Постанова

від 27.03.2012 по справі 23/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 23/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючий суддя Муравйов О.В.,

судді Полянський А.Г.,

Яценко О.В.,

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "ДАК"

на постанову від 11.10.2011 року Доне цького апеляційного господа рського суду

у справі № 23/12 Господарського суду Донецької області

за позовом ТОВ "Скип - М"

до ТОВ "ДАК"

про стягнення 87 455,42 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, в ідповідача - ОСОБА_1. дов. від 19.03.2012 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Госп одарського суду Донецької об ласті від 28.03.2011 р. (суддя - Забар ющий М.І.) стягнуто з ТОВ "ДАК" на користь ТОВ "Скип-М" - 80 000 грн. б езпідставно набутих коштів, 2 256 грн. 98 коп. річних, 5 136 грн. 02 коп . інфляційних, 873 грн. 93 коп. витра т на сплату держмита та 235 грн. 8 3 коп. витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу. В решті вимог пози вачу у позові відмовлено.

Постановою Донецького ап еляційного господарського с уду від 11.10.2011 р. (судді - Приход ько І.В., Донець О.Є., Ломовцева Н .В.) рішення господарського с уду Донецької області від 28.03.20 11 р. частково скасовано. Відмо влено у задоволенні позову Т ОВ "СКИП-М" до ТОВ "ДАК" про стягн ення інфляційних в сумі 5 198,44 г рн. та 3 % річних в сумі 2 256,98 грн. В решті рішення господарськог о суду Донецької області від 28.03.2011 р. у справі № 23/12 залишено бе з змін. Абзац 1 резолютивної ча стини рішення господарськог о суду Донецької області від 28.03.2011 р. у справі № 23/12 викладено в наступній редакції: "Стягнут и з товариства з обмеженою ві дповідальністю "ДАК" (м. Крамат орськ, вул. Двірцева, 26, ЄДРПОУ 3 0201289) на користь товариства з об меженою відповідальністю “С КИП-М”(м. Донецьк, вул. Артема, 16 9в/60, ЄДРПОУ 32645043) 80 000 грн. безпідста вно набутих коштів, 800 грн. витр ат на сплату держмита та 215,88 гр н. витрат на інформаційно-тех нічне забезпечення судового процесу". Стягнуто з товарист ва з обмеженою відповідальні стю "СКИП-М" на користь товарис тва з обмеженою відповідальн істю "ДАК" витрати зі сплати де ржавного мита, сплаченого пр и зверненні з апеляційною ск аргою, в сумі 37,25 грн.

Не погоджуючиcь з ріш енням місцевого господарськ ого суду та постановою апеля ційного господарського суду , ТОВ "ДАК" звернулось до Вищог о господарського суду Україн и з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотиву ючи скаргу доводами про пору шення судами норм матеріальн ого та процесуального права.

Розглянувши матеріал и справи, оцінивши доводи кас аційної скарги, перевіривши правильність застосування с удом норм матеріального та п роцесуального права, колегія суддів Вищого господарськог о суду України прийшла до вис новку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виход ячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду ка саційної скарги має право за лишити постанову апеляційно го господарського суду без з мін, а скаргу без задоволення .

Касаційна скарга залишає ться без задоволення, коли су д визнає, що постанова апеляц ійного господарського суду п рийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуаль ного права.

З матеріалів справи вбача ється, що ТОВ "СКИП-М" звер нулось до господарського суд у з позовом до ТОВ "ДАК" пр о стягнення безпідставно наб утих коштів в розмірі 80 000 грн., і нфляційних витрат в сумі 5 198,44 г рн. та 3 % річних в сумі 2 256,98 грн. (зг ідно уточнень позовних вимог ).

Вказані вимоги позивач обґ рунтовував платіжними доруч еннями № 2 від 12.03.2010 р. та № 36 від 23.04.20 10 р., згідно яких, ним помилково перераховано відповідачу 30 0 00 грн. та 50 000 грн., з призначенням платежу "оплата за виготовле ння розподільчого вала згідн о рахунку б/н від 11.03.2010 р...".

В обґрунтування підстав по зову позивач посилався на ві дсутність між сторонами госп одарських договорів, у тому ч ислі й щодо виготовлення роз подільчого вала; неотриманн я ним рахунку на оплату, та буд ь-якої продукції від відпові дача.

Відповідно до ст. 1212 ЦК Украї ни, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахун ок іншої особи (потерпілого) б ез достатньої правової підст ави (безпідставно набуте май но), зобов'язана повернути пот ерпілому це майно. Особа зобо в'язана повернути майно і тод і, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави засто совуються незалежно від того , чи безпідставне набуття або збереження майна було резул ьтатом поведінки набувача ма йна, потерпілого, інших осіб ч и наслідком події.

Обов' язковою умовою заст осування вказаної статті є в ідсутність правової підстав и для набуття, збереження ма йна однією особою за рахуно к іншої особи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК У країни, кожна сторона повинн а довести ті обставини, на які вона посилається як на підст аву своїх вимог і заперечень . Докази подаються сторонами та іншими учасниками судово го процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають зн ачення для справи.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування своїх запе речень відповідач надав дого вір № 1 від 15.03.2010 р., рахунки б/н від 11.03.2010 р. та № 5 від 22.04.2010 р. в якості до казів існування між сторонам и договірних відносин.

З матеріалів справи вбачає ться, що згідно умов договору , виконавець (відповідач) зобо в' язався здійснити, а замов ник (позивач) прийняти за акто м прийому-передачі та оплати ти на умовах 100% передплати пос луги з виготовлення валу роз подільчого з наступним зміцн енням опорних шийок (п.п. 1.1, 2.2, 3.1). С ума договору складає 135 000 грн. з ПДВ (п. 2.1).

Однак, у платіжних дорученн ях № 2 від 12.03.2010 р. та № 36 від 23.04.2010 р. у графі "призначення платежу" з азначено "оплата за виготовл ення розподільчого вала згідно рахунку б/н від 11.03.2010 р..." .

З огляду на наведене, судами попередніх інстанцій правом ірно відзначено, що відповід ачем не було доведено, що пози вачем була здійснена передпл ата саме за умовами вказаног о договору.

До того ж, з тексту наданих д о апеляційної інстанції копі й рахунків б/н від 11.03.2010 р. та № 5 ві д 22.04.2010 р., не вбачається, що вони були виставлені саме на вико нання умов договору. Загальн а сума договору складає 135 000 гр н., і дорівнює сумі 100% передплат и, що повинна бути сплачена за мовником. Однак, позивачем за спірними платіжними доручен нями перераховано тільки 80 000 г рн.

За таких обставин, попередн і судові інстанції дійшли об ґрунтованого висновку про те , що грошові кошти в розмірі 80 0 00 грн. були перераховані позив ачем не на виконання умов дог овору № 1, з огляду на що, судом п ершої інстанції обґрунтован о було задоволено позовні ви моги про стягнення 80 000 грн., як б езпідставно набутих коштів в ідповідно до ст. 1212 ЦК України.

Разом з цим, погоджуючись з висновками суду в частині ст ягнення 80 000 грн. безпідставно н абутих коштів, апеляційний г осподарський суд дійшов висн овку про те, що стягнута сума з а правовою природою не може в важатися грошовим зобов' яз анням, а тому положення статт і 625 ЦК України у даному випадк у не підлягають застосуванню .

Апеляційний господарський суд відзначив, що згідно ст. 1214 ЦК України, у разі безпідстав ного одержання чи збереження грошей нараховуються процен ти за користування ними (ст. 536 Ц К України).

Оскільки розрахунку з відп овідним обґрунтуванням згід но вказаних статей, позиваче м надано не було, апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарс ького суду в частині стягнен ня з відповідача 2 256 грн. 98 коп. р ічних, 5 136 грн. 02 коп. інфляційни х витрат, нарахованих на підс таві ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів не погоджує ться вказаним висновком апел яційного господарського суд у з огляду на наступне.

Передбачене право к редитора вимагати сплати бор гу з урахуванням індексу інф ляції та процентів річних є с пособами захисту його майнов ого права та інтересу, суть як их полягає у відшкодуванні м атеріальних втрат кредитора від знецінення грошових кош тів внаслідок інфляційних пр оцесів та отриманні компенса ції (плати) від боржника за кор истування утримуваними ним г рошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому ін фляційні нарахування на суму боргу та проценти річних вхо дять до складу грошового зоб ов'язання.

За правилами частини 2 ста тті 1214 Цивільного кодексу Укр аїни у разі безпідставного о держання чи збереження гроше й нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ц ього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодек су України передбачено, що за користування чужими грошови ми коштами боржник зобов'яза ний сплачувати проценти. Роз мір процентів за користуванн я чужими грошовими коштами в становлюється договором, законом або іншим актом циві льного законодавства.

В силу частини 2 статті 625 Ц ивільного кодексу України бо ржник, який прострочив викон ання грошового зобов' язанн я, на вимогу кредитора зобов' язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого і ндексу інфляції за весь час п рострочення, а також три проц енти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проце нтів не встановлений договор ом або законом.

Оскільки, відповіда ч повинен був повернути пови вачу безпідставно набуті гро шові кошти, в силу ст. 1212 ЦК Укра їни, то у позивача виникло пра во на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів рі чних від простроченої суми я к наслідок відшкодування мат еріальних втрат кредитора ві д знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних проце сів та отриманні компенсації (плати) за користування утрим уваними боржником грошовими коштами.

Разом з цим, обов' яз ок повернути кошти виникає, я к зобов' язання особи, яка з п евного часу неправомірно кор истується чужими грошовими к оштами.

З матеріалів справи в бачається, що позивачем було здійснено розрахунок суми і нфляційних витрат та трьох п роцентів річних з моменту зд ійснення платежів відповідн о до платіжних доручень № 2 від 12.03.2010 р. та № 36 від 23.04.2010 р.

Однак, вимога поверну ти безпідставно набуті кошти була направлена відповідачу тільки 14.09.2010 р. (т. 1 а.с. 9).

За таких обставин, поз ивачем невірно був визначени й період нарахування суми ін фляційних витрат та трьох ві дсотків річних, що виключає п равильність нарахування ціє ї суми позову.

Враховуючи викладен е, колегія суддів вважає, що по зовні вимоги в частинні стяг нення інфляційних витрат та трьох відсотків річних задов оленню не підлягають, але з ін ших підстав ніж зазначив апе ляційний суд.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолю тивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 с т. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скарг у Товариства з обмежено відп овідальністю "ДАК" залишити б ез задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарськог о суду від 11.10.2011 року у справі № 23/12 Господарського с уду Донецької області залиши ти без змін.

Поновити виконання по станови від 11.10.2011 року Донецько го апеляційного господарськ ого суду.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Яценко О.В.