Постанова

від 04.04.2012 по справі 2а-497/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 року 2а-497/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик»(далі -позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з проханням визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000032300.

04.04.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області на Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство вважає дії відповідача щодо призначення перевірки та висновки викладені в акті є такими, що не відповідають діючому законодавству України та вчинені з перевищенням службових повноважень, висновки акту необ'єктивними та упередженими, зробленими в результаті неправильного застосування законодавства України, а податкове повідомлення-рішення - незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Всі необхідні первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем визначено суму податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «Арса-7», надані Податковому органу до перевірки, а їх наявність й належне оформлення було зафіксовано відповідачем в акті перевірки.

Встановлені Податковим органом порушення норм податкового законодавства постачальником товарів ТОВ «Арса-7»щодо своєчасності подання податкової звітності, своєчасного надання первинних документів до перевірки, сплати податкових зобов'язань не є підставою для встановлення порушення податкового законодавства покупцем цих товарів - Товариством та, як наслідок, визнання укладених правочинів нікчемними та донарахування податкових зобов'язань, тим більше, що первинні документи, які дають право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту, оформлені належним чином.

Також, на підтвердження товарності та реальності двохстороннього виконання правочину між Товариством та ТОВ «Арса-7»позивачем надано завірені копії первинних документів, які свідчать про подальшу реалізацію товарів третім особам та їх використання Товариством під час здійснення власної господарської діяльності, чим, також, обґрунтована економічна доцільність правовідносин із контрагентом.

Крім того, у своїх доводах позивач зазначає, що не свідчить про здійснення фіктивної або нікчемної діяльності ТОВ «Арса-7», ані не надання відповіді на запит податкового органу, ані не підтвердження заявлених податкових зобов'язань первинними документами. Ці обставини є лише підставами для призначення позапланової перевірки ТОВ «Арса-7»та здійснення інших дій, направлених на дослідження заявлених податкових зобов'язань - розшук посадових осіб, направлення запитів до контрагентів тощо. Також, не є доказом нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Арса-7»дослідження спеціаліста щодо підпису податкової звітності контрагента не директором підприємства, а іншою особою, оскільки ст. 4 Закону України «Про судову експертизу»гарантує достовірність лише судової експертизи, проведеної за ухвалою суду в межах судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

Підставою висновків Податкового органу про нікчемність правочину між Товариством та ТОВ «Арса-7»стали висновки ДПІ Шевченківського району м. Києва за наслідками позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Арса-7»з питань нарахування податкових зобов'язань за період січня - квітень 2011 року, що викладені в акті № 147/23- 04/36858167 від 20.06.2011. Вказані висновки полягають у тому, що всі правочини, вчинені ТОВ «Арса-7»у період січень - квітень 2011 року є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, оскільки за наслідками документальної перевірки податкової звітності встановлено відсутність в ТОВ «Арса-7»матеріально-технічної бази (складів, трудових ресурсів тощо), що робить неможливим здійснення будівельної діяльності, яка є основним видом діяльності підприємства, ТОВ «Арса-7»не підтверджено первинними документами сформовані податкові зобов'язання , що було встановлено на підставі та у зв'язку із ненаданням ТОВ «Арса-7»відповіді та первинних документів до перевірки, на письмовий запит ДПІ Шевченківського району м. Києва від 06.04.2011 № 3571/10/15-307.

Крім того, ГВПМ ДПІ Шевченківського району м. Києва, на підставі висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМУС України в Київській області № 176 від 06.06.2011, за наслідками проведення почеркознавчого дослідження підпису керівника ТОВ «Арса-7»ОСОБА_1 встановлено, що на документах податкової звітності за січень-квітень 2011 року (деклараціях, реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, розшифровках податкових зобов'язань з ПДВ) містить підпис не директора ТОВ «Арса-7», а іншої особи.

Таким чином, оскільки звітність ТОВ «Арса-7»- контрагента позивача, зокрема, за березень 2011 року не визнано, задекларовані ним податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах із Товариством не визнано, то і позивач не має права на формування податкового кредиту на підставі отриманих від такого контрагента податкових накладних, а укладений між ними правочин є нікчемним в силу закону, так як не направлений на реальне настання правових наслідків.

Отже, Податковий орган дійшов висновку про те, що діяльність Товариства була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що TOB «Газовик»зареєстровано у Києво-Святошинській районній державній адміністрації від 14.10.1998 за №2205, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.10.1998 за № 855, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.11.1998 № 13830132, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 301610710139, зареєстроване платником ПДВ з 14.10.1998.

В період з 13.12.2011 по 19.12.2011, на підставі наказу Податкового органу № 1795 від 13.12.2011, з підстав передбачених п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Арса-7»(код ЄДРПОУ 368581167) за березень 2011 року. За наслідками вказаної перевірки складено акт № 1285/23-2/30161072 від 26.12.2011 (далі -Акт перевірки).

У висновках Акту перевірки зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальником ТОВ «Арса-7»; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження р. 25 Декларації з ПДВ на суму 137 116,36 грн., в т.ч. за березень 2011року - 137 116,36 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних встановлених обставин.

Між Товариством (Покупець) та ТОВ «Арса-7»(Постачальник) було укладено наступний договір поставки від 01.09.2010 №01-09/10. Предмет договору наступний: Постачальник зобов'язується поставити газобалонне обладнання, комплектуючі, вузли та деталі для АГЗП. Термін дії договору до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань. Покупець здійснює оплату товару не пізніше 90 календарних днів після поставки на підставі виписаних накладних. Постачальник зобов'язується передати товар Покупцеві на умовах самовивозу.

На виконання умов договору позивачем отримано наступні видаткові накладні від ТОВ «Арса-7»від 01.03.2011 №25 на суму 52 420,49 грн., в т.ч. ПДВ - 8 736,75 грн., від 01.03.2011 №26 на суму 5 798,62 грн., в т.ч. ПДВ - 966,44 грн., від 01.03.2011 №28 на суму 24 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 000,00 грн., від 07.03.2011 № 31 на суму 221 109,00 грн., в т.ч. ПДВ - 36 851,50 грн., від 07.03.2011 №32 на суму 154 870,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 811,67 грн., від 21.03.2011 на суму 193 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 250,00 грн., від 21.03.2011 № 39 на суму 171 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 28 500,00 грн., всього на суму 822 698,11 грн., в т.ч. ПДВ - 137 116,36 грн.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «Арса-7»виписано (оформлено) наступні податкові накладні: від 01.03.2011 №0025 на суму 52 420,49 грн., в т.ч. ПДВ - 8 736,75 грн., від 01.03.2011 №0026 на суму 5 798,62 грн., в т.ч. ПДВ - 966,44 грн., від 01.03.2011 №0028 на суму 24 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 000,00 грн., від 07.03.2011 №6 на суму 375 979,00 грн., в т.ч. ПДВ - 62 663,17 грн., від 21.03.2011 №14 на суму 364 500, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 60 750,00 грн., всього на суму 822 698,11 грн., в т.ч. ПДВ - 137 116,36 грн.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що всі вказані вище первинні документи по взаємовідносинах з позивачем від імені ТОВ «Арса-7»підписано директором підприємства із зазначенням прізвища та ініціалів - ОСОБА_1

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за березень2011 року.

Оплату протягом березня 2011 року Товариство за отриманий товар не здійснювало.

Податковим органом від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 20.06.2011 № 1471/23-04/36858167 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСА-7»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року.

За результатами вищезазначеної перевірки встановлено, що в перевіреному періоді підприємство декларувало доходи, отримані від будівництва будівель. В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подавалась, загальна чисельність працюючих 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано до Науково-Дослідного Експертно- Криміналістичного Центру при Головному управлінні МВС України в Київській області звітні документи, на підставі яких проведено почеркознавчу експертизу реєстраційних та звітних документів ТОВ «Арса-7». За результатами експертизи складено висновок спеціаліста 176 від 06.06.2011, згідно з яким встановлено, що підписи, які виконані в деклараціях з ПДВ, розшифровок податкових зобов'язань до них, реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Арса-7»за січень -квітень 2011 року належать не керівнику підприємства ОСОБА_1, а іншій особі.

TOB «Арса-7»безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в декларації з ПДВ за січень-квітень 2011 року) за рахунок сум ПДВ по первинних документах, не наданих до перевірки, згідно з виписаними на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців.

На запит ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 3571/10/15-307 ТОВ «Арса-7»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань в т.ч.: журналів-ордерів та карток рахунків: 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, тощо.

Зазначені операції ТОВ «Арса-7»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Арса-7»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення ТОВ «Арса-7»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад суспільства), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений до складу податкових зобов'язань ПДВ, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 cт. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Арса-7»безпідставно сформовано податкові зобов'язання у січні-квітні 2011 року по податковий накладним або іншим документам, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 1 607 684,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 cт. 185, п. 188.1 cт. 188, п. 187.1 cт. 187 Податкового кодексу України.

Отже, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Арса-7»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 cт. 203, ч. 1 cт.207, cт. 215 , п 1 cт. 216, cт. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Арса-7»з контрагентами - покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 cт. 185, п. 188.1 cт. 188, п. 187.1 cт. 187 Податкового кодексу України

Враховуючи вищенаведене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшло висновку, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «АРСА-7»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Зважаючи на викладене та на отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва інформацію, відповідач дійшов висновку, що взаємовідносини між Товариством з ТОВ «Арса-7»не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Позивач діяв без належної обачності та йому повинно було бути відомий фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Арса-7», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.

Таким чином, діяльність Товариства була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. Крім того, позивач, працюючи у даному сегменті ринку, був також обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

Отже, відповідач в Акті перевірки зробив висновок, що Товариством безпідставно занижено рядок Декларації 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», рядок 25 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21)»на суму 137 116,36 грн.

Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки висновками, позивач листом від 26.12.2011 №3041 подав до Податкового органу заперечення до Акту. Листом від 06.01.2012 №7310/23-221 відповідач повідомив Товариство, що відсутні підстави для врахування викладених позивачем зауважень при прийнятті податкових повідомлень-рішень

В результаті викладеного та на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032300 від 12 січня 2012 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 137 116,36 грн. та штрафних санкцій на суму 1,00 грн.

На виконання ухвали суду Товариством для підтвердження використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, які отримано від ТОВ «Арса-7», надано копії актів виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт (щодо товарів, відповідно до податкової накладної №0026 з 1 по 7 позиції); лімітно-забірних карток, акту приймання-здачі робіт від 24.03.2011 (щодо ПН №0026, №№0031, 0032, 0038); акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2011, списання товарів №1077, №657 (ПН №№0026, 0028); а також копії видаткових накладних, зокрема, від 24.03.2011 №3701, довіреностей, які підтверджують реалізацію придбаних у ТОВ «Арса-7»товарів третім особам.

Також, позивачем на підтвердження реальності правочину поставки суду надано завірені копії товарно-транспортних накладних від 01.03.2011 №1031, від 07.03.2011 №7031, від 21.03.2011 №21031, з яких вбачається, що позивач власним автотранспортом здійснював перевезення товарів від вантажовідправника - ТОВ «Арса-7»з м. Прилуки в м. Боярку.

Крім того, судом встановлено, що Товариство та ТОВ «Арса-7»дійшли згоди про зменшення розміру взаємних грошових зобов'язань шляхом заліку взаємних зустрічних однорідних вимог, термін погашення яких наступив, про що укладено угоду про залік взаємних зустрічних однорідних вимог від 31.07.2011 б/н. Із вказаного договору вбачається, що позивач (сторона-1) за договорами поставки від 01.09.2010 №01-09/10 та 0507/10/10 від 05.07.2010 була боржником перед ТОВ «Арса-7»(сторона-2) на суму 3 166 522,97 грн., тоді як сторона 1 виступала кредитором за договором купівлі-продажу зрідженого газу від 19.03.2010 №93 на суму 3 169 231,75 грн. Таким чином, взаємозалік проведено на загальну суму 3 166 522,97 грн., у зв'язку з чим не мав місця перерахунок коштів Товариством у сумі 822 698,11 грн., в т.ч. ПДВ - 137 116,36 грн., за отриманий товар у березні 2011 року відповідно до договору поставки 01.09.2010 №01-09/10.

Також, зі слів представника відповідача, судом встановлено, що ТОВ «Арса-7»не подавало додаток №5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (розшифровка по контрагентах). В той же час, із наявної в матеріалах справи декларації з ПДВ, поданої ТОВ «Арса-7»за березень 2011 року вбачається, що контрагентом за вказаний період задекларовано зобов'язання з ПДВ на суму 370 462,00 грн., тоді як декларацію органом податкової служби не визнано у зв'язку із наявністю зазначеного вище висновку експерта.

В той же час, в судовому засіданні встановлено, що крім невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Арса-7», оформленої актом від 20.06.2011 № 1471/23-04/36858167, перевірок контрагента позивача за вказаний період не проводилось. Висновки, викладені у вказаному акті перевірки, сформовано в основному через відсутність пояснень ТОВ «Арса-7», не надання первинних документів на запит ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, результати експертизи установчих документів та податкової звітності і відсутність у контрагента ресурсів.

Судом встановлено, що відповідно до листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.02.2012 №04/23-1533 в період з вересня 2010 по березень 2011 року керівником ТОВ «Арса-7»була ОСОБА_2. Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.02.2012 ТОВ «Арса-7»- зареєстровано, керівник -ОСОБА_3

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкових зобов'язань за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Арса-7».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на викладену ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в акті від 20.06.2011 № 1471/23-04/36858167 інформацію щодо діяльності ТОВ «Арса-7»у зв'язку з наступним.

Відповідачем не надано суду висновок експерта від 06.06.2011 №176 та матеріали цієї експертизи для огляду, через що неможливо встановити, чи почеркознавча експертиза підписів директора на звітних документах ТОВ «Арса-7»проведена відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

Крім того, оскільки вказана експертиза стосується виключно підписів на звітних документах ТОВ «Арса-7», то вона не може свідчити про недостовірність первинних документів, підписаних від імені контрагента в межах взаємовідносин з Товариством, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Також, як встановлено судом, висновки в акті перевірки від 20.06.2011 № 1471/23-04/36858167 щодо ТОВ «Арса-7»сформовано на підставі відсутності відповіді на запит органу податкової служби від 06.04.2011 №3571/10/15-307. Так, вказаним суб'єктом господарювання не надано пояснень та первинних документів на підтвердження сформованих податкових зобов'язань за відповідний період. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повинна здійснити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арса-7», тоді як вказаний захід не проведено, а висновки акту від 20.06.2011 № 1471/23-04/36858167 документально не підтверджені.

Крім того, всі доводи, на які посилається відповідач у справі, стосуються виключно можливих порушень чинного податкового законодавства з боку контрагента позивача ТОВ «Арса-7», проте жодним чином не доводять протиправність дій Товариства. Так, посилання Податкового органу на те, що позивач діяв без належної обачності та йому повинно було бути відомий фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Арса-7», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались, не можуть бути прийняті судом як доказ, оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагент був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання та платник ПДВ. Інша інформація не є офіційною.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, постачання товарів, використання їх у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання газобалонного та іншого обладнання, його оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Крім того, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок .

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом договору поставки як таким, що порушує публічний порядок.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року коштів у сумі 137 116,36 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Арса-7»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення Товариством розрахунку за придбаний товар шляхом проведення взаємозаліку з контрагентом, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкових зобов'язань за договором поставки.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податкові зобов'язання та пільги, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за договором поставки.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арса-7», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ТОВ «Арса-7», зокрема, щодо придбання, реалізації та перевезення придбаного товару, використання його у власній господарській діяльності.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арса-7»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, підтверджуючими можливість отримання та зберігання товарно-матеріальних цінностей угодами оренди нежитлових приміщень тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Арса-7»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Арса-7»у березні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавств продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Арса-7», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту у березні 2011 року за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Арса-7».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням господарського договору з ТОВ «Арса-7».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між Товариством та ТОВ «Арса-7», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 12 січня 2012 року №0000032300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (код ЄДРПОУ - 30161072) судовий збір у розмірі 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Повний текс постанови складено 09 квітня 2012 р.