Постанова

від 03.04.2012 по справі 6/167/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 квітня 2012 року                                                           Справа № 6/167/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Маціщук А.В.

судді                                                   Петухов М.Г. ,

 судді                                                   Гулова А.Г.   

за участю представників сторін:

позивача -  пред-ка ОСОБА_1 (пост. дов.№8 від  22.11.2011 р.)         

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду  Вінницької області від 26.01.12 р.

у справі № 6/167/2011/5003   (суддя  Говор Н.Д. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К"

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"

про стягнення 57 402,08 грн (спір розглядався з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення 75 570,40 грн), -

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26 січня 2012 року у справі                  № 6/167/2011/5003 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-К» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» про стягнення 75570,40грн. (справа розглядалась з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Відповідно до рішення підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-К» 42163,98 грн. боргу по розрахункам за поставлені нафтопроодукти, 3685,36 грн. пені, 29721,06 грн. штрафу та 1 511,41 грн. витрат на оплату судового збору.

Відповідач не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом за неповного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.712 ЦК України, оскільки поставка здійснювалась без письмового договору, що підтверджується відсутністю посилань на договір № 139  від 01.01.2011 р. у накладній та довіреності.

Доводить також, що сторонами не погоджено строк оплати товару, а тому з урахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України та пред'явленої позивачем вимоги № 2709/11-2 від 27.09.11 р. право вимагати виконання оплати у позивача виникло лише після спливу семиденного терміну з моменту отримання такої вимоги на отримання оплати у позивача. Вважає стягнення пені та штрафу за період з моменту поставки товару безпідставним, оскільки норми ст.547 ЦК України визначають, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки будь-який письмовий  документ щодо погодження сторонами пені та штрафу за поставкою, яка відбулась по накладній № 498 від 25.07.2011 р. відсутній, стягнення пені та штрафу в даному випадку є безпідставним, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими що не відповідають дійсності та повністю спростовуються докази, які знаходяться у матеріалах справи. Позивач стверджує, що правовідносини у даній справі щодо поставки  нафтопродуктів  виникли та врегульовані умовами договору поставки №139 від 01.01.2011 р., укладеного сторонами у письмовій формі.

Згідно з умовами цього договору ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії нафтопродуктів узгоджувались сторонами та відображались у відповідних рахунках-фактурах та видаткових  накладних. При цьому позивач звертає увагу суду на те, що рахунок на оплату № 512 від 25.07.2011 р. і видаткова накладна № 498 від 25.07.2011 р. містять посилання на договір № 139 від  01.01.2011 р., що повністю спростовує твердження відповідача, які викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, з банківської довідки № 301.1-12/228 від 25.01.2012 р. вбачається, що всі оплати вказаної поставки були здійсненні відповідачем також з посиланням на укладений сторонами договір № 139 та рахунок № 498.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому просить рішення місцевого господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 гр. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач/скаржник явку представника в судове засідання не забезпечив. Про час і місце судового засідання апеляційний суд неодноразово повідомляв відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» за юридичною адресою, яка зазначена скаржником в апеляційній скарзі /а.с.125/, за поштовою адресою, яка значиться у документах поданих до суду першої інстанції /а.с.16-18, 26/, та за юридичною адресою, яка підтверджена спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який одержаний апеляційним судом відповідно до ст.ст.17,22-1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у зв'язку із розглядом цієї справи. Примірники повідомлень про вручення поштових відправлень, направлених за зазначеними адресами, повернуті суду поштовим відділенням з позначками ‘за зазначеною адресою не проживає', ‘за зазначеною адресою не значиться' та ‘по закінченню терміну зберігання' за наведених обставин є належним доказом виконання апеляційним господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.150-156/ явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача/скаржника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2011 року  товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К"/постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"/покупцем  укладений договір поставки № 139, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти (світлі та інші нафтопродукти), а покупець -прийняти і оплатити товар на умовах та в строки, обумовлені цим договором та додатковими угодами до цього договору. Термін дії договору визначений за п.7.1 – до 31.12.2011 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на поставку партії товару.

Згідно п.3.2. договору  оплата вартості конкретної кожної партії товару за цим договором здійснюється по повній передоплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою  та/або додатковою угодою до цього договору. Додатковими угодами не вносились зміни до погоджених умов щодо термінів і порядку розрахунків.

Таким чином, в порядку, визначеному ст.ст.179-181 ГК України, сторонами укладений господарський договір поставки.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Правовідносини з поставки врегульовані ст.ст.264-271 ГК України та ст.712 ЦК України. Згідно ч.6 ст.265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються загальні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.265 ГК України та ч.1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на 30.06.2011 р. у сторін не було дебіторської заборгованості, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків /а.с. 22/.

25.07.2011 р. на підставі довіренності № 467 від 25.07.2011 р. за видатковою накладною № 498 відповідач одержав від позивача нафтопродукти на загальну суму 229200,00 грн., а саме: бензин А-92 у кількості 12000 літрів та бензин А-76 у кількості 13000 літрів /а.с.20-21/. Колегія суддів звертає увагу, що видаткова накладна містить посилання на зазначену довіренність та договір № 139 від 01.01.2011 р. Видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена їх печатками, і факт поставки не заперечується сторонами.

На оплату поставленого товару виданий рахунок № 512 від 25.07.2011 р./а.с.19/. Колегія суддів звертає увагу, що рахунок також містить посилання на договір № 139 від 01.01.2011 р. Рахунком не передбачено інший порядок чи термін оплати товарів, ніж визначений у п.3.2 договору.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 187036,02 грн., що підтверджено довідкою по особовому рахунку позивача та банківськими виписками /а.с.23-24, 57-70, 109-110/. Колегія суддів звертає увагу, що платіжні документи містять посилання на договір № 139 від 01.01.2011 р. та рахунок № 512 від 25.07.2011 р.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду (та прийняття судом оскаржуваного рішення) заборгованість відповідача перед позивачем становила 42163,98 грн. (229200,0 - 187036,02 = 42163,98).

29.09.2011 р. позивач направив відповідачу вимогу № 2709/11-2 від 27.09.2011р. на суму боргу /а.с.25, 26/, яка залишена останнім без реагування.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання   має   виконуватись належним   чином   відповідно  до  умов договору та вимог  актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.    

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не надав  місцевому господарському суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий  товар у сумі 42163,98 грн.

За наведених обставин  колегія суддів  погоджується з висновком  суду першої інстанції  про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача 42163,98 грн. заборгованості, оскільки така вимога відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами п.5.3. договору сторони погодили, що у випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за відвантажений товар більше ніж на 3 календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

Відповідно до п.5.4. договору у випадку прострочення покупцем оплати за відвантажений товар більше ніж на 3 календарні дні від дати відвантаження, покупець додатково до пені, визначеної п.5.3. договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару. Якщо прострочення покупцем оплати за відвантажений товар триває 10 чи більше календарних днів від дати відвантаження, розмір вказаного штрафу збільшується на 0,5 % від вартості неоплаченого товару кожні наступні 10 календарних днів.

Оскільки несвоєчасне виконання розрахунків відповідачем/покупцем має місце за період з 28.07.2011 р. по 31.12.2011 р., судом першої інстанції правомірно, за обгрунтованими розрахунками позивача задоволені вимоги про стягнення 3685,36 грн. пені та 29721,06 грн. штрафу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/167/2011/5003 прийняте на підставі матеріалів справи, ґрунтується на чинному законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, і підстав для його скасування чи зміни відповідно до ст.104 ГПК України немає. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовані наявними у справі доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» за подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду згідно з квитанцією № 37 від      06.02.2012 р. сплатило до державного бюджету судовий збір у розмірі 755,71 грн., тоді як згідно з підпунктами 4-5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» скаржник повинен був сплатити  804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення (75570,40 -2% ціни позову = 1511,40 грн., але  не  менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати – 1609, 50 грн. - 50% = 804,75 грн). Отже, відповідно до ст.46 ГПК України з відповідача до державного бюджету підлягає стягненню 49,04 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" залишити без задоволення, рішення господарського суду  Вінницької області від     26.01.2012 р.  залишити без змін.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" в доход державного бюджету 49,04 грн. судового збору. Доручити господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання даної постанови.

Матеріали справи  №6/167/2011/5003 повернути господарському суду  Вінницької  області.

Головуючий  суддя                                                                         Маціщук А.В.

Суддя                                                                                                 Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                                 Гулова А.Г.