Рішення

від 22.04.2008 по справі 5/602-22/358

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/602-22/358

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        22.04.2008 р.                                                                      Справа №5/602-22/358

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу  «Клиновий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи», м. Кременчук, вул. Ярмакова, 9

до Закритого акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона № 64", 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 53

про стягнення 298688,94 грн.

                                                                      Суддя Георгієвський В. Д.

                                                                      При секретарі Матяш Н.Г.

Представники:

від позивача: Теплих Д.О., дор. №238 від 20.12.2007р.

від відповідача:  Дігтярь Л.А., дор.№ 27  від 28.01.2008р.

          Справа прийнята до провадження після зміни складу суду відповідно ухвали заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 21.04.2008 року.

          СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу  «Клиновий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»про стягнення заборгованості 298688,94 грн.

          Представником  позивача  02.03.2006р. подані уточнення позовних вимог  в яких просить суд  стягнути з ЗАТ "ПМК-64"  борг у сумі   

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив стягнути на свою користь заборгованість ЗАТ «ПМК-64»у розмірі 298734,86 грн. за договором № 10 від 16.02.2003р.

          Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів викладених у відзиву.

          У відповідності до вимог статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Між позивачем та відповідачем підписано  договір № 10 від 16.02.2003р., договором передбачено, що відповідач зобов»язаний передати позивачу житло у відповідності до Додатку № 1 до договору на суму 298688,94грн. ( п. 1.1. Договору ) за ціною 1287.0 грн. ( п. 2.1. Договору ), а позивач зобов»язаний прийняти житло, сплатити його вартість.

          Проаналізувавши матеріали справи і пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

          Розрахунку по договору сторонами не проведені ( у матеріалах справи відсутні докази оплати і передачі житла ).

          Посилання позивача на те, що Договір № 10 від 16.02.2003р. є новацією і зобов»язання сторін за Договорами № 78 від 17.08.1999р.,  № 162 від 01.02.2000р. та № 172 від 21.02.2000р. припинилися з підписанням    Договору  № 10 від 16.02.2003р. не заслуговує уваги з наступних підстав.

          У відповідності  до  ст.  604 Цивільного  кодексу України зобов'язання припиняється за  домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням  між тими  ж  сторонами  (новація).  При  новації сторони  повинні  обумовити в угоді припинення зобов'язання,  що раніше діяло і замінити його новим зобов'язанням.

          З   матеріалів  справи  вбачається,   що  у тексті Договору № 10 від 16.02.2003р.   відсутня домовленість між сторонами відносно того, що договори  № 78 від 17.08.1999р.,  № 162 від 01.02.2000р. та № 172 від 21.02.2000р. припинили свою дію у зв'язку з укладенням  договору  № 10 від  16.02.2003р.

          У Договорі  № 10 від 16.02.2003р. чітко визначені обов»язки Позивача по оплаті житла шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок  Виконавця (Відповідача) та будь-якими іншими формами, не забороненими діючим законодавством ( п. 2.2. Договору ) та сплатити вартість житла передбачена ( п. 3.2. Договору ).

          Відповідно до п. 2 ст. 1087 ЦКУ, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

          У відповідності до статті 202, 509ЦК України, статті 173 ГК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          На протязі дії договору № 10 від 16.02.2003р. зміни до Договору сторонами не вносилися. Відповідно до п. 6.2. Договору всі зміни і доповнення до Договору мають силу, якщо вони підписані сторонами та засвідчені печаткою.

          Отже, позивачем не надано доказів, що договір № 10 від 16.02.2003р.  є  письмовою угодою між сторонами про припинення зобов'язаннь,  що раніше діяли і заміни їх новим зобов'язанням.

          Всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, які містять дані про обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів і не підтвердив доказами, що після підписання Договору № 10 від 16.02.2003р. зобов»язання за договорами  № 78 від 17.08.1999р.,  № 162 від 01.02.2000р. та № 172 від 21.02.2000р.  не припинилися.

          Суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 298734,86грн.  Надані Позивачем копії накладних  не вказують на підставі чого отримані ТМЦ (правові підставі),  деякі  копії накладних позивачем виписані на інші підприємства ( у матер. справи ).

          Акт звірки між сторонами не є належними доказами (в силу ст. 32 ГПК України), оскільки вони не підписані керівниками підприємств, а тому не відображують саме заборгованість підприємства, а також у Актах не зазначено за якими бухгалтерськими документами складалися ці Акти, а тому нема підстав вважати, що звірка проведена за спірними правовідносинами, також потрібно врахувати, що сума позову відрізняється від сум які значаться у Актах звірки. Підписання Акту звірки не тягне за собою юридичних наслідків як визнання боргу, чи  визнання порушення договірних зобов»язань.

          Позивачем оригінали необхідних документів не надані с посиланням на їх псування.  

          Суд прийшов до висновку, що акт комісії з розслідування причин аварії в підсобному приміщенні бухгалтерії та ступені псування бухгалтерської та іншої документації від 03.02.2006р. не є належним доказом знищення документів

          У відповідності до п. 6.10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995р. зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акту надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний термін.

          Даний акт складено з порушенням п. 6.10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995р. зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704.

          Позивачем під час розгляду справи не заявлено вимог про розірвання  договору № 10 від 16.02.2003р.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення  того, що було виконане ними за зобов»язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

          Позивач в підтвердженні позовних вимог не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором № 10 від 16.02.2003р.  на суму 298734,86грн. чи будь-якими іншими договорами.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову позивача до відповідача відсутні.

          Керуючись ст. ст.  32-34,43, 49, 82-85 ГПК України суддя,-

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити повністю.

          Суддя                                                                      Георгієвський В. Д.