Рішення

від 18.08.2011 по справі 8/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/310

18.08.11

За позовом    Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до                   Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово - страхова компанія

                       «Добробут»

про                 стягнення 11 519,98 грн.

                                                                                                                                     Суддя  Катрич В.С.

Представники:

Від позивача:             ОСОБА_2- предст. (дов. від 05.06.2010р.)

Від відповідача:         не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово - страхова компанія «Добробут»про відшкодування 11 519,98грн. шкоди в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита –115,20грн., витрат по оплаті послуг на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2011. суддею Катрич В.С. порушено провадження у справі №8/310, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.07.2011р.

У судовому засіданні 08.07.2011р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням позовної заяви з додатками від позивача.

Клопотання судом задоволено.

          Ухвалою від 08.07.2011р. розгляд справи відкладено до 22.07.2011р.

У судовому засіданні 22.07.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що  страхувальником ЗАТ «Автомеханіка»не повідомлено відповідача про ДТП, яке мало місце 08.10.2008р, що позбавляє права останнього на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком на підставі ст. 1194 ЦК України.  Крім того, у договорі №30-11-2009-Ю про відступлення права вимоги від 30.11.2009р., який укладений між позивачем та Акціонерним страховим товариством «Вексель» не передбачено суми винагороди за право вимоги, що відступається за договором на користь позивача, отже,  даний договір не є укладеним. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Ухвалою від 22.07.2011р. розгляд справи відкладено до 11.08.2011р.

          25.07.2011р. судом одержано від відповідача додатковий відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у позові відмовити повністю.

25.07.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про залучення до участі у справі Ліквідатора АСТ «Вексель», Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, Моторне (транспортне) страхове бюро України.

          У судовому засіданні 11.08.2011р. представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив відповідача та на клопотання відповідача про залучення до участі у справі Ліквідатора АСТ «Вексель», Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, Моторне (транспортне) страхове бюро України.

          Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Ліквідатора АСТ «Вексель», Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, Моторне (транспортне) страхове бюро України, так як відповідачем не доведено, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки вказаних осіб щодо однієї із сторін спору.

Представники сторін у судовому засіданні 11.08.2011р. звернулися до суду із  спільним клопотанням про продовження строку розгляду справи на більш тривалий термін, ніж передбачений ст. 69 ГПК України.

          Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 11.08.2011р. судом оголошено перерву до 18.08.2011р. Представники сторін повідомлені про день та час наступного судового засідання під розписку (міститься в матеріалах справи).

          У судовому засіданні 18.08.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 18.08.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 18.08.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008р. о 15:45 год. по вул. Зодчих в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Isuzu TFR», д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля –ЗАТ «Автомеханіка»), та автомобіля марки DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою Управління ДАІ в м. Києві Головного управління МВС України від 09.10.2008р.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2008р. у справі №3-32236 2008р.

          У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4

Пошкоджений автомобіль був застрахований у Акціонерного страхового товариства «Вексель»на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу  № 202-3123/08 СЦСП від 07.04.2008р., з терміном дії з 08.04.2008р. по 07.04.2009р. Страхувальником  виступає  ОСОБА_4, вигодонабувачем –ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно Звіту №43Л про оцінку автомобіля  DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_2, від 30.10.2008р.,  вартість відновлювального ремонту даного автомобіля складає 11519,98грн., матеріальний збиток, який завданий власнику даного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, склав 11519,98грн.

          На підставі страхового акта №5902/08 від 06.11.2008р. Акціонерне страхове товариство «Вексель», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202-3123/08 СЦСП від 07.04.2008р., сплатило власнику транспортного засобу суму страхового відшкодування в розмірі 11 519,98грн., що підтверджується платіжним дорученням №262 від 10.11.2008р.

          30.11.2009р. між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як новим кредитором та Акціонерним страховим товариством  «Вексель», як первісним кредитором, укладено договір №30-11-2009-Ю про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги (регресу) до осіб, відповідальних за завдані збитки, належне Первісному кредиторові у розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, укладеними між первісним кредитором та страхувальниками і зазначеними у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

          За цим договором новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати відшкодування збитків від осіб (Боржників), винних у заподіянні збитків страхувальникам та /або майну страхувальників, з якими у первісного кредитора були укладені договори страхування (зазначені у Додатку №1 до договору) і по яким первісний кредитор здійснив виплату страхового відшкодування.

          Згідно з п. 6.1 договору, даний договір набрав чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як передбачено п. 6.2 договору, відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора відбувається в момент підписання цього договору сторонами.

          У додатку №1 до договору, серед переліку транспортних засобів зазначено автомобіль марки DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_2, власник -  ОСОБА_4

Даний договір №30-11-2009-Ю про відступлення права вимоги є дійсним, у судовому порядку недійсним не визнавався.

          Доказом на підтвердження того, що новому кредитору первісним кредитором були передані звірені копії документів, які підтверджують право вимоги до боржника, є копії документів, які додані позивачем до позову, що розглядається у межах даної справи.

          Предметом розгляду справи є вимога позивача, як нового кредитора,  про стягнення з відповідача 11519,98грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

          Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

          Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму  Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, який на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із ЗАТ «Автомеханіка», отже ЗАТ «Автомеханіка» є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

          З огляду на викладене до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ЗАТ «Автомеханіка»однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у  постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Народна фінансово - страхова компанія «Добробут»(страховик) та ЗАТ «Автомеханіка» (страхувальник) було укладено Поліс №ВВ/3669344 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Народна фінансово - страхова компанія «Добробут» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Забезпечений транспортний засіб згідно Полісу –«Isuzu TFR», д/н НОМЕР_1, строк дії Полісу –з 27.03.2008р. по 26.03.2009р.

Франшиза  за Полісом №ВВ/3669344 складає  510,00грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що  ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб - «Isuzu TFR», д/н НОМЕР_1 за відсутності законних підстав, матеріали справи не містять (відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КпАП України відносно водія ОСОБА_3).

Оскільки між ПАТ «Народна фінансово - страхова компанія «Добробут»та ЗАТ «Автомеханіка»укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 правомірно звернувся  до ПАТ «Народна фінансово - страхова компанія «Добробут»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Доказів на підтвердження того, що страхове відшкодування в порядку регресу було сплачено відповідачем на користь первісного кредитора - Акціонерного страхового товариства  «Вексель», матеріали справи не містять.

Однак, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 11009,98грн., з урахування того, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (11519,98грн. –510,00грн. франшизи згідно Полісу = 11009,98грн.)

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11519,98 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково - у розмірі 11009,98грн.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(м. Київ, вул. Сагайдачного - Ігорівська, 10/5, літ. А, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) 11009,98грн. –страхового відшкодування в порядку регресу, 110,10 грн. –державного мита, 225,55грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                                                         В.С. Катрич

Дата підписання рішення: 10.04.2012р.