Ухвала

від 05.04.2012 по справі 11-239/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-239/12 Головуючий у І інстанції Ш ляхов В.І.

Категорія - ч. 3 ст. 185 КК Україн и Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 року колегі я суддів судової палати у кри мінальних справах апеляційн ого суду Чернігівської облас ті в складі:

Головуючого-судді Миронцова В. М.

суддів М ельниченка Ю.В., Сердюка О.Г.,

з участю прокурора Євх іменка В.В.

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому с удовому засіданні в м. Черніг ові кримінальну справу за ап еляцією засудженого ОСОБА _2 на вирок Ріпкинського рай онного суду Чернігівської об ласті від 19 грудня 2011 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр омадянин України, з професі йно-технічною освітою, не о дружений, уродженець с. Нед анчичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, неп рацюючий, невійськовозобов' язаний, проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 08. 06. 1993 року Ріпкинським райо нним судом Чернігівської обл асті за ч. 3 ст. 81; ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 81; ч. 4 ст. 81; ч. 2 ст. 140; ст. 42 КК України (1960 р.) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

2) 07. 12. 1995 року Ріпкинським райо нним судом Чернігівської обл асті за ч. 1 ст. 215-3; ч. 2 ст. 81; ст. 42; ст. 43 КК України (1960 р.) до 3 років 6 міс яців позбавлення волі з конф іскацією майна;

3) 20. 09. 1999 року Ріпкинським райо нним судом Чернігівської обл асті за ст. 17, ч. 3 ст. 81; ч. 3 ст. 81; ст. 42 КК України (1960 р.) до 4 років позб авлення волі з конфіскацією майна;

4) 12. 11. 2002 року Ріпкинським райо нним судом Чернігівської об ласті за ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 186, с т. 70; ст. 71 КК України до 5 років по збавлення волі, звільнений у мовно-достроково від відбутт я покарання постановою Орджо нікідзівського районного су ду м. Харкова від 29. 11. 2006 р. на стро к не відбутої частини покара ння у виді позбавлення волі с троком 7 міс. 20 днів;

5) 07. 09. 2007 року Чернігівським ра йонним судом Чернігівської о бласті за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК Україн и до 5 років 1 місяця позбавлен ня волі, звільнений від відбу ття покарання умовно- достр оково 25.05.2011 року постановою Хар ківського районного суду Ха рківської області від 17.05.2011 рок у на невідбутий строк 1 рік 1 мі сяць 19 днів на підставі ст. 81 КК України, засуджений

за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 рок ів 6 місяців позбавлення волі .

На підставі ст. 71 КК Україн и, шляхом часткового приєдна ння не відбутої частини пока рання за попереднім вироком від 07.09.2007 року Чернігівського р айонного суду Чернігівської області, остаточно призначе но покарання у виді 4 років поз бавлення волі.

Запобіжний захід О СОБА_2, до набрання вироком з аконної сили, залишено у виді взяття під варту та постанов лено обчислювати строк трима ння під вартою з 19 жовтня 2011 рок у.

Питання про речові докази в ирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Місцевим судом встан овлено, що ОСОБА_2 13 липня 2011 року, близько 15 години, будучи раніше судимим та маючи не зн яті і непогашені судимості з а вчинення кваліфікованих ум исних злочинів проти власнос ті, повторно, з метою незаконн ого заволодіння чужим майном проник на подвір' я будинку АДРЕСА_2, що належить ОС ОБА_3, звідки викрав металев у драбину, вартістю 100 грн., боро ну БЗТС-1.0, вартістю 639 грн., радіа тор опалення, вартістю 600 грн. та 4 металеві труби діаметром 35 мм. і довжиною 5 м. кожна, варті стю 31 грн. 99 коп. за метр погонни й, чим завдав потерпілому мат еріальні збитки на загальну суму 2 034 грн. 80 коп.

На вирок суду засудже ний ОСОБА_2 подав апеляцію , в якій просить переглянути й ого та винести більш м'яке пок арання, оскільки вважає його виправлення можливе і за мен ший термін. Зазначає, що він ді йсно здійснив викрадення осо бистого майна ОСОБА_3, про що щиро розкаюється і жалкує про те, що в судовому засіданн і суду першої інстанції свою вину визнавав частково, та по яснював, що металеві вироби б рав з дозволу сина потерпіло го ОСОБА_4

Заслухавши доповідач а, засудженого, який підтрима в свою апеляцію і просив її за довольнити з викладених підс тав, думку прокурора про необ ґрунтованість апеляції засу дженого, дослідивши матеріал и справи та доводи апеляції, к олегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про дове деність вини ОСОБА_2 у вчи ненні зазначених у вироку ді янь за обставин, встановлени х судом, відповідає фактични м обставинам справи, підтвер джується сукупністю зібрани х у справі і досліджених в суд овому засіданні доказів і є о бґрунтованим.

Сам засуджений під час досудового слідства свою вин у визнав повністю та докладн о розповідав про обставини в чинення злочину, в судовому з асіданні свою винуватість за перечував. В апеляції свою ви ну визнав в повному обсязі.

Не дивлячись на таку по зицію засудженого, його вина в інкримінованому злочині, з а який його засуджено, підтве рджується показаннями свідк ів та іншими матеріалами спр ави.

Так, допитаний в судово му засіданні суду першої інс танції ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині не визнав, просив виправдати йо го, та зазначав, що металеві ви роби йому дозволив здати на б рухт син потерпілого ОСОБА _4, коли в нетверезому стані з а декілька днів до цього пров оджав додому. 13 липня 2011 року ві н зустрів в селі ОСОБА_5 та запропонував їй здати ці мет алеві речі на брухт для отрим ання коштів на придбання спи ртних напоїв. Їй повідомив, що як зварювальник зміг "зеконо мити" ці предмети та зберігає їх на подвір'ї ОСОБА_3 Так г оворив, оскільки він нікому н е зобов'язаний казати правду про домовленість, що відбула ся між ними. ОСОБА_5 погоди лась на пропозицію, тож у одно сельця ОСОБА_6 попросили к оня з підводою й поїхали до п одвір'я ОСОБА_3 забирати м етал. Зважаючи на те, що власни ки приймального пункту метал обрухту у нього і ОСОБА_5 н е приймуть метал, то зустрівш и ОСОБА_7 запропонував йом у, щоб той здав метал на брухт й отримав гроші. Останній пог одився, тож утрьох приїхали д о подвір'я ОСОБА_3 звідки і забрав металеві драбину, тру би й радіатор опалення. Ці реч і конем відвезли до приймаль ного пункту де ОСОБА_7 їх з дав отримавши пляшку горілк и, а наступного дня за це отрим али ще 100 грн. (а.с. 157 об. ст.).

Із свідчень ОСОБА_4 в идно, що викрадене належало й ого батьку ОСОБА_3, який по мер чотири дні тому. Особисто він ОСОБА_2 не дозволяв за бирати металеві вироби з гос подарства батька, оскільки ц і предмети мають господарськ у цінність. Він не заперечува в, що мав із ОСОБА_2 розмову про викрадені речі та наполя гав, що ця розмова відбулася в же після того як він виявив кр адіжку та забрав викрадене з приймального пункту. Останн ьому він говорив, що не потріб но було вчиняти крадіжку, а не обхідно було отримати дозвіл від батька (а.с.157 об. ст).

Показання свідків ОС ОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, я кі підтвердили факт вивезенн я ОСОБА_2 з господарства ОСОБА_3 металевих виробів, в судовому засіданні суду пе ршої інстанції були перевіре ні та їм надана належна оцінк а, оскільки вони повністю узг оджуються як між собою. так із зібраними доказами, їх цілко м можна розцінювати як досто вірні, тому суд правильно пок лав іх в основу вироку.

Крім того, вина ОСОБА _2 підтверджується його явк ою з повинною до органів внут рішніх справ від 27.07.2011 року про вчинення крадіжки, протокола ми відтворення обстановки та обставин події із ілюстраці ями до них, з яких видно як обв инувачений послідовно розпо відав, будучи на місці вчинен ня злочину про обставини, при яких його було вчинено і такі його свідчення в повній мірі узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА _5 (а.с.14, 31-32, 54-57, 61-62).

На думку колегії судді в, суд першої інстанції прави льно надав оцінку показанням засудженого, оскільки остан ній усвідомлюючи, яке може по нести за це покарання, не визн авав вини у скоєному злочині з метою уникнути покарання т а посилався на наданий дозві л сина потерпілого ОСОБА_4 здати на брухт металеві виро би.

Отже, дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кв аліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК Укр аїни.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд у відповідності з вимогами ст . 65 КК України призначив його в рахувуючи ступінь тяжкості в чиненого злочину, суспільну небезпеку, його характер, осо бу засудженого, який негатив но характеризується за місце м реєстрації, раніше неоднор азово притягувався до кримін альної відповідальності та п овторно вчинив умисний злочи н під час умовно-достроковог о звільнення від відбування покарання за вчинення умисни х злочинів, обставини, що обтя жують покарання, зокрема рец идив злочинів, та вчинення йо го відносно особи похилого в іку, відсутність обставин що пом' якшують покарання, та п ризначив покарання у відпові дності до діючого законодавс тва.

Всі обставини, на які посила ється в своїй апеляції апеля нт, судом при призначенні мір и покарання враховані.

За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано приз начив засудженому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді по збавлення волі, із застосува нням ст. 71 КК України.

Підстав для пом'якшенн я покарання засудженому ОС ОБА_2 колегія суддів не знах одить.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КП К України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задо волення, а вирок Ріпкинськог о районного суду від 19 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без змі ни.

СУДДІ:

В М. Миронцов Ю.В. Мель ниченко О.Г. Сердюк