Постанова

від 28.03.2012 по справі 1/345

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012                                                                                           № 1/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Куксова В.В.

          Авдеєва  П.В.

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_1 – представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 – представники за довіреностями, Зубань М.А.– голова правління;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик»

на рішення  Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року

у справі № 1/345 (суддя: Мельник В.І)

за позовом      Публічного акціонерного товариства «Київенерго»  

до    Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик»

про   стягнення 136 620,15 грн.

В С Т А Н О В И В :

         У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» про стягнення 136 620,15 грн., з яких 97 090,78 грн. – основного боргу, 25 829,95 грн. –інфляційної складової боргу, 7 803,61 грн. –3% річних, 5 895,81 грн. – пені.

        В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем  договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690200 від 01.12.2000 року, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість за надані позивачем послуги з гарячого водопостачання.

        20.01.2012р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості за договором, та просив суд стягнути з останнього 30 439,11 грн. – боргу, 25 829,95 грн. –інфляційних втрат, 7 803,61 грн. –3% річних, 5 895,81 грн. - пені.

        Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року у даній справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено частково, а саме стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Текстильщик” на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” 30 439 (тридцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 11 коп. – боргу, 25 829 (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 95 коп. – інфляційних втрат, 7 803 (сім тисяч вісімсот  три) грн. 61 коп. – 3% річних, 5895 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп. - пені, 1 366 (одну тисячу триста шістдесят шість) грн. 20 коп. – державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. В частині стягнення 66 651,67 грн. заборгованості –провадження припинено.

       Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що в матеріалах справи не міститься доказів надання позивачем відповідачу послуг з гарячого водопостачання та існування заборгованості станом на 01.11.2008р.

        Крім того, апелянт не погоджується з тарифом, який застосував суд першої інстанції при стягненні суми боргу, оскільки розпорядження Київської міської ради, якими вони затверджені, не пройшли реєстрацію у встановленому порядку.

        У судовому засіданні апелянтом подано заяву про застосування строку позовної давності на заборгованість, яка станом на 01.11.2008р. становить 66 467,44 грн., оскільки його заява не була врахована судом першої інстанції (а.с.81-84).

       Крім цього, апелянтом подано клопотання про зменшення розміру пені вдвічі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

       Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Текстильщик» (відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690200, за вимогами якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, визначених у договорі.

Як передбачено вимогами п.2.2.1 та 2.3.1 договору, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреби: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Встановлено, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору та п.5.1 договору розрахунковим способом, встановленими і затвердженими розпорядженнями КМДА (ч.1 Додатку № 3 до договору).

У п.2 Додатку № 4 до договору встановлено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до договору, сторони узгодили, що сплату за вказаними документами, відповідач  виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.5 Додатка № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця рахункового періоду, позивач нараховує пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0.5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

         Як передбачено ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення                    вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного  законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

           За вимогами ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 01.11.2008р. по 01.10.2011р відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690200 від 01.12.2001 р. надавались відповідачу послуги з гарячого водопостачання, про що свідчать копії облікових карток (табуляграм) та відомості споживання теплової енергії за спірний період (а.с. 44-76), проте останній свої зобов'язання за договором виконував не належним чином , у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.10.2011р. становить 97 090,78 грн.

Встановлено, що відповідачем станом на 01.11.2011 р. частково погашено суму боргу, а саме в розмірі 66 651,67 грн., на підставі чого позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 30 439,11 грн. –боргу, 25 829,95 грн. –інфляційних втрат, 7 803,61 грн. –3% річних, 5 895,81 грн. - пені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно, того що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 66 651,67 грн. підлягають припиненню.

          Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи не міститься доказів надання позивачем відповідачу послуг з гарячого водопостачання та існування заборгованості станом на 01.11.2008р. судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, оскільки це спростовується наданою позивачем довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а.с. 12-16) та контррозрахунком заборгованості відповідача за спірний період.

Непогодження апелянта з тарифом, який застосував суд першої інстанції при стягненні суми боргу, оскільки розпорядження Київської міської ради, якими вони затверджені, не пройшли реєстрацію у встановленому порядку, судовою колегією до уваги не приймається, враховуючи те, що у п.5.1 договору сторони передбачили, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється розрахунковим способом, встановленими і затвердженими розпорядженнями КМДА (ч.1 Додатку № 3 до договору).

  Крім того, відповідачем станом на 01.11.2011 р. частково погашено суму боргу, а саме в розмірі 66 651,67 грн., що свідчить про правомірне застосування позивачем саме таких тарифів та погодження відповідача з ними.

Судова колегія залишає без задоволення заяву апелянта про застосування строку позовної давності на заборгованість, яка станом на 01.11.2008р. становить 66 467,44 грн., з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

           В обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності апелянт посилається на те, що 66 467,44 грн. це заборгованість станом на 01.11.2008р.

          Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

            За приписами ст. 253. ЦК України початок перебігу строку перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

         Частиною 1 ст . 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

        З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду м. Києва за захистом свого порушеного відповідачем права 01.11.2011 р., з позовною заявою № 048-71-14492 від 25.10.2011р., про свідчить відтиск штемпелю суду з датою та вхідним номером на позовній заяві, тобто до спливу строку позовної давності.

За таких обставин, судова колегія вважає посилання апелянта про застосування строку позовної давності необґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення  з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 439,11 грн.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне здійснення оплати за прийняту теплову енергію в розмірі 5 895,81  грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

         Відповідно до п. 3.5 Додатку  № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця рахункового періоду, позивач нараховує пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0.5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія задовольняє клопотання апелянта про зменшення розміру пені до 2 947,50 грн., з наступних підстав.

Як передбачено ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судовою колегією встановлено, що заборгованість за послуги постачання теплової енергії у гарячій воді постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через неодержання коштів від своїх споживачів – фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за комунальні послуги. З огляду на зазначене судова колегія вважає, що вказані обставини заслуговують на увагу при зменшенні розміру пені.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі – 7 803,61  грн. та 25 829,95 грн. інфляційних втрат на суму основної заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті за отриману теплову енергію, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення 3% річних у сумі – 7 803,61  грн. та 25 829,95  грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

       Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

        Однак, у зв'язку з задоволенням клопотання апелянта про зменшення розміру пені, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва  від 20.01.2012 року - зміні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» на рішення Господарського суду м. Києва  від 20.01.2012 року задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва  від 20.01.2012 року у справі № 1/345 – змінити.

           Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Текстильщик”(02166, м.Київ, вул. Маршала Жукова 45, код ЄДРПОУ 22885789) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м.Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) 30 439 (тридцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 11 коп. –боргу, 25 829 (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 95 коп. – інфляційних втрат, 7 803 (сім тисяч вісімсот  три) грн. 61 коп. –3% річних, 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 50 коп. - пені, 1 336 (одну тисячу триста тридцять шість) грн. 72 коп. –державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 90 коп.,

          В частині стягнення 66 651,67 грн. заборгованості –провадження припинити.»

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 1/345 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Авдеєв  П.В.