Рішення

від 06.11.2008 по справі 5/428-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/428-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.08           Справа № 5/428-08.

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

про стягнення 1 439 800 грн. 00 коп.

за зустрічним позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

до відповідача – дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

про визнання п. 6.4. договору № 04/01-849 від 28.12.01 р. недійсним

                                                                                                                    Суддя Гудим В.Д.

Представники :

Від позивача –   Мар'їна І.О.

Від відповідача –  Глазунов Д.В.

У судовому засіданні 23.10.08 р. було оголошено перерву до 06.11.08 р. о 10 год. 50 хв.

Суть спору: Позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 1 439 800 грн. 00 коп. штрафу, передбаченого п. 6.4 договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації № 04/01-849 від 28 грудня 2001 року (у редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.06 р.) за невиконання умов договору в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення постачання та розподілу природного газу.

Відповідач подав зустрічний позов про визнання п. 6.4. Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28 грудня 2001 року № 04/01-849 недійсним, посилаючись на те, що визначення у цьому договорі штрафу у кратному відношенні до суми невиконаного (неповно виконаного) зобов'язання суперечить вимогам Цивільного кодексу України, який встановлює правило обчислення неустойки у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідач подав відзив № 30/1770 від 17.09.08 р., в якому просить відмовити в задоволенні первісних позовних вимог.

Позивач подав відзив № 31/10-10695 від 26.09.08 р. на зустрічний позов, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач подав доповнення № 30/2213 від 22.10.2008 р. до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що витрати відповідача на виконання у 2007 році Плану відновлення та розвитку, склали на 4,76 % тарифної виручки більше, ніж було заплановано за результатами фінансового року.

Відповідач подав додаткові докази в обґрунтування своєї позиції у справі.

Відповідач подав доповнення № 30/2370 від 05.11.08 р. до відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції у справі.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до п. 1.1 Договору  № 04/01-849 від 28.12.2001р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації у редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 року позивач надає, а відповідач приймає у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення постачання та розподілу природного газу і майно, яке  набуло статусу державного під час дії даного договору, а саме:  розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення та інше державне майно, яке передане позивачу у користування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", та зазначене в Додатку 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що відрахування на відновлення та розвиток майна здійснюються відповідачем протягом року в розмірі 50 % від чистого прибутку, отриманого від використання майна, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.

Згідно з п. 5.3. Договору позивач надає право відповідачу використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та  розвитку майна, за формою, що додається (додаток 3 до Договору) погодженими позивачем.

Як зазначає позивач, відповідно до Плану відновлення та розвитку майна, яке не підлягає приватизації, відповідач був зобов'язаний здійснити відрахування на відновлення та розвиток майна у сумі  5 086 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що витрати, які не були передбачені Планом не зараховуються як його виконання, у зв'язку з чим відповідач здійснив відрахування на виконання плану лише у розмірі 4 366 100,00 грн., тому сума, яка не була використана за призначенням становить 719 900,00 грн.

Відповідно до п. 6.4 Договору  № 04/01-849 від 28.12.2001р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації у редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 року у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна, користувач сплачує на користь компанії штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з урахуванням раніше сплачених відповідно до цього пункту штрафів та враховуючи індекс інфляції.

Відповідно до п. 6.4. Договору відповідачеві нарахований штраф за недовиконання плану відновлення та розвитку майна, який згідно з поданим розрахунком складає  1 439 800 грн. 00 коп.

Як зазначає відповідач в заперечення проти позовних вимог,  основним джерелом доходу від господарської діяльності відповідача є нормативно встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, що перебувають у користуванні відповідача згідно з договором про користування державним майном, що не підлягає приватизації  № 04/01-849 від 28.12.2001 р. (у редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 р.), укладеного між сторонами.

Відповідно до Договору № 06/07-213 від 01.02.2007 року про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2007 році позивач зобов'язується передати у 2007 році  в систему газопроводів, що знаходяться на балансі відповідача, природний газ, а відповідач зобов'язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів. Позивач зобов'язується оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 5.2. зазначеного договору позивач зобов'язувався оплачувати послуги з транспортування газу до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначає відповідач, лише за рахунок вказаного транспортного тарифу відповідач має можливість здійснювати витрати на відрахування на відновлення та розвиток майна та використовувати дані відрахування на його відновлення та розвиток в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та розвитку майна, яке не підлягає приватизації, однак протягом 2007 року на його адресу позивачем було надіслано чотири заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 6 252,7 тис. грн. (а.с. 142-145), у зв'язку з чим, сума не перерахованого позивачем на користь відповідача у 2007 році транспортного тарифу склала  6 252,7 тис. грн., яка у свою чергу перевищила розмір зобов'язання відповідача у сумі 5 086 тис. грн. з виконання  Плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації у 2007 році (а.с. 118-124).

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідач звертався до позивача з листом № 04/83 від 15.02.2008 р., в якому вказував на обставини, які вплинули на стан виконання Плану відновлення та розвитку за 2007 рік, в результаті чого із запланованих 5086 тис. грн. на виконання Плану відновлення та розвитку відповідачем було витрачено 4366,1 тис. грн.

Як зазначає відповідач, позивач проводив зменшення дебіторської заборгованості відповідача не лише за 2007 рік (поточна дебіторська заборгованість), а і заборгованості, що виникла за договорами на постачання природного газу в період 2001-2004 років, сума не перерахованого позивачем на користь відповідача у 2007 році транспортного тарифу склала  6 252,7 тис. грн., яка у свою чергу перевищила розмір зобов'язання відповідача у сумі 5 086 тис. грн. з виконання  Плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації у 2007 році, тому фактично витрати відповідача на виконання у 2007 році Плану відновлення та розвитку, склали на 4,76 % тарифної виручки більше, ніж було заплановано за результатами фінансового року (а.с. 138).

Крім того, відповідачем були подані матеріали на підтвердження факту наявності заборгованості позивача перед відповідачем на початок та кінець 2007 року, яка значно перевищує суму недовиконання Плану відновлення та розвитку у 2007 році, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами звіряння розрахунків на 31.12.2006 р. та на 31.12.2007 р.

Частиною 3 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до ст.  33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 439 800 грн. 00 коп. штрафу, передбаченого п. 6.4 договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації № 04/01-849 від 28 грудня 2001 року (у редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.06 р.) за невиконання умов договору в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення постачання та розподілу природного газу необґрунтованими та такими, що  задоволенню не підлягають.

Відповідач подав зустрічний позов про визнання п. 6.4. Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28 грудня 2001 року № 04/01-849 недійсним, посилаючись на те, що визначення у цьому договорі штрафу у кратному відношенні до суми невиконаного (неповно виконаного) зобов'язання суперечить вимогам Цивільного кодексу України, який встановлює правило обчислення неустойки у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 230 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавством передбачена можливість встановлення у договорі відповідальності у кратному розмірі. Оскільки відповідач за первісним позовом не подав доказів невідповідності вимогам чинного законодавства оспорюваного пункту договору, господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги про визнання п. 6.4. Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28 грудня 2001 року № 04/01-849 недійсним не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД  ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

СУДДЯ                                                                                      В.Д.ГУДИМ

Повний текст судового рішення підписано 07.11.08 р.