Постанова

від 18.10.2006 по справі 41/465

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

18

жовтня 2006 р.                                                                                  

№

41/465 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

- судді                                                      

Кривди Д.С.,

суддів                                             

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому

засіданні за участю представників сторін:

від позивача:              Маленко О.М.

від

відповідача:         Гусева Г.Г.

від

третьої особи:      Петренко Д.В.

розглянувши касаційну

скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Віннер Автомотів” та касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер Груп

Україна”

на рішення  Господарського суду м. Києва від 04.08.2006р.

у справі № 41/465 Господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства

“Книга”

до Товариства з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер Груп Україна”

третя особа Товариство з обмеженою

відповідальністю “Віннер Автомотів”

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Закрите

акціонерне товариство “Книга” звернулося до Господарського суду м. Києва з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

“Віннер Груп Україна” про визнання договору оренди від 01.01.1998р.

недійсним  та виселення відповідача з

нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 25,

загальною площею 630 кв.м.

Заявою

про зміну предмету позову від 24.07.2006р. Закрите акціонерне товариство

“Книга” змінило предмет позову  та

просить суд розірвати договір оренди від 01.01.1998р. та висилити відповідача з

нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 25,

загальною площею 630 кв.м.

Рішенням

Господарського суду м. Києва від 04.08.2006р. (суддя О.Є.Пилипенко) позовні

вимоги Закритого акціонерного товариства “Книга” задоволено, розірвано договір

оренди від 01.01.1998р., укладений між Закритим акціонерним товариством “Книга”

та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер

Груп Україна”, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями “Віннер Груп Україна” з нежитлових приміщень, що знаходяться за

адресою: м. Київ, вул. Артема, 25, загальною площею 630 кв.м., стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю з

іноземними інвестиціями “Віннер Груп Україна” на користь Закритого акціонерного

товариства “Книга” державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не

погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер Груп Україна” подало

касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва

від 04.08.2006р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду

першої інстанції. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Віннер

Автомотів”  мотивує тим, що господарським

судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та

процесуального права.

Не

погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою

відповідальністю “Віннер Автомотів” подало касаційну скаргу, в якій просить

скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2006р. та передати

справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Свою вимогу

Товариство з обмеженою відповідальністю “Віннер Автомотів”  мотивує тим, що господарським судом першої

інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У

відзивах на касаційні скарги Закрите акціонерне товариство “Книга” доводить

безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями “Віннер Груп Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю

“Віннер Автомотів” та просить залишити ці скарги без задоволення, а рішення

Господарського суду м. Києва від 04.08.2006р. -без змін. 

Розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями “Віннер Груп Україна” та касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Віннер Автомотів”, перевіривши правильність застосування

місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий

господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з

обмеженою відповідальністю “Віннер Автомотів” та касаційна скарга Товариства з

обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер Груп Україна”

підлягають задоволенню.

Господарським

судом встановлено, що:

-

01.01.1998 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди,

відповідно до якого позивач - орендодавець передав, а відповідач -орендар

прийняв в користування на умовах договору оренди частину приміщень першого поверху

будинку № 25 по вул. Артема в м. Києві загальною площею 630кв.м. в строкове

платне володіння і користування для здійснення ним своєї господарської

діяльності з правом проходу і доступу до них та з правом паркування автомобілів

на прилеглій до будинку території.

-

01.03.2006 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір

суборенди, відповідно до якого відповідач -орендар передав, а третя особа

-суборендар прийняв в суборенду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема,

25, загальною площею 630кв.м.

Позивач,

вважаючи, що діями відповідача щодо передачі в суборенду приміщень та

розміщення рекламних плакатів на вікнах орендованих приміщень порушено умови

договору оренди просить даний договір розірвати.

Правила

щодо розірвання договору найму на вимогу наймодавця встановлені ст. 783 ЦК

України, згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму,

якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач

без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю

недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до

проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального

ремонту був покладений на наймача.

Як

вже було зазначено, позивач посилається на те, що відповідач  без дозволу позивача передав об'єкт оренди

третій особі.

Згідно

ч. 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі

(піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором

або законом.

Господарським

судом встановлено, що пунктом 11 договору від 01.01.1998р. сторони визначили

права та обов'язки щодо суборенди об'єкта оренди, а саме:

п.

11.1 договору сторони обумовили, що орендодавець не передаватиме права та

обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди на це орендаря. У

випадку , якщо таку згоду отримано, юридична особа, якій передані права та

обов'язки орендодавця, добровільно візьме на себе виконання цього договору і

погодиться визнати і виконувати всі обов'язки та домовленості орендодавця, що

містяться у договорі.

п.

11.3 договору сторони обумовили, що відповідач має право передавати частини

орендованих приміщень в суборенду без одержання додаткової згоди орендаря таким

юридичним особам: Спільному українсько-американському підприємству “Віннер Форд

Київ”, Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

“Американ Петролеум Кампані”, Товариству з обмеженою відповідальністю з

іноземними інвестиціями “Віннер Імпортс Україна”, Товариству з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “Віннер Будівництво” та іншими

компаніями групи “Віннер”.

Таким

чином, господарським судом на підставі відповідного доказу встановлено, що

відповідач мав право передавати частини орендованих приміщень в суборенду без

одержання додаткової згоди позивача компаніям групи “Віннер”. Проте,

господарський суд, встановивши дану обставину, на підставі відповідних доказів

у встановленому законом порядку не дослідив обставин щодо того, що мали на

увазі сторони, зазначаючи у п. 11.3 договору, що відповідач має право

передавати в суборенду не одну частину орендованих приміщень, а саме частини

орендованих приміщень, та що мали на увазі сторони під терміном “групи

“Віннер”, що свідчить про неповне з'ясування господарським судом обставин щодо

прав і обов'язків сторін, які необхідні для правильного вирішення даного

господарського спору.

Обгрунтування

господарським судом своєї правової позиції щодо значення терміну “групи

“Віннер” ст. 1 Закону України” Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності”, яка визначає для цілей цього

Закону термін “суб'єкт господарювання” є безпідставним, оскільки, крім

того, що даною нормою визначено значення терміну “суб'єкт господарювання”, а

не  термін “групи “Віннер”, то даним

Законом ще й не регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Господарським

судом встановлено, що відповідачем 31.07.2006р. на скло вітрини буд. 25 по вул.

Артема було наклеєно рекламне оголошення, про що Головним управлінням контролю

за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва Київської міської державної

адміністрації складено протокол про адміністративне порушення від 01.08.2006р.

за № 320153. Проте, господарським судом на підставі відповідного доказу, яким є

договір оренди, не дослідив обставини щодо права відповідача на розміщення

реклами.

Як

вже було зазначено, згідно приписів ст. 783 ЦК України наймодавець має право

вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч

договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у

користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу

пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі,

якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Як

випливає з приписів даної правової норми, перелік обставин, які надають право

орендодавцю вимагати договору не є виключним. За загальним правилом,

встановленим ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано

за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним

є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга

сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при

укладенні договору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової

норми, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення

договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором. Даною

правовою нормою також визначено, що є істотним порушенням договору. Проте,

господарський суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних

доказів не дослідив обставини щодо істотного порушення договору оренди

відповідачем.

Наведене

свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій

фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору,

а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного

розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно

до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення

у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки

відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин

справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під

час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до

уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного

та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в

залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства,

вирішити спір.

Керуючись

ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                            

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

“Віннер Груп Україна” задовольнити.

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер Автомотів” задовольнити.

Рішення

Господарського суду м. Києва від 04.08.2006р. у справі № 41/465  скасувати, а справу передати на новий розгляд

до Господарського суду м. Києва.

Головуючий

- суддя                                                      

Кривда Д.С.

судді                                                                               

Жаботина Г.В.

Уліцький А.М.