Ухвала

від 10.08.2011 по справі 2а-19653/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року  справа №2а-19653/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів  Білак С. В. ,  Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.                

за участю представників:           

від позивача:          не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність від 10.08.11р., ОСОБА_3 – довіреність від 04.08.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. у справі № 2а-19653/10/0570 (головуючий суддя першої інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000152303/0/28003 від 12.07.2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. у справі № 2а-19653/10/0570  задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000152303/0/28003 від 12.07.2010року.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у місті Краматорську Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача, прокурор у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.          

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

                    Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача,  за результатами якої складений акт від 23.06.2010р.                 № 1382/23-3/32879254 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010р.                               № 0000152303/0/28003, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2396587,50 грн., у тому числі основний платіж 1597725 грн., штрафні (фінансові) санкції – 798862,50 грн.  Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                  Підставою для прийняття наведених рішень  послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товарів (робіт,послуг) у ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек”, що призвело до заниження податку  за березень 2009р.на 449605 грн., квітень 2009р.-761720 грн., листопад 2009р.-386400 грон.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації Макіївської ОДПІ від 11.06.10р. № 22763/7 23-311 встановлено провести зустрічну перевірку ТОВ «Макоптторг» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Краматорський шифер» не має можливості, оскільки ТОВ «Макоптторг» за юридичною адресою не знаходиться (акт виходу за юридичною адресою від 01.06.10р. № 1630/23-3), стан платника №23» - місцезнаходження не встановлено. Тобто, неможливо підтвердити включення сум ПДВ до складу податкових зобов'язань ТОВ «Макоптторг».

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Макоптторг», які складені з порушенням встановленого порядку, а саме: в податкових накладних зазначено місцезнаходження продавця: м. Макіївка, вул. Репіна, 17, що є недостовірними даними, так як згідно отриманої відповіді Макіїівської ОДПІ місцезнаходження підприємства не встановлено.

В ході проведення Макіївською ОДПІ аналізу матеріалів податкової звітності реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено: за даними Декларації з податку на прибуток доход від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009р. склала 467000,00грн. Основні засоби у ТОВ «Макоптторг» відсутні. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві у  1 та 4 кварталі 2009р. складала 1 особа та 2 особи відповідно.

В акті також зазначено, що згідно  інформації Макіївської ОДПІ від 11.06.10р. встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ «Юнітек» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Краматорський шифер» не має можливості, оскільки за юридичною адресою не знаходиться (акт про незнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресо від 01.06.10р. № 1714/23-3), стан платника «23» - місцезнаходження не встановлено. Тобто, неможливо підтвердити включення сум ПДВ до складу податкових зобов'язань ТОВ «Юнітек» по операціях з ТОВ «Краматорський шифер».

В ході проведення Макіївською ОДПІ аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено: за даними Декларацій з податку на прибуток доход від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009р. склала 873250,00грн.в т.ч. за 1 квартал – 92758,00грн., за півріччя – 452960,00грн. Основні засоби у ТОВ «Юнітек» відсутні. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні.

Податковий орган вважає, що факт відсутності у ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек” у достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності свідчить про проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. На думку податкового органу укладені позивачем з  ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек” угоди мають ознаки нікчемності в силу ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

                    Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

                    Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”) .  

        Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

          Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону  податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов‘язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов‘язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

          За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість.

          Зазначені в акті перевірки податкові накладні, що складені ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек”  відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

           Згідно абз.6  ст.1  Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

                    Згідно ч.1 ст.16, ч. 2 ст. 17 цього Закону,- єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема як місцезнаходження юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону,- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, діюче законодавство України та зокрема Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (ст. 19) визначає чіткий порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. Даний факт встановлюється виключно державним реєстратором (шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру) тільки при умові надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки і повернення державному реєстратору рекомендованого листа з зазначеним повідомленням.

Інший порядок встановлення даного факту, у тому числі шляхом виходу податковим органом за юридичною адресою платника податків і складання відповідного акту, діючим законодавством не передбачений.

                    Судом встановлено, що адреси контрагентів позивача, згідно витягу з ЄДРПОУ, наданого державним комітетом статистики України за № 14/4-20/4810 від 15.09.2010 року  збігаються з адресами зазначеними у податкових накладних.

                    Крім того, акти виходу за юридичною адресою ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек” були складені податковим органом після здійснення позивачем спірних господарських операцій та складання  ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек” податкових накладних.

                    Факт отримання позивачем продукції від ТОВ “Макоптторг” та ТОВ “Юнітек”  підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами          (видатковими накладними, рахунками-фактури, журнал реєстрації довіреностей, податковими накладними, картками складського обліку, актами списання придбаної продукції), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.  

                   Проведеною по справі судово-економічною експертизою  встановлена відповідність даних, що містяться у первинних бухгалтерських документах позивача та даних, відображених у його бухгалтерському обліку. Кількість та сума оприбуткованих матеріальних цінностей відповідає кількості та сумі матеріальних цінностей, зазначених у відповідних видаткових накладних.

                   Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо  правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями за першою із подій.

                    Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

                    Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

  Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

  Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

  Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

           Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                  Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. у справі № 2а-19653/10/0570 - залишити без задоволення.

          Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. у справі № 2а-19653/10/0570 - залишити без змін.

             Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 серпня 2011 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 серпня 2011 року.

               Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                              М.Г. Сухарьок