Постанова

від 26.06.2012 по справі 5019/2666/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 5019/2666/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.2012

зі справи № 5019/2666/11

за позовом концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Рівне (далі -Концерн)

до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Рівне (далі -відділення АМК України)

про скасування рішення Адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2011 №83 у справі №05-03/24-10

за зустрічним позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Рівне

до концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Рівне

про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Панчука В.Г.,

відповідача -Гладкої В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Концерн звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 16.09.2011 № 83 у справі № 05-03/24-10.

Відділення АМК України у січні 2012 звернулося із зустрічним позовом до Концерну про стягнення суми штрафу у розмірі 17 000,00грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.01.2012 (суддя Павлюк І.Ю.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 (колегія суддів у складі: суддя Савченко Г.І. -головуючий, судді Грязнов В.В. і Мельник О.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з відповідача в доход загального фонду державного бюджету України штраф, накладений зазначеним рішенням адміністративної колегії відділення Антимонопольного комітету України у розмірі 17 000,00 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Концерн просить скасувати рішення господарського суду від 31.01.2012, постанову апеляційного суду від 03.04.2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК України просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду матеріалів справи № 05-03/24-10 відділенням АМК України 16.09.2011 прийнято рішення № 83 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" , яким визнано, що у часовий період 2008 та 2009 років Концерн займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікацій, з часткою 100% у територіальних межах Рівненської області. Визнано, що Концерн вчинив порушення, передбачене пунктами 1, 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікації, шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин. За вказані порушення на позивача був накладений штраф у загальному розмірі 17 000,00грн.

Зазначене рішення було отримано Концерном 23.09.2011.

В основу оскаржуваного рішення відділення АМК України були покладені обставини, згідно з якими:

- розпорядженням адміністративної колегії відділення АМК України від 17.06.2010 № 62 було розпочато розгляд справи № 05-03/24-10 за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях Концерну (код ЄДРПОУ 34965355, вул.Транспортна, 13-а, м.Рівне, 33023), передбачених пунктом 2 статті 50 та пунктами 1, 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- на підставі доручення голови відділення АМК України другим відділом досліджень і розслідувань було проведено планову перевірку Концерну;

- згідно з інформацією, яка була надана Концерном, переважна частина платних послуг, що надаються ним, - це технічне обслуговування і експлуатація мереж ефірного радіомовлення, телемовлення та надання в користування каналів електрозв'язку, які надавалися на підставі ліцензій: № 303760, № 303761, № 303762. Частково надавалися інші послуги (15%) операторам телекомунікацій, мовникам, які працюють за своїми ліцензіями, що на договірних засадах розмістили обладнання на радіотехнічних об'єктах Рівненської філії, тобто Концерн є суб'єктом господарювання, що діє на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікацій;

- Концерн є єдиним суб'єктом господарювання, що надавав послуги для замовників у межах Рівненської області у період 2008, 2009 років, тобто займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікацій, з часткою 100 % у територіальних межах Рівненської області у часовий період 2008 та 2009 років;

- вартість послуг, що надавались Концерном у період 2008 та 2009 років, встановлювалась відповідно до наказів Концерну РРТ від 29.10.2007 № 306 "Про затвердження Тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ" (тарифи застосовувались з 01.01.2008) та від 13.11.2008 № 320 "Про затвердження Тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ" (тарифи застосовувались з 01.01.2009);

- послуги надавались Концерном як на власному обладнанні (технічних засобах мовлення, передавачах, далі - ТЗМ) так і на ТЗМ, що належать замовникам послуг та розміщені на радіотехнічних об'єктах Концерну на договірних умовах.

У цьому ж зв'язку відповідачем також було встановлено, що у випадках, коли передавач не належав Концерну, предметом укладеного договору сторони визначали таке: надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів мовлення. У цьому ж випадку вартість наданих замовнику послуг сторони обумовлювали як договірну за одну годину мовлення та у відповідності до потужності передавача.

У тих випадках, коли передавач належав Концерну, предметом договору сторони визначали надання телекомунікаційних послуг або надання послуг зв'язку для розповсюдження телепрограм, а вартість наданих послуг визначали за тарифами згідно з наказами Концерну на відповідний період.

Концерном у 2008 -2009 роках застосовувались різні ціни замовникам для послуг, які надавались з використанням передавачів однакової потужності, що не належали Концерну РРТ.

У 2008, 2009 роках Концерном було укладено низку договорів, згідно з якими в одних випадках за сплановане зниження потужності передавача без узгодження з замовником Концерн за умовами договору мав сплачувати штраф у розмірі 50 % вартості оплати за час роботи з пониженою потужністю, а в інших випадках, а саме щодо замовників послуг, в угодах з якими була відсутня така домовленість, Концерн мав можливість в односторонньому порядку надавати послуги з заниженою потужністю без будь-яких фінансових наслідків для себе, тобто до рівнозначних угод встановлював нерівні умови, які могли призвести до ущемлення інтересів окремих споживачів (замовників послуг).

Сукупності встановлених зі справи обставин суди дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого у справі первісного позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що встановлені за справою обставини давали відповідачу можливість дійти висновку про те, що у діях Концерну на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікацій, по встановленню різної вартості оплати за надані послуги у 2008 та 2009 роках, є наявним порушення, передбачене пунктами 1, 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги забезпечення можливості розповсюдження телепрограм з використанням технічних засобів телекомунікації, шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин.

Посилання позивача щодо наявності об'єктивно виправданих причин для застосування різних цін у наданні зазначених послуг були досліджені попередніми судовими інстанціями, які обґрунтовано не взяли їх до уваги з огляду на те, що позивач не надав таким твердженням відповідного обґрунтування.

Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій, як вбачається зі змісту прийнятих ними рішень, не було встановлено обставин, які відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" були б здатні перешкодити виконанню оспорюваного рішення АМК України; зважаючи на те, що про існування таких обставин, як вбачається з наявних матеріалів справи, не згадував і позивач; враховуючи вимоги ст. 111 7 ГПК України, згідно з якою касаційна інстанція не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, а також з огляду на те, що обставини справи, пов'язані з прийняттям оспорюваного рішення відділення АМК України, як про це вже зазначалося, були встановлені судами повно та їх юридична оцінка є правильною, прийняті судові рішення в частині зустрічного позову також підлягають залишенню без змін.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 31.01.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 5019/2666/11 залишити без змін, а касаційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко