Постанова

від 05.06.2012 по справі 40/487-24/65-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 40/487-24/65-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. від 10.05.2012

від відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012

у справі № 40/487-24/65-2012 (суддя - Мандичев Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

про стягнення 229 655,10 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнути 3 441 139, 91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнути 3 441 139, 91 грн. задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 по справі № 40/487 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі № 40/487 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 229 655,10 грн. пені за прострочення лізингових платежі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вказані рішення, Вищий господарський суд України зазначив, що господарськими судами не надано оцінки ні розрахунку пені, здійсненого позивачем, ні контррозрахунку пені, здійсненого відповідачем, крім того, у постанові Вищого господарського суду вказано, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2012 справу № 40/487 було прийнято суддею Мандичевим Д.В. до провадження та присвоєно їй № 40/487-24/65-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 40/487-24/65-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 229 655,10 грн. пені за прострочення лізингових платежів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 40/487-24/65-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог щодо стягнення неустойки відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення представникам позивача та відповідача, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

16.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 165-LD (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема у Додатку №1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 266 800,00 доларів США, що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1,38. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і графік лізингових платежів (додаток №2 до Договору), мають бути відповідно змінені.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, викладеною в додатку № 3. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у робочому належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі та/або усіх актів приймання-передачі. Лізингоодержувач повинен підписати акт приймання-передачі та/або усі акти приймання-передачі незалежно від того, чи є в нього заперечення щодо поставки та/чи монтажу предмету лізингу з причин, що не впливають на нормальну експлуатацію предмета лізингу. У цьому випадку лізингоодержувач повинен висувати такі заперечення на адресу продавця з огляду на гарантію.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього Договору.

У відповідності до п. 7.4 Договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Відповідно до пункту 7.5 Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

03.12.2007 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до пункту 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. Договору та викласти його в наступній редакції: «1.1. лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у додатку №1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 348 292,82 доларів США у т.ч. ПДВ».

Пунктом 1.2 Додаткової угоди № 1 до Договору, сторони у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу, погодились змінити графік платежів (додаток №2 до Договору) та викласти його в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

28.10.2008 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони змінили пункт 1.1. Договору та виклали його в наступній редакції: «1.1. лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 348 292,82 доларів США, що на день укладання цього договору становить 6 808 878,74 грн.».

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди 2 сторони у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу погодились змінити графік платежів додаток №2 до Договору та викласти в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи 20.11.2007 та 03.12.2007 між сторонами було підписано акти приймання-передачі предмету лізингу, відповідно до яких позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу.

Як закріплено нормами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням: господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнути 3 441 139, 91 грн. задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 по справі №40/487 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі № 40/487 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 229 655,10 грн. пені за прострочення лізингових платежі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Враховуючи факти, викладені у вказаних рішеннях, колегія суддів приходить до висновку, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів є доведеним, та повторному доведенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Як зазначено в частині 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування судом першої інстанції господарських санкцій до відповідача, а саме стягнення пені.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2012 по справі № 40/487, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.

У відповідності до норм статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач нарахування пені проводить з урахуванням пункту 8.2.Договору та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки вказаний розмір 20 відсотків річних за кожен день прострочення в окремий період, за який сплачується пеня перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім того, заявлені вимоги позивача про стягнення суми пені були нараховані на кожен окремий лізинговий платіж, що не перевищує 6 місяців, від дати, коли зобов'язання по сплаті кожного лізингового платежу мало бути виконане.

Крім того, як правильно зазначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, облікові ставки Національного Банку України, що діяли в період нарахування неустойки становили:

- з 12.08.2009 -10.2500% - Постанова НБУ від 10.08.2009 №468;

- з 08.06.2010 -9.500% - Постанова НБУ від 07.06.2010 №259;

- з 08.07.2010 -8.500% - Постанова НБУ від 07.07.2010 №320;

- з 10.08.2010 -7.7500% - Постанова НБУ від 09.08.2010 №377.

З наведених норм права та розрахунку пені наданого позивачем вбачається, що неустойка за період з 16.12.2009 по 07.06.2010 нараховується позивачем у відповідності до пункту 8.2. Договору (20 відсотків річних за кожен день прострочення), оскільки подвійна облікова ставка Національного банку України складає 20.50 %, що перевищує розмір неустойки встановлений Договором.

Нарахування неустойки в інші періоди здійснюється позивачем згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, оскільки, як вбачається з умов Договору, розмір неустойки передбачений Договором перевищує розмір неустойки, встановлений статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Нормами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що неустойка нараховується позивачем протягом 6 місяців, починаючи з наступного дня від дати платежу згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до Договору) та стягується з урахуванням річної позовної давності, тобто, враховуючи, що позивач звернувся до суду 22.10.2010, то позовні вимоги заявлені про стягнення сум пені, які нараховані позивачем на кожен лізинговий платіж за період з 22.10.2009 до 16.05.2011, але не більше, ніж за 6 місяців від дати, коли зобов'язання по сплаті кожного окремого лізингового платежу мало бути виконане.

З наведеного вбачається, що розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 229 655,10 грн. задоволена судом першої інстанції правомірно.

У свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контррозрахунок позовних вимог, наданий відповідачем, не відповідає обставинам справи, колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки апелянтом були невірно визначені сума боргу, періоди нарахування заборгованості та відсоток пені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 40/487-24/65-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 40/487-24/65-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 40/487-24/65-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.