Рішення

від 02.11.2006 по справі 9/314-06(13/121)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/314-06(13/121)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.06р.

Справа № 9/314-06(13/121)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Альфа",          м. Дніпропетровськ 

до   Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальнакомпанія

                     "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 196 863 грн. 57 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача - Шевченко О.Ю.- експерт-правознавець, довіреність №33/06 від 21.04.2006р.

  Від відповідача - Трофімова Н.А. - директор з прав.забезпечення, довіреність № 414

  від 09.10.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ „Верітас Альфа” звернулось у квітні 2006 року із позовом до ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 196863,57 грн. заборгованості, у тому числі: 137500 грн. –основного боргу, 37357,50 грн. –пені, 17932,07 грн. –збитків від інфляції, 3894 грн. –три проценти річних. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних Відповідачем зобов'язань за договором №2288-М від 10.08.2004р. по наданню послуг і виконанню робіт з розробки „Положення про правове забезпечення діяльності ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”. Вважає, що згідно до чинного законодавства та умов договору, якими встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити пеню, три проценти річних та відшкодувати збитки від інфляції.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Вказує, що позивачем були направлені відповідачу тільки проекти, а не готова функціональна модель, передбачена договором, які до того ж були отримані заступником директора ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” Мєлєховим Б.І., який не був уповноважений вчиняти такі дії. Вважає, що функціональна модель має бути комп'ютерною програмою, тобто не може мати документального вигляду, не була передана відповідачу, а відтак у позивача відсутні  підстави для вимог по оплаті суми 82500 грн. Вважає, що вимоги позивача про стягнення суми 48125 грн. за виготовлення проекту Положення та суми 6875 грн. за розробку вимог до програмного продукту, які необхідні для впровадження Положення, не ґрунтуються на законі, оскільки строк дії договору був встановлений до 31.05.2005р. і після закінчення цього строку у відповідача відсутній обов'язок прийняти та оплатити вказані послуги. Вказує, що позивачем здійснені необґрунтовані нарахування пені та збитків від інфляції, оскільки, згідно до вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені мало бути припинено через шість місяців зо дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а, згідно ст. ст. 530 і 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання по сплаті збитків від інфляції виникає тільки за окремою вимогою кредитора, яку позивач до відповідача не пред'являв. Просить застосувати спеціальну позовну давність до вимог позивача про стягнення неустойки.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.10.06р. до 01.11.06р. і до 02.11.06р.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

          Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Верітас Альфа”, в особі генерального директора Терещенкові Г.В., та відповідачем –Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, в особі  директора з питань правової політики і економічної безпеки Гусєва В.М., який діяв на підставі довіреності №412 від 30.04.2004р., був укладений договір №2288-М від 10.08.2004р., відповідно до умов якого (пункт 1.1) позивач (Виконавець) зобов'язався надати відповідачу (Замовнику) послуги та виконати роботи з метою розробки „Положення про правове забезпечення діяльності ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався оплатити ці послуги та роботи у обсязі і строки, передбачені розділом 3 цього договору (пункт 4.2.3 договору).

          Пунктом 8.1 вказаного договору сторони встановили його дію до 31.05.2005р.

          Відповідно до п.1.2 вказаного договору надані роботи та послуги включають:

- збір, аналіз та вивчення інформації, матеріалів, що мають відношення до предмету договору та необхідних для виконання робіт (пункт 1.2.1 договору);

- розробку функціональної моделі Положення, вартість яких становить 82500 грн. (без ПДВ) (пункти 1.2.2 і 2.1.1 договору);

- розробку проекту Положення, вартість яких становить 48125 грн. (без ПДВ) (пункти 1.2.3 і 2.1.2 договору);

- розробку вимог до програмного забезпечення продукту, необхідного для впровадження Положення, вартість яких становить 6875 грн. (без ПДВ) (пункти 1.2.4 і 2.1.3 договору).

          22.11.2004р. позивач передав відповідачу дев'ять моделей Положення з метою вивчення та надання коментарів співробітниками відповідача, що підтверджується розпискою заступника директора ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” з питань правового забезпечення Мєлєхова Б.І., яку він зробив на супроводжувальному листі №285/04 від 22.11.2004р.

          Водночас 22.11.2004р. між сторонами був укладений акт здачі-прийомки послуг, згідно умов п.1.2.2 договору №2288-М від 10.08.2004р., на суму 82500 грн. (без ПДВ), який підписаний зі сторони ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” заступником директора Гусєвим В.М. і зі сторони ТОВ „Верітас Альфа” генеральним директором Терещенковим Г.В.

          Згідно п. 3.1 договору відповідач протягом трьох банківських днів з дня підписання акту здачі-прийомки послуг, тобто до 26.11.2004р., зобов'язаний був перерахувати позивачу суму 82500 грн., зазначену в п. 1.2.2 договору, але до цього часу цих своїх зобов'язань не виконав.

          13.04.2005р. позивач направив відповідачу лист №113/05 з вимогою погасити заборгованість за договором №2288-М, але ця вимога була залишена відповідачем без задоволення з посиланням на те, що позивачем не були направлені відповідачу акт прийому-передачі функціональної моделі Положення про правове забезпечення діяльності ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”, акт прийому-передачі проекту Положення про правове забезпечення діяльності ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” і вимог до програмного продукту, акти прийому-здачі послуг і оригінал рахунку.

          01.03.2005р. позивач призупинив подальше надання послуг, з посиланням на умови п.4.16 договору, про що повідомив відповідача листом №618/05 від 20.05.2005р.

          У жовтні 2005 року позивач відновив надання послуг відповідачу за вказаним договором та, не дивлячись на те, що заборгованість за договором погашена не була, направив відповідачу Проект Положення про правове забезпечення діяльності ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” ти Вимоги до програмного продукту, необхідному для введення положення, а також акт здачі-приймання цих послуг, що підтверджується супроводжувальним листом №1210/05 від 31.10.2005р. Відповідач зі своєї сторони відмовився від підписання акта приймання-здачі послуг та повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку із посиланням на пункти 4.2.4 і 6.3 договору.

          Вважаючи наявним порушення зі сторони відповідача умов договору щодо оплати наданих послуг і виконаних робіт, позивач нарахував відповідачу, на підставі п. 6.2 договору, яким передбачений обов'язок відповідача сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, пеню в розмірі 37537,50 грн. за період з 26.11.2004р. по 31.03.2006р. включно.

          Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач вимагає від відповідача сплатити суму 17932,07 грн. збитків від інфляції за період з листопада 2004 року по лютий 2006 року включно та сплатити суму 3894  грн. трьох процентів річних за період з 26.11.2004р. по 31.03.2006р.

          Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи суду не надав.

          З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст. 33 та ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Як видно із встановлених обставин позивачем були здані відповідачу, а уповноваженою особою відповідача були прийняті по акту здачі-прийомки послуг від 22.11.2004р. послуги та роботи, згідно пункту п.1.2.2 договору №2288-М від 10.08.2004р., на суму 82500 грн.

          Таким чином, з 26.11.2004р. у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти в сумі 82500 грн., яке до цього часу відповідачем добровільно не виконане.

Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

          Оскільки відповідач не виконав у добровільному порядку свого майново-господарського зобов'язання сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 82500 грн. за надані на його замовлення послуги та виконані роботи, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача цих грошових коштів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки сторонами у пункті 6.2 вказаного договору була встановлена відповідальність відповідача за порушення строків розрахунків у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочки, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими в частині нарахувань на суму 2156,30 грн., виходячи із наступного розрахунку: 82500 грн. х 9%х2х53 дні/100%х365днів = 2156,30 грн., де 53 дні –період часу з 03.04.05р. по 25.05.05р., а 9%х2 –подвійна ставка НБУ, що діяла в період часу, за який нараховується пеня.

          Решта нарахувань позивачем пені на суму 82500 грн. основного боргу –є безпідставними, оскільки позивачем не дотримано приписів ст.232 ч.6 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування пені має бути припинене через шість місяців зо дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 25.05.2005р., та не дотримано приписів Закону України „Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань”, якими встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, у якому нараховується пеня, а для стягнення пені, що була нарахована позивачем за період з 26.11.2004р. по 02.042005р. сплинув строк спеціальної позовної давності у один рік, встановлений ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, з огляду на дату пред'явлення позову –03.04.06р.

          Щодо додаткових вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних, які нараховані на суму 82500 грн. основного боргу, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 13537,56 грн. - збитків від інфляції (виходячи із розрахунку: 82500 грн. х 116,40917319%/100%=96037,56 грн. –82500грн. =13537,56 грн., де 116,40917319 –офіційний сумарний індекс інфляції за період з грудня 2004року по лютий 2006 року включно) та у сумі 3300 грн. –трьох процентів річних за період з 26.11.2004р. по 31.03.2006р.

          Решта нарахувань на суму 1536,61 грн. збитків від інфляції, які були нараховані на суму 82500 грн., задоволенню не підлягають через допущену позивачем помилку у розрахунках та безпідставне нарахування індексу інфляції у листопаді 2004 року –за неповний місяць.

          Доводи відповідача про необґрунтованість вимог позивача про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, щодо яких позивачем не було пред'явлено окремої вимоги відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, відхиляються судом з тих підстав, що ці зобов'язання відповідача є похідними від зобов'язань по сплаті основного боргу, які виникли з дати підписання відповідного акту приймання-здачі наданих послуг і виконаних робіт, але не були виконані відповідачем у передбачені договором строки, а тому строк виконання  зобов'язань по сплаті основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних настав одночасно із закінченням строку для виконання основного зобов'язання.

          Щодо решти позовних вимог позивача, то, як видно із встановлених обставин, позивач не виконав своєчасно (в межах строку дії договору, який був встановлений до 31.05.2005р.) своїх зобов'язань щодо розробки проекту зазначеного Положення та розробки вимог до програмного забезпечення продукту, необхідного для впровадження зазначеного Положення, тому відповідач правомірно, з огляду на положення ст. 631 Цивільного кодексу України, відмовився від прийняття цих послуг і робіт у зв'язку із втратою інтересу до їх отримання.

          Крім того, за відмови позивача від прийняття проекту зазначеного Положення та розробки вимог до програмного забезпечення продукту, необхідного для впровадження зазначеного Положення, у суду відсутні підстави для оцінки якості виконаних робіт та наданих послуг, чи відповідають вони меті, яку сторони мали досягнути у ході виконання вказаного договору.

          За таких обставин, у відповідача відсутній обов'язок по сплаті позивачу як суми 48125 грн. вартості послуг за розробку проекту зазначеного Положення, так і суми 6875 грн. вартості послуг за розробку вимог до програмного забезпечення продукту, необхідного для впровадження зазначеного Положення, а також здійснених позивачем додаткових нарахувань суми 7425 грн. пені, 2857,90 грн. збитків від інфляції та 594 грн. трьох процентів річних, які є похідними від безпідставних вимог по виконанню основного зобов'язання.

          Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Верітас Альфа” суми 82500 грн. основного боргу, 2156 грн. 30 коп. пені, 13537 грн. 56 коп. збитків від інфляції, 3300 грн. трьох процентів річних, 1014 грн. 93 коп. витрат на держмито, 60 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог відмовити.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед