Постанова

від 17.07.2008 по справі 3/108-1264

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 17 липня 2008 р.                                                                                   

№

3/108-1264 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючого     

Кочерової

Н.О.

суддів

Самусенко

С.С. Черкащенка М.М.

розглянувши

 касаційну скаргу

приватного  підприємця ОСОБА_1

на

постанову

від

04.03.2008 року Львівського апеляційного господарського суду

у

справі

№  3/108-1264  господарського суду Тернопільської області

за

позовом

приватного  підприємця ОСОБА_1

до

спільного

малого підприємства "ММ" ОСОБА_2

про

визнання

дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на приміщення та

усунення перешкод в користуванні

за участю представників сторін:

від

позивача:        ОСОБА_3  дов. від 15.07.2008

від

відповідачів:   ОСОБА_4  дов. від 03.01.2007

ВСТАНОВИВ:

В

березні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського

суду з позовом до спільного малого підприємства "ММ" про визнання

дійсним договору купівлі-продажу від 26.01.2007 року, укладеного між сторонами;

визнання права власності за ПП ОСОБА_1 на нежитлове приміщення магазину площею

145,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею

0,04 га; зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні спірним

нежитловим приміщенням магазину.

Рішенням

господарського суду Тернопільської області від 29.03.2007 року  (суддя Турецький І.М.) позов задоволено.

Визнано

договір купівлі-продажу від 26.01.2007 року, укладений між спільним малим

підприємством "ММ" і приватним підприємцем ОСОБА_1, дійсним.

Визнано

право власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 на нежитлове приміщення

магазину площею 145,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль,

вул.Київська,7 на земельній ділянці площею 0,04 га.

Зобов'язано

спільне мале підприємство "ММ" усунути перешкоди в користуванні

нежитловим приміщенням магазину площею 145,9 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,04га приватним підприємцем ОСОБА_1.         

Задовольняючи

позов, господарський суд виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року (судді:

Галушко Н.А.- головуючий, Краєвська М.В., Орищин Г.В.) рішення скасовано,

залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 - законного

представника ОСОБА_5.

Провадження

у справі припинено.

Припиняючи

провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що ОСОБА_2

є фізичною особою, а спір не витікає із корпоративних відносин і не підлягає

розгляду в господарських судах України.

В

касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову

апеляційного господарського суду, а рішення залишити в силі, посилаючись на

порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши

пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин

справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд вважає, що касаційна

скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно

до статті 42 Господарського процесуального кодексу України

правосуддя у господарських судах 

здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед

законом і судом.

Згідно

статті 43 цього кодексу господарський суд створює  сторонам та іншим особам, які беруть  участь у справі, необхідні умови для

встановлення  фактичних обставин справи і

правильного застосування законодавства.

Апеляційний

господарський суд, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського

процесуального кодексу України  повторно

розглядає справу за наявними у справі доказами і додатково наданими в

апеляційну інстанцію.

Як

вбачається з долученої до касаційної скарги копії листа непрацездатності,

ОСОБА_1 - позивачка  по справі з

27.02.2008 року по 04.03.2008 року знаходилась на амбулаторному лікуванні.

З

телеграми, долученої до справи вбачається, що позивачка заявляла

клопотання  про перенесення слухання

справи  в зв'язку з хворобою.

Враховуючи

викладене, постанова апеляційної інстанції 

прийнята з порушенням  норм

процесуального права, а тому її не можна визнати законною і вона підлягає

скасуванню.

Більш

того, постановою апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року в якості

відповідача  залучено до участі у справі

ОСОБА_2 - законного представника ОСОБА_5, але 

при цьому апеляційна інстанція  не

врахувала, що відповідно до вимог частини 3 статті 24 Господарського

процесуального кодексу України  про

залучення іншого відповідача виноситься ухвала і розгляд  справи починається заново.

Дана

вимога процесуального закону  апеляційною

інстанцією виконана не була.

Відповідно

до статті 220  Цивільного кодексу України

у разі  недодержання сторонами

вимоги  закону  про 

нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Якщо

сторони домовилися  щодо усіх істотних

умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але  одна із

сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати

такий  договір  дійсним.

Як

вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 просила

визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину)

площею 145,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул..Київська, 7

та  право на земельну  ділянку площею 0,04 га, на якій  розташований 

магазин і які вона  придбала у

спільного малого підприємства «ММ»26 січня 2007 року.

Задовольняючи

позов,  господарський суд відповідно

до  статті 220 Цивільного кодексу України

повинен був з'ясувати такі умови:

-

домовленість сторонами щодо всіх істотних умов договору;

-

письмові докази такої домовленості;

-

повне або часткове виконання договору;

-

ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.

         Як вбачається з матеріалів справи,

розглянута вона  за відсутністю

представника відповідача - позов пред'явлено до спільного малого підприємства

«ММ».

Проте,

висновок  господарського суду про

визнання спірного договору дійсним зроблено 

без повного з'ясування обставин, які передбачені статтею 220 Цивільного

кодексу України.

Згідно

статті 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження майна,

що підлягає реєстрації, посвідчуються за 

умови надання документів, що підтверджують право власності на майно.

При

посвідченні угод про відчуження нерухомого майна, земельної ділянки  перевіряється 

відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Пунктом

38 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

передбачено, що договори про відчуження майна, що підлягають реєстрації,

посвідчуються за умови  подання

документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується, та в

передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно.

Такі

документи нотаріус  приймає лише за

наявності  відмітки ( штампа) про реєстрацію  відповідних 

прав та витягу з Реєстру  прав

власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального

документа.

В

матеріалах справи відсутні наведені документи, які б підтверджували право

власності  спільного приватного

підприємства "ММ" на відчужуване 

ним майно.

Враховуючи

викладене, постановлене господарським судом 

рішення не можна визнати законним 

та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.

Згідно

статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки,

що містяться у постанові  касаційної

інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду

справи.

Скасовуючи

постанову апеляційної інстанції від 01.11.2007 року, Вищий  господарський суд України  звертав увагу 

апеляційної інстанції на 

з'ясування питання організаційно-правової форми спільного малого

підприємства "ММ".

Проте,

апеляційна  інстанція вказівку

касаційної  інстанції не виконала.

До

матеріалів справи долучено Статут малого підприємства "ММ", а також

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців, в якому зазначено, що організаційно-правова форма спільного

малого  підприємства «ММ»- приватне

підприємство.

Відповідно

до статті 63 Господарського кодексу України приватне підприємство діє на основі

приватної власності  громадян чи суб'єкта

господарювання ( юридичної особи).

Позивачка

ОСОБА_1 до касаційної скарги долучила рішення колегії суддів судової палати в

цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 13.08.2002 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про 

поділ спільного майна, яким встановлено, що спірний магазин є власністю

СМП "ММ".

Відчуження

спірного магазину проведено 26.01.2007 року 

СМП "ММ". Засновник ОСОБА_7 помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року, питання  про внесення змін до Статуту у зв'язку  зі смертю засновника ОСОБА_7 судом не

з'ясовано.

Як

вбачається з касаційної скарги ОСОБА_2 - законного представника  ОСОБА_5, остання є спадкоємцем ОСОБА_7

Питання

спадкових відносин врегульовано постановою Пленуму Верховного суду України № 7

від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування".

Враховуючи

викладене, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа  направленню на новий розгляд до суду першої

інстанції.

При

новому розгляді справи суду необхідно врахувати 

викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами  закону і обставинами справи.

         Керуючись ст. ст. 1115, 1117,

1119 - 11112 

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1

задовольнити частково.

Постанову

від 04.03.2008 року Львівського апеляційного господарського суду та рішення від

29.03.2007 року господарського суду Тернопільської області у справі №

3/108-1264 скасувати,  справу направити

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий, суддя                                                                             

Н.Кочерова

Судді:                                                                                                     

С.Самусенко

                                                                 М.Черкащенко