Постанова

від 02.11.2006 по справі 4/68-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/68-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 листопада 2006 р.                                                                                   № 4/68-38  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства “Сента”

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.07.06

у справі№ 4/68-38

господарського суду Волинської області

за позовомПриватного підприємства “Сента”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-Інтер”

простягнення 19112,00 грн.

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача Гаврилюк А.Ю. (дов. від 01.11.06)

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство “Сента” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-Інтер” 19112,00 грн. боргу. Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.06 (суддя Слободян П.Р.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 1308,52 грн. річних, 6257,68 грн. інфляції, 266,78 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 19112 грн. провадження припинено з підстав сплати відповідачем заборгованості після подання позову.

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Скрутовського П.Д., суддів: Онишкевича В.В., Слуки М.Г.) 18.07.06 ухвалив постанову, якою рішення місцевого суду скасував в частині стягнення річних та інфляційних та відмовив у позові в цій частині; в решті рішення господарського суду Волинської області залишив без змін. В частині скасування рішення постанова мотивована тим, що нарахування річних та інфляційних неправомірне, оскільки сторонами не визначено момент виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманого товару.

Не погоджуючись з постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.06, рішення господарського суду Волинської області від 23.05.06 залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на невірне застосування судами ст. 692 та 655 Цивільного кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за усною домовленістю 27.03.03 позивач – ПП “Сента” поставив відповідачу –ТОВ “Феміда Інтер” товар (меблі) на загальну суму 32060,00 грн. Отримання продукції підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. До подання позову відповідач розрахувався за отримані меблі частково –в сумі 12948 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач погасив решту боргу (19112 грн.). З приводу розміру проплат спір між сторонами відсутній. Фактично позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні за період з 27.03.03 по 27.03.06.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а відтак, до нього має бути застосована передбачена законом відповідальність. Втім, Львівський апеляційний господарський суд не погодився з такою правовою позицією, та вказав, що момент оплати сторонами не визначений, а тому, відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, позивач може вимагати проведення розрахунку в будь-який час, а відповідач зобов'язаний провести оплату протягом 7 днів з моменту такої вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Судами встановлено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу.

Фактично першою вимогою про оплату слід вважати позовну заяву, в якій висувається вимога оплатити решту заборгованості. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач погасив решту боргу - 19112 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обов'язковою умовою для застосування цієї статті є прострочення боржника.

Втім, з врахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України та того факту, що вимогою про сплату в її розумінні є лише позовна заява, то в даному випадку відсутній факт прострочення боржника. А отже, висновок господарського суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у стягненні 3% та інфляційних є правомірним.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Враховуючи  викладене та  керуючись  ст.ст.  1115 , 1117, 1119 , 11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Сента” залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.06 у справі № 4/68-38 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко