Рішення

від 11.04.2012 по справі 5016/4131/2011(6/221)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5016/4131/2011(6/221)

м. Миколаїв

за позовом Приватного акціонерного товариства В«Акціонерна страхова компанія В«ІНГО УкраїнаВ» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд.33, ЄДРПОУ 16285602; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд.33, оф.17)

до Приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«ІнсполВ» (54003, м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 166, ЄДРПОУ 13857239)

про стягнення 14419,45 грн.

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача:

від відповідача: ОСОБА_1. за довіреністю

в засіданні приймає участь:

Позов поданий про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«ІнсполВ» на користь акціонерного товариства В«Акціонерна страхова компанія В«ІНГО УкраїнаВ» страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14419,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються завданням шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди з посиланням на ст. 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 22, 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач направив до суду клопотання від 28.12.2011 р., від 01.02.2012 р., від 14.02.2012 р. та від 07.03.2012 р. про розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою від 01.03.2012 р., 21.03.2012 р. позивача зобов'язано привести позовну заяву, подані суду клопотання, свої дії до вимог господарсько-процесуального кодексу України і надати копію позовної заяви відповідачу та попереджено за неявку.

02.04.2012 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності позивача. Вимоги ухвал суду від 01.03.2012 р., 21.03.2012 р. позивач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у доповненні у відзиву позов заперечує, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що ПрАТ «СК «Інспол»є неналежним відповідачем у справі, бо не є винною особою, що повинна відшкодувати шкоду в порядку регресу; гр.ОСОБА_2. мав право і можливість звернутися за відшкодуванням спричиненої йому шкоди до відповідача, але цього не зробив, звернувшись на свій розсуд до ПрАТ «ІНГО Україна», таким чином, посилання позивача на ст. ст. 22, 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставним, оскільки цими нормами Закону не передбачено відшкодування шкоди іншій страховій компанії; висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження №68/10/08 від 28.10.2008р. ОСОБА_3. не є належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст.34 ГПК України та п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 142/5/2092 від 24.11.2003, так як огляд пошкодженого транспортного засобу проводився без участі ПрАТ СК «Інспол»та винної особи ОСОБА_4; позивачем не зменшено суму збитку на розмір франшизи 510 грн.

Дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 16 липня 2008 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 250548932 (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль Renault Megane II, держ. реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 жовтня 2008 р., у м. Миколаїв, по вул. Індустріальна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю таких транспортних засобів: Renault Megane II, держ. реєстр, номер НОМЕР_1, що належить Страхувальнику та перебував під його керуванням та Аиdi А 6 , держ. реєстр, номер НОМЕР_2, що на момент ДТП перебував під керуванням ОСОБА_4.

Відповідно до постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.11.2008р. по справі без номеру ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ст.124 КУпАП.

Між позивачем та гр. ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів 16.07.2008р., відповідно до якого вигодонабувачем зазначено АТ «Індустріально-експортний банк», який має право на одержання страхового відшкодування (п.6.3 договору). Докази погодження вигодонабувачем перерахування страхового відшкодування на ТОВ «М Моторс»позивачем не надано.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження №68/10/08 від 28.10.2008р. ОСОБА_3. сума збитку склала 14723грн. 80коп.

Між відповідачем та гр.ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/4726582).

Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки згідно з положеннями ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України „Про страхуванняВ» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку такою відповідальною особою за заподіяний ОСОБА_2 (страхувальник позивача) збиток є ОСОБА_4, оскільки саме останнього визнано винним у пошкодженні транспортного засобу, який належить ОСОБА_2, що підтверджується постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.11.2008р.

Позивач, в свою чергу, виконуючи саме свої договірні зобов'язання перед ОСОБА_2 за договором майнового страхування, виплатив останньому страхове відшкодування, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги стягнення суми виплаченого страхового відшкодування безпосередньо з ОСОБА_4 як винної особи, оскільки страхувальник ОСОБА_2. міг висунути такі вимоги саме до вказаної винної особи в період часу до відшкодування її збитку страховиком-позивачем.

Крім того, ОСОБА_2. не звертався до ПрАТ СК В«ІНСПОЛВ» як потерпіла особа з заявою про отримання страхового відшкодування відповідно до положень ст. 35 ЗУ В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» ; зазначена норма Закону та поліс №ВА/4726582 не передбачають відшкодування регресних зобов'язань страхувальника, а передбачають тільки відшкодування збитків потерпілій особі, завданих страхувальником внаслідок ДТП.

Відтак, позивач мав звертатися з цим позовом не до страховика, а до винної особи, якою, як встановлено постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.11.2008р. є ОСОБА_4 (див. постанову Одеського апеляційного господарського суду по справі № 14/146-09-3891, постанову Вищого господарського суду України по справі № 7/11).

Таким чином, відповідач не є заподіювачем шкоди та винною особою у розумінні ст.993, 1191 ЦК України, причинно-наслідковий зв'язок між понесеними позивачем витратами та протиправною поведінкою відповідача матеріалами справи не доведений.

Аналізуючи матеріали справи, суд також встановив, що за договором добровільного страхування транспортних засобів, укладеного між позивачем та гр.ОСОБА_2, одним із страхових випадків сторони передбачили дорожньо-транспортну пригоду (ДТП). Відтак, після настання страхового випадку ДТП позивач по договору добровільного страхування став боржником потерпілої особи гр..ОСОБА_2, а виплата вартості заподіяної йому шкоди є нічим іншим як виконанням позивачем своїх зобовязань саме по наведеному вище договору добровільного страхування, що не надає позивачу права на звернення з регресними вимогами до страховика винної особи - ПрАТ СК В«ІНСПОЛВ» .

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи взагалі не свідчать про сповіщення відповідача по справі про ДТП та про звернення гр. ОСОБА_2 до останнього з відповідною заявою про виплату.

Крім того, позивачем не доведений розмір збитків, який він просить стягнути з відповідача, оскільки: у висновку автотоварознавчого дослідження №68/10/08 від 28.10.2008р. ФОП ОСОБА_3. визначено суму збитку 14723грн. 80коп., а відповідач при визначенні розміру страхового відшкодування виходив з суми 14919грн. 45коп.; висновок не містить доказів права ФОП ОСОБА_3. здійснювати об'єктивну оцінку розміру збитків та його кваліфікації; позивачем також не надано доказів повідомлення про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та визначення розміру збитків зацікавлених осіб (відповідача та винну особу ОСОБА_4).

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя В.Д.Фролов