Рішення

від 29.03.2012 по справі 40/487-24/65-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/487-24/65-2012

29.03.12

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”

до                      товариства з обмеженою відповідальністю “Основа”

про                      стягнення 229 655, 10 грн. пені.  

Суддя  Д.В. Мандичев

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1- пред. за довір. б/н від 12.10.2011р.

від відповідача:           не з'явився.  

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнути 3 441 139, 91 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2011р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнути 3 441 139, 91 грн. задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. по справі №40/487 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі №40/487 в частині стягнення з ТОВ "Основа" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" 229 655, 10 грн. пені за прострочення лізингових платежі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу №40/487 передано на новий розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2012 року суддею Мандичевим Д.В. прийнято справу №40/487 до провадження, присвоєно їй №40/487-24/65-2012 та призначено розгляд справи на 23.02.2012р.

До початку розгляду справи 23.03.2012р. представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 12.03.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судовому засідання 12.03.2012р. надав суду письмові пояснення по справі, у яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2012р. надав суду усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.03.2012 оголошено перерву до 29.03.2012р.

У судове засіданні призначене на 29.03.2012р. з'явився представник позивача та надав суду додаткові усні пояснення по справі.

Відповідач у судове засідання 29.03.2012р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено відміткою на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні, яка міститься в матеріалах справи.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.03.2012р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

16.07.2007 р. між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Основа" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 165-LD (надалі –договір).

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 266 800,00 доларів США, що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1,38. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2 до договору), мають бути відповідно змінені в день підписання акту приймання-передачі.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 3.3 Договору лізингоодержувач зобов'язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в додатку № 3. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у робочому належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі та/або усіх актів приймання-передачі. Лізингоодержувач повинен підписати акт приймання-передачі та/або усі акти приймання-передачі незалежно від того, чи є в нього заперечення щодо поставки та/чи монтажу предмету лізингу з причин, що не впливають на нормальну експлуатацію предмета лізингу. У цьому випадку лізингоодержувач повинен висувати такі заперечення на адресу продавця з огляду на гарантію.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Положеннями п. 7.5 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 1, № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

03.12.2007 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (надалі –"Додаткова угода 1") відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. приймає бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 348 292,82 доларів США.".

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди 1 сторони у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу погодились змінити Графік платежів (додаток №2 до договору) та викласти в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

Додатком № 1 до Додаткової угоди 1 сторонами погоджено Графік лізингових платежів.

28.10.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору (надалі –"Додаткова угода 2") відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 348 292,82 доларів США, що на день укладання цього договору становить 6 808 878,74 грн".

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди 2 сторони у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу погодились змінити Графік платежів додаток №2 до договору та викласти в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

Додатком №1 до Додаткової угоди 2 сторонами погоджено Графік лізингових платежів  (додаток №2/1).

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі від 20.11.2007, від 03.12.2007 підтверджується, що позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором відповідач виконував невчасно та не в повному обсязі сплатив лізингові платежі, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 3 409 032,59 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нарахував пеню в розмірі 229 655,10 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 235 895,76 грн. та 3% річних в сумі 71 288,61 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2011р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнути 3 441 139, 91 грн. задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. по справі №40/487 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у справі №40/487 в частині стягнення з ТОВ "Основа" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" 229 655, 10 грн. пені за прострочення лізингових платежі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2012р., а також детально проаналізувавши розрахунки, проведені позивачем та відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею  526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами визначеними ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

При попередньому розгляді справи судами було встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів.

Отже, судом встановлений факт прострочення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

У постанові Вищого господарського суду України від 2.02.2012р. по справі №40/487 вказано, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі, господарським судом першої та апеляційної інстанції виходили з того, що неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату лізингових платежів за період з 16.12.2009р. по 07.06.2010р. підлягає стягнення згідно договору у розмірі 20% річних за кожний день прострочення, а нарахування пені за інші періоди (з 08.06.2010р. по 16.05.2011р.) здійснюються згідно з нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»без будь-якого нормативного обґрунтування вказаних висновків. Крім того, господарським судом не надано оцінку як вказаним розрахункам пені, здійсненим позивачем, так і наявному в матеріалах справи контррозрахунку, поданому позивачем.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2012р. по справі №40/487, а також детально проаналізувавши розрахунки, проведені позивачем та відповідачем, суд зазначає, що відповідно до п. 8.2. договору визначено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні відносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо несвоєчасного виконання грошових зобов'язань врегульовано приписами вищезазначеного Закону.

Судом встановлено, що позивач нарахування пені проводить з урахуванням п. 8.2. та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки вказаний розмір 20 відсотків річних за кожен день прострочення в окремий період, за який сплачується пеня перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім того, заявлені вимоги позивача про стягнення суми пені були нараховані на кожен окремий лізинговий платіж, що не перевищує 6 місяців, від дати, коли зобов'язання по сплаті кожного лізингового платежу мало бути виконане.

З урахуванням вищевикладеного, суд вказує, що облікові ставки Національного Банку України, що діяли в період нарахування неустойки становили:

- з 12.08.2009р. –10.2500% - Постанова НБУ від 10.08.2009 №468;

- з 08.06.2010 –9.500% - Постанова НБУ від 07.06.2010 №259;

- з 08.07.2010 –8.500% - Постанова НБУ від 07.07.2010 №320;

- з 10.08.2010 –7.7500% - Постанова НБУ від 09.08.2010 №377.

Неустойка за період з 16.12.2009р. по 07.06.2010р. нараховується позивачем згідно п. 8.2. договору, у розмірі 20 відсотків річних за кожен день прострочення, оскільки подвійна облікова ставка Національного банку України складає 20.50 %, що перевищує розмір неустойки встановлений договором.

Нарахування неустойки в інші періоди здійснюється позивачем згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, оскільки, як вбачається, розмір неустойки передбачений договором перевищує розмір неустойки, встановлений ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, судом встановлено, що неустойка нараховується позивачем протягом 6 місяців. Починаючи з наступного дня від дати платежу згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до договору) та стягується з урахуванням річної позовної давності, тобто, враховуючи, що позивач звернувся до суду 22.10.2010р., то позовні вимоги заявлені про стягнення сум пені, які нараховані позивачем на кожен лізинговий платіж за період з 22.10.2009р. до 16.05.2011р., але не більше, ніж за 6 місяців від дати, коли зобов'язання по сплаті кожного лізингового платежу мало бути виконане.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, а також перевіривши арифметичний розрахунок пені, зазначений позивачем, суд дійшов висновку про обгрунтованність нарахування пені за період з 22.10.2009 р. по 16.05.2011 р.

Таким чином, за період з 22.10.2009р. по 16.05.2011р. підлягає стягненню з відповідача пеня в сумі 229 655, 10 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що контррозрахунок позовних вимог наданий відповідачем був перевірений судом та оскільки останній не відповідає дійсності, суд не бере його до уваги, оскільки відповідачем були невірно визначені сума боргу, періоди нарахування заборгованості та відсоток пені. Крім того, відповідач в судових засіданнях, письмово відзиву суду не надав, твердження відповідача що укладений сторонами договір (жовтень 2007р.) до початку світової економічної кризи (серпень 2009р.) та настання складних часів, судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які наявні та допустимі докази на обґрунтування вказаного.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що за порушення зобов'язань щодо несвоєчасної сплати платежів по договору фінансового лізингу №165-LD від 16.07.2007р. з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 229 655, 10 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 32-34, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа” (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070 м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 229 655 (двісті двадцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. пені за прострочення лізингових платежів.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено 03.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

 Суддя                                                                                                                 Д.В. Мандичев