Постанова

від 03.04.2012 по справі 35/17-2610-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 35/17-2610-2011

Одеський апеляційни й господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кол околова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петров а М.С.

при секретарі судового зас ідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників ст орін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 42/исх-гс від 26.01.2012 року)

від відповідача: не з'яви вся

від третьої особи: ОСОБ А_2 (довіреність № 01-13/7709 від 22.12.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ну скаргу Виробничо-комер ційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відп овідальністю

на рішення господарськ ого суду Одеської області ві д „28” грудня 2011 року

по справі № 35/17-2610-2011

за позовом Одеської міс ької ради, м. Одеса

до Виробничо-комерцій ної фірми „МГК” у вигляді тов ариства з обмеженою відповід альністю, м. Одеса

за участю третьої особи б ез самостійних вимог на пред мет спору на стороні позивач а Департаменту комунальн ої власності Одеської місько ї ради, м. Одеса

про розірвання догово ру купівлі-продажу та стягне ння 84 795,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.07.2011 року Одеська міськ а рада (далі по тексту - позив ач) звернулася до господарсь кого суду Одеської області з позовною заявою до Виробнич о-комерційної фірми „МГК” у в игляді товариства з обмежено ю відповідальністю (далі по т ексту - відповідач) за участ ю третьої особи без самостій них вимог на предмет спору на стороні позивача Департамен ту комунальної власності Оде ської міської ради (далі по те ксту - третя особа) про розір вання договору купівлі-прода жу № 160 від 03.10.2008 року, укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Виробничо-ко мерційною фірмою „МГК” у виг ляді товариства з обмеженою відповідальністю, згідно яко го останньому було продано н ежилі приміщення цокольного поверху, загальною площею 105,2 к в.м, розташованих за адресою: м . Одеса, вул. Князівська, буд.3 та стягнення з відповідача неу стойки у розмірі 84 795,03 грн. Також позивач просив покласти на в ідповідача судові витрати, п онесені при розгляді справи.

Рішенням господарського с уду Одеської області від 28.12.2011 р оку по справі № 35/17-2610-2011 (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги Одеської міської ради задоволені повн істю. Розірвано договір купі влі-продажу № 160 від 03.10.2008 року, ук ладений між територіальною г ромадою Одеси в особі Одеськ ої міської ради та ВКФ „МГК” Т ОВ. Стягнуто з ВКФ „МГК” ТОВ на рахунок Одеської міської ра ди неустойку у розмірі 84 795 грн . 03 коп. Стягнуто з ВКФ „МГК” ТОВ на користь Департаменту ком унальної власності Одеської міської ради витрати по спла ті державного мита у сумі 932 гр н. 95 коп., витрати на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу на суму 236 грн.

Такий висновок суду мотив ований тим, що Одеська міська рада довела належними доказ ами факт порушення ВКФ „МГК” ТОВ умов договору купівлі-пр одажу № 160 від 03.10.2008 року та норм ч инного законодавства, у зв'яз ку з чим позовні вимоги є прав омірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в пов ному обсязі.

На виконання даного рішенн я господарським судом Одеськ ої області 10.01.2012 року видано від повідні накази.

Не погоджуючись із вказани м рішенням місцевого господа рського суду, ВКФ „МГК” ТОВ зв ернулося до Одеського апеляц ійного господарського суду з апеляційною скаргою, в який п росить скасувати оскаржуван е рішення в частині розірван ня договору купівлі-продажу № 160 від 03.10.2008 року та прийняти но ве рішення, яким частково зад овольнити позовні вимоги. Ск аржник в своїх доводах та зап ереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не пе ревірив всі обставини справи , не дав належну правову оцінк у доказам, порушив та невірно застосував норми чинного за конодавства, в зв' язку з чим частково виніс незаконне і н еобґрунтоване рішення, яке н е повністю відповідає обстав инам справи і вимогам закону .

Позивач відзив на апеляцій ну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ВКФ „МГК” ТОВ залишит и без задоволення, а рішення м ісцевого господарського суд у - без змін, вважаючи його пр авомірним, обґрунтованим, ві дповідаючим матеріалам спра ви та нормам чинного законод авства.

Третя особа надала до суду п исьмові пояснення, згідно з я кими просила рішення господа рського суду Одеської област і від 28.12.2011 року по справі №35/17-2610-2011 залишити без змін, а апеляцій ну скаргу ВКФ „МГК” ТОВ - без задоволення. Представник ОМ Р в судовому засіданні підтр имав таку позицію третьої ос оби.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2012 року не з'явився без поважних причин , про причини неявки суд не пов ідомив, будь-яких клопотань н е заявляв, хоча був належним ч ином повідомлений про час та місце слухання справи. Так, в судовому засіданні 14.03.2012 року п редставник ВКФ „МГК” ТОВ - д иректор Магомедов У.Г. був нал ежним чином повідомлений про відкладення розгляду справи саме на 03.04.2012 року о 10:30, про що сві дчить його підпис на відпові дній розписці. Враховуючи на ведене, колегія суддів вважа є за можливе розглянути спра ву за відсутністю представни ка відповідача.

Розглянувши та перевірив ши матеріали справи, апеляці йну скаргу і пояснення на неї , заслухавши у судових засіда ннях пояснення представникі в сторін та третьої особи, про аналізувавши на підставі вст ановлених фактичних обстави н справи правильність застос ування місцевим господарськ им судом норм матеріального та процесуального права, суд ова колегія дійшла до наступ ного.

Відповідно до приписів ст .101 ГПК України, апеляційна інс танція не зв' язана доводами апеляційної скарги і переві ряє законність та обґрунтова ність рішення місцевого госп одарського суду в повному об сязі, а згідно до приписів ст.3 3, 34 ГПК України, кожна сторона п овинна належними і допустими м доказами довести ті обстав ини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог ч и заперечень.

Як встановлено господарс ьким судом першої інстанції та підтверджено в ході апеля ційного провадження, 03.10.2008 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якого діяло Представництво по упр авлінню комунальної власнос ті Одеської міської ради в ін тересах Одеської міської рад и (Продавець) та Виробничо-ком ерційною фірмою „МГК” у вигл яді товариства з обмеженою в ідповідальністю (Покупець) б уло укладено договір купівлі -продажу №160, відповідно до умо в якого, Продавець продав, а По купець купив індивідуально в изначене майно комунальної в ласності у вигляді 211/1000 частин нежилих приміщень цокольног о поверху №802, що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Кн язівська (вулиця Баранова), бу динок №3, який посвідчений при ватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окру гу ОСОБА_3 в реєстрі за №9750 (а .с.11-14).

Згідно рішення Одеської мі ської ради №273-VI від 31.01.2011 року „Пр о затвердження виконавчих ор ганів, загальної чисельності апарату Одеської міської ра ди” найменування виконавчог о органу, Представництва по у правлінню комунальною власн істю Одеської міської ради, з амінено на Департамент комун альної власності Одеської мі ської ради (а.с.25-28).

Відповідно до положення пр о Департамент комунальної вл асності Одеської міської рад и, яке затверджено рішенням О деської міської ради від 28.02.2011 р оку №384-УІ Департамент комунал ьної власності Одеської місь кої ради є правонаступником Представництва по управлінн ю комунальною власністю Одес ької міської ради (а.с.19-24, 29).

Згідно з п.1.3 Договору, об' єк т купівлі-продажу оцінено у р озмірі 259 200 грн. (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 43 200 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, п окупець зобов'язаний внести вартість об'єкту купівлі-про дажу у розмірі 259 200 грн. (валютни й еквівалент 53 227,10 дол. США) за ку рсом 486,97 грн. до ста доларів США , встановлений НБУ станом на 03 .10.2008 року, за рахунок власних ко штів на рахунок Представницт ва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради протягом 30 календарних д нів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно з п. 6.2 Договору, якщо п ротягом встановленого цим до говором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму продавець має право роз ірвати договір. У цьому випад ку, покупець відшкодовує зби тки, завдані порушенням умов цього договору у розмірі 20 % ва ртості об'єкту, зазначеному у п.1.3 цього договору.

Відповідно до рішення Одес ької міської ради №4122-У від 09.04.2009 року „Про перелік об'єктів ко мунальної власності територ іальної громади м. Одеси, що пі длягають приватизації та від чуженню у 2009 році та внесення з мін до рішень Одеської міськ ої ради”, було надано згоду на оплату вартості купівлі-про дажу у термін до 31.12.2009 року (а.с.30-34 ) та відповідно до рішення №4961-У від 22.01.2010 року „Про перелік об'є ктів комунальної власності т ериторіальної громади м. Оде си, що підлягають приватизац ії та відчуженню у 2010 році, та в несення змін до рішень Одесь кої міської ради” було надан о згоду на оплату вартості об ' єкта купівлі-продажу у тер мін до 31.03.2010 року (а.с.35-40).

ВКФ „МГК” ТОВ умови догово ру купівлі-продажу № 160 від 03.10.2008 року не виконав та в порушенн я п.2.1 Договору не оплатив варт ість об'єкту купівлі-продажу , передбачену п.1.3 Договору.

15.09.2010 року ПУКВ ОМР надіслало на адресу ВКФ „МГК” ТОВ пропо зицію № 01-15/879 від 15.09.2010 року про роз ірвання договору, з прохання м сплатити вартість об' єкту купівлі-продажу, передбачен у у п.1.3 договору та пеню у розмі рі 30 361,37 грн. Дана пропозиція зал ишена відповідачем без задов олення та взагалі без відпов іді.

Судова колегія частково не погоджується з позовними ви могами Одеської міської ради і висновками місцевого госп одарського суду про їх задов олення та вважає, що апеляцій на скарга ВКФ „МГК” ТОВ та поз овна заява Одеської міської ради підлягають частковому з адоволенню, а рішення місцев ого господарського суду - ча стковому скасуванню, виходяч и з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Госп одарського кодексу України в изначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи ви конання грошових зобов'язань , визначаються зобов'язання, щ о виникають між суб'єктами го сподарювання та іншими учасн иками відносин у сфері госпо дарювання з підстав, передба чених цим Кодексом, які можут ь виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-пр авового акту, що регулює госп одарську діяльність договор у. При цьому, суб'єкти господар ювання та інші учасники госп одарських відносин повинні в иконувати господарські зобо в'язання належним чином, у вст ановлений строк, відповідно до закону, інших правових акт ів, статуту, Цивільного кодек су України. Порушення зобов'я зань є підставою для застосу вання господарських санкцій , передбачених цим кодексом, і ншими законами, договорами, с татутними та уставними докум ентами. Зобов'язана сторона м ає право відмовитися від вик онання зобов'язання в разі не належного виконання другою с тороною обов'язків, що є необх ідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цив ільного кодексу України, зоб ов'язанням з правовідношення , в якому одна сторона (боржник ) зобов'язана вчинити на корис ть другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, ви конати роботу, надати послуг у, сплатити гроші тощо) або утр иматись від певної дії, а кред итор має право вимагати від б оржника виконання його обов' язку. Загальними умовами зоб ов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним ч ином відповідно до умов дого вору та вимог цього Кодексу, і нших актів цивільного законо давства, статуту товариства, Закону України „Про господа рські товариства”, інших зак онодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або односторон ня зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановле но договором або законом. Бор жник не звільняється від від повідальності за неможливіс ть виконання ним грошового з обов'язання. (статті 525, 625 Цивіль ного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільн ого кодексу України за догов ором купівлі-продажу одна ст орона (продавець) передає або зобов'язується передати май но (товар) у власність другій с тороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується п рийняти майно (товар) і сплати ти за нього певну грошову сум у.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивіл ьного кодексу України покупе ць зобов'язаний оплатити тов ар після його прийняття або п рийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо дог овором або актами цивільного законодавства не встановлен ий інший строк оплати товару .

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відп овідності із цими нормами чи нного законодавства, між сто ронами - територіальною гро мадою міста Одеси в особі Оде ської МР, від імені якого діял о ПУКВ Одеської МР в інтереса х Одеської МР, як продавцем, та ВКФ „МГК” ТОВ, як покупцем, ск лалися правовідносини пов' язані з купівлею-продажем ін дивідуально визначеного май на комунальної власності у в игляді 211/1000 частин нежилих при міщень цокольного поверху №8 02, що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Князівська (в улиця Баранова), будинок №3, пр о що 03.10.2008 року було укладено ві дповідний договір купівлі-пр одажу № 160.

Між тим, як вбачається з мат еріалів справи, ВКФ „МГК” ТОВ в порушення норм чинного зак онодавства та умов договору купівлі-продажу № 160 від 03.10.2008 рок у не оплатило вартість об'єкт у купівлі-продажу по теперіш ній час. Даний факт не запереч увався в судовому засіданні суду апеляційної інстанції с амим представником ВКФ „МГК” ТОВ - його директором Магом едовим У.Г., але з посиланням н а фінансові труднощі та тяжк ий матеріальний стан.

Статтею 611 Цивільного кодек су України передбачено, що у р азі порушення зобов'язання н астають правові наслідки, вс тановлені договором або зако ном, зокрема: припинення зобо в'язання внаслідок односторо нньої відмови від зобов'язан ня, якщо це встановлено догов ором або законом, або розірва ння договору; зміна умов зобо в'язання; сплата неустойки; ві дшкодування збитків та морал ьної шкоди.

Згідно зі ст.188 Господарсько го кодексу України, зміна та р озірвання господарських дог оворів в односторонньому пор ядку не допускаються, якщо ін ше не передбачено законом аб о договором. Сторона договор у, яка вважає за необхідне змі нити або розірвати договір, п овинна надіслати пропозиції про це другій стороні за дого вором. Сторона договору, яка о держала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у два дцятиденний строк після одер жання пропозиції повідомляє другу сторону про результат и її розгляду. У разі якщо стор они не досягли згоди щодо змі ни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з ураху ванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на виріш ення суду. Якщо судовим рішен ням договір змінено або розі рвано, договір вважається зм іненим або розірваним з дня н абрання чинності даним рішен ням, якщо іншого строку набра ння чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією п ро розірвання спірного догов ору купівлі-продажу, про що св ідчить наявна в матеріалах с прави пропозиція від 15.09.2010 року № 01-15/879

У відповідності з положенн ями ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірванн я договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або з аконом.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивіл ьного кодексу України, догов ір може бути змінено або розі рвано за рішенням суду на вим огу однієї із сторін у разі іс тотного порушення договору д ругою стороною та в інших вип адках, встановлених договоро м або законом. Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої шко ди друга сторона значною мір ою позбавляється того, на що в она розраховувала при укладе нні договору.

Таким чином, чинне законод авство в імперативному поряд ку визначає, що підставою для розірвання договору у судов ому порядку може бути належн им чином доведене невиконанн я сторонами хоча б одного з йо го зобов'язань, передбачених договором.

Також відповідно до ч.1 стат ті 652 Цивільного кодексу Украї ни, у разі істотної зміни обст авин, якими сторони керували ся при укладенні договору, до говір може бути змінений або розірваний за згодою сторін , якщо інше не встановлено дог овором або не випливає із сут і зобов'язання. Зміна обстави н є істотною, якщо вони змінил ися настільки, що, якби сторон и могли це передбачити, вони н е уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч.2 ст.652 Цивіл ьного кодексу України, якщо с торони не досягли згоди щодо приведення договору у відпо відність з обставинами, які і стотно змінились, або щодо йо го розірвання, договір може б ути розірваний, а з підстав, вс тановлених частиною четверт ою цієї статті, - змінений за р ішенням суду на вимогу заінт ересованої сторони за наявно сті одночасно таких умов:

1) в момент укладення догово ру сторони виходили з того, що така зміна обставин не наста не;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересован а сторона не могла усунути пі сля їх виникнення при всій ту рботливості та обачності, як і від неї вимагалися;

3) виконання договору поруши ло б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавил о б заінтересовану сторону т ого, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звича їв ділового обороту не випли ває, що ризик зміни обставин н есе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни об ставин суд, на вимогу будь-яко ї із сторін, визначає наслідк и розірвання договору виходя чи з необхідності справедлив ого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'яз ку з виконанням цього догово ру. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин доп ускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли ро зірвання договору суперечит ь суспільним інтересам або п отягне для сторін шкоду, яка з начно перевищує затрати, нео бхідні для виконання договор у на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч.2 с т.652 ЦК України, існування одно часно умов є необхідним для в становлення ускладнень у вик онанні, достатніх для розірв ання або зміни договору.

Пунктом 6.2 договору купівл і-продажу №160 від 03.10.2008 року сторо ни визначили, що якщо протяго м встановленого цим договоро м терміну покупець не сплати ть вказану у договорі суму пр одавець має право розірвати договір.

Пунктом 7.5 вищевказаного д оговору визначено, що у разі н евиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірвани й на вимогу іншої сторони за р ішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та договору купівлі-п родажу №160 від 03.10.2008 року, невикон ання ВКФ „МГК” ТОВ умов догов ору передбачених договором, а саме не сплата коштів, слід в важати істотною умовою догов ору, невиконання якої може бу ти підставою для розірвання договору.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними та обґр унтованими позовні вимоги Од еської міської ради про розі рвання договору купівлі-прод ажу № 160 від 03.10.2008 року, укладеног о між територіальною громадо ю Одеси в особі Одеської місь кої ради та Виробничо-комерц ійною фірмою „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відп овідальністю, згідно якого о станньому було продано нежил і приміщення цокольного пове рху, загальною площею 105,2 кв.м, р озташованих за адресою: м. Оде са, вул. Князівська, буд.3.

Судова колегія не погоджує ться з позовними вимогами Од еської міської ради про стяг нення з ВКФ „МГК” ТОВ неустой ки у розмірі 84 795,03 грн. і висновк ами місцевого господарськог о суду про їх задоволення, вих одячи з наступного.

В розділі 6 договору купівлі -продажу № 160 від 03.10.2008 року, яким в изначена відповідальність с торін договору, відсутня пря ма вказівка на можливість за стосування позивачем до відп овідача санкції на невиконан ня зобов' язань по сплаті ва ртості об' єкту купівлі-прод ажу у вигляді неустойки в роз мірі 20 % від вартості вказаног о об' єкту. В п.6.2 договору зазн ачено про можливість пред' я влення вимоги щодо відшкодув ання збитків, завданих поруш енням умов цього договору, у р озмірі 20 % вартості об'єкту, заз наченому у п.1.3 цього договору .

Однак, по своїй правовій при роді збитки та неустойка є рі зними засобами впливу на пра вопорушника у сфері господар ювання.

Відповідно до п.5 ст.225 ГК Укра їни, сторони господарського зобов'язання мають право за в заємною згодою заздалегідь в изначити погоджений розмір з битків, що підлягають відшко дуванню, у твердій сумі або у в игляді відсоткових ставок за лежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків пору шення зобов'язання сторонами . Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щ одо обмеження їх відповідаль ності, якщо розмір відповіда льності для певного виду зоб ов'язань визначений законом.

Згідно статті 224 ГК України, у часник господарських віднос ин, який порушив господарськ е зобов'язання або установле ні вимоги щодо здійснення го сподарської діяльності, пови нен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або зак онні інтереси якого порушено .

Під збитками розуміються в итрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодж ення її майна, а також не одерж ані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі нал ежного виконання зобов'язанн я або додержання правил здій снення господарської діяльн ості другою стороною.

Слід зазначити, що для засто сування такої міри відповіда льності як відшкодування зби тків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: проти правна поведінка (дія чи безд іяльність особи); шкідливий р езультат такої поведінки (зб итки); причинний зв'язок між пр отиправною поведінкою та зби тками; вина правопорушника.

Наявність перших трьох еле ментів має доводити потерпіл а сторона, а вина правопорушн ика (відповідача) презюмуєть ся (ч.2 ст.614 ЦК України), однак сто рона, що порушила зобов'язанн я може довести її відсутніст ь.

Згідно положень статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню ос обою, яка допустила господар ське правопорушення, включаю ться: вартість втраченого, по шкодженого або знищеного май на, визначена відповідно до в имог законодавства; додатков і витрати (штрафні санкції, сп лачені іншим суб'єктам, варті сть додаткових робіт, додатк ово витрачених матеріалів то що), понесені стороною, яка заз нала збитків внаслідок поруш ення зобов'язання другою сто роною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який стор она, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі н алежного виконання зобов'яза ння другою стороною; матеріа льна компенсація моральної ш коди у випадках, передбачени х законом.

Згідно положень статті 218 ГК України, підставою господар сько-правової відповідально сті учасника господарських в ідносин є вчинене ним правоп орушення у сфері господарюва ння.

Учасник господарських від носин відповідає за невикона ння або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійсне ння господарської діяльност і, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього захо дів для недопущення господар ського правопорушення. У раз і якщо інше не передбачено за коном або договором, суб'єкт г осподарювання за порушення г осподарського зобов'язання н есе господарсько-правову від повідальність, якщо не довед е, що належне виконання зобов 'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і не відворотних обставин за дани х умов здійснення господарсь кої діяльності. Не вважаютьс я такими обставинами, зокрем а, порушення зобов'язань конт рагентами правопорушника, ві дсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання т оварів, відсутність у боржни ка необхідних коштів.

В свою чергу відсутність од ного із елементів складу цив ільного правопорушення звіл ьняє сторону від цивільно-пр авової відповідальності за з аподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути ква ліфікована як правопорушенн я.

Так, обов'язковою умовою дел іктної відповідальності є пр отиправність поведінки запо діювача. Причинний зв'язок мі ж протиправною поведінкою і збитками характеризується н аступними ознаками: по перше , причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди пе редує результату, а останній - це тільки та зміна в зовніш ньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує сві й наслідок.

Виходячи з предмету та підс тав позовної заяви, Одеська м іська рада просить стягнути не збитки, а саме неустойку, як а розрахована з огляду на так е. В п.2.2 договору сторони перед бачили, що валютний еквівале нт вартості об'єкта купівлі-п родажу, вказаний у п.2.1 договор у використовується з моменту укладення договору купівлі- продажу. Вартість об'єкта кор егується на день сплати за об 'єкт з урахуванням курсу грив ні до долара США, встановлено го Національним банком Украї ни, але не нижче курсу на день продажу. За ствердженнями по зивача, оскільки на момент по дачі позову заборгованість с плачена не була, а вартість об 'єкту купівлі-продажу зросла , що підтверджується Положен ням „Про застосування валютн ого еквівалента при розрахун ках за об'єкти комунальної вл асності”, затверджений рішен ням Одеської міської ради № 56- ХХІІІ від 08.12.1998 року з наступним и змінами до нього, то відпові дно змінився розмір неустойк и з огляду на положення п.2.2. дог овору.

Як передбачено частиною 1 ст .548 Цивільного кодексу України , виконання зобов' язання (ос новного зобов' язання) забез печується, якщо це встановле но договором або законом. В си лу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу У країни виконання зобов' яза ння може забезпечуватися, зо крема, неустойкою (штраф, пеня ).

Згідно положень ст.549 Цивіль ного кодексу України, неусто йкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржн ик повинен передати кредитор ові у разі порушення боржник ом зобов'язання. Штрафом є неу стойка, що обчислюється у від сотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зо бов'язання. Пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викона ного грошового зобов'язання за кожен день прострочення в иконання.

Як передбачає частина 1 ст.551 ЦК України, предметом неусто йки може бути грошова сума, ру хоме і нерухоме майно.

Відповідно до положень ч.1 с т.229 ГК України учасник господ арських відносин у разі пору шення ним грошового зобов'яз ання не звільняється від від повідальності через неможли вість виконання і зобов'язан ий відшкодувати збитки, завд ані невиконанням зобов'язанн я, а також сплатити штрафні са нкції відповідно до вимог, вс тановлених цим Кодексом та і ншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України пе редбачають, що господарським и санкціями визнаються заход и впливу на правопорушника у сфері господарювання, в резу льтаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові на слідки. У сфері господарюван ня застосовуються такі види господарських санкцій: відшк одування збитків; штрафні са нкції; оперативно-господарсь кі санкції. Господарські сан кції застосовуються у встано вленому законом порядку за і ніціативою учасників господ арських відносин.

В силу положень ст.230 ГК Украї ни штрафними санкціями у цьо му Кодексі визнаються господ арські санкції у вигляді гро шової суми (неустойка, штраф, п еня), яку учасник господарськ их відносин зобов'язаний спл атити у разі порушення ним пр авил здійснення господарськ ої діяльності, невиконання а бо неналежного виконання гос подарського зобов'язання.

При цьому в якості підстав д ля нарахування та стягнення з відповідача вказаної неуст ойки позивач послався на Пос танову Кабінету Міністрів Ук раїни №846 від 17.09.2008 р. „Про порядо к сплати і розмір неустойки з а повну або часткову несплат у покупцями коштів за об'єкти приватизації”.

Так, пунктом 1 вказаної Пост анови передбачено, що розмір неустойки, яку сплачують пок упці у разі повної або частко вої несплати в установлений Законом України „Про привати зацію державного майна” стро к коштів за об'єкт приватизац ії, включаючи земельну ділян ку, становить 20 відсотків ціни , за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку. Рішення про викуп об'єкта при ватизації, включаючи земельн у ділянку, або результати кон курсу, аукціону в таких випад ках анулюються.

В преамбулі вказаної Поста нови КМУ вказано, що вона прий нята на підставі ст. 29 Закону У країни „Про приватизацію дер жавного майна”.

Частиною 4 ст.29 Закону Україн и „Про приватизацію державно го майна” встановлено, що пок упці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земе льну ділянку, придбаний шлях ом викупу, на аукціоні або за к онкурсом, протягом 60 днів з мо менту укладення чи реєстраці ї відповідної угоди сплачуют ь на користь органу приватиз ації неустойку в розмірі і по рядку, що встановлюються Каб інетом Міністрів України.

Отже, проаналізувавши вказ ані положення законодавства , судова колегія доходить до в исновку, що визначена Постан овою КМУ неустойка є санкціє ю за порушення встановленого Законом України „Про приват изацію державного майна” 60-де нного строку для оплати кошт ів за об' єкт приватизації, а не за порушення у даному випа дку відповідачем умов догово ру, якими встановлено 30-денний строк оплати з моменту нотар іального посвідчення догово ру. Тобто у спірних правовідн осинах відповідальність від повідача за порушення умов д оговору встановлена договор ом, ЦК і ГК, тоді як Постановою КМУ передбачена відповідаль ність за порушення вимог Зак ону про приватизацію, а не дог овірних зобов' язань. Так, пі дстави для нарахування неуст ойки за порушення договору і за порушення Закону є різним и та вони не є тотожними.

У даному випадку позивачем заявлено до стягнення неуст ойку з підстав порушення від повідачем зобов' язання по д оговору, а також строку оплат и, встановленого рішеннями м іської ради, а не Закону про пр иватизацію. При цьому слід за значити, що Постанова КМУ № 846 в ід 17.09.2008 року не регулює правові дносини у разі порушення пок упцем встановлених рішенням и міської ради строків оплат и об' єкту приватизації. За т аких обставин на відповідача не може бути покладена відпо відальність у вигляді неусто йки згідно Постанови КМУ № 846 в ід 17.09.2008 року „Про порядок сплат и і розмір неустойки за повну або часткову несплату покуп цями коштів за об'єкти приват изації”, яка застосовується лише за порушення встановлен ого вказаним Законом про при ватизацію строку для оплати коштів за об' єкт приватизац ії.

При цьому судова колегія за значає, що підстави заявлени х вимог позивачем в порядку ч .4 ст.22 ГПК України не змінювали сь.

Між тим, слід зазначити, що п ід предметом позову слід роз уміти певну матеріально-прав ову вимогу позивача до відпо відача. Предмет позову корес пондує зі способами захисту права, які визначені, наприкл ад, у ст. 16 ЦК. Підстава позову - ц е фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача . Зміна предмета позову означ ає зміну вимоги, з якою позива ч звернувся до відповідача. З міна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтуєтьс я вимога позивача.

Така ж правова позиція викл адена в постанові Вищого гос подарського суду України від 06.02.2012 року по справі № 15/17-3371-2011.

Враховуючи все вищевиклад ене, судова колегія вважає не обґрунтованими вимоги позив ача про стягнення з відповід ача неустойки в розмірі 84 795,03 гр н. на заявлених підставах.

За таких обставин, колегія с уддів дійшла висновку про ча сткову підставність і обґрун тованість заявлених позовни х вимог Одеської міської рад и.

Сторони та третя особа ніяк их додаткових пояснень та ві дповідних доказів до суду ап еляційної інстанції не надал и, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суд і апеляційної інстанції нічи м спростовані не були, а відпо відно, в порушення статті 33 Го сподарського процесуальног о кодексу і не були доведені т і обставини, на які сторони по силалися як на підстави свої х вимог, доводів і заперечень .

За викладених обставин, кол егія суддів вважає, що рішенн я господарського суду Одеськ ої області від 28.12.2011 року по спр аві № 35/17-2610-2011 частково не відпов ідає вимогам чинного законод авства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому с касуванню, а позовна заява Од еської міської ради та апеля ційна скарга ВКФ „МГК” ТОВ - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК У країни, судові витрати покла даються на сторін пропорційн о задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 9 9, 101-105 Господарського процесуального кодексу Ук раїни, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Виро бничо-комерційної фірми „МГК ” у вигляді товариства з обме женою відповідальністю задо вольнити частково.

2. Рішення господарського су ду Одеської області від „28” гр удня 2011 року по справі № 35/17-2610-2011 ск асувати частково, виклавши й ого резолютивну частину в на ступній редакції:

„Позов Одеської міської ра ди задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі -продажу № 160 від 03.10.2008 року, уклад ений між територіальною гром адою Одеси в особі Одеської м іської ради та Виробничо-ком ерційною фірмою „МГК” у вигл яді товариства з обмеженою в ідповідальністю.

Стягнути з Виробничо-комер ційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відп овідальністю (65029, м. Одеса, вул. К нязівська, буд.3/5, код 22469453) на кор исть Департаменту комунальн ої власності Одеської місько ї ради (65039, м. Одеса, вул. Артилер ійська,1, р/р 37180025001909, МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПО У 26302595) витрати по сплаті держав ного мита у сумі 85 (вісімдесят п' ять) грн. та витрати на інф ормаційно-технічне забезпеч ення судового процесу на сум у 118 (сто вісімнадцять) грн.

В решті позову відмовити”.

3. Видачу наказів за постано вою та в порядку статті 122 Госп одарського процесуального к одексу України доручити госп одарському суду Одеської обл асті.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуаль ного кодексу України набирає законної сили з дня її прийня ття.

Постанову апеляційної інс танції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищо го господарського суду Украї ни.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанов и

складено „06” квітня 2012 року.