунтованими є доводи скаржника про необхідність застосування в спірному випадку спрощеного порядку оформлення орендних правовідносин, передбаченого ст.123 ЗК України в зв'язку з отриманням Спеціального дозволу на користування надрами №3880 від 17.11.2010 року на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку ділянки Великолучківського родовища (свердловина №1-Д) на орендованій землі.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «БИО»про визнання за ПП „БИО” права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі, а саме: договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 0,2708 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700002, кадастровий номер 2122781201:00:043:0011; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу площею 0,6952 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700004, кадастровий номер 2122781201:00:043:0013; договір оренди від 27.02.2006 р. для розміщення рибного комплексу площею 3,2835 га, запис в державному реєстрі від 01.03.2006 р. за №2122781201-0406070700003, кадастровий номер 2122781201:00:043:0012., оскільки  позивачем не подано, а судом не встановлено прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду позивачу, яке є необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України „Про оренду землі” у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, право на продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах (після закінчення строку договору оренди) у орендаря виникає у разі відсутності заперечень з боку орендодавця щодо подальшого використання орендарем земельної ділянки та наміру орендодавця і в подальшому передавати в оренду ділянку.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення від 24.02.2011 р. за №127/02-12, адресований позивачу, про прийняття сільською радою рішення від 24.02.2011 р. про припинення дії договору оренди після закінчення строку на який їх було укладено, та відмову у провадженні їх дій, а також журнал вихідної кореспонденції згідно з яким 24.02.2011 р. позивачу надіслано вказане повідомлення. Отже, позивач був повідомлений щодо заперечень орендодавця (відповідача), відносно продовження терміну дії договорів, тобто договори припинили свою дію.

Покликання скаржника на лист Мукачівського відділення пошти від 22.04.2011 року за №954, як в підтвердження факту неотримання оскаржуваного рішення, є безпідставним, оскільки з його змісту вбачається неможливість встановлення факту отримання чи неотримання позивачем такого листа в зв'язку з направленням його простою кореспонденцією, що відповідає вимогам постанови КМ України від 05.03.2009 року за №270.

Поновлення договірних відносин стосовно оренди земельної ділянки комунальної або державної власності можливе лише шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, який за законодавством має такі повноваження.

Отже, дії орендодавця щодо припинення з позивачем орендних правовідносин у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди є законними, обґрунтованими, не суперечать нормам діючого законодавства.

Крім цього, статтею 15 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; і орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (ст. 24 Закону України „Про оренду землі”).

Відповідно до п.16 договорів оренди, цільове призначення земельних ділянок –для розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів.

Позивачем не надано належних доказів виконання умов договору щодо розміщення на орендованих земельних ділянках рибного та лікувально-оздоровчого комплексів, хоча дозвіл на реконструкцію будівель свинарників для будівництва споруд рибного комплексу був наданий позивачу рішенням виконавчого комітету від 24.02.2006 р.

Покликання скаржника на тривалу процедуру отримання дозволів щодо використання надр є безпідставним, оскільки листом від 19.08.2009 р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України повернуто позивачу заяву та пакет документів, у зв'язку з неподання позивачем документів у повному обсязі.

Аналогічно безпідставним є покликання скаржника на недотримання передбаченої ст.144 ЗК України процедури встановлення факту нецільового використання земельної ділянки, оскільки рішення про відмову в продовження договорів оренди та їх припинення прийнято в зв'язку з закінченням строку дії цих договорів, а не достроково розірвано з підстав нецільового використання земельної ділянки. В оскаржуваному рішенні лише додатковою підставою для відмови в продовженні договорів зазначено неналежне виконання обов'язків за договором щодо розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів, проте, це не впливає на прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо припинення орендних правовідносин, що належить до виключної компетенції цього органу.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.З ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частина перша, п.п.2 та 10 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду  немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз'яснення Президії ВАСУ №02-5/35 від 26.01.2000 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” із змінами).

Оскільки надання земельної ділянки в оренду є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, інших підстав для визнання спірного рішення недійсним позивачем не наведено, а судом не встановлено, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства «БИО»про визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 6-го скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011 р. №129 „Про розгляд заяви ПП „БИО”.

Покликання скаржника на наявність у нього згідно ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України «Про оренду землі»переважного права на поновлення договору оренди є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає переважне  право орендаря на продовження договору оренди, проте, не передбачає обов'язку  орендодавця  на продовження цього договору при відсутності його волевиявлення  надавати спірну земельну ділянку  в оренду.  Доказів про надання спірної земельної ділянки в оренду  іншим особам позивачем також не наведено, а судом не встановлено.

Крім цього, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки навіть в разі відсутності заперечень з боку сторін, а також не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду  відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прийнято внаслідок правильного застосування місцевим судом норм матеріального права та відповідності висновків суду зібраним у справі доказам, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 ГПК України, суд,

                                                   п о с т а н о в и в:

рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року в справі за номером  5008/1448/2011 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «БИО»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 26.03.2012р.