5/428-08
Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" квітня 2009 р. Справа № 5/428-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О. А., судді Горбачова Л.П. , Пуль О.А.
при секретарі Спиридоновій Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М. ( дов. № 221/10 від 31.12.2008р. )
відповідача - Глазунов Д.М. ( дов. № 30/222 від 24.12.2008р. )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №2768 С/2) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 06.11.2008р. по справі № 5/428-08
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Сумигаз", м. Суми
про стягнення 1 439 800 грн.,
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Сумигаз", м. Суми
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
про визнання п. 6.4. договору № 04/01-849 від 28.12.01 року недійсним, -
встановила:
Рішенням від 06.11.2008 року господарський суд Сумської області по справі № 5/428-08 (суддя В.Д.Гудим) відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів ( а.с. 27 - а.с. 30 том 2 ).
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1439800 грн. з ВАТ по газифікації та газопостачанню "Сумигаз", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що висновок суду щодо звільнення ВАТ по газифікації та газопостачанню "Сумигаз" від відповідальності за порушення грошового зобов'язання з вини другої сторони суперечить частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України Також посилається на інші обставини як в апеляційній скарзі, так і в доповненні до апеляційної скарги ( а.с. 35 - а.с. 36, а.с. 45 - а.с. 48 том 2 ).
В судовому засіданні представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" апеляційну скаргу підтримав, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1 439 800 грн.
ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. В обґрунтування посилається на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України не регулює питання настання відповідальності у вигляді штрафа, а отже не може бути застосована до спірних правовідносин ( а.с. 72 - а.с. 74 том 2 ).
У судовому засіданні представник ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
28.12.2001р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" було укладено договір № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації ( а.с. 11 - а.с. 19 том 1 ).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору компанія ( ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" ) надає, а користувач ( ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" ) приймає у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що отримані від користування майном доходи належать користувачу, за винятком відрахувань на розвиток майна в розмірах, встановлених у п. 5.2 договору та амортизаційних відрахувань, що нараховуються на відновлення майна користувачем за встановленими нормативами.
Згідно з п. 5.2 договору, відрахування на розвиток майна здійснюється у розмірі, що складає 50% чистого прибутку, отриманого від використання майна користувачем протягом року, і який залишається після сплати податків та обов'язкових зборів, але не менше 4% його залишкової вартості, акумулюються на окремому рахунку, який створюється користувачем.
У відповідності до п. 5.3 договору, відрахування на розвиток майна, визначені в п. 5.2 договору та амортизаційні відрахування спрямовуються користувачем виключно на капітальні вкладення на відновлення та розвиток ( приріст ) майна в розмірах, визначених річними планами капітального будівництва, реконструкції і модернізації та капітальних ремонтів майна, які затверджені компанією.
11.12.2002р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р. ( а.с. 20 - а.с. 21 том 1 ).
Зазначеною угодою сторони статтю 5 договору № 04/01-849 від 28.12.2001р., а саме, п. 5.1, 5.2, 5.3, виклали у наступній редакції:
5.1 Отримані від користування майном доходи належать користувачу, за винятком встановлених цим договором відрахувань на розвиток майна.
5.2 Відрахування на розвиток майна - це частина прибутку, яка становить 50% чистого прибутку, отриманого від використання майна. Компанія надає право користувачу використовувати відрахування на розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами капітального будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та капітальних ремонтів державного майна, затверджені компанією.
5.3 Віднесені до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням майна ( поточний і капітальний ремонти, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення ) у сумі, що не перевищує 5% ( але не менше 4% ) сукупної балансової вартості груп основних фондів, що відноситься до державного майна, яке передане у користування у відповідності до п. 1.1 цього договору, на початок звітного року, здійснюються користувачем у відповідності із затвердженими компанією планами.
27.12.2006р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р. ( а.с. 22 - а.с. 29 том 1 ).
Зазначеною угодою сторони виклали пункти 4.4.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.4 у наступній редакції:
п. 4.4.4 Розробляти та до 20 грудня року, що передує звітному, або у інший письмово узгоджений з компанією термін, подавати на погодження компанії технічно обґрунтований річний план відновлення та розвитку майна, в межах відрахувань, передбачених п. 5.2 цього договору.
п. 5.1 Отримані від використання майна доходи належать користувачу, який здійснює відрахування на відновлення та розвиток майна відповідно до умов цього договору.
п. 5.2 Відрахування на відновлення розвитку майна здійснюються користувачем протягом року в розмірі 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.
п. 5.3 Компанія надає право користувачу використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та розвитку майна, за формою, що додається, погодженими компанією. Відрахування зазначені в п. 5.2, спрямовані виключно на відновлення та розвиток майна.
п. 6.4 У разі невиконання ( неповного виконання ) плану відновлення та розвитку майна, користувач сплачує на користь компанії штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з урахуванням раніше сплачених відповідно до цього договору штрафів та враховуючи індекс інфляції.
Відповідно до розділу "Розкриття інформації щодо обсягу чистого прибутку", висновку незалежного аудитора про фінансову діяльність ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" за 2006 рік, фінансовий результат на зазначену дату станом на 31.12.2006р. складає збиток 34237,0 тис. грн. ( а.с. 120 - а.с. 126 том 2 ). Тобто у ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" не було чистого прибутку у 2006 році.
Як вбачається з Плану відновлення та розвитку майна, яке не підлягає приватизації на 2007 рік, ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" повинно було здійснити відрахування на відновлення та розвиток майна, яке не підлягає приватизації - 5086000 грн. ( а.с. 83 - а.с. 89 том 2 ).
Згідно зі звітом про рух майна, яке не підлягає приватизації, не увійшло до статутних фондів і використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів і природного газу за 9 місяців 2006 року ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз", то вартість майна на кінець звітного періоду становить 127150000 грн. Копія даного звіту надана до суду апеляційної інстанції ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" та долучена до матеріалів справи.
У відповідності до звіту про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації за 2007 рік ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" здійснило відрахування на виконання плану у сумі 4366100 грн. ( а.с. 34 - а.с. 57 том 1 ).
Сума, яку ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" не відрахувало у відповідності до зобов'язань взятих на себе за договором № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р. становить 719900 грн.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз", як в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Як вже зазначалося вище, у відповідності до пунктів 6.1, 6.4 договору № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р., з урахуванням додаткових угод, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов*язань сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором. У разі невиконання ( неповного виконання ) плану відновлення та розвитку майна, користувач ( ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" ) сплачує на користь компанії ( ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" ) штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з урахуванням раніше сплачених відповідно до цього пункту штрафів та враховуючи індекс інфляції.
Сума штрафу, яку ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" повинно сплатити складає 1439800 грн. ( 719900 грн. х 2 ).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції відмовляючи ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" 1439800 грн. прийняв рішення без урахування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права та не у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1439800 грн.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" про визнання п. 6.4 договору № 04/01-849 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001р. недійсним, то хоча рішення в цій частині не оскаржується сторонами у справі, однак колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято обґрунтовано та з урахуванням вимог діючого законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 статті 230 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, плаченій грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та законно в рішенні зазначено, що законодавством передбачена можливість встановлення у договорі відповідальності у кратному розмірі, а оскільки ВАТ по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" не подав доказів невідповідності вимогам чинного законодавства оспорюваного пункту договору, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. п. 2 статті 103, п.п. 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Рішення від 06.11.2008р. господарського суду Сумської області по справі № 5/428-08 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Сумигаз" ( 40030, м. Суми, пров. Огарьова, 21, р/р 26002000060003 в ВАТ КБ "Надра" СРУ "Слобожанщина", МФО 337535, код 03352432 ) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код, 31301827 ) штраф в сумі 1439800 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 14398 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Зобов'язати господарський суд Сумської області видати відповідний наказ.
В іншій частині рішення від 06.11.2008р. господарського суду Сумської області по справі № 5/428-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у місячний термін.
Повний текст постанови підписаний 17.04.2009р.
Головуючий суддя Істоміна О. А.
Судді Горбачова Л.П.
Пуль О.А.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2009 |
Оприлюднено | 05.05.2009 |
Номер документу | 3465005 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Горбачова Л.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні