Постанова

від 28.04.2009 по справі 7/93-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/93-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 квітня 2009 р.                                                                                    № 7/93-38  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А.- головуючого,Грека Б.М.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ "Толло"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року

у справі№7/93-38

господарського судуВолинської області

за позовомТОВ "Мальфарб Україна"

доТОВ "Толло"

простягнення 87 759 грн. 31 коп.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Мальфарб Україна" звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ "Толло" про стягнення 87 759 грн. 31 коп., в т.ч. 63948 грн. 21 коп. заборгованості за продукцію, поставлену по видаткових накладних згідно договору поставки товарів №60 від 12 квітня 2007 року та дилерського договору від 01 лютого 2008 року №01/02/08/1, 8396 грн. 14 коп. пені, 5384 грн. 15 коп. 20% річних, та 10030 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2008 року у справі №7/93-38 (суддя Шум М.С.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року у справі №7/93-38 (головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2008 року змінено; стягнуто з ТОВ "Толло" на користь ТОВ "Мальфарб Україна" пеню в розмірі 6833 грн. 14 коп., інфляційні в розмірі 4675 грн. 50 коп. та 1094 грн. 18 коп. річних; 765 грн. 50 коп. державного мита та 102 грн. 90 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Толло", вважаючи постанову у даній справі такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року у справі №7/93-38 у частині стягнення з ТОВ "Толло" на користь ТОВ "Мальфарб Україна" пені, річних та інфляційних нарахувань.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги ТОВ "Толло" посилається, зокрема, на ст.604 ЦК України та вважає, що стягнення пені, штрафу та інфляційних нарахувань не ґрунтується на п. 1.2 договору №01/02/08/1 від 01 лютого 2008 року, яким передбачено формування товарного ліміту у розмірі ста тисяч гривень з метою представлення асортименту товарів постачальника у дилера.

Вищим господарським судом України ухвалою від 02 квітня 2009 року у справі №7/93-38 порушено касаційне провадження.

Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товарів №60, а 01 лютого 2008 року укладено дилерський договір №01/02/08/1.

Позивачем поставлено та передано відповідачу товар на загальну суму 109948 грн. 21 коп.

Відповідно до п.12 договору поставки №60 та п.5.1 дилерського договору №01/02/08/1 оплата повинна бути здійснена протягом 45 календарних днів з моменту здійснення поставки (дата підписання дилером накладної постачальника).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши 46000 грн.; вартість неоплаченого товару становить 63948 грн. 21 коп. відповідно до відміток про одержання на накладних.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що обов'язок оплатити вартість отриманого товару підлягає виконанню відповідно до умов договорів незважаючи на положення п.1.2 дилерського договору № 01/02/08/1 від 01 лютого 2008 року щодо формування товарного ліміту.

Враховуючи ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд апеляційної інстанції змінив рішення господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2008 року у частині розміру стягнення інфляційних, штрафних санкцій та судових витрат.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з викладених встановлених судами обставин у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги ТОВ "Толло" такими, що не знайшли свого підтвердження, тому погоджується з висновками апеляційного господарського суду,  постанову якого залишає без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Толло" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі № 7/93-38 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            І. Плюшко

Судді:                                                                                Б. Грек

                                                                                                    С. Самусенко