Рішення

від 17.03.2008 по справі 37/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/44

17.03.08

За позовом                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»                           

До          Приватного підприємства  «Оздоровчо - лікувальний центр «Медіка-Фарм»

Простягнення 45346,93 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймають участь представники сторін:

Від позивача:     Ісаєва Д.Д. - представник за довіреністю № 01-01-08-Гс від 03.01.2008 року;

Від відповідача:          не з'явились;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»до Приватного підприємства «Оздоровчо - лікувальний центр «Медіка –Фарм»про стягнення 45346,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 року порушено провадження у справі № 37/44, розгляд справи було призначено на 03.03.2008 року о 11-00

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2008 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/44 від 06.02.2008 року виконав частково, а саме позивач не провів звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2008 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 17.03.2008 р. на 11-30.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2008 року подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4850,46 грн., суму штрафних санкцій в розмірі 2933,17 грн., суму збитків в розмірі 5355,09 грн., а також суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31019,43 грн.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2008 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/44 від 06.02.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Приватного підприємства  «Оздоровче - лікувальний центр «Медіка-Фарм»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(постачальник) та Приватним підприємством  „Оздоровчо - лікувальний центр «Медіка-Фарм»(покупець) був укладений договір поставки № 24-25 (надалі - договір).

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити покупцеві поставку, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити

відповідно до умов даного договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (в подальшому товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (специфікаціях) постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору.

На підставі договору поставки № 24-25 від 12.09.2007 року позивач поставив по видатковим накладним, а відповідач отримав товар на загальну суму 35 700,63 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 26 189,54 грн. та сплачено за отриманий товар лише 4661,63 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 4850,46 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за поставлений постачальником товар може здійснюватися покупцем у формі: повної або часткової

передплати, повної або часткової оплати «по факту»постачання товару покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній постачальника. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника.

Судом встановлено, що в видаткових накладних сторони погодили, строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 4850,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2733,17 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2933,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1. та п. 9.6.  договору просить стягнути з відповідача  суму збитків в розмірі  5355,09 грн. та суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31019,43 грн.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, якими є: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, які застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, під якими розуміються виграти, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами .

Відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем терміну повної оплати товару більше, ніж на 10 календарних днів, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі  15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою більш як на 10 календарних днів, а також, окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати постачальника, пов'язані з отриманням виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором.

Відповідно до правильного та обґрунтованого розрахунку позивача сума збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару, оплату за який відповідачем прострочено в повному обсязі більш, як на 10 календарних днів становить   5355,09 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 5355,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського кодексу України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для суб'єктів господарювання сплата процентів за певних умов є обов'яковою.

Під чужими грошовими коштами слід розуміти, зокрема, кошти, отримані як попередня оплата за товари, роботи або послуги, що надаватимуться у майбутньому. Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України до поняття користування чужими грошовими коштами можна віднести продаж або поставку товарів з відстроченням платежу. Характерно, що відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами розглядається в цілому як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування. Таким чином, в борг включаються і власні грошові суми боржника, що належать до сплати.

Розміри процентів та порядок їх нарахування і сплати визначаються відповідним законом або договором.

Відповідно до частини 4 статті 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами справляються по день сплати сум цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк, які не є неустойкою, а є компенсацією кредитора за неправомірне користування понад встановлений строк коштами, які він має отримати від боржника, правомірність нарахування яких підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України,  зокрема Постановою від 04.10.2005 року по справі № 20-9/024.

Відповідно п. 9.6. договору сторони дійшли згоди, що в разі  прострочення  покупцем  повної оплати  товару, отриманого від постачальника більше  ніж  на   15 календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця 0,5 % від загальної вартості партії товару, з простроченою повною, за кожен день користування покупцем грошовими коштами постачальника.

Судом встановлено, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від загальної вартості товару, оплату за який прострочено в повному обсязі більш як на 15 календарних днів, за кожен день користування покупцем грошовими коштами постачальника  становить  31019,43 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30841,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 216, 217, 224, 225, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 629, 963, 964 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства  «Оздоровчо - лікувальний центр «Медіка-Фарм»(04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 20 літера «А»код ЄДРПОУ 33693742) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(м. Київ-02660, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 30886474) 4850  (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 46 коп. основного боргу, 2933 (дві тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 17 коп. пені, 5355 (п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. - збитків, 31019 (тридцять одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 43 коп. –сума процентів за користування чужими грошовими коштами,  441 (чотириста сорок одна) грн. 58 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 15.07.2008 року