Постанова

від 08.10.2008 по справі 14/227-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/227-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2008 р.                                                                                    № 14/227-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л. Шевчук С.Р.

перевіривши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест"

на ухвалувідта на постанову відгосподарського суду Вінницької області18.04.2008Житомирського апеляційного господарського суду19.06.2008

у справі№ 14/227-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна"

доПриватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест"

за заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест"

на дії і бездіяльність відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області

простягнення 30 647,18 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача не з'явився;- відповідача Кравченко С.В. (дов. №3 від 10.09.2007);- ВДВС не з'явився;  

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.10.2008 № 02-12/434 змінено склад колегії суддів та сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у наступному складі: Губенко Н.М. –головуючий, Барицька Т.Л., Шевчук С.Р. –судді.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пера-Інвест" (надалі скаржник) звернулося до господарського суду Вінницької області з скаргою на дії державного виконавця, начальника державної виконавчої; просило визнати протиправними дії державного виконавця ВДВС Теплицького РУЮ Вінницької області Іванова В.М. та дії і бездіяльність начальника ВДВС Теплицького РУЮ Вінницької області Задорожного Є.П.; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2008 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.03.2008.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.04.2008 скаржнику відмовлено в задоволенні його скарги на дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Теплицького РУЮ Іванова В.М. та начальника Задорожного Є.П. та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника. Ухвала мотивована тим, що: при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2008 у справі №14/227-07 та про арешт коштів боржника та оголошення заборони його відчуження, ні державному виконавцю Іванову В.М., ні начальнику ВДВС Теплицького РУЮ Вінницької області Задорожного Є.П. не було відомо про наявність ухвали господарського суду від 25.02.2008, оскільки вказаний процесуальний акт було надано скаржником до органів виконавчої служби лише 27.03.2008.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 у справі №14/227-07 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.04.2008 залишено без змін, апеляційну скаргу скаржника без задоволення; постанова мотивована тим, що: ВДВС Теплицького РУЮ Вінницької області був зобов'язаний зупинити виконавче провадження з 27.03.2008 –з дня отримання відомостей про відстрочку виконання судового рішення; однак, саме ця бездіяльність органу ДВС не оскаржується, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції суду та задоволення скарги скаржника.

Скаржник, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх судових інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав порушення господарськими інстанціями норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відділ державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області вказує на те, що посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник не вказав, в чому саме полягають ці порушення; скаржник не вказує, які саме його права, як боржника у виконавчому провадженні порушені при виконанні рішення господарського суду Вінницької області; просить касаційну скаргу не задовольняти, судові рішення попередніх судових інстанцій залишити без змін.

У судове засідання представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" та відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути  касаційну скаргу у відсутності їх представників.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Відмовляючи в задоволенні скарги господарський суд першої інстанції, прийшов до висновків, із якими погодився суд апеляційної інстанції, а саме:

- на підставі заяви позивача (стягувача) від 11.03.2008 та наказу господарського суду Вінницької області №14/227-07 від 19.02.2008 державним виконавцем ВДВС Теплицького ПУЮ Івановим В.М. 19.03.2008 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження;

- про наявність відстрочки виконання рішення суду від 04.02.2008 у справі №14/227-07 до 02.04.2008 державному виконавцю на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було відомо;

- ухвала суду від 25.02.2008 про відстрочку виконання рішення суду у даній справі була надана відповідачем до виконавчої служби лише 27.03.2008 у вигляді незавіреної копії, що унеможливлювало вчинення виконавцем будь-яких дій щодо неї;

- листом начальника ВДВС Теплицького РУЮ скаржнику відмовлено у задоволенні його вимог, викладених  у заяві від 27.03.2008;

- накладення арешту на все майно, а не в межах суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, не є підставою для скасування постанови органу ДВС у повному обсязі;

- платіжним дорученням від 11.04.2008 №93 відповідач зарахував стягувачу 52 308,86 грн., тобто виконав наказ господарського суду від 19.02.2008 №14/227-07;

- на підставі наведеного суди прийшли до висновку, що відповідач не довів факту протиправної діяльності та бездіяльності державної виконавчої служби.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх судових інстанцій про обґрунтованість винесення виконавчою службою постанови від 19.03.2008 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і таким, що зроблений без врахування положень ст.ст. 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно; якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження  зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника; якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення; державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Отже при винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не дослідили, чи були зазначені вимоги дотримані державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника від 19.03.2008, чи було накладено арешт на майно боржника в межах стягуваної за виконавчим документом суми, що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та порушення норм матеріального права.

Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не враховано приписи постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх судових інстанцій про законність винесення державним виконавцем ВДВС Теплицького РУЮ Івановим В.М. постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2008 у справі №14/227-07 на підставі поданої стягувачем заяви від 11.03.2008 та наказу господарського суду Вінницької області від 19.02.2008 у справі №14/227-07, оскільки, по-перше: відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, в тому числі і за заявою стягувача, а ст. 5 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно вчинити виконавчі дії, по-друге, як встановлено судами і не заперечується самим скаржником, ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.02.2008, якою відстрочено виконання рішення суду від 19.02.2008, на виконання якого 19.03.2008 виконавчою службою і була винесена відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження, скаржник подав до виконавчої служи лише 27.03.2008, тобто більше ніж через місяць, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9-111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.04.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 у справі №14/227-07 скасувати, справу №14/227-07 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Головуючий                                                                         Н.М. Губенко

Судді:                                                                                   Т.Л. Барицька

                                                                                                        С.Р. Шевчук