Ухвала

від 10.08.2011 по справі 2а-21457/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року  справа №2а-21457/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів  Білак С. В. ,  Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.                

за участю представників:           

від позивача:          ОСОБА_2 – довіреність від 21.09.10р.

від відповідача: ОСОБА_3 – довіреність від 08.09.11р., ОСОБА_4 – довіреність від 19.10.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011р.  у справі  № 2а-21457/10/0570 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.)  за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "СЛАВЕНЕРГОПРОМ"  до  Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2010року №0002392341/0 та №0002382341/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011р.  у справі                    № 2а-21457/10/0570 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "СЛАВЕНЕРГОПРОМ"  до  Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, внаслідок чого частково скасовано податкове повідомлення – рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецької області № 0002382341/0 від 12.08.2010р., яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, в сумі 2131682,00 грн. за основним платежем та в сумі 1743281,40 грн. за штрафними (фінансові) санкціями; скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецької області №0002392341/0 від 12.08.2010р., яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2243826,00грн., у т.ч. за основним платежем 1495884,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 747942,00грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

                    Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача  за результатами якої складений акт від 30.07.2010р.                   № 5145/23-3-35831393 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010р., а саме:

- № 0002392341/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2243826,00 грн., у тому числі основний платіж 1495884,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 747942,00 грн.  Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

- № 0002382341/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3877455,00 грн., у тому числі основний платіж 2133759,80 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1743696,80 грн.  Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                   Судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010р.№ 0002392341/0 було визнано недійсним в повному обсязі, а  податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010р.                    № 0002382341/0  в частині донарахування податку на прибуток в сумі 2131682 грн. за основним платежем та 1743281,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для нарахування наведених вище сум податкового зобов'язання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включені витрати на загальну суму 8729444 грон. та в порушення п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ “Юзпрогрестрейд”, ТОВ “Макоптторог” та ТОВ “Донбас-Прод-Торг-2009”, угоди з якими  мають ознаки нікчемності в силу ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України.

В акті перевірки зазначено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки  ТОВ “Юзпрогрестрейд”, ТОВ “Макоптторог” та ТОВ “Донбас-Прод-Торг-2009” не було підтверджено задекларовані обсяги операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу позивача , у зв'язку із встановленням нікчемності правочину.

Податковий орган вважає, що факт відсутності у ТОВ “Юзпрогрестрейд”, ТОВ “Макоптторог” та ТОВ “Донбас-Прод-Торг-2009” у достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності свідчить про проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

          Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

                   Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Вичерпаний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дана правова норма не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат вказаних вище витрат.

                    Крім того, пункт 5.11 ст. 5 зазначеного Закону встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  встановлено, що не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду , зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

                    Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

                    Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”) .  

                  Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

                    Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону  податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов‘язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов‘язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

                    За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість.

                    Податкові накладні, що складені ТОВ “Юзпрогрестрейд”, ТОВ “Макоптторог” та ТОВ “Донбас-Прод-Торг-2009” відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На дату складання спірних податкових накладних зазначені особи були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

                   Факт отримання позивачем продукції  від ТОВ “Юзпрогрестрейд”, ТОВ “Макоптторог” та ТОВ “Донбас-Прод-Торг-2009” підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, рахунками-фактури, довіреностями на отримання продукції, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними, виписками з банку на оплату продукції), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.  

                   Проведеною по справі судово-економічною експертизою (висновок №103/25 від 16.05.2011р.) встановлена відповідність даних, що містяться у первинних бухгалтерських документах позивача та даних, відображених у його бухгалтерському обліку. Кількість та сума оприбуткованих матеріальних цінностей відповідає кількості та сумі матеріальних цінностей, зазначених у відповідних видаткових накладних.

                     Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати за спірними господарськими операціями пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними документами, а тому правомірно були включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за першою із подій.

                    Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

                    Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

   Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

  Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

  Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

 Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                  Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011р.  у справі  № 2а-21457/10/0570 - залишити без задоволення.

          Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011р.  у справі                 № 2а-21457/10/0570 - залишити без змін.

             Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 серпня 2011 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 серпня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                                         Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                                                      С.В. Білак

                                                                                                                                                 М.Г. Сухарьок