Постанова

від 21.10.2008 по справі 14/227-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/227-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 14/227-07  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.

суддіКоробенко Г.П.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості

на  постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р.

у справі№  14/227-07 господарського суду Київської області

за позовомКиївського обласного центру зайнятості

До

Третя особа Виконавчого комітету Ірпінської міської ради

Ірпінська меблева фабрика

про           застосування правових наслідків визнання недійсним договору

За участю представників сторін:

позивача –Шкаровський В

відповідача –не з'явились,

третьої особи -  не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

         Рішенням Господарського суду  Київської області від 13.02.2008 р. (cуддя –Короткевич О.Є.)  позов задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Ірпінської міської ради на користь Київського обласного центру зайнятості 164 265,24 грн. основного боргу, в доход державного бюджету України 1 642,65 грн. державного мита та 118 грн. витрат на формаційно-технічне забезпечення судового процесу, в інших позовних вимогах відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. (судді – Мостова Г.І., Писана Т.О., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008 р. у справі скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Київського обласного центру зайнятості на користь виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 821,33 грн.          

 Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Київський обласний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа не скористались наданим правом участі у суді касаційної інстанції.

 У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову апеляційної інстанції без зміню

     Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.10.2008 р. у зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, для перегляду в касаційному порядку справи № 14/227-07, призначеної до розгляду на 21.10.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді –Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір б/н від 31.12.1992 р. про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Квітковій, 2 в м. Ірпінь Київської області. Відповідно умов вказаного договору, відповідач (забудовник) прийняв на себе зобов'язання після завершення будівництва будинку передати позивачу (покупець) одну двохкімнатну квартиру та трьохкімнатну квартиру для послідуючої передачі Ірпінській меблевій фабриці, яка в свою чергу зобов'язалась відселити мешканців (працівників фабрики) з житлового приміщення (гуртожитку) в будинку № 18-а по вул. 2-а лінія в м. Ірпені для розміщення Ірпінського міського центру зайнятості.

  Позивач зобов'язався оплатити відповідачу вартість витрат на будівництво однієї двокімнатної квартири та однієї трьохкімнатної квартири згідно рахунку-фактури № 16 від 15.12.1992 р. в сумі 2 740 000 крб., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок забудовника після підписання договору, передати  отримані  квартири Ірпінській меблевій фабриці для відселення мешканців з нежитлового приміщення, в яких після ремонту розміститься служба Ірпінського міського центру зайнятості.

  Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав - перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 2740000 крб., що підтверджено платіжним дорученням № 26 від 14.01.1993 р. з призначенням платежу: "дольова участь на будівництво 2 квартир для Ірпінського центру зайнятості".

Рішенням господарського суду Київської області від 28.10.2004 р. у справі № 335/12-04 розірвано договір обміну житлових та нежитлових приміщень, укладений 06.01.1993 р. між Київським обласним центром зайнятості та Ірпінською меблевою фабрикою, стягнуто з Київського обласного центру зайнятості на користь ВАТ "Меком" (правонаступник Ірпінської меблевої фабрики) заподіяні збитки у - 45053 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2006 р. у справі № 249/15-05 визнано недійсним договір про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Квітковій, 2 в м. Ірпінь та встановлено, що правовідносини, які склалися між позивачем сторонами за правовою природою є договором купівлі-продажу, а договір від 31.12.1992 р. про дольову участь у будівництві будинку в Ірпінь по вул. Квітковій, 2 є удаваною угодою, оскільки укладаючи договір про дольову участь у будівництві будинку в м. Ірпінь по вул. Квітковій, 2 сторони мали на увазі договір купівлі-продажу однієї двокімнатної та трикімнатної квартири у 80- квартирному житловому будинку в м. Ірпінь по вул. Квітковій. У рішенні зазначено, що вказаний договір є таким, що не укладений у зв'язку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету договору, які є істотною умовою, необхідною для договору купівлі-продажу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неналежне виконання   відповідачем умов вказаного договору про дольову участь у будівництві  житлового  будинку також  підтверджується  рішенням  господарського  суду Київської області від 28.10.2004 року у справі № 335/12-04, згідно якого розірвано договір житлових і нежитлового приміщень, укладений 06.01.1993р. між Київським обласним зайнятості та Ірпінської меблевою фабрикою та стягнуто з Київського обласного зайнятості на користь Відкритого акціонерного товариства "Меком" (який являється правонаступником Ірпінської меблевої фабрики). За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача про стягнення 164265,24 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням умов договору про дольову участь у будівництві будинку є обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

          Разом з цим, як правомірно відзначено судом апеляційної інстанції, при винесенні рішення місцевим судом в порушення вказаних вимог до спірних правовідносин, які мали місце у 1992 р., не застосовано - Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р., а застосовано ст. 216 ЦК України.

         Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

      Оскільки, рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2006 р. у справі № 249/15-05 договір про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Квітковій, 2 в м. Ірпінь, Київської області від 31.12.1992 р. визнано таким, що не укладений, апеляційний  господарський суд дійшов правомірного висновку про неможливість застосування положення цивільного законодавства України, які регулюють повернення сторонами всього отриманого за угодою в наслідок її недійсності (реституції), а саме зобов'язання відповідача повернути позивачу вартість 3-х кімнатної квартири на підставі ст.216 ЦК України.

    Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

   Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

 Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року у справі № 14/227-07 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Полянський А.Г.

Судді                                                                                             Коробенко Г.П.

                                                                                                      Фролова Г.М.