Постанова

від 21.10.2008 по справі 25/290

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/290

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2008                                                                                           № 25/290

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Моргунов С.Ю. (за дов.),

 від відповідача - не з"явивися,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі – ПП) „Дніпр – спецмонтаж Інвест”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2008

 у справі № 25/290  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) „Енергобудпостач”

 до                                                   ПП "Дніпр-Спецмонтаж Інвест"

 про                                                  стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Енергобудпостач” звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ПП „Дніпр – спецмонтаж Інвест” 130 155,88 грн. заборгованості, з яких основний борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних - в сумі 126 152,07 грн. і пеня в сумі 4 003,81 грн., а також  20 000,00 грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 135 997,20 грн., в тому числі основний борг в сумі 115 114,40 грн., пеня в сумі 8 467,08 грн., 3% річних в сумі 1 273,54 грн. та 11 142,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем було подана зустрічна позовна заява, яка повернута судом без розгляду у зв'язку із ненаданням доказів сплати державного мита та доказів направлення позивачу (відповідачу по зустрічній позовній заяві) копії зустрічної позовної заяви.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2008 по справі № 25/290 позов ТОВ „Енергобудпостач” до ПП „Дніпр – спецмонтаж Інвест” про стягнення заборгованості задоволено частково.

Присуджено до стягнення ПП „Дніпр – спецмонтаж Інвест” на користь ТОВ „Енергопостачбуд” 135 997, 20 грн. та судові витрати в сумі 1 447, 97 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення Господарського суду м. Києва мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором в строк, встановлений договором, не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 115 114,40 грн., відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 5.1. Договору визначено, що за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення, також положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Окрім того, суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не доведено фактів приниження його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове, яким зменшити розмір нарахованої інфляції, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що в рішенні не було зазначено період, за який стягується пеня, 3% річних та інфляційні втрати, а також судом не перевірено правильність розрахунку позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить визнати законним рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2008 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, неустойки, 3% річних та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

20 лютого 2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 01/02 (надалі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар, зазначений у специфікації (пункт 1.1.).

Ціна товару, що продавець зобов'язується передати у власність покупця за цим Договором, встановлена пунктом 2.1. Договору та Специфікацією № 1 до Договору і складає 243 422,40 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору відповідач зобов'язався здійснити попередню оплату товару у розмірі 50% від загальної суми договору.

На виконання умов Договору 22.02.2008 та 27.02.2008 відповідач перерахував позивачу 123 308,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Після сплати позивач передав відповідачу товар на загальну суму 243 422,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000012 від 07.03.2008, № РН-0000014 від 19.03.2008, № РН-0000015 від 21.03.2008 (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

Одержання товару відповідачем підтверджено підписами представника відповідача на видаткових накладних (належним чином засвідчені документи містяться в матеріалах справи).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором в строк, встановлений договором не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 27.07.2008 становила 120 114,40 грн.

28.07.2008 відповідач сплатив позивачу 5 000, 00 грн. боргу. Таким чином, з врахуванням попередньої оплати та часткового погашення заборгованості, основний борг відповідача перед позивачем за отриманий по Договору товар станом на 28.07.2008 складає 115 114,40 грн.

Відповідно до пункту 2.3. Договору відповідач зобов'язався оплатити залишок вартості товару в день його поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Останнім днем поставки і днем оплати товару, відповідно до пункту 2.3. Договору, було 21.03.2008, отже, відповідач прострочив 129 днів (з 22.03.2008 по 27.07.2008 включно на суму 120 114,40 грн. згідно заявленому періоду).

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 8 467,08 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 273, 54 грн. за період за 129 днів прострочення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат за заявлений період з березня по червень 2008 року на суму 11 142, 18 грн. виходячи з наступного.

Відомості щодо індексу інфляції є загальновідомими (містять у друкованому засобі масової інформації „Урядовий кур'єр”).

Інфляція вираховується за формулою:

1) Сума боргу*середній індекс інфляції за період прострочення=сума боргу з урахуванням індексу інфляції;

2) Сума боргу з урахуванням індексу інфляції-сума боргу=інфляційні втрати.

Отже, 1) 120 114, 40*109,2763036%=131 256, 58

          2) 131 256, 58-120 114, 40= 11 142, 18грн.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до пункту З постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем не доведено фактів приниження його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2008 у справі № 25/290 відповідає чинному законодавству, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Дніпр –спецмонтаж Інвест” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 31.07.2008 –без змін.

Матеріали справи № 25/290 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяці до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді