Постанова

від 29.02.2012 по справі 2а-9184/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 29 лютого 2012 року          11:23           № 2а-9184/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Федорчука А.Б.,

     при секретарі Мальчик І.Ю.,

     за участю сторін:

     представників позивача –підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»-Орехівської Л.М., Марцина І.В.,

     представника відповідача –Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - Карпенко О.В.,

     представника відповідача –Головного управління Державної казначейської служби України в           м. Києві - Новіцької Л.О.,

     прокуратури міста Києва –Охріменко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, за участю прокуратури міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»(далі - ПзІІ «Віталмар Агро», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову (вх.№03-3/1623 від 12.09.2011 року) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі –відповідач 1, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків),  Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі –відповідач 2, ГУ ДКСУ в м. Києві), яким просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.04.2011 року №0000050700 та від 11.04.2011 року №0000060700; стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 7 001 923,00 грн.

12 вересня 2011 року судом ухвалено залучити до участі у справі прокуратуру міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог ПзІІ «Віталмар Агро»вказує на відсутність порушення ним вимог п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 11.04.2011 року №0000050700 та від 11.04.2011 року №0000060700 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд визнати задовольнити адміністративний позов.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, зазначивши, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 15 729 280 грн., а саме: за серпень 2008 року –57 276 грн.; за вересень 2008 року –15 401 грн.; за січень 2009 року –59 071,34 грн.; за лютий 2009 року –793 925 грн.; за березень 2009 року –1 308 099 грн.; за квітень 2009 року –2 379 503 грн.; за травень 2009 року –656 547 грн.; за червень 2009 року – 1 291 014 грн.; за липень 2009 року –393 906 грн.; за серпень 2009 року –532 999 грн.; за вересень 2009 року –1 128 422 грн.; за жовтень 2009 року –2 153 537 грн.; за листопад 2009 року –2 709 899 грн.; за лютий 2010 року –87 586 грн.; за березень 2010 року –808 527 грн.; за квітень 2010 року –185 676 грн.; за травень 2010 року –602 758 грн.; за червень 2010 року –27 843 грн.; за липень 2010 року –149 358 грн.; за серпень 2010 року –241 847 грн.; за вересень 2010 року –146 087 грн.; п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) ПзІІ «Віталмар Агро»завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 11 888 630 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за листопад 2008 на суму ПДВ 72 677 грн., за березень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 852 996 грн., за квітень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 1 308 099 грн., за травень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 3 036 050 грн., за липень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 1 291 014 грн., за серпень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 926 905 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 4 090 486 грн., за серпень 2010 року на суму ПДВ 310 403 грн. та сума ПДВ в розмірі 3 840 651 грн. підлягає донарахуванню, у тому числі по періодах: за грудень 2009 року в розмірі 2 709 899 грн., за лютий 2010 року в розмірі 87 586 грн., за травень 2010 року в розмірі 788 434 грн., за червень 2010 року в розмірі 27 843 грн., за серпень 2010 року в розмірі 80 802 грн., за вересень 2010 року в розмірі 146 087 грн.

ГУ ДКСУ в м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечило в повному обсязі, зазначивши про їх необґрунтованість та безпідставність, просило суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.  

Прокуратура міста Києва в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, обґрунтовано, на підставі чинного законодавства України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем 1 на підставі наказу начальника СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 22.03.2011 року №138, згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI (із змінами та доповненнями) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПзІІ «Віталмар Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2008-2010 роки, за результатами якої складено Акт від 28.03.2011 №105/42-20/7/30855748 Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2008-2010 роки (далі –Акт перевірки від 28.03.2011 №105/42-20/7/30855748).

В ході перевірки відповідачем 1 встановлено порушення п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці).

На підставі Акту перевірки від 28.03.2011 №105/42-20/7/30855748 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення –рішення: від 11.04.2011 року №0000050700 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 11 888 630 грн., а також зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 4 886 707 грн. та  штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 221 677 грн.; від 11.04.2011 року №0000060700 про нарахування податку на додану вартість на суму 3 840 651 грн. за основним платежем та 960 163 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем 1 податковими повідомленнями –рішеннями, ПзІІ «Віталмар Агро»звернулося до Державної податкової адміністрації у м. Києві із скаргою вих. №114 від 20.04.2011 року на податкове повідомлення –рішення від 11.04.2011 року №0000050700 та на податкове повідомлення –рішення від 11.04.2011 року №0000060700, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією у м. Києві винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2011 року №6462/10/25-114, яким залишено без змін податкові повідомлення –рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 11.04.2011 року №0000050700 та від 11.04.2011 року №0000060700, а скаргу генерального директора ПзІІ «Віталмар Агро»ОСОБА_6 від 20.04.2011 року №114 (вх.№3198/10 ДПА у м. Києві від 20.04.2011 року) –без задоволення.

Як вбачається з Акту перевірки від 28.03.2011 №105/42-20/7/30855748, постачальниками ПзІІ «Віталмар Агро» у перевіряємому періоді були: Приватне підприємство «Інтер-Білд»(далі –ПП «Інтер-Білд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроанкорекспорт»(далі –ТОВ «Агроанкорекспорт»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Южагросервіс»(далі –ТОВ «Южагросервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»(далі –ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»), Приватне підприємство «Фрегат-1»(далі –ПП «Фрегат-1»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Шторм»(далі –ТОВ «Шторм»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфорвард»(далі –ТОВ «Укрфорвард»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромарин-М»(далі –ТОВ «Агромарин-М»), Приватне підприємство «Мартрейд»(далі –ПП «Мартрейд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОСТАР» (далі –ТОВ «ІНФОСТАР»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокрок»(далі – ТОВ «Агрокрок»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД»(далі –ТОВ «Сібаріт ЛТД»), Приватне підприємство «Трансагропродукт»(далі –ПП «Трансагропродукт»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Україна»(далі –ТОВ «Мегаінвест Україна») (далі також Контрагенти).

При проведенні перевірки постачальників позивача податковими органами було встановлено наступне.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агроанкорекспорт»(код за ЄДРПОУ 35697178) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (акт невиїзної документальної перевірки №196/23-204 від 21.12.2010 року) встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Агроанкорекспорт»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв‘язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення вимог ч. 1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених  ТОВ «Агроанкорекспорт»з постачальниками та покупцями; відсутність об‘єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.

Враховуючи наведене, податковий орган прийшов до висновку, що всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Тобто, даним актом перевірки встановлено, що наведені дані в деклараціях з податку на додану вартість  ТОВ «Агроанкорекспорт»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року про обсяги придбання та продажу (а отже, і про задекларовані податковий кредит та зобов‘язання) є недійсними.

Згідно автоматизованих інформаційних систем та АРМів  ТОВ «Агроанкорекспорт»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в 2009 році на загальну суму ПДВ 11 240 509,38 грн., а саме: у січні 2009 року на загальну суму ПДВ 59 071,34 грн., у лютому 2009 року на суму ПДВ 771 781,82 грн., у березні 2009 року на суму 977 783,39 грн., у квітні 2009 року на суму ПДВ 2 359 746,4 грн., у травні 2009 року на суму ПДВ 624 456,58 грн., у червні 2009 року 1 085 006,8 грн., у липні 2009 року на суму ПДВ 48 291,47 грн., у серпні 2009 року на суму ПДВ 532 998,5 грн., у вересні 2009 року на суму ПДВ 1 065 094,83 грн., у жовтні 2009 року на суму ПДВ 2 024 664,48 грн., у листопаді 2009 року на суму ПДВ 1 691 613,77 грн.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси при проведенні невиїзної документальної перевірки ПП «Інтер-Білд»(код за ЄДРПОУ 36502682) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року (акт №200/23-214 від 21.12.2010 року) встановлено, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб‘єктів підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання, передачі товарів не приводились, товари не передавалися від продавця до покупця, в зв‘язку з його відсутністю, про що свідчить службова записка ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.12.2010 року №1620/7/26-104, місцезнаходження ПП «Інтер-Білд»не встановлено та згідно звіту 1-ДФ чисельність працюючих 1 особа.

Таким чином, ПП «Інтер-Білд»порушено ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2009 року та за січень, лютий 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов‘язання) є недійсними.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів  та акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №200/23-214 від 21.12.2010 року, ПП «Інтер-Білд»мало взаємовідносини з позивачем в листопаді 2009 року на за суму ПДВ 349 115,67 грн.

ДПІ у м. Іллічівську при проведенні невиїзної документальної перевірки ПП «Фрегат-1» (код за ЄДРПОУ 36487607) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період 01.03.2010 року по 31.03.2010 року (акт №2383/23-0302/36487607 від 30.07.2010 року) встановлено порушення: частини 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених  ПП «Фрегат-1»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст. 650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України щодо здійснення ПП «Фрегат-1»нікчемних правочинів.

Відтак, у зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненням, ПП «Фрегат-1»завищено податкові зобов‘язання за березень 2010 року на суму ПДВ 1 588 051 грн.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів  та акту ДПІ у м. Іллічівську  №2383/23-0302/36487607 від 30.07.2010 року, ПП «Фрегат-1»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в березні 2010 року на загальну суму ПДВ             342 061,23 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси актом №12272/23-513 від 21.12.2010 року про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Южагросервіс»(код за ЄДРПОУ 35118762) з питань взаємовідносин з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) за листопад 2009 року та травень 2010 року встановлено, що у ТОВ «Южагросервіс»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцем знаходження, згідно з частинами 1, 5 ст.203, частинами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за листопад 2009 року, травень 2010 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності. Даним актом встановлені взаємовідносини з позивачем за листопад 2009 року на суму ПДВ 215 625,0 грн., за травень 2010 року - на суму ПДВ 6 375,0 грн.

Згідно з висновком  акту  про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 14.02.2011 року за № 547/23-6/31579347  наданим ДПІ у Суворовському районі міста Одеси щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам ТОВ «Укрфорвард»з контрагентом  ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»(код 34253059), акту ДПІ у Приморському  районі м. Одеси № 17889/23-512 від 31.12.2010 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»(код 34253059) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.03.2009 року по 31.03.2010 року, в ході перевірки податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів , економічно необхідних для здійснення операцій купівлі –продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Перевіркою виявлено порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст. 207, ст.215, ч. 1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових  наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»з постачальниками та покупцями.

Враховуючи вищенаведене, у ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та операції купівлі-продажу за період березень 2009 року по березень 2010 року укладені ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, за період з березня 2009 року по березень 2010 року включено до складу податкових зобов'язань ПДВ на загальну суму 21 771 376 грн.

Згідно наданих на перевірку копій документів, у періоді, що підлягав перевірці,  отриманий товар від ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»(код 34253059), ТОВ «Укрфорвард»(код 31579347) реалізовано ПзІІ «Віталмар Агро»(код 30855748)  в листопаді 2009 року на суму ПДВ 477 555,66 грн.

До СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від ст.слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора податкової міліції ОСОБА_7 надійшла постанова від 03.02.2011 року про призначення позапланової перевірки ПзІІ «Віталмар Агро»(код ЄДРПОУ 30855748) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Шторм»(код ЄДРПОУ 31657105) за 2010 рік.

В проваджені СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа 56-2659 порушена за фактом фіктивного підприємства шляхом створення ТОВ «Горнер»(код за ЄДРПОУ 35917538) та підробки реєстраційних документів за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України. 15 листопада 2010 року порушена кримінальна справа за фактом підроблення невстановленими особами документів ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.      06 грудня 2010 року порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»за ч.2 ст.205 КК України.

Допитаний в якості свідка директор  ТОВ «Е-Восток Україна»(код за ЄДРПОУ 33743908) ОСОБА_8, пояснив, що став директором підприємства за грошову винагороду і до діяльності відношення не мав. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №259 від 07.10.2010 року підписи в реєстраційних документах, довіреностях та договорах про визнання податкової звітності ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна» виконані від імені директора ОСОБА_8 іншими особами. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №288 від 13.112010 року підписи від імені засновників ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна» ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виконані різними особами в документах.

05 травня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва анульовані свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»у зв'язку з неподанням ними податкової звітності.

Встановлено, що невідомі особи, використовуючи реквізити та печатки ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», створили видимість проведення фінансово-господарських операцій за результатами яких, незаконно сформували податковий кредит ряду суб'єктів підприємницької діяльності в 14 регіонах України на загальну суму близько 400 млн. грн., в тому числі ТОВ «Шторм»(підприємство 1-го ланцюга). За результатами проведеної перевірки ТОВ «Шторм»встановлено нікчемність правочинів - проведених фінансово-господарських операцій між ТОВ «Шторм»та ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна».

В зв'язку з відсутністю поставок з боку ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е –Восток Україна»до ТОВ «Шторм»(пояснення директора ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е –Восток Україна»гр. ОСОБА_8), факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від ТОВ «Шторм»до ПзІІ «Віталмар Агро»підтвердити неможливо.

Згідно даних додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»було встановлено, що ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських відносинах з ТОВ «Шторм»на суму ПДВ 1 011 439,22 грн., а саме: за лютий 2010 року на суму ПДВ 87 585,67 грн., за березень 2010 року на суму ПДВ 446 007,9 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ 185 676,3 грн., за травень 2010 року на суму ПДВ 264 326,15 грн., за червень 2010 року на суму ПДВ 27 843,2 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акти перевірок по ТОВ «Елфра Дисплей»(код за ЄДРПОУ 33743908) та ТОВ «Е-Восток Україна»(код за ЄДРПОУ 34478763) від 14.10.2010 року за №821/23-10/33743908 про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року та акт від 13.10.2010 року за №820/23-10/34478763 про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року, якими встановлено: порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Полтавською МДПІ складено акт планової виїзної перевірки ПП «Трансагропродукт»(код за ЄДРПОУ 34921978) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2008 року по 31.12.2010 року.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів  від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання насіння соняшнику та відсутністю факту отримання ПП «Трансагропродукт»сільськогосподарської продукції від СГД ФО     ОСОБА_10, по взаєморозрахунках з якими правочин визнано нікчемним.

Податковий орган прийшов до висновку, що договори поставки, укладені між ПП «Трансагропродукт»та підприємствами вигодонабувачами не спричиняють реального настання правових наслідків. У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших  юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені ПП «Трансагропродукт»договори відповідно до частин 1, 2 ст.215, частин 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють  юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Перевіркою встановлено відсутність у ПП «Трансагропродукт»документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг. Виходячи з вищенаведеного, ПП «Трансагропродукт»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово –грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань та не звітують до податкових органів.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів та акту Полтавської МДПІ №175/23/34921978 від 25.02.2011 ПП «Трансагропродукт»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в серпні 2008 року на суму ПДВ 57 275,69 грн. та в вересні 2008 року на суму ПДВ 15 400,73 грн.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт від 15.02.2011 року №176/23-400/37104044 документальної  позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агромарин –М» (код за ЄДРПОУ 37104044) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад  2010 року. Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Агромарин-М»відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару та ТМЦ; інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання основні засоби відсутня.

Листом від 11.02.2011 №659-вн відділом податкової міліції ДПІ у Центральному районі   м. Миколаєва надано висновок, яким повідомлено, що в результаті проведених заходів не надалось можливим встановити фактичний рух товарі в адресу ТОВ «Агромарин-М», оскільки:  згідно наявної оперативної інформації ТОВ «ОТТОККОНОХТО», ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМРЕСУРС ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «ФМП-ЛАК»відсутні за місцем реєстрації, згідно наявної оперативної та офіційних даних, наведених в декларації по податку на прибуток; підприємства ТОВ «АГРОХІМІНВЕСТ 2000», ТОВ «ОТТОККОНОХТО», ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОМРЕСУРС ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «ФМП-ЛАК»не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами»та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом.

Зазначеним вище підтверджується відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару. Складські приміщення та умови для зберігання товарів у ТОВ «Агромарин-М»відсутні. Враховуючи вищенаведене, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі  послуг  від продавця до покупця ТОВ «Агромарин-М»у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують фактичне отримання послуг у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Агромарин-М» трудових ресурсів, виробничого обладнання, основних засобів для виконання робіт.

Отже, ТОВ «Агромарин-М» надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, ТОВ «Агромарин-М» порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені угоди відповідно до частин 1, 2       ст. 215, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «Агромарин-М» та його контрагентами –покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів та акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.02.2011 року №176/23-400/37104044 ТОВ «Агромарин-М»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в липні 2010 року на суму ПДВ 149 358,24 грн., в вересні 2010 року на суму ПДВ 133 513,97 грн. та у вересні 2010 року на суму ПДВ 77 222,68 грн.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт від 09.02.2011 року №138/23-300/36201306 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Мартрейд», код за ЄДРПОУ 36201306, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ПП «Мартрейд»та його контрагентами – покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

ПП «Мартрейд»не мало необхідних умов для виконання постачання згідно умов договорів або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ПП «Мартрейд»правочинів з постачальниками.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що операції є нікчемними, нікчемні правочини є недійсними в силу закону, такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено, що підприємством ПП «Мартрейд»в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 1 734 129,00 грн., а саме: березень 2010 року на суму ПДВ 495318,00 грн.; квітень 2010 року на суму ПДВ 617394,00 грн.; травень 2010 року на суму ПДВ 621417,00 грн.

ПП «Мартрейд»відображено у податкових зобов'язаннях обсяг операцій за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року на загальну ПДВ 1 734 129,00 грн., які відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним та суперечить інтересам держави і суспільства, та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів  та акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 09.02.2011 року №138/23-300/36201306 ПП «Мартрейд»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в травні 2010 року на суму ПДВ 332 056,67 грн.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  складено акт №6526/23-3/36493940 від 31.12.2010 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інфостар»(код за ЄДРПОУ 36493940) з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень –вересень 2010 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ІНФОСТАР» звітувало з податку на додану вартість до ДПІ у Бабушкінському районі з показниками, які свідчать про здійснення фінансово –господарської діяльності підприємством. Таким чином суб'єкт господарювання зобов'язаний був вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а саме платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, також  зберігати оригінали отриманих та виданих податкових накладних.

Операції з поставки та придбання товарів - правочини між юридичними особами, які повинні підтверджуватися у письмовій формі та підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до відомостей, викладених в акті перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ІНФОСТАР» за юридичною адресою відсутні.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 28.12.2010 року ОСОБА_11 встановлено, що на підприємстві ТОВ «ІНФОСТАР»ОСОБА_11 директором ніколи не працював та не був засновником, влітку 2009 року було втрачено паспорт, про що подано заяву до Кіровського РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області для отримання нового паспорту. Вищевказані обставини вказують про те, що ТОВ «ІНФОСТАР» створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово –грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся ТОВ «ІНФОСТАР» фінансово –господарською діяльністю не займалося, натомість займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Враховуючи те, що у ТОВ «ІНФОСТАР»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «ІНФОСТАР» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, податковий орган прийшов до висновку, що здійснені ТОВ «ІНФОСТАР»правочини відповідно до частин 1, 2 ст.215, частин 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють  юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів  та акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №6526/23-3/36493940 від 31.12.2010 року ТОВ «ІНФОСТАР»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в березні 2010 року на суму ПДВ 20 457,5грн.

ДПІ у м. Іллічівську проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сібаріт ЛТД»(код за ЄДРПОУ 35162607) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №012/23-0302/02/35162607 від 06.01.2011 року. В ході проведення перевірки встановлено, що операції ТОВ «Сібаріт ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Сібаріт ЛТД»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу оперативності проведення операції, місцезнаходженням майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Сібаріт ЛТД»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреності, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що свідчать про те, що правочини між ТОВ «Сібаріт ЛТД»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Одже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 ст.215, частини 5 ст.203 Цивільного кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган прийшов до висновку, що всі операції купівлі-продажу, здійснені ТОВ «Сібаріт ЛТД», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів та акту ДПІ у м. Іллічівську  №012/23-0302/02/35162607 від 06.01.2011 року ТОВ «Сібаріт ЛТД»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в жовтні 2009 року на суму ПДВ 95 713,14 грн., в серпні 2010 року на суму ПДВ 108 333 грн., у вересні 2010 року на суму ПДВ 68 864,1 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт №17270/23-513 від 06.01.2011 року про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Мегаінвест Україна»(код за ЄДРПОУ 34598320) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за січень-грудень 2009 року.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при зазначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно листа ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.12.2010 року №7048/26533 щодо проведення заходів на виконання п.2.2 Регламенту взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України, щодо відпрацювання підприємств при проведенні операції «Бюджет»не встановлено на теперішній час наявність та місцезнаходження складських приміщень ТОВ «Мегаінвест Україна», ТМЦ та транспортних засобів.

При перевірці матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів в податковій справі встановлено, що господарські операції між ТОВ «Мегаінвест Україна»та контрагентами –покупцями, не підтверджуються виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

ТОВ «Мегаінвест Україна»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів  та акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ТОВ «Мегаінвест Україна»мало взаємовідносини з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) в лютому 2009 року на суму ПДВ 22 142,75 грн., в березні 2009 року на суму ПДВ 13 563,42 грн., в червні 2009 року на суму ПДВ 206 007,05 грн., в липні 2009 року на суму ПДВ 345 614,95 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт №1920/23-513 від 22.12.2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Аграрний Інститут»(код за ЄДРПОУ 26567715) з питань підтвердження відомостей з контрагентами за період січень-жовтень 2009 року. Перевіркою встановлено, що згідно з даними податкової звітності загальна чисельність працюючих у ТОВ «Аграрний Інститут»становить 7 чоловік, в т. ч. за сумісництвом 1 особа.

За даними службової записки ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.12.2001 року №6994/26-53 офісні та складські приміщення, транспортні засоби та інші основні засоби у ТОВ «Аграрний Інститут»відсутні.

Таким чином, за результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Аграрний Інститут» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи те, що у ТОВ «Аграрний інститут»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частин 1, 5 ст.203, частин 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) за період січень-жовтень 2009 року є нікчемними.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів ТОВ «Аграрний інститут»мало взаємовідносини з позивачем в березні 2009 року на суму ПДВ 316 752,51 грн., в квітні 2009 року на суму ПДВ 19 756,88 грн., в травні 2009 року на суму ПДВ 32 090,07 грн.

Згідно інформації, що надійшла листом від 12.08.2010 року №10166/7/23-309/879 з Світловодської ОДПІ, останньою проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Агрокрок» (код за ЄДРПОУ 35818702) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих і транспортних засобів, а також відсутні фінансово-господарська діяльність.

Перевіркою встановлене порушення ст.ст.203, 215, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2009 року про обсяги придбання та продажу є недійсними.

Згідно автоматизованих інформаційних систем, АРМів та інформації Світловодської ОДПІ ТОВ «Агрокрок»мало взаємовідносини із ПзІІ «Віталмар Агро»(код за ЄДРПОУ 30855748) та встановлено розбіжності в вересні 2009 року на суму ПДВ 63 326,9 грн., в жовтні 2009 року на суму ПДВ 33 159,37 грн.

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач в обґрунтування неправомірності винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та реальності господарських операцій між ПзІІ «Віталмар Агро»та Контрагентами посилається на наявність в матеріалах справи копій первинних документів, зокрема: договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт, товаро-транспортних накладних.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах,  пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги податкового законодавства та фактичні обставини справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними між ПзІІ «Віталмар Агро»та Контрагентами.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року,  вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення господарської операції.

Як зазначалось вище, перевіркою Контрагентів позивача встановлено, зокрема, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів або ж відсутність їх за місцем знаходження, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даними підприємствами господарської діяльності згідно укладених договорів.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі –Закон України №996-ХІV), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6  пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом. При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Згідно з довідкою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У цьому контексті доцільно навести позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у справі за позовом КВП «Енергомонтаж»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ухвала від 16 липня 2008 року). Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, серед іншого, зазначив, що у разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання судами в інших справах недійсними договорів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову, оскільки за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У такому випадку висновок про нікчемність правочину може бути включений до мотивувальної частини судового рішення.

З аналогічним обґрунтуванням Верховним Судом України скасовано судові рішення з направленням справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артром»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Відділення державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості на новий розгляд. Зокрема, Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 13 березня 2007 року) зазначив, що посилання судів на невизнання недійсними договорів як на підставу обґрунтованості вимог не відповідає вимогам чинного законодавства. Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань бюджету не породжують.

За вчинення таких угод настає адміністративно-господарська відповідальність (статті 238 - 239 Господарського кодексу України) у вигляді санкцій, встановлених частиною першою статті 208 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи –платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права –придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договори, укладені між ПзІІ «Віталмар Агро»та Контрагентами відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем порушено вимоги п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 11 888 630 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за листопад 2008 на суму ПДВ 72 677 грн., за березень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 852 996 грн., за квітень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 1 308 099 грн., за травень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 3 036 050 грн., за липень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 1 291 014 грн., за серпень 2009 року на суму ПДВ в розмірі 926 905 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 4 090 486 грн., за серпень 2010 року на суму ПДВ 310 403 грн. Сума ПДВ в розмірі 3 840 651 грн. підлягає донарахуванню, а саме: за грудень 2009 року в розмірі 2 709 899 грн., за лютий 2010 року в розмірі 87 586 грн., за травень 2010 року в розмірі 788 434 грн., за червень 2010 року в розмірі 27 843 грн., за серпень 2010 року в розмірі 80 802 грн., за вересень 2010 року в розмірі 146 087 грн., а тому вимога ПзІІ «Віталмар Агро» про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 7 001 923 грн. задоволенню не підлягає.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що спірні правочини вчинені позивачем, не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договорів, а на настання наслідків у вигляді протиправного заниження суму податку.

Таким чином, укладені договори між ПзІІ «Віталмар Агро»та Контрагентами є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Таким чином, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності господарських операцій, а відтак висновки відповідача 1 щодо порушення ПзІІ «Віталмар Агро»п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 11.04.2011 року №0000050700 та від 11.04.2011 року №0000060700, Головне управління Державної казначейської служби України в   м. Києві права та охоронювані законом інтереси позивача щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість не порушило, а тому позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»- відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.03.2012 року.

     Головуючий суддя                                                                                            Аблов Є.В.

Суддя                                                                                                             Амельохін В.В.

Суддя                                                                                                              Федорчук А.Б.