Постанова

від 28.10.2008 по справі 10/134/08-1/19/08-10/365/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/134/08-1/19/08-10/365/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 жовтня 2008 р.                                                                                    № 10/134/08-1/19/08-10/365/08  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс", м. Василівка Запорізької області,

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2008

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008

зі справи № 10/134/08-1/19/08-10/365/08

за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення АМК), м. Запоріжжя,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" (далі –Товариство)

про стягнення 5 975 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Дучевої Д.Д.,

відповідача –не з'явився,   

ВСТАНОВИВ:

Відділення АМК у січні 2008 року звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства 5 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 975 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням названого суду від 27.05.2008 (суддя Алейникова Т.Г), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, судді Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.), позов задоволено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон № 2210) виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи скасувати через неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відділення АМК подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.   

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.  Такий  інший  порядок  передбачено, зокрема,  частиною першою статті 60 Закону № 2210, відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського  суду.  З огляду  на  зміст  наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України. Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства та пені, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих Законів України. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 31.10.2007 адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення № 35-рш у справі № 03/28-07 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі – Рішення), яким:

·          визнано дії відповідача з ненадання інформації позивачеві при зборі доказів у справі № 03/23-07 під час відрядження спеціалістів Відділення АМК до Товариства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки;

·          відповідно до частин другої та п'ятої статті 52 Закону № 2210 Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5 000 грн.;

- Товариством не спростовано факт ненадання ним інформації на запит Відділення АМК;

- відповідач не надав позивачеві інформації про доход (виручку) на запит від 23.08.2007;  

- накладений позивачем штраф у сумі 5 000 грн. становить 294 неоподаткованих мінімума доходів громадян;

- Товариством Рішення отримано 07.11.2007, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.11.2007 (а.с. 10);

- Рішення у встановленому порядку не оскаржувалося та залишається чинним;

- відповідачем прострочено сплату штрафу на 13 днів (починаючи з 08.01.2008);

- Відділенням АМК через несплату Товариством у двомісячний строк штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 нараховано пеню в сумі 975 грн. за період з 09.01.2008 по 21.01.2008.  

Причиною виникнення спору постало питання щодо правомірності стягнення Відділенням АМК у судовому порядку з Товариства штрафу та пені.

Частиною другою статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має повноваження приймати розпорядження та рішення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.  

Згідно з статтею 51 Закону № 2210 порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 2210 за порушення, передбачені, зокрема, пунктами 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з частиною п'ятою статті 52 Закону № 2210 якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 2210 особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.  

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Передбачений цією нормою строк є присікальним.

Таку ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 та підпункті 6.2.4 пункту 6 чинної редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”.

Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною другою статті 56 Закону № 2210 також передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до приписів статті 56 Закону № 2210:

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду судом відповідної справи (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Отже, підстави та умови нарахування пені в даному випадку  визначено безпосередньо Законом № 2210 (частина п'ята статті 56), який встановлює обов'язковість пені в разі несплати штрафу, а також визначає правила її нарахування.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що Рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалося та зі спливом двомісячного присікального строку для його оскарження залишається чинним і обов'язковим до виконання, перевіривши правильність нарахування та розмір пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону № 2210 (що не потребує прийняття уповноваженим органом самостійного рішення про її  застосування), дійшли правомірного висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

У свою чергу, доводи скаржника щодо незаконного складу суду спростовуються наявними в матеріалах справи розпорядженнями про зміну складу суддів від 14.05.2008 та від 13.08.2008 (а.с. 67, 93).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, а тому також не можуть бути підставами для її задоволення.

Таким чином, рішення попередніх судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008 зі справи № 10/134/08-1/19/08-10/365/08 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Плюс" –без задоволення.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя               І.Бенедисюк

Суддя                Б.Львов