Постанова

від 16.03.2012 по справі 12/119

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 березня 2012 року                                                           Справа № 12/119  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Маціщук А.В.

судді                                                   Гулова А.Г. ,

 судді                                                   Петухов М.Г.   

за участю представників сторін:

позивача -     озивача - пред-ка ОСОБА_1.(пост.дов. б/№ від 15.10.2011 р., копія а.с.46 т.4)

відповідача -  адв.ОСОБА_2(дов-ть б/№ від11.11.2011 р.,а.с.108 т.4). 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду  Рівненської області від 16.12.11 р.

у справі № 12/119   (суддя  Мамченко Ю. А. )

за позовом селянського  (фермерського) господарства "Україна"

до відповідача  приватного підприємства "Балки"

про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності

та за зустрічним позовом  приватного підприємства “Балки”

до селянського (фермерського)  господарства “Україна”

про зобов'язання не створювати перешкоди в користуванні майном

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2011 року у справі № 12/119 відмовлено у задоволенні первісного позову селянського (фермерського) господарства “Україна” до приватного підприємства “Балки” про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності та задоволено зустрічний позов приватного підприємства “Балки” до селянського (фермерського) господарства “Україна” про зобов'язання не створювати перешкоди в користуванні майном.

Позивач селянське (фермерське) господарство “Україна” не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги селянського (фермерського) господарства “Україна”. Вважає, оскаржуване рішення незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд касаційної інстанції, скасовуючи попередні судові рішення - рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. у даній справі,  вказав на неповне з'ясування судами обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Зокрема, у постанові ВГСУ від 03.11.2011 р. звертається увага, що судами не досліджувались в повному обсязі доводи позивача про те, що відповідач незаконно, за відсутності відповідних правових підстав володіє спірною технікою та майновим комплексом, належним на праві користування позивачеві. В свою чергу, заперечуючи проти  позовних  вимог,  відповідач  вказував на те, що він є користувачем спірного майна з 2005 року на підставі договорів оренди, проте, вказані твердження в повному обсязі судами не досліджувалися.

Разом з тим, позивач СФГ «Україна» неодноразово звертало увагу на той факт, що впродовж розгляду справи № 12/119, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції, відповідач підприємство «Балки» не надав суду жодного договору оренди, а навпаки - заперечував факт використання  підприємством «Балки» майна СФГ «Україна», тому суди не могли дослідити договори оренди з 2005 року.

Скаржник наголошує, що представники СФГ «Україна» пояснювали суду, що договори оренди,  які мають дати 02 січня 2006 року та 03 січня 2006 року, - це один і той самий договір за № 1. При цьому СФГ «Україна» надав суду докази того, що договір оренди майна від 03 січня 2006 року за № 1, розірвано сторонами  ще 05 жовтня 2008 року у зв'язку із зміною власника   підприємства «Балки», і за актом приймання-передачі майна від 17 жовтня 2008 року  підприємство «Балки» передало СФГ «Україна» майно на загальну суму 2668199 грн. - на ту саму суму і тим самим переліком, як зазначено в акті приймання-передачі майна нібито за 02 січня 2006 року. Дана угода є чинною й ніким не скасована. Скаржник наголошує на тому, що у судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, на підставі якого документу до підприємства «Балки» потрапило майно, яке ще з 17 жовтня 2008 року, тобто - після 02 січня 2006 року, було повернуто СФГ «Україна».

Наведені обставини не враховані господарським судом Рівненської області всупереч  вимогам ст.84 Господарського процесуального кодексу України та вказівкам Вищого господарського суду України.

Крім того, скаржник пояснює, що в оспорюваному рішенні господарського суду Рівненської області зазначається, що підприємство «Балки» користуються пайовим майном СФГ «Україна», в т.ч. з 2005 року по січень 2009 року з відома і дозволу голови СФГ «Україна» Кітюка В.В., який у цей період був директором підприємства  «Балки»; при цьому ніяких письмових договорів між СФГ «Україна» та підприємством  «Балки» не укладалося. Даний факт визнається позивачем та відповідачем та підтверджується постановою Радивилівського РВУ МВС України в Рівненській області від 04.04.2010 р.

Також вважає помилковим викладений у рішенні висновок суду про те, що за своєю правовою природою та суттєвими ознаками договір оренди майна № 1 від 02.01.2006 р. є договором суборенди (субнайму), оскільки суттєвою ознакою договору оренди (суборенди) передача наймачеві майно у користування за плату. Відсутність сплати підприємством  «Балки» орендної плати СФГ «Україна» впродовж 2008-2011 років  залишилася  знову  поза  увагою  суду. Підприємство «Балки» не надало суду таких доказів, а представник стверджував у суді, що така оплата здійснюється безпосередньо власникам майнових паїв. Хоча в договорі оренди майна за № 1 від 02 січня 2006 року в пункті 4.1. не визначено розміру орендної плати. При цьому скаржник  звертає  увагу  апеляційного суду на ухвалу Верховного Суду України від 10.02.2010 р. у справі № 6-14218свО9, де зазначено, що у відносинах піднайму наймач отримує відносно піднаймача всі права й обов'язки наймодавця, а наймач має права і обов'язки наймача, проте піднаймач не вступає у відносини з наймодавцем. Вважає договір оренди № 1 від 02 січня 2006 року спірним, таким, що підлягає дослідженню судом.

Скаржник СФГ «Україна» не погоджується з висновком суду щодо застосування такого способу захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки між СФГ «Україна» та підприємство «Балки» не існує суборендних відносин і підтвердженням тому, окрім того, що договір розірвано ще 17.10.2008 р., є несплата відповідачем орендної плати впродовж такого тривалого часу.

Скаржник звертає увагу, що відповідач надав копії договорів оренди майна № 1 під час повторного розгляду справи, тоді як ніщо не перешкоджало представнику відповідача надати документи, що підтверджують правомірність їх одержання; надати документи про перебування на балансі спірного майна та інші документи, що підтверджують наявність між сторонами договірних відносин, в тому числі щодо орендної плати.

Відповідач приватне підприємство «Балки» у запереченні на апеляційну скаргу  зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області є законним й обґрунтованим та справедливим. Вважає, що апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції є суперечливою по своїй суті, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства та не спростовує висновків суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, пояснюючи наступне.

Доводить, що договір оренди  від 03 січня 2006 року не підписаний повноважним представником селянського (фермерського) господарства «Україна», що суперечить ч.1 ст.638 ЦК України, а тому  такий договір є неукладеним.

Відповідно до угоди про розірвання договору, укладеної сторонами 05.10.2006 р., та акту приймання – передачі до цієї угоди від 17.10.2006 р.  було припинено дію вказаного неукладеного договору від 03.01.2006 р.

Позовні вимоги підприємства «Балки» ґрунтуються на умовах договору від 02 січня 2006 року, який підписаний повноважними представниками орендаря та орендодавця. Підприємство «Балки» пояснює, що заперечення позивача проти зустрічного позову зводяться до того, що договір  оренди припинив свою дію, однак,  згідно з п.6.1 договору  він  припиняє  свою  дію  02 січня 2016 року. Відповідач вважає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту припинення договору оренди від 02.01.2006 р., а тому цей договір є діючим.

Щодо листа скаржника про припинення вказаного договору, то відповідач пояснює, що  лист направлявся у зв'язку з невиконанням умов договору, а не у зв'язку з несплатою орендної плати. Вимога про припинення договору оренди від 02.01.2006 р. не була і не є предметом розгляду  ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції.

Оскільки договори оренди є чинними, тому права підприємства «Балки» як орендаря підлягали та підлягають захисту з підстав, вказаних у зустрічному позові та рішенні місцевого господарського суду. Доказами перешкод підприємству «Балки» у користуванні орендованим майном зі сторони позивача є наступні документи: акт від 03.05.2011 р. про недопуск працівниками позивача працівників відповідача до орендованого приміщення  контори, аналогічний  акт від 20.04.2011 р. та акт від 20.05.2011 р.

Щодо довідки Рідківської сільської ради, про яку йдеться в апеляційній скарзі позивача, відповідач пояснює, що факт реєстрації чи не реєстрації договорів оренди у Рідківській сільській раді не має жодного правового значення, оскільки не впливає на момент набрання договорами чинності, дійсності чи недійсності договорів, часу припинення дії договорів. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 р. «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» визначено, що один комплект документів по реформуванню підприємства (протоколи загальних зборів, переліки майна майнового, резервного та інших фондів, списки пайовиків, книга видачі майнових свідоцтв тощо) має знаходитися у відповідній сільській раді. Такі договори подаються до сільської ради лише для відома та врахування при зверненнях пайовиків, тому довідка, подана СФГ «Україна», про реєстрацію чи не реєстрацію договорів оренди жодного доказового значення не має.

На підтвердження вказаних обставин відповідач у відзиві посилається на накази Міністерства аграрної політики № 96 від 06.04.2001 р.(чинний на момент виникнення  спірних правовідносин), наказ № 315 від 20.05.2008 р., наказ № 362 від 14.03.2001 р., що прямо визначають передачу одного комплекту документів по реформуванню підприємства до відповідної сільської ради.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено наступне. Селянське фермерське господарство "Україна" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємства "Балки" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, у якому просить суд: зобов'язати підприємство «Балки» повернути на територію тракторної бригади СФГ "Україна" техніку, передану йому в тимчасове користування, а саме: трактор колісний Т-160 К, автомобіль-самоскид КамАз–5511 (державний номер 19-33 РВО), автомобіль-бензовоз ГАЗ-5201 (державний номер 11-41 РВО), силосозбиральний комбайн КСС-2.6, кукурудзозбиральний комбайн "Херсонець"; 2) припинити протиправне використання та звільнити цілісний майновий комплекс (рухоме і нерухоме майно), яке знаходиться в селах Митниця, Нова Митниця, Рідків та належать на праві часткової приватної власності співвласникам майнових паїв та перебуває в оренді СФГ "Україна". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно використовує спірне майно та чинить перешкоди позивачеві у користуванні ним. При цьому, позивач посилався на приписи статей 20, 133, 136 Господарського кодексу України, статті 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2010 р. в позові відмовлено. Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного заволодіння відповідачем спірною технікою та чиненням перешкод у користуванні спірним майном. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 16, 391, 396 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. вказане рішення господарського суду скасоване та прийняте нове рішення, яким зобов'язано відповідача повернути позивачеві майно (згідно з переліком викладеним в резолютивній частині постанови). Апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач незаконно користується майном позивача, що підтверджується актом від 13.01.2011 р. робочої групи (комісії) створеної Радивилівською райдержадміністрацією.

03 листопада 2011 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2010 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. Підставами для скасування попередніх судових рішень суд касаційної інстанції вказав неповне з'ясування судами обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, зокрема, не дослідження тверджень відповідача про наявність у нього підстав для користування спірним майном, не дослідження предмету спору та вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог.

Ухвалою  господарського суду Рівненської області від 25.11.2011 р. справу прийнято до нового розгляду.

Під час нового розгляду справи до початку розгляду по суті позивач подав господарському суді заяву про уточнення позовних вимог /а.с.63-66, 105 у т.4/, у якій конкретизував позовні вимоги та просив суд: зобов'язати відповідача повернути техніку за переліком: трактор Т-150 К (заводський № 522163, інвентарний № 60), комбайн силосозбиральний КСС-2.6 (інвентарний       № 140), автомобіль КАМАЗ-5511 (№ 1933 РВО, інвентарний № 29), бензозаправник-бензовоз ГАЗ-52 (№ 1141 РВО, інвентарний № 14), комбайн кукурудзозбиральний ККУ-3 “Херсонець”; а також - зобов'язати відповідача звільнити неправомірно зайняті ним приміщення, котрі перебувають в оренді позивача на законних підставах, від поголів'я свиней, а зерносклади від зерна та повернути позивачу наступні приміщення: свинарник (інвентарний № 400), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний № 401), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний № 402), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний № 394), що знаходиться в с.Нова Митниця, Радивилівського району, свинарник (інвентарний № 396), що знаходиться в с.Нова Митниця, Радивилівського району, свинарник (інвентарний № 380), що знаходиться в с.Митниця, Радивилівського району, зерносклад на току № 1 (інвентарний № 549) в с.Митниця, Радивилівського району, зерносклад на току № 2 (інвентарний № 550) в с. Митниця, Радивилівського району, скирдосклад ПФ-05 (інвентарний № 176);  стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.  Правові підстави та мотиви позову позивачем залишені без змін.

Така заява позивача про уточнення/зміну предмету позову прийнята господарським судом Рівненської області до розгляду по суті відповідно до ст.22 ГПК України, про що 06.12.2011 р. винесена  ухвала.

Одночасно судом згідно зі ст.ст.54-57,60 ГПК України прийнято зустрічний позов приватного підприємства «Балки», поданий 06.12.2011 р. до початку розгляду справи по суті для спільного розгляду з позовом СФГ «Україна». У зустрічному позову відповідач приватне підприємство «Балки» просив зобов'язати позивача не створювати відповідачу перешкоди в користуванні майном, переданим відповідачу згідно з договором оренди майна № 1 від    02.01.2006 р.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що відповідачем створюються перешкоди позивачу в користуванні майном, яке розміщене в селах Рідків, Митниця та Нова Митниця Радивилівського району Рівненської області та передане позивачем відповідачу в користування згідно з договором оренди майна № 1 від 02.01.2006 р. Правовими підставами для задоволення зустрічного позову відповідач визначає статті 12, 14, 15, 16, 391, 396, 525, 526, 629, 759, 774 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено наступне.

12 серпня 1998 року громадяни України – власники майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна агрофірми «Україна», уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної часткової власності, як єдиним майновим комплексом у відповідності з цим договором та іншими угодами, укладеними між ними. Згідно з п.2.1 договору з метою оперативного вирішення питань, що виникають в процесі виконання цього договору, співвласники делегували Кадубцю М.В. повноваження представляти їх інтереси при укладені договору ‘оренди майна', а також згідно пункту 2.2 уповноваженому надаються права контролювати виконання договору орендарем; представляти інтереси співвласників в суді при розгляді спорів, що стосується укладення та виконання договору оренди майна /а.с.7-9 у т.1/.

Перелік майна, який отриманий в результаті паювання майна агрофірми «Україна» визначений у додатку № 1 до договору від 12.08.1998 р./а.с.42-91 у т.1/.

Як встановлено пунктом 1.3 договору від 12.08.1998 р., з метою більш ефективного використання майна співвласники-орендодавці домовилися передати його в оренду селянському (фермерському) господарству «Україна».

19 серпня 1998 року  головою правління агрофірми «Україна» Сень В.В. та уповноваженим співвласників цього майна Кадубцем М.В. був складений та підписаний  акт  прийому-передачі  майна  агрофірми «Україна» власникам майнових паїв.

Того ж дня - 19 серпня 1998 року між співвласниками майнового комплексу колишньої агрофірми «Україна», інтереси яких представляв уповноважений Кадубець М.В., та СФГ «Україна» укладений договір оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності /а.с.10-12 у т.1/. Термін дії договору визначений згідно з п.5 - на 49 років.

Відповідно до пункту 1 договору оренди від 19.08.1998 р. орендодавці передають, а позивач приймає в тимчасове володіння та користування на умовах оренди майновий комплекс колишньої агрофірми «Україна». Перелік майна із визначенням його вартості з урахуванням зносу подається в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору - Додаток № 2 /а.с.92-97 у т.1/.

Майновий комплекс колишньої агрофірми «Україна», який розташований в селах Рідків, Митниця та Нова Митниця Радивилівського району Рівненської області передано орендареві СФГ «Україна» по акту прийому-передачі, який підписаний представниками сторін згідно з п.4 договору оренди від 19.08.1998 р.

За формою і змістом договір оренди відповідає нормам цивільного законодавства, чинного на час укладення, не був визнаний недійсним судом і не розірваний сторонами. Таким чином, селянське (фермерське) господарство «Україна» правомірно володіє майном, яке передане йому в оренду на підставі договору.

Згідно до п.17.6 договору оренди від 19.08.1998 р. позивач має право здавати в суборенду орендоване майно.

Судом встановлено, що 02.01.2006 р. і 03.01.2006 р. сторонами селянським (фермерським) господарством «Україна» та приватним підприємством «Балки» укладались договори оренди майна №1 /аналогічні копії залучені до справи на а.с.7-14, 30-38 у т.1'а'; а.с.5-22 у т.3; а.с.4-15, 18-25 у т.4/. Оригінали оглянуті колегією суддів в судовому засіданні. Текст договорів є ідентичним. Також ідентичним є перелік майна у додатках до цих договорів – ‘актах прийому-передачі в оренду приватному підприємству «Балки» майна від селянського (фермерського) господарства «Україна» Радивилівського району Рівненської області'.

Разом з тим, договір № 1 від 03.01.2006 р. з додатком № 1 до нього, які мають дату укладання 03.01.2006 р., представником СФГ «Україна» не підписаний, хоча і скріплений печатками обох сторін. Отже, договір № 1 від 03.01.2006 р. з додатком № 1 до нього є неукладеним і не породжує наслідків.  

Договір № 1 від 02.01.2006 р. з додатком № 1 до нього          підписаний представниками сторін, скріплений печаткою приватного підприємства «Балки».

Разом з тим, сторони договору № 1 не погодили умови щодо розміру орендної плати – у п.4.1 розмір орендної плати за користування майном, яку орендар мав би сплачувати щорічно, не визначений. У п.4.2 договору зазначено, що сторони у додаткових угод до цього договору можуть встановити оплату в формі сільгосппродукції/послуг, однак додаткові угоди до цього договору не укладались.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення договору № 1, передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди відповідно до ст.ст.283,284 ГК України та ст.ст.759,762 ЦК України.

Таким чином, сторони не погодили таку істотну умову договору оренди як орендна плата,  тому є неправильним, таким, що суперечить вищенаведеним нормам, висновок суду першої інстанції про те, що сторони 02.01.2006 р. уклали договір оренди майна і майно було передане підприємству «Балки» у тимчасове користування на умовах оренди. Докази виконання відповідачем підприємством «Балки» орендних платежів також відсутні. Пояснення представника відповідача в судовому засіданні про те, що орендні платежі сплачувались безпосередньо власникам паїв, є безпідставними, необгрунтованими належними і допустимими доказами, тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Сторони виконали приймання-передачу майна у користування підприємству «Балки» - сторони не заперечують, що майно за переліком у додатку № 1 до договору № 1 – у ‘акті прийому-передачі в оренду приватному підприємству «Балки» майна від селянського (фермерського) господарства «Україна» Радивилівського району Рівненської області' було передане і перебувало у користуванні підприємства «Балки».

Колегія суддів звертає увагу, що у цьому переліку зазначено, крім іншого, про майно, яке є будівлями – магазин, пекарня, зерносклад, котельня, млмн, склад запчастин, швейна майстерня (п.п.232-238 акту), м'ясокістковий цех (п.252), зерносклади (п.п.253-254, 327), свинарники (п.п.256-259, 276-281, 302-303 акту), склад-майстерня (п.282), корівник, телятники (п.п.260-265), скирдосклад ПФ-05 (п.170) тощо.

При цьому свинарники, зерносклади та скирдосклад ПФ-05 є майном, про повернення якого заявлений позов у даній справі.

У пункті 6.1. договору № 1 від 02.01.2006 р. визначено, що строк дії вказаного є 10 (десять) років з моменту його підписання.

Відповідно до ст.ст.209,210 Цивільного кодексу України правочин у випадках, встановлених законом, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За ч.1 ст.793 ЦК України договір  найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, і згідно з ч.2 ст.763 ЦК України договір найму будівлі або іншої  капітальної  споруди  (їх окремої частини) строком  на  три  роки  і більше  підлягає нотаріальному  посвідченню.

Договір № 1 від 02.01.2006 р. нотаріусом не посвідчений.

Згідно з нормами ст.794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше, ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Порушення вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору оренди (найму) будівлі або іншої капітальної споруди виключає державну реєстрацію цього договору, а до державної реєстрації правочин, що підлягає державній реєстрації, не вважається вчиненим згідно з ч.1 ст.210 ЦК України.

Таким чином, договір оренди (суборенди) на умовах, викладених у договорах № 1 від 02 і 03 січня 2006 року, є неукладеним і не породжує для сторін наслідків.

Наведене не було враховано місцевим господдарським судом, і суд дійшов помилкових висновків про те, що за своєю правовою природою та суттєвими ознаками договір оренди майна № 1 від 02.01.2006 р. є договором суборенди і цей договір є чинним на момент розгляду справи в господарському суді Рівненської області.

05.10.2008 р. сторони уклали угоду про розірвання договору оренди майна, відповідно до якої погодили розірвання договору оренди майна за № 1 від 03.01.2006 р. /а.с.78 у т.4/. Угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками. Погодження про розірвання договору, який укладався 03.01.2006 р., не має значення, на думку колегії суддів, оскільки, як зазначено вище, 03.01.2006 р. договір оренди укладений сторонами не був, і договір від 02.01.2006 р. також не може вважатись вчиненим..

Разом з тим, 17.10.2008 р. приватне підприємство «Балки» передало селянському (фермерському) господарству «Україна» рухоме та нерухоме майно за переліком, який співпадає з переліком майна у акті прийому-передачі в оренду приватному підприємству «Балки» майна від селянського (фермерського) господарства «Україна» від 02.01.2006 р. Приймання-передача майна оформлено актом, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками /а.с.79-82 у т.4/.

Тобто – актом приймання-передачі від 17.10.2008 р. підтверджено, що зазначене у ньому майно повернуто у володіння СФГ «Україна». До переліку повернутого позивачеві майна включені об'єкти, про повернення яких заявлений позов у даній справі (п.п.2, 24, 58, 144, 164, 229-231, 271-272, 274, 294-295 акту).

Інших підстав, з яких зазначене у позові СФГ «Україна» майно могло б правомірно перебувати у володінні чи користуванні підприємством «Балки», не встановлено, і відповідач підприємство «Балки» в порядку ст.ст.22,33-34 ГПК України не довів існування іншого речового права, або інші підстави, передбачені законом чи договором.

За наведених обставин позовна вимога СФГ «Україна» про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності шляхом повернення відповідачем техніки (за переліком у заяві про уточнення позовних вимог) та звільнення і повернення неправомірно зайнятих відповідачем приміщень свинарників, зерноскладів та скирдосклада ПФ-05 є обгрунтованою і підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів враховує наступне.

Правомірне володіння позивачем СФГ «Україна» технікою (трактор Т-150 К, комбайн силосозбиральний КСС-2.6, автомобіль КАМАЗ-5511 держ.№ 1933 РВО, бензозаправник-бензовоз ГАЗ-52 держ.№ 1141 РВО, свинарники, зерносклади та скирдосклад ПФ-05) підтверджено договором оренди майна, укладеним 19.08.1998 р. співвласниками майнового комплексу колишньої агрофірми «Україна», інтереси яких представляв уповноважений Кадубець М.В., та СФГ «Україна» в особі голови Кітюка В.В. Зазначене майно передане господарству «Україна» на підставі цього договору за актом про прийом-передачу від 19.09.1998 р.(у акті за №№ 1, 24, 59, 99, 119, 204-206, 208-209, 211, 256-257). Колегія суддів звертає увагу, що комбайн кукурудзозбиральний ККУ-3 “Херсонець” за цим актом позивачеві власниками не передавався, і інших підстав набуття речового права (договору тощо) позивач не довів, тому позовна вимога в цій частині є необгрунтованою.

15 квітня 2010 року СФГ «Україна» звернулося з листом за № б приватного підприємства «Балки» з питання повернення на територію тракторної бригади СФГ «Україна» техніки, яка була надана в тимчасове користування підприємству «Балки». Лист залишений відповідачем без реагування, і зазначена техніка господарству «Україна» не повернута на час вирішення спору.

06 травня 2010 року СФГ «Україна» звернулось з листом до начальника управління агропромислового розвитку Радивилівської районної державної адміністрації щодо протизаконного самовільного захвату підприємством «Балки» майнового комплексу, протиправного використання техніки і будівлі, розкомплектування техніки, а також вивезення вищезазначеної техніки в інші господарства. У листі-відповіді від 02.06.2010 р. за № 01/2-230 на дане звернення Управління агропромислового розвитку Радивилівської районної державної адміністрації зазначає, що звернення СФГ «Україна» розглядалось на засіданнях районної комісії по захисту майнових прав сільського населення в умовах реформування сільськогосподарських підприємств району, і встановлено, що на сьогодні майно на безпідставній основі   використовується підприємством «Балки».

Крім того, це питання розглядалось на постійній комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села Радивилівської районної ради і відповідно до доручення постійної комісії робочою групою за результатами перевірки із виїздом на місце      13.01.2011 р. був складений акт, у якому зафіксовано, що робоча група встановила використання приватним підприємством «Балки» в своїй господарській діяльності цілісного майнового комплексу, основних засобів, які належать СФГ «Україна» та знаходяться у селах Рідків, Нова Митниця. В ході перевірки встановлено, що у підприємства «Балки» відсутні документи на право користування зазначеним майном /а.с.23-24 у т.2/.

Відповідач приватне підприємство «Балки» в процесі розгляду цієї справи у господарських судах не заперечує перебування зазначеного у позові майна у своєму володінні та користуванні, однак вважає свої дії правомірними, посилаючись на договір оренди № 1 від 02.01.2006 р.

Відповідно до ч.1 ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч.4 ст. 133 ГК України що майно суб'єктів господарювання може бути закріплене на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Частиною 4 статті 136 Господарського кодексу України визначено, що для захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Норми ст.20 Господарського кодексу України передбачають, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом припинення дій, що порушують право та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та іншими способами, передбаченими законом.

Захист права власності унормований Главою 29 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Під захистом права власності, за приписами норм гл.29 ЦК України, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем у такому/віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

Обставини справи підтверджують правомірне володіння позивачем як титульним володільцем визначеним у позові майном (крім комбайна кукурудзозбирального ККУ-3 «Херсонець»), факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння), і за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відмови у позові СФГ «Україна» (крім комбайна кукурудзозбирального ККУ-3).

Зустрічний позов приватного підприємства «Балки»  про зобов'язання селянського (фермерського) господарства «Україна» не створювати перешкоди в користуванні майном, переданим підприємству «Балки» згідно з договором оренди майна № 1 від 02.01.2006 р., не підлягає задоволенню з урахуванням наведеного вище :  - відповідач/позивач за зустрічним позовом підприємство «Балки» не довів наявність у нього правових підстав для користування майном;

- крім того, підприємством «Балки» не надано належних та допустимих доказів неправомірних дій СФГ «Україна».

Отже зустрічний позов є безпідставним, і надані підприємством «Балки» заперечення не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Рівненської області у даній справі підлягає скасуванню, оскільки викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу  позивача селянського(фермерського) господарства "Україна" задоволити  частково.

Рішення господарського суду  Рівненської області  від 16.12 2011 р. скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов селянського (фермерського) господарства "Україна" задоволити частково. Приватному підприємству «Балки» (юр.адреса: 35515, Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, код ЄДРПОУ  33727011) повернути селянському (фермерському) господарству "Україна" (юр.адреса: 35515, Рівненська область, Радивилівський район, с.Рідків, код ЄДРПОУ 30047540):

          трактор Т-150 К (заводський № 522163, інвентарний № 60) ;

комбайн силосозбиральний КСС-2,6 (інвентарний № 104);       

автомобіль КаМАЗ-5511 (№ 1933РВО, інвентарний № 29);  

бензозаправник - бензовоз ГАЗ-52 ( № 1141 РВО, інвентарний № 14);   

свинарник інвентарний № 400, що знаходиться в с. Рідків Радивилівського району;

свинарник інвентарний № 401, що знаходиться в с. Рідків;

свинарник інвентарний № 402, що знаходиться в с. Рідків;

свинарник інвентарний № 394, що знаходиться в с. Нова Митниця;

свинарник інвентарний № 396, що знаходиться в с. Нова Митниця;

свинарник інвентарний № 380, що знаходиться в с. Митниця;

зерносклад на току № 1 інвентарний № 549 в с. Митниця Радивилівського району;

зерносклад на току № 2 інвентарний № 550 в с. Митниця Радивилівського району;

скирдосклад ПФ-05 інвентарний № 176.

В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства “Балки” до селянського (фермерського) господарства “Україна” відмовити.

Стягнути з відповідача приватного підприємства «Балки»на користь позивача селянського (фермерського) господарства "Україна" 85 грн. витрат на державне мито і 236 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічної послуги по забезпеченню судового процесу за розгляд справи судом першої інстанції та 536,5 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги  Рівненським  апеляційним  господарським  судом.

Доручити господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї  постанови.

Матеріали  справи №12/119 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий  суддя                                                                         Маціщук А.В.

Суддя                                                                                                 Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                                 Петухов М.Г.