Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-21457/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/56024/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О. секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Костін К. М.

представник відповідача Стасенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія" Славенергопром" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія" Славенергопром" (далі - ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром") звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Слов'янська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення рішення Слов'янської ОДПІ №0002382341/0 від 12.08.2010 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ №0002392341/0 від 12.08.2010 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року апеляційну скаргу Слов'янської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Слов'янська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром" у задоволенні позову.

ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Слов'янської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Слов'янська ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром". За результатами перевірки складений акт від 30.07.2010 року №5145/23-3-35831393.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включені витрати на загальну суму 8729444, 00 грн. та в порушення п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Макоптторог" та ТОВ "Донбас-Прод-Торг-2009", угоди з якими мають ознаки нікчемності в силу ч.1,5 ст. 203 , п.1, 2 ст. 215 , ст. 228 ЦК України .

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Макоптторог" та ТОВ "Донбас-Прод-Торг-2009" не було підтверджено задекларовані обсяги операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, у зв'язку із встановленням нікчемності правочину.

На підставі акту перевірки відповідачам прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010 року №0002392341/0, яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2243826,00 грн., у тому числі основний платіж 1495884,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 747942,00 грн. Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та №0002382341/0, яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3877455,00 грн., у тому числі основний платіж 2133759,80 грн., штрафні (фінансові) санкції 1743696,80 грн. Штрафні санкції застосовані згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Вичерпаний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Дана правова норма не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат вказаних вище витрат.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов'язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, що складені ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Макоптторог" та ТОВ "Донбас-Прод-Торг-2009" відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" . На дату складання спірних податкових накладних зазначені особи були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юзпрогрестрейд", ТОВ "Макоптторог" та ТОВ "Донбас-Прод-Торг-2009" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Також, проведеною по справі судово-економічною експертизою (висновок №103/25 від 16.05.2011 року) встановлена відповідність даних, що містяться у первинних бухгалтерських документах позивача та даних, відображених у його бухгалтерському обліку. Кількість та сума оприбуткованих матеріальних цінностей відповідає кількості та сумі матеріальних цінностей, зазначених у відповідних видаткових накладних.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що понесені позивачем витрати за спірними господарськими операціями пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними документами, а тому правомірно були включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за першою із подій.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем про не доведено тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ТОВ "Виробнича компанія" Славенергопром" підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров