Рішення

від 11.07.2008 по справі 5020-9/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11"

липня 2008 р.

справа

№ 5020-9/131

За

позовом фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до

Обслуговуючого

кооперативу “Гаражно-будівельне товариство “Рябина”

про

 стягнення 10860,88 грн.,

суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

від позивача -ОСОБА_2., довіреність серіх НОМЕР_1

від 15.09.2005, 

від відповідача -Мороз І.І., довіреність № б/н від

19.05.2008,

третя особа -Литвинова О.В.., довіреність б/н

від 08.07.2008,

Суть

спору:

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з

позовом до Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельне товариство

“Рябина”  про  стягнення 10860,88 грн.

Свої

вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за рішенням

господарського суду міста Севастополя від 14.10.2005 про стягнення з

відповідача заборгованості у сумі 14 890,65 грн. та просить стягнути з

відповідача відсотки за користування стягнутими коштами, інфляційне

відшкодування та 3% річних, посилаючись на ст.ст. 536, 625, 1212 та 1214

Цивільного кодексу України.  Крім того,

позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від

20.05.2008 до участі у справі була залучення третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору -Відділ державної виконавчої служби

Гагарінського районного управління юстиції міста Севастополя.

Розгляд

справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу

України.

У

судовому засіданні  представник позивача

підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач

надав суду відзив на позов (вх. № 7947, а.с. 27), в якому він проти позову

заперечує, вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не

підлягають.

Третя

особа у судовому засіданні надала суду письмові пояснення відносно виконавчого

провадження у виконання наказу господарського суду міста Севастополя            № 20-4/093 від 17.01.2006 про

стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 14 890,65

грн. (а.с. 46-47).

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського

процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та

третьої особи роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За

клопотанням сторін та третьої особи, відповідно до статті 10 Конституції

України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та

клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши

пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши представлені

докази, суд

встановив:

14

жовтня 2005 року господарським судом міста Севастополя було винесено рішення по

справі № 20-4/093 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до “Гаражного

кооперативу “Рябина” про стягнення заборгованості у сумі 14 890,65 грн.

17.01.2006

року господарським судом міста Севастополя був виданий наказ про примусове

виконання рішення по справі № 20-4/093.

Правонаступником

Гаражного кооперативу є Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельне товариство

“Рябина”, що підтверджується матеріалами справи             (а.с. 16-26, 48-50).

На

момент винесення рішення сума заборгованості відповідачем сплачена частково,

16.05.2008 року на депозит Відділу державної виконавчої служби Гагарінського

районного управління юстиції в м. Севастополі перерахована сума 15 660 грн, яка

розподілена згідно Закону України “Про виконавче провадження”, залишок боргу

складає 1028, 09 грн.

З

моменту виникнення у позивача права на стягнення з відповідача суми

заборгованості за рішенням господарського суду міста Севастополя по теперішній

час сума заборгованості обслуговуючим кооперативом “Гаражного кооперативу

“Рябина”  в повному обсязі не погашена,

що на думку позивача, є порушенням його прав та вимог законодавства. За

результатами цього відповідач повинен сплатити штрафні санкції за весь час коли

він користування стягнутими на користь позивача коштами.

Викладене

стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення

відсотків за користування коштами, інфляційного відшкодування та штрафу у

розмірі облікової ставки НБУ.

Суд

вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно

до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України,

прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу

України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання

ними чинності, тобто після 01.01.2004. 

Правовідносини

між сторонами виникли після 01.01.2004, 

тому при розгляді спору суд керується 

Цивільним кодексом України  в

редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно

до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи

збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Стаття

536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими

коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено

договором між фізичними особами та розмір процентів за користування чужими

грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного

законодавства

Згідно

з п. 2 ст. 625  Цивільного кодексу

України  боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, сплачує кредитору суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від

простроченої суми, якщо інший розмір відсотків 

не встановлений договором чи законом.

Перевіривши

розрахунок 3% річних та інфляційного відшкодування, суд визнав позовні вимоги в

цієї частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними

санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно

ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо

інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючі,

що розмір штрафних санкцій не встановлений договором між сторонами, Цивільний

кодекс України встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язань в

розмірі 3% річних, а подвійне стягнення санкцій не передбачено, суд вважає

вимоги позивача в частині стягнення санкцій у вигляді облікової ставки НБУ

такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи,

що відповідач до винесення рішення не погасив суму заборгованості по наказу суду

від 17.01.2006 по справі № 20-4/093, суд визнає вимоги такими, що підлягають

частковому задоволенню: інфляційне відшкодування в розмірі 6931,99 грн.,

санкції у вигляді 3% річних в розмірі 640,93 грн.

Не

можуть бути прийняті судом доводи відповідача, що кошти, які стягнути за

рішенням суду не є майном позивача з наступних підстав.

Відповідно

до вимог частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла

його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової

підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це

майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно

було набуте, згодом відпала. Термін “майно” в контексті частині 1 статті 1212

Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190

Цивільного кодексу України, а й гроші (грошові кошти).

Згідно

з приписом частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі

безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за

користування ними.

Відповідно

до вимог ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими

коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено

договором між фізичними особами та розмір процентів за користування чужими

грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного

законодавства.

Визначені  у 

статті 536 ЦК  проценти  є 

платою  за користування  чужими 

грошовими  коштами, а   їх  

безпідставне  набуття  чи 

збереження  боржником може  бути 

наслідком  подій,  поведінки 

самого   стягувача  чи 

третіх  осіб,  а 

не  лише  результатом 

протиправних дій  самого   боржника.

    Рішенням 

Європейського  суду  з  прав  людини 

від  11.01.2005  у 

справі  “Дубенко  проти 

України” (“Dubenko  v. Ukraine”)

визначено, що  невиконання  судового 

рішення  на  користь 

заявника  понад  три 

роки  було  втручанням 

у  право  заявника 

на  мирне  володіння 

своїм  майном,  яке 

закріплене  у  статті 1 Першого  протоколу 

до  Конвенції про  захист прав 

людини  та  основних 

свобод.  Отже, відповідно  до 

судової  практики  Європейського 

суду  з  прав 

людини   користування  боржником 

грошовими  коштами  стягувача 

в період  виконавчого  провадження      порушує 

право  стягувача  на 

мирне  володіння  своїм 

майном   у  світлі 

вимог    статті 1  Першого 

протоколу  до  зазначеної 

Конвенції. 

    З 

огляду  на викладені  приписи 

статей  536, 1212  та  

1214 Цивільного кодексу України 

суд доходить до висновку  про  наявність у фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1  права  на 

отримання  процентів  як 

плати  за  користування 

Обслуговуючим кооперативом “Гаражно-будівельне товариство “Рябина”  її грошовими 

коштами  у  період 

від  моменту  набрання 

законної  сили  судовим 

рішення  про  їх 

стягнення  на  користь 

позивача  і  до 

моменту  фактичного  стягнення 

у  порядку  виконавчого 

провадження. Враховуючи, що розмір процентів -3% - встановлений

Цивільним кодексом України, суд вимоги в цієї частині задовольнив.  

Безпідставними  є  

доводи  відповідача  про 

те,  що  відсутність 

між  сторонами  договірних зобов'язань  є 

підставою,  яка  унеможливлює 

стягнення  санкцій  за  

користування коштами.  

Відповідно  до  приписів 

статей  11  та  509

Цивільного кодексу України   зобов'язання  виникають 

не  лише  з  договорів,  але 

й  зі  створення літературних, художніх творів,

винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання

майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних

фактів.  У  постанові 

Верховного  Суду  України 

від  26.03.2006  зі 

справи № 2-4/11319-2004 

визначено,  що  чинне 

законодавство  не  пов'язує 

припинення  зобов'язання  з 

наявністю  судового   рішення 

чи  відкриттям  виконавчого 

провадження  по  його примусовому  виконанню.

Не

може бути прийнятий судом і довід відповідача, що у обслуговуючого кооперативу

“Гаражно-будівельне товариство “Рябина” обов'язок сплати виникає тільки після

винесення змін до наказу  з тих підстав,

що уставом відповідача (а.с. 16-26) визначено, що він є правонаступником Гаражного

кооперативу “Рябина”. Крім того, з матеріалів справи та наданих пояснень

вбачається, що Гаражний кооператив “Рябина” був перетворений в Обслуговуючий

кооператив “Гаражно-будівельне товариство “Рябина”, а відповідно до ст. 108

Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи

переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. При

цьому, відповідно  до  припису 

частини 1  статті 625 Цивільного

кодексу України   боржник не звільняється

від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно

до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на

відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу пропорціонально задоволених вимог. 

Керуючись

статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

-

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого

кооперативу “Гаражно-будівельне товариство “Рябина”  (99055, м.Севастополь, вул. Хрустальова, 78,

код ЄДРПОУ 25750334,                   

відомості про рахунки відсутні) на користь фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 2761022345, 

відомості про рахунки відсутні)  7

726,92 грн., у тому числі 6931,99 грн. -сума інфляційного відшкодування,

640,93  грн. -санкції у вигляді 3 %

річних, витрати по сплаті державного мита в сумі  71,40 грн., витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в  розмірі 82,60 грн.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

3.

В іншій частині позову відмовити.

Копії

рішення направити сторонам та третьої особі.

Суддя                                                                                                                          

С.А. Рибіна

Рішення оформлено

відповідно до вимог ст. 84 Господарського                        

процесуального кодексу

України і підписано 16.07.2008

Розсилка:

1.

позивач -ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2) - 2 примир.

2.

відповідач -ГК “Рябина” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 78)

3.

третя особа - Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного

управління юстиції міста Севастополя (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої

Революції, 8)

4. справа

5. наряд