Постанова

від 30.09.2008 по справі 12/64-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/64-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" вересня 2008 р.                                                           Справа № 12/64-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                    

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Гоц Н.О., довіреність №8/40 від 08.02.2008р.,     

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест", смт.Теплик Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "12" червня 2008 р. у справі № 12/64-08 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна", м.Київ   

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест", смт.Теплик Вінницької області  

про стягнення 37692,65 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 червня 2008 року у справі №12/64-08 позов задоволено. Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" 37692,65 грн., в тому числі: 14724,71 грн. пені, 2583,56грн. - 5% штрафу від суми зобов'язання, 15066,81 грн. втрат від інфляції, 5317,57 грн. - 7% річних, 376,93 грн. витрат на держмито та 107,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує, що:

- в зв'язку зі зміною представника відповідача, Приватним виробничо-комерційним підприємством "Пера-Інвест" в господарському суді Вінницької області було заявлено клопотання про відкладення розгляду судового процесу для ознайомлення зі справою. Однак господарський суд першої інстанції, порушуючи норми ст.22 ГПК України, відмовив в задоволенні клопотання, посилаючись на ч.1 ст.69 ГПК України. Враховуючи норми ч.4 ст.69 ГПК України відповідачем в засіданні суду було заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, однак господарський суд Вінницької області повторно відмовив в задоволенні клопотання;

- рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2008р. у справі №14/227-07 позов ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" до приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера - Інвест" про стягнення основного боргу задоволено. З відповідача стягнуто 51674,12грн. боргу, 516,74грн. державного мита, 118грн. витрат, пов'язаних з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу. На думку відповідача, позивач повинен був вирішити всі питання по основній заборгованості, індексу інфляції, пені, 7% річних та штрафу по справі №14/227-07;

- 11.05.2008р. позивач звернувся з вимогою, шляхом поштового направлення листа і цього ж дня Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" подало позовну заяву, чим було порушено права відповідача: п. 14 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149;

- позивачем в позовній заяві було зазначено, що остаточно ПВКП "Пера-Інвест" провело повні розрахунки з ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" у лютому місяці 2008 року, тобто виконало всі свої зобов'язання за договором купівлі-продажу. Тому вимоги позивача є безпідставними.

Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від "29" вересня 2008 року № 422 у зв'язку з закінченням повноважень судді Будішевської Л.О. та відповідно до ст.28 Закону України "Про судоустрій України" розгляд апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест", смт.Теплик Вінницької області у справі № 12/64-08 здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя Майор Г.І., судді Горшкова Н.Ф. та Філіпова Т.Л.  

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про здійснення перегляду оскарженого ним рішення в апеляційному порядку, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній доказами.   

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" не підлягає задоволенню з таких підстав.

За договором купівлі - продажу № Ук-02-0064, укладеного сторонами 21.06.2006р., ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" (продавець за договором) передало ПВКП "Пера-Інвест" (покупець за договором) засоби захисту рослин на загальну суму 60525 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ук-02-0100 від 21.06.2006р. (а.с.12-14).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна вартість товару складає 60525,00грн., у тому числі ПДВ 20% 10087,50грн., що за станом на 21.06.2006р. за курсом 5,05грн. за один долар США становить еквівалент 11985,15 доларів США. Курс гривні до долара США у цьому пункті встановлюється сторонами на день підписання даного договору винятково з метою сплати вартості товару за даним договором.

Згідно п.1.3 зазначеного договору продавець у випадку зміни законодавства України, і коливання (убік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти (гривні) залишає за собою право в односторонньому порядку при оформленні рахунку на оплату товару або відвантажувальної (видаткової) накладної змінити ціну товару, зазначену у п.1.2 даного договору. Розрахунок ціни договору в такому випадку здійснюється по формулі: ціна договору = вартість товару у доларах помножена на курс долара США, встановленого НБУ.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п.1.2 даного договору з урахуванням положень п.1.3 договору, у строк до 01.09.2006р.

Однак, взяті на себе зобов"язання у встановлений строк відповідач не виконав.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу передбачено, що поставка товару здійснюється в строк не пізніше "21" червня 2006 року.

Згідно з пунктами 5.2 та 5.3 зазначеного договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.2 даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування заборгованості. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.  

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 2.2 даного договору, покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 5% від ціни договору.

Платіжним дорученням № 76 від 03.04.2007р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. за отриманий по договору № Ук-02-0064 від 21.06.2006р. товар.

В рахунок заборгованості по вказаному договору позивач зарахував переплату у розмірі 3853,88 грн., що рахувалась у відповідача по договору № Ук-02-0005 від 31.03.2006р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2008р. у справі №14/227-07 позов ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" до приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера - Інвест" про стягнення основного боргу задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 51674,12грн. боргу, 516,74грн. державного мита, 118грн. витрат, пов'язаних з інформаційно - технічним забезпеченням судового процесу. Зазначене рішення суду набрало законної сили  і 11 квітня 2008 року виконано.

У зв'язку з  неналежним виконанням умов договору позивач у квітні 2008 року звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача річних, інфляційних та штрафних санкцій на загальну суму 41189,69грн.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги і остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 14724,71грн. пені, 2583,56грн. штрафу, 15066,81грн. витрат від інфляції 7% річних у розмірі 5317,57грн. і всього 37692,65грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець зобов'язався здійснити оплату продавцеві вартості товару до 01.09.2006р.

Факт не оплати товару на суму 51671,12 грн. на вказану дату та до 11.04.0208р. стверджується рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2008р. у справі №14/227-07, яке набрало законної сили 19.02.2008р.

Згідно з  ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або  у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наведений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14724,71грн. пені підлягають задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 5.4 договору підлягають задоволенню в межах підтриманих позивачем вимог в сумі 2583,56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.5 договору № Ук-02-0064 від 21.06.06р. зазначено, що сторони прийшли до угоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 7 відсотків.

Оскільки, відповідач не виконав свого зобов'язання, то йому обґрунтовано на підставі  ст.625 ЦК України нараховано 5317,57 грн. - 7 % річних від простроченої суми за період з 02.09.2006р. по 10.04.2008р. та 15066,81грн. втрат від інфляції за період з 02.09.2006р. по 29.02.2008р.

У суду першої інстанції були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у господарській справі №14/227-07 інший предмет спору.

Твердження відповідача, що позивач повинен був вирішити питання по штрафних санкціях одночасно при розгляді справи про стягнення основної заборгованості не ґрунтується на законі.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції в порушення ст.22 ГПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим.

Так, згідно протоколу судового засідання суду першої інстанції від 20.05.2008р. за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву в судовому засіданні по 10.06.2008р., про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Згідно протоколу судового засідання від 10.06.2008р. за клопотанням представника відповідача знову було оголошено перерву на 12.06.2008р., про що представник відповідача був повідомлений належним чином (під розписку).

В судове засідання  12.06.2008 року представник відповідача не з'явився.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом щодо направлення представника в судове засідання і подав відзив на позовну заяву, суд першої інстанції правомірно з урахуванням приписів ч.1 ст.69 ГПК України розглянув справу у відсутності представника відповідача.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2008р. у справі №12/64-08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.                                 

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2008року у справі 12/64-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест", смт.Теплик Вінницької області - без задоволення.

2. Справу  12/64-08 повернути до господарського суду Вінницької області.  

Головуючий суддя                                                                  

судді:

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд