Рішення

від 29.05.2007 по справі 2/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 2 - /07

Справа № 2 - /07                                                                                                                        Копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 травня 2007 року                                                                                                      м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі

суду в м. Полтаві в складі:

головуючого - судді Кононенка С.Д.,

при секретарях:

- Олефір АО., Храмовій

І.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, його

представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачки

ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

співвідповідачки ОСОБА_6, розглянувши цивільну справу за

позовом ОСОБА_1доОСОБА_4 про визнання недійсним правочину -

договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, як

удаваного та визнання укладеним договору

купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, згідно якого

ОСОБА_1 купив вказану квартиру у ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом доОСОБА_4 про визнання правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом

Полтавського нотаріального округу ОСОБА_7, як удаваного і відповідно до ч.2 ст.

235 ЦК

України визнати укладеним правочин - договору

купівлі-продажу вказаної квартири від 16.05.2003

року, згідно якого ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_6 продала йому квартиру АДРЕСА_1. При цьому

інші умови договору, за винятком вказаних визнати такими, що відповідають

умовам спірного договору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в

повному обсязі та пояснив, що 16 травня

2003 року він за 50 000 грн., що еквівалентно на той час приблизно 9 500 у.о.

придбав у ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1Квартиру він купував із метою подальшого одруження із своєю знайомою ОСОБА_4, із якою він підтримував довготривалі інтимні стосунки, та

подальшого проживання у вказаній квартирі. При

цьому він мав на меті переїхати в м. Полтаву, залишивши своїй дружині квартиру в м. Харкові. Саме з цією метою і була

придбана вказана квартира. Але оскільки на час

купівлі-продажу квартири він перебував у зареєстрованому шлюбі із свою дружиною ОСОБА_8, яка в разі посвідчення договору

купівлі-продажу квартири на час перебування у шлюбі мала би право на половину

придбаної квартири, він разом із ОСОБА_4 вирішили оформити договір

купівлі-продажу квартири на імя ОСОБА_4, вчинивши таким чином удаваний правочин, з метою

приховати, що саме він, ОСОБА_1 купує вказану квартиру. При цьому на такий

порядок оформлення договору купівлі-продажу квартири його умовила сама ОСОБА_4,

якій він на той час повністю довіряв.

Позивач вказав, що факт того, що саме він купував квартиру може бути

підтверджений як показами свідків так і

документами, які є в матеріалах справи, оскільки саме він знімав гроші із свого вкладу в Приватбанку. Він обмінював зняті

гривні на долари, передавав гроші продавцеві ОСОБА_6 В послідуючому

саме він робив ремонт у придбаній квартирі. Для подальшого оформлення подружніх стосунків із відповідачкою розірвав шлюб із

дружиною. Переїхав проживати в м. Полтаві. Купував меблі і побутові прилади у

квартиру.

2

Але переїхавши в

м. Полтаву і прийшовши у куплену квартиру він дізнався, що відповідачка, як

фактична власниця квартири, за удаваним правочином, не має наміру реєструвати

його у вказаній квартирі, а погоджується зареєструвати його в придбаній їм

квартирі, як квартиранта, що його дуже здивувало і обурило, оскільки він

зрозумів, що його коханка ошукала його і не має наміру створювати із ним сім'ю

і реєструвати його у вказаній квартирі.

В зв'язку із цим він подав позов до суду, який просив

задовольнити.

Представник

позивача ОСОБА_2, в судовому

засіданні, вимоги свого довірителя підтримав в повному обеязі просив

задовольнити позов та вказав, що покази його довірителя про те, що договір

купівлі-продажу квартири був удаваним, є правдивими і підтверджуються наданими

до суду документами, узгоджуються із показами допитаних в ході судового

слідства свідків та поясненнями відповідачки, яка не спромоглася в судовому

засіданні довести факт купівлі-продажу саме

нею вказаної квартири. Про це також свідчать подані нею до суду

документи, які вказують, що відповідачка не мала змоги на момент оформлення купівлі-продажу квартири мати у своєму

розпорядження 50 000 грн., що на той момент було еквівалентним 9 500

у.о. для придбання квартири.

Представник

позивачаОСОБА_3, донька

позивача в судовому засіданні, вимоги свого довірителя підтримала в повному

обсязі, просила задовольнити позов та вказала, що відповідачка ОСОБА_4 не тільки

розбила сім'ю її батьків, але і обманним шляхом заставила його батька придбати

квартиру в м. Полтаві із оформленням договору купівлі-продажу квартири на її

ім'я, що є удаваним правочином, для приховання факту, що саме її батько придбав

квартиру. Про це свідчать надані до суду документи та показання свідків,

допитаних в судовому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_4 проти заявленого

до неї позову заперечила повністю та пояснила,

що вона за свої гроші купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 Той факт, що

при придбанні квартири і оформленні договору купівлі-продажу квартири весь час

був присутнім ОСОБА_1 вона пояснила тим, що вона боялася сама купувати квартиру, щоб не бути ошуканою і для цього їй

потрібна була присутність чоловіка. Крім того вона пояснила, що дійсно з

позивачем на той час вона перебувала в дружніх стосунках і він їй допомагав

не тільки при покупці квартири, але і при ремонті. Коли позивач розвівся із жінкою і приїхав в м. Полтаву, вона запропонувала

йому зареєструвати його в своїй квартирі, як квартиранта. Але це обурило

ОСОБА_1 і він подав позов до суду з метою відсудити у неї її квартиру. Крім

того ОСОБА_4 вказала,

що доводи позивача про те, що вона на момент придбання квартири не мала грошей

для цього є голослівними, оскільки гроші в сумі в 50 000 грн. для придбання квартири їй дала її мама в кінці квітня

2003 року.

На підставі

цього відповідачка вказала, що позов не визнає і просила суд відмовити позивачу

в задоволенні його позову.

Представник

відповідачки ОСОБА_5 позицію своєї довірительки підтримав, просив суд відмовити

в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки договір купівлі-продажу квартири був укладений відповідно до закону, про

що свідчить довідка приватного нотаріуса ОСОБА_7 При оформлені договору

був присутнім позивач, який перебував в дружніх стосунках із ОСОБА_4 і міг заперечити

проти укладення цього договору. Але факти свідчать, що договір був укладений

відповідно до законодавства України і не може бути визнаний удаваним. Крім того

представник вказав, що надані відповідачкою документи свідчать, що вона достатньо

грошей для здіснення купівлі квартири.

Вислухавши

пояснення позивача, його представників, відповідачів, представника відповідачки

ОСОБА_4, свідків

по справі, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд вважає, що позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання

недійсним правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003

року, як удаваного та визнання укладеним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, згідно

якого

3

ОСОБА_1 купив вказану квартиру у ОСОБА_6 підлягає

задоволенню за наступних підстав.

Так судом було встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу квартири

від 16 травня 2003 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру

за адресою: АДРЕСА_1 Даний договір був посвідчений приватним нотаріусомОСОБА_7.

Із повідомлення

3 особи по справі - приватного нотаріуса ОСОБА_7 на адресу суду від 15.08.2005 року вбачається, що ним

16.05.2003 року був посвідчений договір купівлі-продажу квартири за

адресою: АДРЕСА_1між продавцем ОСОБА_6 А. та покупцем ОСОБА_4 Угода відбулася

з дотриманням вимог ЦК України

та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, (ті

ас. 132).

Як вбачається із

виписки рахунку КБ «Приватбанк»

ОСОБА_1 14.05.2003 року зняв із свого особового рахунку 158 000 грн. (ті а.с.7).

Відповідно до

видаткового касового ордеру № 800\USD_40 АППБ «АВАЛЬ» від 16.05.2003 року

клієнт продав банку 50664 грн. 45 коп. та отримав 9 500 доларів США. В графі підпису

клієнта і це сторонами не заперечувалося стоїть підписОСОБА_4 (т. 1 а.с. 114).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 28 жовтня 2003

року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано 28 жовтня 2003 року.

Відповідно до

договору № 330 між ОСОБА_4 і

ОСОБА_1 від 3 листопада 2003 року ОСОБА_4 надала

ОСОБА_1 в найом кімнату площею 27,8 кв. м. за зобов'язання оплати комунальних

послуг.

Відповідно до

довідок туристичної фірми «Экспресс»

№ 19 та № 18 від 16 травня 2003 року ОСОБА_1 сплачував вартість путівок на

себе і ОСОБА_4 в пансіонат

«Голубой

залив» із заїздом 12.09.2002 року та санаторій

«Мисхор» із заїздом 06.09.2001 року відповідно.

Із повідомлення

надісланого на адресу Ленінського районного суду м. Полтави від ОСОБА_6, ,

завіреного начальником Новоселицього ДВУ ЖКГ, слідує, що 16 травня 2003 року

ОСОБА_6 продала а ОСОБА_1 купив квартиру за адресою:АДРЕСА_1(т.1 а.с. 58).

В заяві ОСОБА_6

наданій суду відповідачкою по справі вказується, що 16 травня 2003 року вона

продала свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4 та отримала від

неї гроші в розмірі 9 500 у.о. (ті ас. 112). Суд не приймає дану заяву як доказ

по справі, оскільки заява не завірена належним чином і крім того сама ОСОБА_6

докладно пояснила в судовому засіданні про обставини написаної нею даної заяви.

Допитана в

судовому засіданні, в якості свідка, співвідповідачка ОСОБА_6, продавець

квартири за адресою: АДРЕСА_1 показала, що 16 травня 2003 року продала свою квартиру позивачу ОСОБА_1 за 50 000 грн. але фактично

отримала від нього 9 500 у.о. Саме ОСОБА_1 разом із нею, її мамоюОСОБА_9 та ОСОБА_4 у відділенні банку

«АВАЛЬ» проводили міну грошей із гривень на

долари. Причому ОСОБА_1 давав гроші у вигляді гривень в касу та отримував

гроші у вигляді доларів. При цьому обміні була присутньою ОСОБА_4, яку ОСОБА_6,

судячи із їх взаємовідносин між собою, сприймала як дружину ОСОБА_1 забрала

собі квитанції і інші документи, які підтверджували факт обміну грошей. Пізніше

саме ОСОБА_1 передав їй гроші за покупку квартири, але вказав, що бажає, щоб

договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_4,

оскільки в нього існують сімейні

4

проблеми і він

довіряє ОСОБА_4 Позивач їй особисто говорив, що цей

договір тимчасовий і коли в нього

закінчаться сімейні проблеми квартира буде переоформлена на його

ім'я.

Крім того свідок пояснила суду, що в кінці лютого або на початку березня їй

зателефонувала ОСОБА_4 і повідомила, що ОСОБА_1 почав пиячити і дивно поводитися та просила з метою припинення такої його поведінки написати

заяву, що вона продала квартиру саме їй ОСОБА_4 та отримала гроші в сумі 9 500 у.о.

саме від неї. Розуміючи ОСОБА_4 як жінка жінку ОСОБА_6 набрала

таку заяву на комп'ютері, розписалася і відправила на адресу ОСОБА_4 не знаючи, як в подальшому ОСОБА_4 використає її

заяву.

Свідок також повідомила, що знає про те, що ремонт в проданій нею квартирі організовував

ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10, мати відповідачки, яка проживає в м. Краснокутськ Харківської області, допитана в судовому засіданні показала,

що її донька купила квартиру за адресою:

АДРЕСА_1за гроші. Які їх родина, кропіткою працею на присадибній

ділянці та утриманням особистого господарства збирала на протязі Ю років. Крім того свідок пояснила, що особисто 26 квітня 2003 року

дала своїй доньці 50 000 грн. для покупки квартири.

Відповідно до квитанцій про сплату аліментів в період із січня 1996 року по

грудень 2003 року ОСОБА_4 отримала аліменти на загальну суму в 10838 грн. 41 коп.

За час роботи в Краснокутському УЗС ОСОБА_4 за період із листопада 2002

року по квітень 2003 року отримала 2096 грн. 80 коп.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про недостатність

грошових коштів ОСОБА_4 для купівлі вказаної квартири. Факт передачі ОСОБА_10 грошей ОСОБА_4 для покупки квартири, окрім показів свідка не

підтверджується матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_11, знайома відповідачки в судовому засіданні пояснила, що не знає відомостей про обставини вчинення

ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири і познайомилась із нею після купівлі

квартири.

Свідок ОСОБА_12 робітник по ремонту, в судовому засіданні пояснив, що він випадково познайомився із позивачем, який просив

його зробити ремонт в придбаній квартирі. Свідок при виконанні ремонту у

квартирі позивача за адресою:АДРЕСА_1бачив в

квартирі також і відповідачку, але спілкувався з приводу ремонту із ОСОБА_1, який і розраховувався за ремонт.

Відповідно до оригіналів чеків та талонів на гарантійне обслуговування,

наданими позивачем 14.06.2003 року та

26.06.2003 року в магазині «Промелектроніка» було придбано холодильник

та газову плиту відповідно.

Відповідно до договору на поставку продукції від 22 травня 2003 року

заказник ОСОБА_1, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1заказав на підприємстві «Терміт ЛТД»

4 одиниці (вікна та двері на балкон) виробів із білого армованого ПВХ

для встановлення у вказаній квартирі.

Таким чином із вказаного суд приходить до висновку, що ремонт в квартирі за

адресою: АДРЕСА_1 проводився ОСОБА_1 та за його

кошти.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини

правочину не має наслідком недійсності інших його

частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був

вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який

вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

5

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання

іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються

правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На підставі досліджених доказів по справі суд приходить до переконання, що

договір купівлі-продажу квартири від 16 травня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру за адресою:АДРЕСА_1 є удаваним та таким, що приховував на час складання факт

укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від

16.05.2003 року, згідно якого ОСОБА_1 купив вказану

квартиру у ОСОБА_6.

На підставі викладеного, керуючись ст. 217, 235 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 209, 214, 215,

294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1доОСОБА_4 про визнання недійсним

правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, як

удаваного та визнання укладеним договору купівлі-продажу

квартири АДРЕСА_1 від 16.05.2003 року, згідно якого ОСОБА_1 купив вказану

квартиру у ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати удаваним правочин - договір купівлі-продажу від 16.05.2003 року,

згідно якого ОСОБА_6 продала а ОСОБА_4 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Визнати таким, що відбувся 16.05.2003 року факт укладення договору купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_6 продала а ОСОБА_1 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині договір купівлі продажу від 16.05.2003 року квартири за

адресою:АДРЕСА_1, залишити без змін.

Судові витрати по справі віднести

за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м.

Полтави шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом

десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.