Постанова

від 03.04.2012 по справі 5019/2666/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницько го, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Сп рава № 5019/2666/11

Рівненський апеляцій ний господарський суд у скла ді колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового зас ідання Новак Р.А.

за участю представників с торін:

Від позивача (за первісни м позовом) - представник ОСО БА_2, дов.№1154/9-09 від 12.03.2011р. Від від повідача (за первісним позов ом) - представник ОСОБА_3, до в.№17 від 20.03.2012р.; представник ОС ОБА_4, дов.№16 від 20.03.2012 року

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Рівненського апеляці йного господарського суду ап еляційну скаргу позивача (за первісним позовом) Концерн р адіомовлення, радіозв'язку т а телебачення (Концерн РРТ) в о собі Рівненська філія ко нцерну радіомовлення, радіоз в'язку та телебачення (Рівн енська філія КРРТ) на р ішення господарського суду Р івненської області від 31.01.12 р. у справі №5019/2666/11 (суддя Павлюк І.Ю. )

за позовом Концерн рад іомовлення, радіозв'язку та т елебачення (Концерн РРТ) в осо бі Рівненська філія конц ерну радіомовлення, радіозв' язку та телебачення (Рівнен ська філія КРРТ)

до Рівненське обл асне територіальне відділен ня Антимонопольного комітет у України

про скасування рішенн я адміністративної колегії Рівненського обласного т ериторіального відділення А нтимонопольного комітету Ук раїни №83 від 19.09.2011 року.

за зустрічним позовом Рівненське обласне терито ріальне відділення Антимоно польного комітету України

до Концерн радіомовле ння, радіозв'язку та телебаче ння (Концерн РРТ) в особі Рів ненська філія концерну рад іомовлення, радіозв'язку та т елебачення (Рівненська ф ілія КРРТ)

про стягнення 17 000 грн. 00 к оп. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господа рського суду Рівненської обл асті від 31 січня 2012 року у справ і №5019/2666/11 в задоволенні первісн ого позову відмовлено. Зустр ічний позов задоволено.

Стягнуто з Концерну радіо мовлення, радіозв' язку та т елебачення (Концерн РРТ) в осо бі Рівненської філії (м. Р івне, 33023, вул. Транспортна, 13-А, ко д ЄДРПОУ 34965355) штраф у розмірі 17 00 0 грн. 00 коп., який перерахувати до загального фонду державн ого бюджету на рахунок терит оріального органу Державног о казначейства, за кодом клас ифікації доходів (КЕКД) 21081100 “Ад міністративні штрафи та інші санкції” (символ звітності 106 ). Одержувач: держбюджет м. Рів не код 21081100, р/р 31113106700002; банк одержув ача - ГДКУ в Рівненській облас ті, код ЄДРПОУ 22586331, МФО 833017; призна чення платежу: *; 106; код ЄДРПОУ п латника.

Стягнуто з Концерну радіом овлення, радіозв'язку та теле бачення (Концерн РРТ) в особі Рівненської філії (м. Рівн е, 33023, вул. Транспортна, 13-А, код ЄД РПОУ 34965355) в доход державного бю джету України 1 609 грн. 50 коп. судо вого збору.

Позивач (за первісним позов ом) Концерн радіомовлення, ра діозв'язку та телебачення (Ко нцерн РРТ) в особі Рівненсь ка філія концерну радіомов лення, радіозв'язку та телеба чення (Рівненська філія К РРТ) подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господ арського суду. Просить його с касувати. Первісний позов за доволити. В зустрічному відм овити.

Апеляційну скаргу обгрунт овує тим, що:

Причиною спору зі справи є п итання про наявність чи відс утність підстав для визнання недійсним рішення адміністр ативної колегії Рівненськ ого обласного територіаль ного відділення Антимонопол ьного комітету України №83 від 19.09.2011 року (а.с. 8-11). Із змісту рішен ня, що оскаржується, вбачаєть ся, що згідно з ним, позивача б уло визнано таким, що займає м онопольне становище на ринку послуг забезпечення можливо сті розповсюдження телепрог рам з використанням технічни х засобів телекомунікацій з часткою 100% в територіальних м ежах Рівненської області, а й ого дії кваліфіковано за озн аками п.12.2 ст.13, п.2 ст.50; п.2.2.2. ст.13, п.2 с т.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Зазначає, що вирішення пита ння про те, чи зловживав позив ач монопольним становищем пе редбачає попереднє визначен ня того, чи займав він таке ста новище на вказаному ринку, що визначається згідно «Методи ки»( ст.12, ЗУ «Про захист економ ічної конкуренції»).

Вважає, що Господарський су д при ухваленні рішення мав п еревірити правомірність зас тосування відповідачем відп овідних правових норм, зокре ма Методики. Проте, судом не бу ло перевірено у повній мірі д отримання відповідачем вказ аної Методики. Так. всупереч п .5 Методики, відповідачем непр авильно визначено товарні ме жі ринку позивача. Наведеної послуги, як «забезпечення мо жливості»не може бути визнач ено у зв'язку з тим, що це не пос луга, а результат надання пев ної послуги (послуг). Конкретн і види послуг зазначені у від повідних договорах, які анал ізувались відповідачем і які фігурують у оскарженому ріш енні відповідача (а.с. 86-96, 142-168). У ж одному з них про такий вид пос луг як «забезпечення можливо сті розповсюдження телепрог рам з використанням технічни х засобів телекомунікацій»н е йдеться.

Вказує, що на неіснуючу посл угу не має змоги надати доказ ів, щодо його конкурентів на р инку неіснуючої послуги.

Посилається на те, що згідно Закону України «Про захист е кономічної конкуренції», ста ття 3 пункт 1, «Законодавство п ро захист економічної конкур енції грунтується на нормах, установлених Конституцією У країни і складається із цьог о Закону, законів України «Пр о Антимонопольний комітет Ук раїни»; «Про захист від недоб росовісної конкуренції», інш их нормативно-правових актів , прийнятих відповідно до цих законів. Закон України «Про з ахист економічної конкуренц ії», стаття 1 «Визначення терм інів», наведено визначення с уб'єкта господарювання, що вж иваються в цьому Законі:

- суб'єкт господарювання - юр идична особа незалежно від о рганізаційно-правової форми та форми власності чи фізичн а особа, що здійснює діяльніс ть з виробництва, реалізації , придбання товарів, іншу госп одарську діяльність, у тому ч ислі яка здійснює контроль н ад іншою юридичною чи фізичн ою особою; група суб'єктів гос подарювання, якщо один або де кілька з них здійснюють конт роль над іншими. Суб'єктами го сподарювання визнаються так ож органи державної влади, ор гани місцевого самоврядуван ня, а також органи адміністра тивно-господарського управл іння та контролю в частині їх діяльності з виробництва, ре алізації, придбання товарів чи іншої господарської діяль ності. Господарською діяльні стю не вважається діяльність фізичної особи з придбання т оварів народного споживання для кінцевого споживання.

Згідно статті 5 ЗУ «Про анти монопольний комітет України », Антимонопольний комітет У країни здійснює свою діяльні сть відповідно до Конституці ї України, законів України «П ро захист економічної конкур енції», «Про захист від недоб росовісної конкуренції», цьо го закону, інших законів та но рмативно-правових актів, при йнятих відповідно до цих зак онів.

Так як закони України «Про а нтимонопольний комітет Укра їни», «Про захист від недобро совісної конкуренції» не міс тять іншого визначення суб'є кта господарювання, вважаємо , що поняття «суб'єкт господар ювання»Антимонопольним зак онодавством визначається са ме у значенні Закону України ««Про захист від недобросов існої конкуренції». Цим визн аченням мав керуватись і від повідач під час провадження у справі №05-03/24-10.

Вказує на те, що як вбачаєть ся з рішення, про дотримання з аконодавства про захист екон омічної конкуренції юридичн ої особи - Концерну РРТ в особі Рівненської філії КРРТ. У сі висновки щодо юридичної о соби відповідачем здійснено виключно на підставі економ ічної діяльності філії, як су б'єкта господарювання, але не юридичної особи. У рішенні (а. с.8-11) відповідачем прямо зазна чено про те, що Рівненська філія є суб"єктом господарюв ання. Враховуючи, те що у Антим онопольному законодавстві н і філія, ні юридична особа в ос обі її філії не є суб'єктами г осподарювання, перевірка від повідачем Рівненської ф ілії Концерну РРТ, як окремо го суб'єкта господарювання у значені Антимонопольного за конодавства не відповідає то му ж Антимонопольному законо давству.

У відповідності до статті 19 Конституції України, правов ий порядок в Україні ґрунтує ться на засадах, відповідно д о яких ніхто не може бути прим ушений робити те, що не передб ачено законодавством.

Органи державної влади та о ргани місцевого самоврядува ння, їх посадові особи зобов'я зані діяти лиш на підставі, в м ежах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституціє ю та законами України. Всупер еч вимог вказаної норми Конс титуції України відповідач в ийшов за межі своїх повноваж ень і припустився розширеног о тлумачення поняття суб'єкт а господарювання, порівняно з наведеним у Законі України «Про захист економічної кон куренції». У зв'язку з тим, що ф ілія чи юридична особа в особ і її філії не є суб'єктом госпо дарювання, вона не є належним відповідачем у справі про по рушення законодавства про за хист економічної конкуренці ї.

Скаржник вважає неправомі рним, висновок суду про те, що юридичні особи в особі їх філ ій, підрозділів, представниц тв, тощо є суб'єктами господар ювання та є належними відпов ідачами у справах про поруше ння Антимонопольного законо давства.

Крім того зазначає, що суд у своєму рішенні вказував на т е, що Рівненською філією К онцерну РРТ застосовувались різні знижки для ТОВ ТРК «НБМ », ЗАТ «Телекомпанія «ТЕТ»та ТОВ ТРК «Рівне 1»до тарифів на 2009 рік, затверджених наказом № 320 Концерну РРТ для послуги, як а надавалась передавачами од накової потужності (1 кВт), що н е належить Концерну РРТ, що кв аліфікувалось судом як засто сування різних цін чи інших у мов до рівнозначних угод з су б'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин. Про вказане йдеться т акож і у оскаржуваному позив ачем рішенні відповідача. Од нак, вказане не відповідає ді йсності. Зокрема, аналіз згад аних угод, вказує на те, що нія ких знижок до тарифів не заст осовувалось. Згідно п. 4 прикін цевих положень вказаних тари фів (а.с. 172-174) за технічне обслуг овування та експлуатацію тех нічних засобі замовника , опл ата здійснюється за договірн ими цінами, тобто договірні ц іни не ставились у пряму зале жність від тарифів. Щодо заст осування різних договірних ц ін на передавачі однакової п отужності (1кт), що не належать Концерну РРТ, крім потужност і враховувався склад технічн их засобів мовлення, які пере давались позивачу на обслуго вування, який у кожного замов ника різне. Тобто різні догов ірні ціни у вказаних випадка х є об'єктивно виправдані. Тар ифами, наданими позивачем су ду (а.с.172-174 ) спростовується тако ж твердження відповідача про те, що наказом №306 застосуванн я знижок до тарифів при визна ченні вартості телекомуніка ційних послуг для замовників взагалі не передбачено.

В судовому засіданні Рів ненського апеляційного го сподарського суду, скаржник підтримує доводи апеляційно ї скарги.

Представники відпов ідача (за первісним позовом) з аперечують доводи апеляційн ої скарги. Просять залишити р ішення місцевого господарсь кого суду без змін з підстав в икладених в ньому та у відзив і на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази у с праві, Рівненський апеля ційний господарський суд вст ановив:

Рішенням адміністрат ивної колегії Рівненськог о обласного територіально го відділення Антимонопольн ого комітету України від 16 вер есня 2011 року за № 83 визнано, що Ко нцерн радіомовлення, радіозв ' язку та телебачення в особ і Рівненської філії у час овий період 2008 та 2009 років займа в монопольне (домінуюче) стан овище на ринку послуги забез печення можливості розповсю дження телепрограм з викорис танням технічних засобів тел екомунікацій з часткою 100% в те риторіальних межах Рівненсь кої області; визнано Концерн радіомовлення, радіозв' язк у та телебачення в особі Рі вненської філії винним у вч иненні порушень законодавст ва про захист економічної ко нкуренції, що передбачені пу нктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону Укр аїни “Про захист економічної конкуренції” у вигляді злов живання монопольним (доміную чим) становищем на ринку посл уги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних з асобів телекомунікації, шлях ом встановлення таких цін ре алізації послуг, які неможли во було б встановити за умов і снування значної конкуренці ї на ринку та пунктом 2 частини другої статті 13, пунктом 2 стат ті 50 Закону України “Про захис т економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопол ьним (домінуючим) становищем на ринку послуги забезпечен ня можливості розповсюдженн я телепрограм з використання м технічних засобів телекому нікації, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб' єктами господа рювання, без об' єктивно вип равданих на те причин.

За вчинення зазначен их порушень на Концерн радіо мовлення, радіозв' язку та т елебачення в особі Рівненс ької філії накладено штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп..

Не погоджуючись з Рішення м адміністративної колегії Рівненського обласного т ериторіального відділення А нтимонопольного комітету Ук раїни від 16 вересня 2011 року за № 83 позивач звернувся з позовом про його скасування, обґрунт овуючи це наступним.

Згідно статті 3 Закону Украї ни “Про захист економічної к онкуренції” законодавство п ро захист економічної конкур енції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією У країни і складається із цьог о Закону, законів України “Пр о Антимонопольний комітет Ук раїни”, “Про захист від недоб росовісної конкуренції”, інш их нормативно-правових актів , прийнятих відповідно до цих законів.

У статті 1 Закону України “П ро захист економічної конкур енції” наведено визначення суб' єкта господарювання, а саме: суб' єкт господарюван ня - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи ф ізична особа, що здійснює дія льність з виробництва, реалі зації, придбання товарів, інш у господарську діяльність, у тому числі яка здійснює конт роль над іншою юридичною чи ф ізичною особою; група суб' є ктів господарювання, якщо од ин або декілька з них здійсню ють контроль над іншими. Суб' єктами господарювання визна ються також органи державної влади, органи місцевого само врядування, а також органи ад міністративно-господарсько го управління та контролю в ч астині їх діяльності з вироб ництва, реалізації, придбанн я товарів чи іншої господарс ької діяльності. Господарськ ою діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого сп оживання.

Згідно статті 5 ЗУ “Про анти монопольний комітет України ” Антимонопольний комітет Ук раїни здійснює свою діяльніс ть відповідно до Конституції України, законів України “Пр о захист економічної конкуре нції”, “Про захист від недобр осовісної конкуренції”, цьог о закону, інших законів та нор мативно-правових актів, прий нятих відповідно до цих зако нів. У цьому законі відповідн і терміни розуміються у знач еннях визначених Законом Укр аїни “Про захист економічної конкуренції”.

Так як Закони України “Про а нтимонопольний комітет Укра їни”, “Про захист від недобро совісної конкуренції” не міс тять іншого визначення суб' єкта господарювання, позивач вважає, що поняття суб' єкт г осподарювання Антимонополь ним законодавством визначає ться саме у значенні Закону У країни “Про захист економічн ої конкуренції”. Цим визначе нням мав керуватись і відпов ідач під час провадження у сп раві №05-03/24-10.

У первісній позовній заяві позивач зазначав, що в оскарж еному рішенні мова йде про пр овадження у справі про дотри мання законодавства про захи ст економічної конкуренції ю ридичної особи - Концерну РРТ , в особі Рівненської філі ї КРРТ. Усі висновки щодо юрид ичної особи відповідачем зді йснено виключно на підставі економічної діяльності філі ї, але не юридичної особи. У рі шенні відповідачем зроблено висновок про те, що Рівненс ька філія є суб' єктом госп одарювання. Враховуючи, те що у Антимонопольному законода встві ні філія, ні юридична ос оба в особі її філії не є суб' єктами господарювання, відпо відач, на думку позивача, пров одив провадження та виніс рі шення у справі № 05-03/24-10 по віднош енню до неіснуючого суб' єкт а господарювання.

У відповідності до статті 19 Конституції України, правов ий порядок в Україні ґрунтує ться на засадах, відповідно д о яких ніхто не може бути прим ушений робити те, що не передб ачено законодавством.

Органи державної влади та о ргани місцевого самоврядува ння, їх посадові особи зобов' язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спос іб, що передбачені Конституц ією та Законами України.

Однак, як вказує позивач, вс упереч вимог вказаної норми Конституції України відпові дач вийшов за межі своїх повн оважень і розширено витлумач ив поняття суб' єкта господа рювання, порівняно з наведен им у Законі України “Про захи ст економічної конкуренції” .

Крім того, позивач вказує, щ о у випадку якби філія була ві днесена Антимонопольним зак онодавством до суб' єктів го сподарювання та при цьому за ймала монопольне (домінуюче) становище на ринку, зміст та у мови здійснення нею своєї ек ономічної діяльності не стан овить зловживання монопольн им (домінуючим) становищем на ринку за вказаними у рішенні ознаками.

Відповідно до статті 13 Зако ну України “Про захист еконо мічної конкуренції” зловжив анням монопольним (домінуючи м) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб' єкта гос подарювання, який займає мон опольне (домінуюче) становищ е на ринку, що призвели або мож уть призвести до недопущення , усунення чи обмеження конку ренції, або ущемлення інтере сів інших суб' єктів господа рювання чи споживачів, які бу ли б неможливими за умов існу вання значної конкуренції на ринку. Зловживанням мон опольним (домінуючим) станов ищем на ринку, зокрема, визнач ається: 1) встановлення таких ц ін чи інших умов придбання аб о реалізації товару, які немо жливо було б встановити за ум ов існування значної конкуре нції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних умов для рівнозначних угод з суб' єк тами господарювання, продавц ями чи покупцями без об' єкт ивно виправданих на те причи н.

У позовній заяві позивач вк азував, що філія є оператором телекомунікаційних послуг т а надає телекомунікаційні по слуги на підставі відповідни х ліцензій. В період 2008-2009 рр., це л іцензії: № 303760, № 303761, № 303762.

Згідно Закону України “Про телекомунікації” надання те лекомунікаційних послуг зді йснюється на підставі тарифі в на телекомунікаційні послу ги.

Згідно статті 67 Закону Укра їни “Про телекомунікації” та рифне регулювання на ринку т елекомунікацій України базу ється, зокрема, на таких принц ипах: 1) базування розрахунків тарифів та собівартості цих послуг з урахуванням отрима ного прибутку; 2) залежність рі вня тарифів від рівня якості телекомунікаційних послуг; 3) недопущення встановлення д емпінгових або дискримінаці йних цін з боку окремих опера торів, провайдерів телекомун ікацій; 4) необхідність уникне ння перехресного субсидуван ня одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших; 5) стя гнення почасової оплати за ф актичний час отримання спожи вачем телекомунікаційних по слуг.

Позивач зазначав, що у своїй діяльності протягом 2008-2009 рр. фі лія керувалася тарифами, зат вердженими Концерном РРТ нак азами від 29.10.2007р. № 306 та від 13.11.2008р. № 320. Як видно із наказів, тарифи відповідають названим принц ипам. Тарифи прийняті зважаю чи виключно на зростання в 2007 р оці цін і тарифів у народному господарстві (зростання вар тості 1 кВт електроенергії з с ічня по вересень 2007 року на 11%), з аконодавчо визначеного рівн я мінімальної заробітної пла ти (з 400 грн. до 460 грн.), збільшення розміру плати за користуван ня землею, а також враховуючи прогнозований КМУ на 2007 рік ін декс споживчих цін (107,5%), індекс цін виробників промислової продукції (114,4%) та у відповідно сті до ст.ст. 38, 39. 66 Закону Україн и “Про телекомунікації”.

З огляду на вищевикладене, я к зазначав позивач, в даному в ипадку про будь-яке зловжива ння монопольним становищем н а ринку не йдеться, бо в будь-я ких умовах, навіть в умовах іс нування значної конкуренції на ринку не можливо встанови ти ціни реалізації послуг по зивача нижче наведених крите ріїв. Тарифами передбачена о плата телекомунікаційних по слуг в залежності від того, ко му належать технічні засоби мовлення. Концерну РРТ чи зам овнику. Тільки у випадку нале жності засобів мовлення Конц ерну РРТ застосовувались тар ифи, а не договірні ціни. У вип адку належності засобів мовл ення замовнику позивачем зас тосовувались договірні ціни , на підставі пункту 4 прикінце вих положень тарифів. Зрозум іло, що у випадку використанн я технічних засобів мовлення , які належать замовнику, одна кові тарифи тотожні тарифам, які застосовуються у випадк у належності технічних засоб ів мовлення Концерну РРТ, не м ожуть бути застосовані. І у та кому випадку договірна ціна природно має бути нижча від т арифів. Враховувались також витрати на первинні капіталь ні інвестиції, на придбання о бладнання, склад обладнання (а він у кожному випадку різни й), стан обладнання, наявність чи відсутність антенно-фіде рних систем, мостів сумуванн я, потреба в додаткових телек омунікаціях електроживленн я, вентиляції, зв' язку, висот а підвісу антени, рік включен ня. Як приклад, позивач наводи ть застосування тарифів та д оговірних цін для телекомпан ії “ТЕТ”, яка фігурує у рішенн і. Так, згідно договору № 02-04 та д одатків № 1 -Д, № 1 -Е на 2008-2009 рр. на те хнічні засоби мовлення, вста новлені на передавальному об ' єкті Антопіль і які належа ть замовнику, встановлені до говірні ціни. На технічні зас оби мовлення, які належать Ко нцерну РРТ, які встановлені н а передавальному об' єкті Ду бровиця застосовані ціни згі дно тарифів. Аналогічно пози вач діяв і у відношенні інших наведених у рішенні замовни ків. Діючи виключно у відпові дності до тарифів, як вказує п озивач, він ніяким чином не зд ійснював зловживання монопо льним становищем.

У позовній заяві позивач за значав, що проаналізувавши р ішення відповідача та врахов уючи приписи статті 13 Закону У країни “Про захист економічн ої конкуренції” можна зробит и однозначний висновок про з астосування відповідачем дв ічі штрафу до позивача за одн е і те саме, як його вважає від повідач, порушення, що супере чить чинному законодавству.

Позивач наголошував на том у, що відповідач призначив шт рафи за не існуючі послуги по зивача. Оскільки такої послу ги, як “забезпечення можливо сті розповсюдження телепрог рам з використанням технічни х засобів телекомунікацій”, не існує, це підтверджується ліцензіями позивача, що дода ються, згідно яких і здійснює свою діяльність позивач.

Крім того, позивач зазначав , що порядок визначення моноп ольного (домінуючого) станов ища суб' єкта господарюванн я на ринку передбачено Метод икою визначення монопольног о (домінуючого) становища суб ' єктів господарювання на ри нку. Підпунктом 7.1 пункту 7 Мето дики передбачено спосіб визн ачення часових меж ринку. Згі дно наведеного для підтвердж ення факту зайняття певним с уб' єктом монопольного стан овища на тому чи іншому ринку товарів та послуг органи Ант имонопольного комітету Укра їни, як правило, кожного року п овинні здійснювати відповід не дослідження у передбачено му Методикою порядку. Відпов ідач порушив встановлені Мет одикою вимоги. Як вбачається із рішення відповідача, пере вірка Рівненської філії Концерну РРТ здійснена ним 16. 09.2011 р. (дата рішення), але за часо вий період 2008 та 2009 років.

Частиною 2 статті 52 ЗУ “Про за хист економічної конкуренці ї” за порушення, передбачені пунктом 2 статті 50 цього Закон у, накладається штраф у розмі рі до 10 % доходу (виручки) суб' є кта господарювання від реалі зації продукції (товарів, роб іт, послуг) за останній рік, що передував року, в якому накла дається штраф. У рішенні, що ос каржується, штраф визначено відповідачем, виходячи із су ми доходу не суб' єкта госпо дарювання - юридичної особи (К онцерну РРТ), а із суми доходу її філії (Рівненської філ ії Концерну РРТ). Враховуючи н еправильне вирахування дохо ду (виручки), неправильним є ві дповідно і розрахунок суми ш трафів.

На підставі вищевикладено го позивач просив визнати не правомірним та скасувати ріш ення Адміністративної колег ії Рівненського обласно го територіального відділен ня Антимонопольного комітет у України від 16 вересня 2011 року № 83 у справі № 05-03/24-10 “Про припине ння порушення законодавства про захист економічної конк уренції та накладення штрафу ”.

Відповідач (за первісним по зовом) звернувся до господар ського суду із зустрічним по зовом, в якому просив стягнут и з позивача (за первісним поз овом) штраф у розмірі 17 000 грн. 00 к оп., накладений відповідно до рішення Адміністративної ко легії Рівненського обла сного територіального відді лення Антимонопольного комі тету України від 16 вересня 2011 р оку №83 у справі №05-03/24-10.

Заявник зустрічного позов у обгрунтовував свої вимоги наступним.

Рішенням адміністративної колегії Рівненського об ласного територіального від ділення Антимонопольного ко мітету України від 16 вересня 2 011 року за № 83 визнано, що Концер н радіомовлення, радіозв' яз ку та телебачення в особі Р івненської філії у часовий період 2008 та 2009 років займав мон опольне (домінуюче) становищ е на ринку послуги забезпече ння можливості розповсюджен ня телепрограм з використанн ям технічних засобів телеком унікацій з часткою 100% в терито ріальних межах Рівненської о бласті; визнано Концерн раді омовлення, радіозв' язку та телебачення в особі Рівнен ської філії винним у вчинен ні порушень законодавства пр о захист економічної конкуре нції, що передбачені пунктом 1 частини другої статті 13, пунк том 2 статті 50 Закону України “ Про захист економічної конку ренції” у вигляді зловживанн я монопольним (домінуючим) ст ановищем на ринку послуги за безпечення можливості розпо всюдження телепрограм з вико ристанням технічних засобів телекомунікації, шляхом вст ановлення таких цін реалізац ії послуг, які неможливо було б встановити за умов існуван ня значної конкуренції на ри нку та пунктом 2 частини друго ї статті 13, пунктом 2 статті 50 За кону України “Про захист еко номічної конкуренції” у вигл яді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ри нку послуги забезпечення мож ливості розповсюдження теле програм з використанням техн ічних засобів телекомунікац ії, шляхом застосування різн их умов до рівнозначних угод із суб' єктами господарюван ня, без об' єктивно виправда них на те причин.

За вчинення зазначених пор ушень на Концерн радіомовлен ня, радіозв' язку та телебач ення в особі Рівненської філії накладено штраф у розм ірі 17 000 грн. 00 коп..

Відповідно до частини 3 стат ті 56 Закону України “Про захис т економічної конкуренції” о соба, на яку накладено штраф з а рішенням органу Антимонопо льного комітету України, спл ачує його у двомісячний стро к з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач отримав рішення пр о накладення штрафу 23 жовтня 2 011 року, а отже, повинен був спла тити штраф до 23 грудня 2011 року в ключно. Відповідно до частин и 5 статті 56 Закону України “Пр о захист економічної конкуре нції” за кожен день простроч ення сплати штрафу стягуєтьс я пеня у розмірі півтора відс отка від суми штрафу.

Відповідно до частини 8 стат ті 56 Закону України “Про захис т економічної конкуренції” п ротягом п' яти днів з дня спл ати штрафу суб' єкт господар ювання зобов' язаний надісл ати до територіального відді лення документи, що підтверд жують сплату штрафу. Жодних п латіжних документів зі сторо ни позивача на адресу Рівне нського обласного територ іального відділення не надхо дило, тим самим, відповідач вв ажав, що штраф ним не сплачено .

Давши оцінку доказам у спра ві, доводам сторін, Рівненс ький апеляційний господар ський суд прийшов до висновк у, що апеляційна скарга не під лягає задоволенню з наступни х підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 13 Закону Укра їни “Про захист економічної конкуренції” зловживанням м онопольним (домінуючим) стан овищем на ринку, зокрема, визн ається встановлення таких ці н чи інших умов придбання або реалізації товару, які немож ливо було б встановити за умо в існування значної конкурен ції на ринку.

Пунктом 2 статті 50 Закону Укр аїни “Про захист економічної конкуренції” визначено, що п орушеннями законодавства пр о захист економічної конкуре нції є зловживання монопольн им (домінуючим) становищем.

Позивач зазначав, що всі вис новки щодо діяльності юридич ної особи відповідачем здійс нено виключно на підставі го сподарської діяльності Рі вненської філії КРРТ, а не с амої юридичної особи - Концер ну радіомовлення, радіозв' я зку та телебачення.

З рішення Адміністративно ї колегії Рівненського о бласного територіального ві дділення Антимонопольного к омітету України від 16 вересня 2011 року № 83 у справі №05-03/24-10 вбачає ться, що відповідачем здійсн ювалась планова перевірка ді яльності Рівненської фі лії КРРТ на предмет дотриман ня конкурентного законодавс тва в територіальних межах Р івненської області, в яких Ко нцерн РРТ представлений Рі вненською філією про що й б уло зазначено у рішенні.

Щодо тверджень скаржника, щ о у рішенні відповідачем зро блено висновок про те, що Рі вненська філія Концерну є с уб' єктом господарювання су д першої інстанції правильно наголосив на тому, що у вступн ій та резолютивній частині о скаржуваного рішення чітко з азначено відповідача - суб' єкта господарювання, який бу в відповідачем по справі № 05-03/2 4-10, що розглядалась територіа льним відділенням - це Концер н радіомовлення, радіозв' яз ку та телебачення в особі Р івненської філії.

Судовою колегією Рівненс ького апеляційного господ арського суду не беруться до уваги посилання скаржника н а те, що юридична особа в особі її філії не є суб' єктом госп одарювання, оскільки у відпо відності до пункту 10 Оглядово го листа ВГСУ від 22 жовтня 2008 ро ку за № 01-8/634 “Про деякі питання п рактики вирішення спорів, по в' язаних із застосуванням к онкурентного законодавства ” юридичні особи в особі їх фі лій, підрозділів, представни цтв тощо є суб' єктами госпо дарювання та є належними від повідачами у справах про пор ушення законодавства про зах ист економічної конкуренції .

Щодо обґрунтувань позивач а по застосуванню Концерном в особі Рівненської філі ї тарифів, то Судова колегія п огоджується з судом першої і нстанції в тому, що відділенн ям аналізувались ціни, які за стосовувались філією для суб ' єктів господарювання за по слугу забезпечення можливос ті розповсюдження телепрогр ам з використанням технічних засобів телекомунікацій у в ипадку, коли передавач не нал ежить Концерну.

Як вбачається з рішення філ ією застосовувались різні зн ижки для ТОВ ТРК “НБМ”, ЗАТ Тел екомпанія “ТЕТ” та ТОВ ТРК “Р івне 1” до тарифів на 2009 рік, зат верджених наказом №320 Концерн у РРТ для послуги, яка надавал ась передавачами однакової п отужності (1 кВт), що не належат ь Концерну РРТ.

Відповідно до пунктів 10 та 11 Постанови Пленуму Вищого гос подарського суду України № 15 в ід 26.12.2011р. “Про деякі питання пр актики застосування конкуре нтного законодавства” визна чено, що закон не покладає на А нтимонопольний комітет Укра їни та його органи здійсненн я контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільни х цін і тарифів. Водночас за пу нктом 1 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вс тановлення, зокрема, таких ці н, які неможливо було б встано вити за умов існування значн ої конкуренції на ринку, квал іфікується як зловживання мо нопольним (домінуючим) стано вищем на ринку. Отже, господар ським судам у вирішенні спор ів слід мати на увазі, що зазна чені органи можуть здійснюва ти контроль за дотриманням в имог законодавства про захис т економічної конкуренції і у встановленні та застосуван ні вільних цін і тарифів.

Застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозн ачних угод з суб' єктами гос подарювання, продавцями чи п окупцями без об' єктивно вип равданих на те причин згідно з пунктом 2 частини другої ста тті 13 Закону України “Про захи ст економічної конкуренції” визначено як зловживання мо нопольним (домінуючим) стано вищем на ринку. Відповідна но рма не ставить висновок про н аявність/відсутність таких р івнозначних угод у залежніст ь від оформлення відносин пи сьмовим договором (договорам и). Зазначений висновок (за від сутності договорів) може бут и зроблено й за результатами аналізу поведінки учасників відповідних правовідносин. При цьому обов' язок обґрунт увати існування об' єктивно виправданих причин такого з астосування покладається на особу, яка застосовує згадан і ціни чи інші умови.

Судова колегія Рівненськ ого апеляційного господар ського суду погоджується з с удом першої інстанції в тому , що твердження позивача про т е, що в оскаржуваному рішенні до Концерну РРТ в особі Рів ненської філії за одне й те саме порушення двічі застос овуються штрафні санкції спр остовуються тим, що виходячи із резолютивної частини ріш ення, Концерн в особі Рівне нської філії вчинив поруше ння законодавства про захист економічної конкуренції, як і передбачені:

Пунктом 1 частини 2 статті 13, п унктом 2 статті 50 Закону Украї ни “Про захист економічної к онкуренції” у вигляді зловжи вання монопольним (домінуючи м) становищем на ринку послуг и забезпечення можливості ро зповсюдження телепрограм з в икористанням технічних засо бів телекомунікацій, шляхом встановлення таких цін реалі зації послуг, які неможливо б уло б встановити за умов існу вання значної конкуренції на ринку.

Пунктом 2 частини 2 статті 13, п унктом 2 статті 50 Закону Украї ни “Про захист економічної к онкуренції” у вигляді зловжи вання монопольним (домінуючи м) становищем на ринку послуг и забезпечення можливості ро зповсюдження телепрограм з в икористанням технічних засо бів телекомунікацій, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб' єк тами господарювання, без об' єктивно виправданих на те пр ичин.

Тобто дані порушення тракт уються, як різні порушення пр авових норм чинного законода вства і не можуть бути тотожн ими.

Щодо твердження позивача п ро те, що відповідачем наклад ено штрафи за не існуючі пору шення конкурентного законод авства місцевий господарськ ий суд правильно зазначив з ч им і погоджується Судова кол егія, що у відповідності з час тинами 4 - 6 статті 259 Господарсь кого кодексу України:

- з метою забезпечення систе ми державного управління нар одним господарством обліков о-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учас ників господарських відноси н в об' єктивних даних про ст ан і тенденції соціально-еко номічного розвитку, господар ські та фінансові взаємозв' язки на міждержавному, держа вному, регіональному і галуз евому рівнях, а також впровад ження міжнародних стандарті в у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну си стему обліку і статистики Ка бінет Міністрів України затв ерджує заходи щодо розвитку національної статистики Укр аїни і державної системи кла сифікації техніко-економічн ої та соціальної інформації;

- складовою частиною держав ної системи класифікації і к одування техніко-економічно ї та соціальної інформації є класифікація видів економіч ної діяльності (КВЕД), яка затв ерджується центральним орга ном виконавчої влади з питан ь стандартизації та має стат ус державного стандарту;

- об' єктами класифікації в КВЕД є усі види господарсько ї (економічної) діяльності су б' єктів.

Постановою Кабінету Мініс трів України від 04.05.1993р. № 326 (326-93-п) з атверджено Концепцію побудо ви національної статистики У країни та Державну програму переходу на міжнародну систе му обліку і статистики.

Відповідно до Закону Украї ни “Про стандартизацію” та н а виконання зазначеної поста нови Кабінету Міністрів Укра їни наказом Державного коміт ету України з питань технічн ого регулювання та споживчої політики від 26.12.2005р. № 375 (з подаль шими змінами і доповненнями) затверджено, зокрема, націон альний класифікатор України “Класифікація видів економі чної діяльності ДК 009:2005”. У всту пі до цього класифікатора за значено, що за методологічни ми засадами, принципами побу дови та призначенням КВЕД є с татистичною класифікацією, с твореною як інструментарій д ля систематизації та групува ння економічної та соціально ї інформації у стандартний ф ормат, який дає змогу обробля ти та аналізувати значні обс яги інформації.

Наказом Державного коміте ту статистики України від 28.03.20 06р. № 101 національний класифіка тор ДК 009:2005 (КВЕД) впроваджено в державну статистичну діяльн ість і зобов' язано структур ні підрозділи названого Держ авного комітету забезпечити формування зведеної інформа ції та поширення статистични х даних відповідно до цього К ласифікатора.

Наведені приписи Господар ського кодексу України, назв аних підзаконних нормативно -правових актів свідчать про те, що КВЕД призначений тільк и для цілей статистики, облік у і звітності. Водночас ні ГК У країни (який регулює, між інши м, й питання конкуренції у сфе рі господарювання, глава 3), ан і інші акти законодавства Ук раїни, включаючи Закон Украї ни “Про захист економічної к онкуренції” і Методику, не зо бов' язують орган Антимоноп ольного комітету України, в д аному випадку територіальне відділення Антимонопольног о комітету України, керувати ся у визначенні монопольного (домінуючого) становища суб' єкта господарювання на ринку , в тому числі товарних меж рин ку, положеннями КВЕД.

Згідно пункту 10 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.10.2008 № 01-8/634 “Про деякі питання практики вирі шення спорів, пов' язаних із застосуванням конкурентног о законодавства” ніякі акти законодавства України не міс тять вичерпного й усталеного переліку (а відповідно й визн ачень) усіх можливих ринків т оварів (послуг) в розумінні За кону України “Про захист еко номічної конкуренції” та інш их актів антимонопольно-конк урентного законодавства.

Відповідно до статті 12 Зако ну України “Про захист еконо мічної конкуренції” суб' єк т господарювання займає моно польне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьом у ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значно ї конкуренції внаслідок обме женості можливостей доступу інших суб' єктів господарюв ання щодо закупівлі сировини , матеріалів та збуту товарів , наявності бар' єрів для дос тупу на ринок інших суб' єкт ів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вв ажається становище суб' єкт а господарювання, частка яко го на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не довед е, що зазнає значної конкурен ції.

Монопольним (домінуючим) та кож може бути визнане станов ище суб' єкта господарюванн я, якщо його частка на ринку то вару становить 35 або менше від сотків, але він не зазнає знач ної конкуренції, зокрема вна слідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які нал ежать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб' єктів господ арювання займає монопольне ( домінуюче) становище на ринк у товару, якщо стосовно певно го виду товару між ними немає конкуренції або є незначна к онкуренція і щодо них, разом у зятих, виконується одна з умо в, передбачених частиною пер шою цієї статті.

Монопольним (домінуючим) вв ажається також становище кож ного з кількох суб' єктів го сподарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: с укупна частка не більше ніж т рьох суб' єктів господарюва ння, яким на одному ринку нале жать найбільші частки на рин ку, перевищує 50 відсотків; сук упна частка не більше ніж п' яти суб' єктів господарюван ня, яким на одному ринку належ ать найбільші частки на ринк у, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що сто совно них не виконуються умо ви частини четвертої цієї ст атті.

Судова колегія Рівненськ ого апеляційного господар ського суду погоджується з в исновком місцевого господар ського суду в тому, що первісн ий позов Концерну радіомовле ння, радіозв' язку та телеба чення в особі Рівненської філії Концерну радіомовлен ня, радіозв' язку та телебач ення до Рівненського обл асного територіального відд ілення Антимонопольного ком ітету України про визнання н еправомірним та скасування р ішення Адміністративної кол егії Рівненського облас ного територіального відділ ення Антимонопольного коміт ету України від 16 вересня 2011 ро ку № 83 у справі № 05-03/24-10 “Про припи нення порушення законодавст ва про захист економічної ко нкуренції та накладення штра фу” є безпідставним та необґ рунтованим, та таким що не під лягає задоволенню. Зустрічни й позов Рівненського обл асного територіального відд ілення Антимонопольного ком ітету України про стягнення з Концерну радіомовлення, ра діозв' язку та телебачення в особі Рівненської філії Концерну радіомовлення, рад іозв' язку та телебачення шт рафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. є об ґрунтованим та таким що підл ягає задоволенню.

Судовою колегією Рівненс ького апеляційного господ арського суду не приймаються до уваги доводи апелянта, що з устрічний позов заявлений до неналежної особи. Оскільки я к вбачається з матеріалів сп рави (а.с.74) відповідач (за перві сним позовом) звернувся до го сподарського суду із зустріч ним позовом як вказано до Р івненської філії Концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення (Рівненська філія КРРТ), в якому просив с тягнути з позивача (за первіс ним позовом) штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп., накладений відпов ідно до рішення Адміністрати вної колегії Рівненського обласного територіальног о відділення Антимонопольно го комітету України від 16 вере сня 2011 року №83 у справі №05-03/24-10. Одн ак як вбачається з ухвали міс цевого господарського суду в ід 16.01.2012 року (а.с.81) зустрічна поз овна заява була прийнята суд ом до юридичної особи Концер ну радіомовлення, радіозв"яз ку та телебачення (Концерн РР Т) в особі Рівненської філ ії Концерну радіомовлення, р адіозв"язку та телебачення ( Рівненська філія КРРТ).

Таким чином місцевим госпо дарським судом з"ясовані всі обставини, які мають значенн я для справи. Висновки, виклад ені в оскаржуваному судовому рішенні, відповідають обста винам справи. Судом не поруше ні та правильно застосовані норми матеріального та проце суального права. За таких обс тавин не вбачається підстав для зміни, скасування рішенн я.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК Укр аїни, Рівненський апеляц ійний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу по зивача (за первісним позовом ) Концерн радіомовлення, раді озв'язку та телебачення (Конц ерн РРТ) в особі Рівненська філія концерну радіомовле ння, радіозв'язку та телебаче ння (Рівненська філія КРР Т) на рішення господарського суду Рівненської області ві д 31 січня 2012 року по справі №5019/2666/1 1 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського с уду Рівненської області від 31 січня 2012 року по справі №5019/2666/11 з алишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/2666/11 пов ернути до господарського суд у Рівненської області.

4. Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена в касаційно му порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.