Постанова

від 10.04.2012 по справі 11/160/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/160/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р.                                                           Справа № 11/160/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                           Гулова А.Г.

суддя                                                   Маціщук А.В. ,

 суддя                                                   Петухов М.Г.   

при секретарі  судового засідання  Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ", смт.Літин Вінницького району Вінницької області  

на  рішення  господарського суду Вінницької області

від 22.02.12 р. у справі № 11/160/2011/5003 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", м.Київ

до  Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ", смт.Літин Вінницького району Вінницької області  

про стягнення 24625 грн. 10 коп. (згідно заяви про збільшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", м.Київ до  Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ", смт. Літин Вінницького району, Вінницької області про стягнення 24625,10 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" – 17090,00грн. основного боргу,  863,63грн. пені, 1029,09грн. витрат зі сплати судового збору. В стягненні 6,37грн. пені відмовлено. Прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 6665,10грн., провадження у справі в цій частині припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Крокус К" 00,50грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 30.11.2011р. № 1967.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення господарського суду Вінницької області в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- поставка згідно з накладною № 499 від 25.07.2011р. здійснювалась без письмового укладення договору, що підтверджується відсутністю на накладній та довіреності будь-яких посилань на договір № 138 від 01.01.2011р.;

- п. 3.2 договору передбачено, що оплата кожної конкретної партії товару здійснюється по повній передплаті, що не відповідає умовам поставки по накладній №499 від 25.07.2011р.;

- поставка товарів здійснювалась не по договору поставки №138 від 01.01.2011р., а тому будь-який письмовий документ щодо погодження сторонами розміру пені та штрафу на суму боргу, який виник по накладній № 499 від 25.07.2011р., відсутній. Таким чином, безпідставним є стягнення пені (а.с.157-158).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3721/12 Д2 від 03.04.2012р.) позивач заперечив проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що і рахунок №513 від 25.07.2011р., і видаткова накладна №499 від 25.07.2011р. містять посилання на договір №138 від 01.01.2011р.. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/161/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (а.с. 163-164).

03.04.2012р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 37220/12 Д1) про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, які про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені своєчасно та належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" (далі - покупець) укладено договір поставки  № 138  (а.с.9-12).

Пунктами п.1.1, 1.2, 1.3 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені договором та додатковими угодами до договору. Назва товару: світлі та інші нафтопродукти. Одиниця виміру товару: літри, тони.

Відповідно до п.2.3 договору передача (постачання) покупцю партії товару здійснюється зі складу постачальника на умовах - само вивіз - "ЕХW", правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000р. автомобільним транспортом (бензовозами) покупця. За узгодженням сторін поставка товару може здійснюватися транспортом постачальника з покладенням на покупця витрат на транспортування.

Згідно п.2.4 договору відвантаження товару здійснюється постачальником лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару. Якщо ж товар приймає представник підприємства-перевізника (експедитора) то перевіряється відповідність його даних, тим, які були вказані у замовленні покупця; також постачальнику залишається копія подорожнього листа, яка підписується водієм підприємства-перевізника та екземпляр товарно-транспортної та/або видаткової накладної, що теж має містити підпис водія.

Пунктом п.3.1 договору встановлено, що ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами і відображаються в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на поставку партії товару.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата кожної конкретної партії товару здійснюється по повній передплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою та /або додатковою угодою до договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі та/або у відповідному рахунку-фактурі. Підставою для оплати за  договором є рахунок-фактура та/або видаткова накладна на відвантажений товар, в залежності від того, який з цих документів був отриманий покупцем першим.

Згідно п. 3.5 договору датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.1 договору узгоджено, що даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" та  Приватним підприємством "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" укладено додаткову угоду №1/11  до договору поставки №138 від 01.01.2011р. (а.с.13).

Згідно додаткової угоди №1/11 від  01.01.2011р. до договору поставки №138 від 01.01.2011р., яка є його невід"ємною частиною, були внесені зміни стосовно терміну оплати поставленого товару, зокрема, п.3.2 договору поставки №138 від 01.01.2011р. встановлено, що оплата вартості кожної конкретної партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати її передачі у власність покупця. Інші  положення договору поставки №138 від 01.01.2011р. продовжують діяти в частинах, що не суперечать цій додатковій угоді (п.2 додаткової угоди).

25.07.2011р. позивач, на виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №499 від 25.07.2011р. та  довіреності №324 від 25.07.2011р. поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 13000 літрів на загальну суму 116090,00грн. (а.с.14-16).

Відповідач оплатив вартість отриманого товару частково - в сумі 99000,00грн., що підтверджується довідками банківських установ та банківськими виписками, долученими до матеріалів справи (а.с.18-19, 51-59, 83, 116-124).

27.09.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погашення заборгованості на загальну суму 17090,00грн. (а.с.21), однак вимога не виконана.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус К"  звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" 17090,00грн. основного боргу, 500,25грн. пені, 2392,60грн. штрафу та відшкодування всіх витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" у зв"язку із розглядом справи в суді (а.с. 3-5).

26.12.2011р. представником позивача подано заяву про уточнення суми позовних вимог, згідно якої позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу. Всього просив суд стягнути з відповідача 24625,10грн., з яких 17090,00грн. - борг, 870,00грн. - пеня та    6665,10грн. - штраф (а.с. 63).

Заявою від 22.02.2012р. (а.с. 138) представник позивача, діючи за довіреністю від 22.11.2011р. №8 (а.с. 61), відмовився від позову в частині стягнення штрафу в розмірі 6665,10грн..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 17090,00грн. боргу, 863,00грн. пені, всього - 17953,00грн.. В частині штрафу в розмірі 6665,10грн. провадження у справі припинено у зв"язку з відмовою від позову в цій частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України зазначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості згідно договору поставки №138 від 01.01.2011р.  в сумі 17090,00грн.

Відповідно до підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2011р. по 22.12.2011р. за договором поставки №138 від 01.01.2011р. сума боргу відповідача перед позивачем становить 17090,00грн. (а.с.108).

Разом з тим, відповідно до довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 20.02.2012 року № 301.1-12/501, відповідач не провів додаткових розрахунків для погашення заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №138 від 01.01.2011р. окрім 99000,00грн., що були сплачені раніше (а.с.134).

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем доведена, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 17090,00грн. основного боргу, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань за договором поставки №138 від 01.01.2011р., зокрема, п.3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди до нього, щодо оплати кожної партії товару протягом 30 календарних днів від дати передачі товару у власність покупця (відповідача у справі).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.3 договору поставки №138 від 01.01.2011р. сторони передбачили, що у випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за відвантажений товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, керуючись п. 3.2 договору поставки №138 від 01.01.2011р., з урахуванням додаткової угоди №1/11 від 01.01.2011р. до нього, погоджується з висновком суду першої інстанції, що початком прострочення виконання грошового зобов"язання слід рахувати 25.08.2011р., а не 24.08.2011р., як зазначено позивачем у своєму розрахунку в межах періоду з 24.08.2011р. по 21.12.2011р., оскільки поставка товару була здійснена 25.07.2011р., про що свідчить видаткова накладна, відповідно, й з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача 863,63грн. пені нарахованої за період з 25.08.2011р. по 21.12.2011р.

22.02.2012р. позивач надав господарському суду заяву про відмову від позовних вимог в частині  стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6665,10грн. (а.с. 138).

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився  від  позову і  відмову прийнято господарським судом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про прийняття відмови позивача від позову  в частині  вимог щодо стягнення з відповідача 6665,10грн. штрафу, яка підписана представником позивача Перевозником П.М., у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 8 від 22.11.2011р. (а.с. 61), оскільки часткова відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує  прав  і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Стосовно тверджень відповідача в апеляційній скарзі, що поставка згідно накладної № 499 від 25.07.2011р. здійснювалась без письмового укладення договору та підтверджується відсутністю на накладній і довіреності будь-яких посилань на договір поставки №138 від 01.01.2011р. до уваги колегії суддів не береться, оскільки матеріали справи свідчать, що як  рахунок на оплату №513 від 25.07.2011р., так і видаткова накладна №499 від 25.07.2011р. містять у  собі посилання на договір поставки №138 від 01.01.2011р..

Також, як вбачається з банківської довідки № 301.1-12/501 від 20.02.2012р., виданої Публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК", всі платежі за поставлений товар були здійснені відповідачем з посиланням на договір поставки №138 від 01.01.2011р. та рахунок № 513 від 25.07.2011р. (а.с. 134).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Проте, відповідачем не доведено відсутність заборгованості та відповідно, наявність підстав для звільнення його від сплати пені.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах, та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" – без задоволення.

2. Справу №11/160/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.