Постанова

від 22.05.2012 по справі 5008/1448/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5008/1448/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "БИО", м. Мукачево на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справігосподарського суду Закарпатської області за позовомприватного підприємства "БИО", м. Мукачево доВеликолучківської сільської ради Мукачівського району,с. Великі Лучки, Мукачівського району провизнання протиправним та скасування рішення за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БИО" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Великолучківської сільської ради Мукачівського району про визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 6-го скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011р. №129 "Про розгляд заяви ПП "БИО"; визнання за ПП "БИО" права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі від 27.02.2006р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011р. у справі № 5008/1448/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, приватне підприємство "БИО" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між приватним підприємством "БИО" та Великолучківською сільською радою на підставі рішення Великолучківської сільської ради 31 сесії IV скликання укладено строком на 5 років три договори оренди землі від 27.02.2006р. з однаковими умовами, які відрізняються між собою лише площею орендованої землі.

Відповідно до п.п.1,2 вказаних договорів позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею: 0,2708 га для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по вул.Гагаріна, 46а (договір запис №2122781201-0406070700002); 0,6952 га для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по вул.Гагаріна,46а (договір запис №2122781201-0406070700004); 3,2835 га для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с.Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а (договір запис №2122781201-0406070700003).

Пунктом 8 договорів передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Великолучківської сільської ради з листами -заявами, в яких просив раду продовжити строк дії договорів на 5 років на умовах попередніх договорів від 27.02.2006р.

Рішенням 4 сесії VI скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.2011р. вирішено припинити дію договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, відмовлено позивачу у продовженні договорів оренди з підстав невиконання умов договорів -умови договорів щодо розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів не виконано, та у зв'язку з закінченням строків договорів, на який їх було укладено; вирішено також надати позивачеві в оренду земельні ділянки площею 0,2212 га та 0,4864га під будівлями колишніх свинарників та для їх обслуговування, які знаходяться с.Великі Лучки по вул.Гагаріна, 46а.

Вказане рішення є предметом оскарження в даній справі з підстав невідповідності його вимогам діючого законодавства та прийняття органом місцевого самоврядування з перевищенням наданих йому повноважень.

Згідно ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК).

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада приймає нормативні і інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, доказів існування якого матеріали справи не містять, зобов'язання цього органу вважати такі договори оренди продовженими в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення, є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що листом-повідомленням від 24.02.2011р. за №127/02-12 про прийняття сільською радою рішення від 24.02.2011р. щодо припинення дії договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, та відмову у продовженні їх дії, позивач був повідомлений щодо заперечень орендодавця (відповідача), відносно продовження терміну дії договорів. Отже договори припинили свою дію.

Поновлення договірних відносин стосовно оренди земельної ділянки комунальної або державної власності можливе лише шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, доказів існування якого позивач суду не надав.

Отже, як правильно стверджує господарський суд попередніх інстанцій, дії орендодавця щодо припинення з позивачем орендних правовідносин у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди не суперечать нормам діючого законодавства.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, оскільки надання земельної ділянки в оренду є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, а відповідне рішення щодо позивача таким органом не приймалось, висновки місцевого та апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення Великолучківської сільради від 24.02.2011р. та, як наслідок, про визнання за позивачем права на продовження орендних правовідносин до договорів оренди землі, колегія визнає правомірними.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові акти відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справі № 5008/1448/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко