Ухвала

від 06.03.2012 по справі 2-1250

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-1250

Головуючий у суді у 1 інстанції - Ільченко

Номер провадження 22-ц/1890/412/12

Суддя-доповідач - Лузан

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Лузан Л. В.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Криворотенка  В. І.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_2,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості та

за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

про визнання дій такими, що не відповідають законодавству, визнання кредитно-заставного договору частково недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81ARІ7570063 від 15 квітня 2008 року в розмірі 46018,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок відшкодування судових витрат по 290,09 грн. з кожного.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмові у задоволенні позову Банку з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. .

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлене наступне.  

15 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір №DN81ARІ7570063, відповідно до якого ОСОБА_1  був наданий кредит у розмірі 52502,83 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним -14 квітня 2015 року, з процентною ставкою 9,6 % річних.  

Згідно п. 2.2 та п. 8.1 кредитно-заставного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань позичальник надав автомобіль в заставу.  ОСОБА_3 надала письмову згоду на укладення позичальником ОСОБА_1 договору застави рухомого майна, що підтверджується згодою співвласника від 15 квітня 2008 року.

З анкети-заяви від 15 квітня 2008 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився з умовами кредитування, підтвердивши цей факт власним підписом, що свідчить про добровільність укладення кредитно-заставного договору.

В цей же день, 15 квітня 2008 року,  між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до

п.2 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків;

п.4 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи Банку про те, що відповідачі не виконують взятих на себе зобов'язать за названими договорами.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  При цьому виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що  відповідачі стали систематично порушувати графік погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, мають заборгованість по кредитному договору.

Під час розгляду справи названі доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження. Зокрема. Судом встановлено, що станом на 19 серпня 2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складала 46018,46 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 37963,84, в т.ч. прострочене тіло кредиту 1814,07грнн;

- заборгованість за відсотками 4046,56 грн.,в т.ч. простроченні відсотки 3962,21;

- заборгованість з комісії 1214,88 грн., в т.ч. простроченена комісія 952,37 ;

- заборгованість по пені 363,73 грн.,

                              всього заборгованість 43589,01 грн.

штраф (фіксована сума) 250,00 грн.

штраф (відсоток від суми заборгованості) 2179,45 грн.

                              Разом 46018,46 грн.

Посилаючись на названі обставини, а також на положення  ст.ст. 525, 526, 530, 554, 610 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідачів всю суму заборгованості.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наступних підстав.

Відповідно до розділу 12 кредитно-заставного договору від 15 квітня 2008 року сторони домовилися, що у разі затримання сплати Позичальником частини наданого Кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць Позичальник зобов'язаний негайно повернути суму Кредиту в повному обсязі, виплатити винагороди, проценти за користування Кредитом, виконати усі інші грошові зобов'язання за Договором у повному обсязі, а Банк має право, за своїм вибором, здійснити одну або декілька з наступних дій: а) згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань; б) розірвати Договір у судовому порядку; в) звернути стягнення на Предмет Застави в порядку, визначеному у статті 13 Договору.( п.12.1, 12.2, 12.2.6 кредитно-заставного договору від 15 квітня 2008 року).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Статтею 651 ЦК України передбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», так як було встановлено, що відповідачі не виконують взятих на себе за договорами зобов'язань. Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, вищенаведеним нормам права, а доводи апеляційної скарги про протилежне є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції не було підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 При цьому колегія суддів виходить з наступного.

15 квітня 2008 року ОСОБА_3 надала письмову згоду на укладення її чоловіком, ОСОБА_1, договору застави автомобіля з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №DN81ARІ7570063 від 15 квітня 2008 року, а тому доводи апеляційної скарги про протилежне не заслуговують на увагу (ас.74).

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання нікчемним п.17.1.7  кредитно-заставного договору. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

В пункті 17 укладеного сторонами кредитно-заставного договору від 15 квітня 2008 року, зокрема,  передбачається наступне :

17. 1 За цим договором Банк надає Кредит на таких умовах :

17.1.1. Загальний розмір кредиту – 52502, 83

17.1.2 Валюта кредиту: UAH

17.1.3. Мета кредиту:

          а) Частина кредиту в розмірі 44065, 00 грн. надається з метою придбання Позичальником автомобіля;

          б) Частина кредиту в розмірі 3116,03 грн. надається з метою оплати перших страхових платежів за Договорами Страхування на перший рік дії кредиту;

          в) Частина кредиту в розмірі 34 грн. надається з метою оплати коштів за реєстрацію Предмета Застави в Державному Реєстрі;

          г) Частина кредиту в розмірі 5287,80 грн. надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту;

17.1.4 Дата видачі кредиту: не пізніше ніж 15.04.2008 року

17.1.5 Дата погашення: 14.04.2015 року

17.1.6. Процентна ставка: 9,6 річних

17.1.7 Чергові страхові платежі: з метою виконання зобов'язань за п. 3.4. позичальнику відкрито кредитну лінію в розмірі 21812, 21 грн. для сплати чергових страхових платежів.

          Таким чином, вбачається, що передбачена п. 17.1.7  договору «кредитна лінія в розмірі 21812, 21 грн. для сплати чергових страхових платежів» відкривалась для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на тих же самих умовах, що і кредит у розмірі 52502, 83 грн., а тому у сторін не було необхідності для укладення додаткового договору з цього приводу.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про протиправне вилучення автомобіля – предмета застави спростовуються умовами укладеного сторонами кредитно-заставного договору №DN81ARІ7570063 від 15 квітня 2008 та змістом «Акту осмотра залогового автомобиля заемщика» від 03 лютого 2011 року, який знаходиться на ас. 51.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути скасоване або змінене.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів –  

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -