Постанова

від 29.10.2008 по справі 6/145-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/145-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.08                                                                                       Справа №6/145-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Долгополов О.В. – довіреність № б/н від 10.05.2007 року;

відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валерія», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 р. у справі № 6/145-08

за позовом: Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (73025, м. Херсон, Одеська площа, 6)

до відповідача: Приватного підприємства «Валерія» (73000, м. Херсон, вул. Київська, 84)

про стягнення 296207,20 грн.

          Дочірнє підприємство «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Валерія» неустойки у розмірі 296207грн.20коп.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 року у справі                                      № 6/145-08 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Валерія» на користь Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» 296207грн.20коп. неустойки, 2962грн.07коп. витрат зі сплати державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем договірні зобов'язання перед позивачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, суд визнав правомірним нарахування позивачем відповідачу неустойки, згідно п.9.5 та п.9.6 укладеного між сторонами договору.

          Приватне підприємство «Валерія» не погодилося із рішенням господарського суду першої інстанції у цій справі та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 р. у справі № 6/145-08 та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що за договором має місце нарахування пені за несвоєчасне виконання обов'язків по накопиченню судової партії вантажу до її відправки  - у першому випадку, але розмір неустойки визначених не з вартості затримки судової партії вантажу (2500 тонн), а з усієї суми договору, який повинен був виконуватися протягом року, тобто нарахування такої суми неустойки за 67 днів затримки накопичування судової партії вантажу є незаконним, так як пеня в цьому випадку повинна була бути визначена з вартості судової партії, як суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Посилається на те, що в рішенні не надано правової оцінки того, чи розірваний договір № 02-25/75 від 15.11.2007 року в односторонньому порядку, як це передбачено самим договором; не наведено доказів того, чи попередив позивач відповідача про розірвання договору, чи був наявний у позивача вантаж відповідача, чи надсилалася вимога звільнити складські приміщення. Зазначає, що в листі позивача про розірвання договору вказано, що відповідачем не виконуються умови договору № 02-25/25 від 15.05.2007 року, який між сторонами не укладався та не виконувався. Вказує, що відповідальність згідно п. 9.5 відповідач не несе, оскільки після відвантаження першого судна «Мертон-1» завозу вантажу в порт не було, на площадці залишилися тільки залишки вантажу, що не помістилися при загрузці пароплаву, і ці залишки не заважали використанню вантажного майданчика позивача для господарської діяльності та майданчик використовувався позивачем весь час для зберігання вантажів інших вантажовідправників порту.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року у справі  №  6/145-08 апеляційний розгляд справи призначено на 29.10.2008 р. о 14год.30хв.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2060 від 28.10.2008 року справу № 6/145-08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Дочірнє підприємство «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Приватного підприємця «Валерія» на рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 року по справі № 6/145-08 залишити без задоволення. Позивач вважає доводи відповідача такими, що протирічать нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, а саму апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що між сторонами був укладений і використовувався лише один договір на перевантаження, а саме № 02-25/75, а тому технічна помилка у листі від 04.03.2008 року вих. № 01-8/413 щодо номеру договору не позбавляє позивача правомірності розірвання договору і як наслідок на застосування штрафних санкцій. Посилається на те, що відповідач вантажний майданчик не звільнив і штрафні санкції станом до теперішнього часу не сплатив.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2008 року підтримав  заперечення на апеляційну скаргу.

Представник  відповідача в судове засідання не з'явився, відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач був попереджений належним чином. Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника   відповідача.

За заявою представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

          15.11.2007 року між Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон та Приватним підприємством «Валерія» було укладено договір № 02-25/75.

          Відповідно до п.1.1 договору, даний договір визначає порядок і умови перевантаження через порт експертного вантажу – лісу круглого навалом, лісу круглого пиловочнику навалом та пиломатеріалів в пачках.  

          Згідно п. 2.1. договору, перевантаження вантажу здійснюється в об'ємі 47500 т на рік та 7500 т щомісячно по 3 судових партії вагою 2500 +/- 5% т.

          Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що загальна вартість договору складає 390450 доларів США.

          Згідно розділу 3 договору, відповідач взяв на себе серед інших обов'язків зобов'язання: завозити до порту вантаж на піввагонами та автомобілями для подальшого портового перевантаження під причалом порту; забезпечувати завезення вантажу в кількості і в строки, узгоджені з портом, в об'ємах згідно з місячним планом перевезення експортних вантажів; забезпечувати рівномірне надходження вантажу протягом місяця; а за пунктом 4.3. договору – забезпечувати норму зберігання вантажу в порту 2500 т зі строком накопичення судової партії в кількості 2500 т –10 діб.

          Сторони, у розділі 5 договору також узгодили умови та порядок оплати наданих послуг, згідно яких, відповідач зобов'язався сплачувати шляхом 90% передоплати: акордну ставку за вантажно-розвантажувальні роботи; вартість робіт і послуг, наданих портом, та не включених в «Збірник тарифів»; всі платежі, сплачені портом за послуги залізниці; оплату банківської комісії за перевід грошових коштів при розрахунках за послуги порту.          

          На виконання умов договору, позивачем надавались послуги відповідачу щодо перевантаження через Херсонський річковий порт експортного вантажу – ліс круглий навалом, ліс круглий піловочник навалом і пиломатеріалів в пачках по варіанту «вагон-склад-судно», «автомобіль-склад-судно», «баржа-склад-судно», а саме: на теплохід «Мертон-1» - закінчення завантаження 01.02.2008 року, або з перевищенням термінів накопичення судової партії, передбачених п 4.3 договору, на 67 діб.

          Після завантаження  теплоходу «Мертон-1», з 02.02.2008 року відповідач накопичення судової партії в термін до 12.02.2008 року не здійснив. Станом на 04.05.2008 року відповідач судову партію не накопичив і вантаж.

          Згідно ст.188 Господарського процесуального кодексу України і п. 9.6. вищевказаного договору, позивач 04 березня 2008 року звернувся на адресу відповідача з листом вих. № 01-8/413, яким попередив його про розірвання договору і просив звільнити вантажний майданчик і сплатити неустойку. Відповідач  вантажний майданчик не звільнив і штрафні санкції не сплатив.

          Стягнення з Приватного підприємства «Валерія» неустойки у розмірі 296207грн.20коп. було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а апеляційну скаргу необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання  господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено колегією суддів, позивач свої договірні зобов'язання перед відповідачем виконував належним чином.

          Відповідач, в свою чергу, договірні зобов'язання перед позивачем не виконав належним чином та у повному обсязі. Так, після завантаження  теплоходу «Мертон-1», з 02.02.2008 року відповідач повинен був здійснити накопичення судової партії в термін до 12.02.2008 року. Однак, станом на 04.05.2008 року, тобто з простроченням термінів накопичення на 21 добу, відповідач судову партію не накопичив і вантаж.

          Відповідно до п. 4.3 договору, норма одночасного зберігання вантажу в порту  - 2500 тон. Строк навантаження судової партії у кількості 2500 тон – 10 діб.

Згідно п. 9.5. договору, при невиконанні пункту 4.3. договору і не вивезенні вантажу з порту в строк більше 10 діб відповідач зобовязаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості договору за кожний день прострочення, яка нараховується з наступного дня після сплину строку накопичення судової партії вантажу.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується із вимогами позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 183687грн.20коп. згідно п. 9.5 договору, з розрахунку: 390450 дол. США х 0,1% : 100% = 390,45 дол. США на добу; 390,45 х 97 діб = 37873,65 дол. США, що складає за курсом НБУ 183687,20 грн.

          Згідно п. 2.1. договору, перевантаження вантажу здійснюється в об'ємі 47500 т на рік та 7500 т щомісячно по 3 судових партії вагою 2500 +/- 5% т.

Відповідно до п.9.6 договору, у разі невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених пунктом 2.1. договору і несвоєчасного вивезення вантажу з порту позивач має право переглянути свої зобов'язання по наданню майданчика по накопиченню вантажу і розірвати договір, попередивши про це відповідача за 10 діб до розірвання. У разі такого розірвання договору відповідач повинен розпорядитися вантажем і звільнити складські приміщення. При невиконанні цих зобов'язань він повинен сплатити неустойку в розмірі 10% вартості послуг порту по переробці судової партії вантажу за кожний день прострочки.

          Згідно ст.188 Господарського процесуального кодексу України і п. 9.6. вищевказаного договору, позивач 04 березня 2008 року звернувся на адресу відповідача з листом вих. № 01-8/413, яким попередив його про розірвання договору і просив звільнити вантажний майданчик і сплатити неустойку. Відповідач  вантажний майданчик не звільнив і штрафні санкції не сплатив.

Відповідно до п.9.6 позивачем  також правомірна нарахована до сплати відповідачу неустойка в розмірі 112520 грн. з розрахунку: 2500 т х5,8 дол. США х 10% = 1450 дол. США на добу; 1450 х 16 (з 15 по 31 березня 2008 року) = 23200 дол. США, що складає за курсом НБУ 112520 грн.

Враховуючи той факт, що сторонами у договорі не було встановлено термінів сплати неустойки, керуючись ст.530 Цивільного кодексу України,  позивач, листами від 07.02.2008 року № 01-8/233, від 04 березня 2008 року вих. № 01-8/413, від 07.04.2008 року № 01-8/595 звертався на адресу відповідача з вимогами щодо сплати неустойки. Однак, відповідач  у встановлені  зазначеною нормою  терміни, відповіді на претензії позивача не направив, вантажний майданчик не звільнив і штрафні санкції  не сплатив.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, а також доведення факту порушення з боку відповідача умов договору, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 296207грн.20коп.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Посилання відповідача на те, що в листі позивача на адресу відповідача вказано, що відповідачем не виконуються умови договору № 02-25/25 від 15.05.2007 року, який між сторонами ніколи не укладався та не виконувався, колегією суддів до уваги не приймаються. Як встановлено колегією суддів, між сторонами був укладений і виконувався лише один договір, а саме № 02-25/75 від 15.11.2007 року, і саме про правовідносини між сторонами за цим договором йшла мова у листі позивача від 04 березня 2008 року вих. № 01-8/413, а тому технічна помилка у вказаному  листі щодо номеру та дати договору, не позбавляє права позивача  на розірвання договору і застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи,  висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення суду по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга  відповідача задоволенню не підлягає.

          Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом (2962грн.07коп. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача. Державне мито за апеляційною скаргою у сумі 1481грн.04коп. відносяться на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105  Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький  апеляційний господарський суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валерія», м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 р. у справі    № 6/145-08 – без змін.

          Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 03.11.2008 року.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.