Постанова

від 05.11.2008 по справі 49/79

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/79

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.11.2008                                                                                           № 49/79

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 За участю представників:

 від позивача: Ортіков А.М. – представник за довіреністю,

від відповідача: Димитрієв В.В. – представник  за довіреністю,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007

 у справі № 49/79 (Митрохіна А.В.)

 за позовом                               Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус і Ко"

 про                                                  стягнення 229941,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В травні 2008 року СТОВ „Камсит” звернулось з позовом про стягнення звідповідача 229 941, 16 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу дизпалива №4 від 26.12.2005р., в тому числі 199 840,00 грн. основного боргу, 24 975,00 грн. штрафу, 5 126,16 грн. 3% річних, крім того 2 299,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по  передачі у власність позивача дизпалива, чим порушив свої зобов'язання за договором купівлі-продажу дизпалива №4 від 26.12.2005р.

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2007р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.06.2007р. скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що місцевий суд  належним чином не дослідив обставин, які свідчать про те, що  Договір купівлі-продажу дизпалива №4 від 26.12.2005р., Акт звірки взаєморозрахунків №118 від 29.12.2006р., відзив на позовну заяву №54/06 від 08.06.2007р. та рахунок-фактури №32 від 16.01.2007р. є підробленими, тому позовні вимоги є безпідставними.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та перевіривши підстави задоволення позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2007р.- скасуванню, в позові слід відмовити з наступних підстав.

          Позивач зазначає, що на виконання умов Договору купівлі-продажу дизпалива №4 від 26.12.2005р. (далі – Договір) останній на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням №9 від 16.01.2006р. перерахував грошові кошти в сумі 199 840,00 грн., як попередню оплату за дизпаливо, згідно з рахунком-фактурою №32 від 16.01.2006р., але відповідач всупереч умов Договору не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 232 358,57 грн. (199 840,00 грн. основного боргу, 24 975,00 грн. штрафу, 5 126,16 грн. 3% річних.

         Встановлено, що оригінал Договору купівлі-продажу № 4 від 26.12.2005р., на якому грунтується  позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Камсит”,  в матеріалах справи відсутній.

         В зв'язку з тим, що в матеріалах справи знаходиться лише копія Договору, колегія суддів зобов'язувала сторін надати оригінал Договору для дослідження у судовому засіданні, однак,  сторонами не було його надано.

         В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача надав усні пояснення, про те, що оригінал Договору купівлі – продажу дизпалива №4 від 26.12.2005р. відсутній у зв”язку з його втратою, а відповідач, в свою чергу, стверджував, що між сторонами у справі взагалі не існували договірні відносини, а мали місце позадоговірні відносини.  

         Окрім того, встановлено, що згідно з Висновком  судово-почеркознавчої експертизи № 4356 від 14.05.2008р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах кримінальної справи № 10-14540, який у розумінні ст.34 ГПК України є належним доказом,  підпис від імені директора ТОВ “Глобус і Ко” Лукача О.М., який міститься на копії Договору купівлі – продажу дизпалива № 4 від 26.12.2005р., на копії акту звірки взаєморозрахунків між  СТОВ “Камси” та ТОВ “Глобус і Ко” № 118 від 29.12.2006р., на копії рахунку-фактурі № 32 від 16.01.2007р. виконано не Лукачем О.М., а іншою особою ( а.с. 161-167).

        Отже, викладені обставини свідчать про те, що  Договір купівлі – продажу дизпалива № 4 від 26.12.2005р., відповідно до якого позивач просить стягнути перерахувані  відповідачу кошти, не укладався.

       Окрім того, колегією суддів встановлено, що платіжне доручення №9 від 16.01.2006р., яким позивач перерахував відповідачу попередню оплату за дизпаливо згідно рахунку-фактури № 32 від 16.01.2006р., не містить  посилань на те, що дана оплата здійснюється на виконання Договору купівлі – продажу дизпалива № 4 від 26.12.2005р.

      Рахунок-фактура № 32 від 16.01.2006р., на який є посилання в платіжному дорученні №9 від 16.01.2006р., теж немає даних про те, що зазначений рахунок-фактура стосується  договору  купівлі – продажу дизпалива № 4 від 26.12.2005р. Крім того, як зазначалось вище, згідно з Висновком судово-почерокознавчої експертизи  № 4356 від 14.05.2008р., підпис у  рахунку-фактурі у рядку “Виписав” виконано не Лукачем О.М., а іншою особою.

      Таким чином, з огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що є помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що між сторонами існували договірні відносини.  

      Такий  висновок місцевого суду не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства  з огляду на вищевикладене.

      Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

      В силу ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

      Позивачем не надано  належних та допустимих доказів на спростування встановлених вище обставин.

      Посилання позивача у судовому засіданні  суду апеляційної інстанції на те, що перераховані ним відповідачу кошти за Договором підлягають стягненню незалежно від того, чи сплачені вони в межах договірних чи позадоговірних відносин, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з позовної заяви СТОВ “Камсит”, підстава та предмет позову ґрунтується на Договорі № 4 від 26.12.2005р.

     За змістом  ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити, зокрема, підставу або предмет позову.

    Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до прийняття оскаржуваного рішення судом  першої інстанції  не подавалась  відповідна заява, якою було б змінено підставу чи предмет позову.

    Відповідно до ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.          

    Разом з цим, колегія суддів зважає на те, що позивач не позбавлений права  звертатися за захистом своїх порушених прав до господарського суду з певною матеріально-правовою вимогою до відповідача в межах тих зобов'язань, які виникли між сторонами з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

    Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на  позивача.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобус і Ко” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 18.06.2007 року  задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 18.06. 2007 року у справі № 49/79 скасувати.

3.          В позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Камсит” відмовити.

4.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Камсит” (Вінницька обл.. Іллінецький район, с. Кам”яногірка, вул. Центральна, 10-А, код ЄДРПОУ 32701406, р/р 2600811906 в ОД АППБ „Аваль”, м. Вінниця, МФО 302247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобус і Ко” (03162, м.Київ, вул. Ромена Роллана, 4-б, кв. 52, ЄДРПОУ 30151061, п/р 260065108 в АПБ „Аваль” м.Київ, МФО 300335) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 1149,71 грн.  

5.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6.          Матеріали справи  № 49/79  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.