Постанова

від 18.06.2012 по справі 4/639

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 4/639

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, дов. від 04.01.12 №04-9/3,

від відповідача ОСОБА_3, дов. від 10.01.12 №45,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Себ-Фармація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.12 (підписане 19.03.12)

у справі №4/639 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Приватного підприємства "Себ-Фармація"

про стягнення 6941,39 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна від 15.09.03 №А/76-39-03

за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства "Себ-Фармація"

до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

про стягнення 35009,50 грн. зайво сплачених за договором оренди державного майна

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.12 позов Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Себ-Фармація" (далі - відповідач) про стягнення 6941,39 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна від 15.09.03 №А/76-39-03 задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6941,39 грн. неустойки, 1411,50 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Себ-Фармація" до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення 35009,50 грн. зайво сплачених за договором оренди державного майна відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.12 скасувати повністю, постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний. Вважає рішення таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.06.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 28.05.12 №01-22/1/29 в зв'язку з зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у інших судових засіданнях до складу колегії суддів замість судді Калатай Н.Ф. введено суддю Ропій Л.М.

18.06.12 до судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.06.12 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проси її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.12 скасувати.

Представник позивача підтримав відзив, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарський кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.03 між ДП завод "Арсенал" (правонаступником якого є позивач) (орендодавець) та відповідачем (орендарем) укладено договір №А/76-39-03оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності (далі - договір оренди), відповідно до якого позивач надав в строкове платне користування відповідачу державне нерухоме майна в будинку №2 по вул.Московській, загальною площею 63 кв.м., що складається з двох кімнат першого поверху для використання під аптеку, що знаходить на балансі ДП завод "Арсенал" (п.1.1 договору).

Орендовані приміщення були передані відповідачу на підставі акта приймання-передачі від 15.09.03 до договору оренди.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договір оренди укладено строком на 3 роки, що діє з 15.09.03 до 15.09.06 (п.10.1 договору оренди). Додатковою угодою сторони продовжили дію договору оренди до 15.09.10.

Відповідно до п.2.4 договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем у 3-х денний термін орендодавцю.

Орендар повертає майно орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що по закінченню дії договору відповідач не повернув в 3-х денний термін орендоване приміщення, акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Московська, 2 датується 31.10.10, а орендодавцем підписано 01.11.12.

Таким чином, позивач за період з 01.10.10 по 31.10.10 нарахував неустойку в сумі 6941,39 грн.

09.02.11 позивач направив відповідачу претензію №286/70-12/24, в якій просить перерахувати протягом одного місяця з дня отримання вимоги 6941,39 грн. боргу (неустойки) за неповернене вчасно орендоване майно. Вимога отримана відповідачем 11.02.11, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, при укладанні договору оренди сторони в п.2.4 погодили, що у разі припинення дії договору майно повертається орендарем у 3-х денний термін орендодавцю; майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві орендоване майно 18.09.10.

Однак, матеріали справи свідчать, що акт приймання-передачі (повернення) майна підписаний 31.10.10, тобто відповідач в порушення умов договору оренди не повернув приміщення в належний термін після закінчення дії договору.

Згідно ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст.549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.12 №01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України").

Зважаючи на те, що орендоване приміщення за актом приймання-передачі майна повернуто 31.10.10, тоді як договір припинив свою дію 15.09.10, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог КП СП "Арсенал" про стягнення неустойки в сумі 6941,39 грн. за неправомірне користування орендованим майном в період з 01.10.10 по 31.10.10 та задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволення вимог відповідача про стягнення зайво сплачених за договором оренди державного майна коштів в сумі 35009,50 грн. з огляду на наступне.

Листом від 25.05.09 №84-7/189 позивач звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України з проханням надати роз'яснення щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.09 №316, яка передбачає до 31.12.09 зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" Фонд державного майна уповноважено давати роз'яснення з питань застосування цієї Методики).

Так, у абз. 4 відповіді від 04.06.09 №30-18/7875 регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначено, що за договорами оренди, укладеними державними підприємствами, питання зниження орендних ставок вирішується сторонами за договором та оформляється документально.

На виконання п. 4 інструктивного листа Фонду державного майна України від 22.04.09 №10-16-5581 "Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати", позивач листом від 20.05.09 №84-7/180 повідомив відповідача про можливість застосування тимчасової пільги.

Пунктом 2 додатку від 21.01.08 №2 про внесення змін до договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Однак в п. 3.4 договору оренди сторонами погоджено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

З наданих відповідачем листів від 09.06.09 №371 та від 03.08.09 №473 не вбачається, що відповідач звертається з конкретною пропозицією застосувати тимчасові пільги при розрахунку орендної плати. Зміни до договору оренди не вносились.

На вимогу ст. 284 ГК України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1 договору оренди (в редакції додатку №2 від 21.01.08) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку-січень 2007 року: 3611,64 грн.

Відповідно до п.3.2 договору оренди (в редакції додатку від 21.01.08 №2) орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Тобто, орендна плата сплачувалась відповідачем відповідно до умов договору, тому твердження про зайво сплачені 35009,50 грн. орендної плати правомірно визнано місцевим господарським судом безпідставним та обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів не бере до уваги надані суду апеляційної інстанції додаткові угоди №1 від 22.12.10 та №2 від 31.10.11, акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою м.Київ, вул. Московська, 8, корпус 11 від 01.11.10, оскільки вони відносяться до договору оренди нерухомого майна від 01.11.10 №6, який не є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Себ-Фармація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.12 у справі №4/639 - без змін.

2. Матеріали справи №4/639 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.