Рішення

від 13.03.2012 по справі 4/639

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/639

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/639

13.03.12

За позовомКазенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

До           Приватного підприємства «Себ-Фармація»

Простягнення 6941,39 грн. по первісному позові та про стягнення зайво сплаченої орендної плати –зустрічному позові

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача                Щиголь Є.В.

Від відповідачів             Дерев'яненко А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Приватного підприємства «Себ-Фармація»6 941,39 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна А/76-39-03 від 15.09.2003р.

В судовому засіданні 14.02.2012р. представник Приватного підприємства «СЕБ-Фармація» надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив повністю.

19.01.2012р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Приватне підприємство «СЕБ-Фармація»була подана зустрічна позовна заява про стягнення з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»35009,50 грн. зайво сплачені кошти за договором оренди державного майна.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд відзначив, що зустрічний позов відповідає ст. 60 ГПК України, тому прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити ПП «СЕБ-Фармація»в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову

15.092003р. між Державним підприємства завод «Арсенал»та Приватним підприємством «СЕб-Фармація»було укладено договір оренди нерухомого майна № А/76-39-03 від 15.09.2003р., що належить до держаної власності.

Згідно з даним договором позивач надав в строкове платне користування відповідачу державне нерухоме майна в будинку № 2 по вул. Московській, загальною площею 63 кв.м., що складається з двох кімнат першого поверху для використання під аптеку, що знаходить на балансі ДП завод «Арсенал».

Вказані приміщення були передані відповідачу в оренду на підставі акту приймання-передачі до договору віл 15.09.2003р.

Строк дії договору встановлений п.10.1 з 15.09.2003р. по 15.09.2006р. додатком № 1 від 15.09.2003р. до договору сторони продовжили його дію до 15.09.2010р.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009р. та Наказу Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009р., а також відповідно до передавального акту від 16.11.2009, затвердженого Наказом НКАУ № 376 від 18.11.2009р. все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання –ДП завод «Арсенал»передано КП СПБ «Арсенал».

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 04.12.2009р. сторони дійшли згоди, що у зв'язку із припиненням Державного підприємства завод «Арсенал»шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», усі права та обов'язки, які виникли у зв'язку з підписання договору № А/76-39-03 від 15.09.20036р., переходять до КП СПБ «Арсенал».

Відповідно до п.2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем у 3-х денний термін орендодавцю.

Орендар повертає майно орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За твердженням Позивача, після закінчення терміну дії договору відповідач не звільнив приміщення. Відповідно до Акту приймання-передачі  (повернення) нерухомого майна, майно повернуте Позивачу 31.10.2010р.

Тому, Позивач керуючись умовами договору, на підставі акту приймання-передачі від 31.10.2010р., а також відповідно до п.2.4. договору № А/76-36-03 від 15.09.2003р., нарахував неустойку в розмірі 6 941,39 грн. за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. згідно розрахунку за користування приміщенням після закінчення терміну дії договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по первісному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до  ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Між приватним підприємством «СЕБ-Фармація» та Державний підприємством завод «Арсенал»було укладено договір оренди нерухомого майна № А/76-39-03 від 15.29.2003р., що належить до державної власності, відповідно до умов якого ПП «СЕБ-Фармація»отримало в платне користування державне нерухоме майно в будинку 2 по вул.. Московській загальною площею 63 кв.м.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так при укладанні договору оренди сторони погодили, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем у 3-х денний термін орендодавцю, орендар повертає майно орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором, майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.4. договору);  

Суд погоджується з твердженням позивача, що Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачеві передане нежиле приміщення за Договором, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Московська, 2, загальною площею 63 кв.м.  18.09.2010р.

Однак, матеріали справи свідчать, що Відповідач протягом місяця не повертав приміщення та не сплачував орендну плату за користування вищезазначеним приміщенням.

В силу вимог частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення за актом повернуто тільки 31.10.2010р., обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки у розмірі за користування спірним майном за час прострочення, а саме з 01.10.2010р. по 31.10.2010 включно, що складає 6 941,39 грн. .

Зустрічний позов Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»про стягнення з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»зайво сплаченої орендної плати не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Себ-Фармація»у своїй зустрічній позовні заяві стверджує, що ним було зайво сплачено 35 009,50 грн. за оренду державного майна, за період з 01.01.2010р. по 31.10.2010р. так як в даний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009р. застосувались орендні ставки за оренду державного майна в розмірі 45 % встановленого обсягу, визначених додатком № 2 до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

Однак, суду доведено, що твердження Приватного підприємства «Себ-Фармація»безпідставне, виходячи з наступного.

25.05.2009 р. ДП завод «Арсенал»листом № 84-7/189 звернулося до регіонального відділення Фонду державного майна України з проханням надати роз'яснення щодо застосування пільг по діючим договорам оренди, оскільки пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. (Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу) Фонд державного майна уповноважено давати роз'яснення з питань застосування цієї Методики.

Так, у 4 абзаці листа відповіді РВ ФДМ України по місту Києву №30-18/7875 від 04.06.2009 р. зазначено: за договорами оренди, укладеними державними підприємствами, питання зниження орендних ставок вирішується сторонами за договором та оформляється документально.

На виконання п. 4 інструктивного листа Фонду державного майна України № 10-16-5581 від 22.04.2009 р. (Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати), Позивач (ДП завод «Арсенал») листом № 84-7/180 від 20.05.2009 р. повідомило ПП «СЕБ-Фармація»про можливість застосування тимчасової пільги.

Пунктом 2 додатку № 2 від 21.01.2008 р. про внесення змін до Договору оренди № А/76-39-03 від 15.03.2003 р. встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Однак у п. 3.4 договору № А/76-39-03 від 03.09.2003 р. зазначено: розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Тому, суд погоджується з твердженням Відповідача за зустрічним позовом, що ним пільга правомірно не застосовувалась, оскільки він керувався листом РВ ФДМУ № 30-18/7875 від 04.06.2009 р., п. 3.4 вищезазначеного договору, а також тим, що Приватне підприємство «СЕБ-Фармація»(Позивач за зустрічним позовом) було належним чином повідомлено про можливість застосування тимчасового зниження ставки за оренду державного майна, однак останній не звернувся з вимогою щодо застосування тимчасової пільги,

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На вимогу ст. 284 ГК України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі  Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень суму 629,96грн., нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата за перший місяць серпень визначається шляхом коригування орендної плати за травень місяць на індекс інфляції за наступний місяць червень-серпень.

Тобто, орендна плата сплачувалась Позивачем (за зустрічним позовом) відповідно до умов договору. І тому, твердження останнього, що ним зайво сплачено 35 009,50 грн. орендної плати, безпідставне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за зустрічним позовом не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.  Доводи, викладені у його зустрічній позовній заяві спростовані у відзиві на зустрічну позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач за первісним позовом довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України за первісним та зустрічними позовами покладаються на Приватне підприємство «СЕБ-Фармація».

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»(02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 2, код ЄДРПОУ 21577761) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14307357) 6 941 (шість тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 39 коп. неустойки, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 19.03.2012р.