Рішення

від 27.10.2008 по справі 7/93-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/93-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

                                                       РІШЕННЯ  

Від  "27" жовтня 2008 р.                                             по справі  № 7/93-38

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мальфарб Україна»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Толло»

про стягнення 87759,31 грн.

                                                                                                                             Суддя      Шум М.С.

          за участю представників сторін:

від позивача: Коваль А. І., представник (довіреність № 07 від 19.05.2008р.).

          від відповідача: Шемет І. К., представник (доручення від 17.10.2008р.).

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: ТОВ «Мальфарб Україна»звернулося з позовом до ТОВ «Толло»про стягнення 87759,31грн., в т.ч. 63948,21грн. заборгованості за продукцію, поставлену по видаткових накладних згідно договору поставки товарів №60 від 12.04.2007р. та дилерського договору від 01.02.2008р. № 01/02/08/1, 8396,14 грн. пені, 5384,15 грн. 20% річних, та 1030,81грн. інфляційних нарахувань.

Представник відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги заперечив, зазначивши, що ТзОВ "ТОЛЛО" з 2007 року проводило розширення ринку продажу продукції пропонованої позивачем ТзОВ "Мальфарб Україна", то у лютому 2008 року між підприємствами був укладений дилерський договір. Даний договір письмово підтвердив, що договір від 01.04.2007 року припинив свою дію, а всі взаємні зобов'язання висвітлені у новому договорі.

З метою представлення асортименту товарів постачальника ТзОВ "Мальфарб Україна" у дилера ТзОВ "Толло" передбачено формування товарного ліміту у розмірі ста тисяч гривень (п. 1.2) договору за № 01.02.08р. Цим же пунктом договору встановлено, що дилер оплачує товарний ліміт у випадку закінчення терміну дії договору (згідно п. 15.1 договору він діє до 31.12.2008 року), припинення роботи між Постачальником та дилером. Станом на час розгляду справи у суді сторони не припинили співпрацю, а тому вимога постачальника ТзОВ "Мальфарб Україна" не грунтується на взаємних договірних зобов'язаннях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

12.04.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мальфарб Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Толло" було укладено договір поставки товарів за №60.

01.02.2008р. між тим сторонами було укладено Дилерський договір №01/02/08/1.

Згідно зазначених договорів ТзОВ "Мальфарб Україна" зобов'язувалося передати у власність ТзОВ "Толло" продукцію, а в свою чергу останнє зобов'язувалось приймати і своєчасно оплачувати продукцію та здійснювати продаж продукції від свого імені та за свій рахунок.

Відповідно до умов зазначених договорів, ТзОВ «Мальфарб Україна»було поставлено та передано ТзОВ "Толло" товар на загальну суму 109 948,21грн.

Відповідно до п.12 договору поставки №60 та п. 5.1 дилерського договору №01/02/08/1 оплата повинна бути здійснена протягом 45 календарних днів .

Своє зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши 46000грн.

Вартість неоплаченого товару становить 63 948,21 грн. Одержання відповідачем товару стверджується відмітками про одержання на відповідних накладних долучених до матеріалів справи.

Посилання відповідача на п.1.2 дилерського договору № 01/02/08/1 щодо формування товарного ліміту не спростовує доводи позивача щодо обов'язку оплатити вартість отриманого товару.

Укладені між сторонами договори предметом судового розгляду не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не був, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначені угоди недійсними або неукладеними.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.193 ГК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) в розмірі, передбаченому законом або договором (ст.ст.230-232 ГК України).

          Вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 8396,14грн. підставні та підлягають до задоволенню згідно ст.ст.230-232 ГК України, п.16 договору поставки №60 та п. 12.4 дилерського договору №01/02/08/1, якими передбачена відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 877,60грн. та платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Толло»(м. Луцьк, вул.. Дарвіна,3/2, код ЄДРПОУ 34928313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мальфарб Україна»(юр. адреса - Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул.. Стуса, 14; фактична адреса –м. Львів, вул.. Шевченка,317В, код ЄДРПОУ 34104229) 63948,21грн. заборгованості, 8396,14 грн. пені, 5384,15грн. 20% річних, 10030,81 грн. інфляційних нарахувань, а всього 87759,31грн., та 877,60грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                       М.С. Шум