Рішення

від 17.11.2008 по справі 7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр", с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області 

До  Приватного підприємства "Агрофірма "Борисфен", с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області 

Про стягнення 10 000, 00 грн. та повернення майна на суму 9 000, 00 грн.

                                                                                                                     Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача:  представник Журавська Л.Ф., дов. № 511 від 10.11.2008р. 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр" (с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області) з урахуванням доповнень до позовної заяви, що надійшли до господарського суду 04.11.2003р., просить:

-          стягнути на свою користь з Приватного підприємства "Агрофірма "Борисфен" (с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області) 10 000, 00 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди;

-          повернути з незаконного володіння Приватного підприємства "Агрофірма "Борисфен" у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр" майно АЗС, а саме: будівлю АЗС, фундаменти двох блок пунктів, замощення, паркан, туалет, загальною вартістю 9 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором купівлі-продажу від 18.05.2000р. придбав у Приватного підприємства „Дніпроторгсервіс” автоматичну заправну станцію вартістю 10 000, 00 грн., що розташована за адресою: вул. Леніна, с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області. У липні 2000р. позивач отримав від відповідача лист з вимогою у триденний термін прибрати два автозаправних блок-пункти, що знаходяться на території відповідача. В подальшому, відповідач демонтував належне позивачу на праві власності майно, чим заподіяв позивачу матеріальну шкоду на суму 10 000, 00 грн., яку позивач просить відшкодувати на підставі ст. 440 ЦК УРСР. Доповнивши позовні вимоги вимогою про повернення з незаконного володіння відповідача позивачу іншого майна АЗС, позивач послався на незаконне володіння цим майном відповідачем, право власника, яким є позивач, вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, передбачене ст. 50 Закону України „Про власність”.

Відповідач позов не визнає. Відповідач зазначає, що будівля АЗС площею 15,2 кв.м та замощений бетонним покриттям майданчик АЗС площею 234 кв.м знаходиться в оренді у відповідача згідно договору оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 01.01.2002р., укладеного з громадянами співвласниками. До 01.01.2002р. вказане майно згідно договору про довічне управління майном, яке знаходиться в спільній частковій власності громадян, від 01.04.2000р. було передане в управління відповідача. Громадяни-співвласники у кількості 955 осіб набули право власності на вказане майно в результаті виходу зі складу членів КСП ім. Леніна, яке їм виділено у складі  спільного майнового комплексу. Відповідач заперечує правомірність придбання позивачем автозаправних блок пунктів у кількості двох штук, оскільки на дату укладення договору  купівлі-продажу від 18.05.2000р. назване майно не належало Приватному підприємству „Дніпроторгсервіс”. Відповідач заперечує наявність права у Приватного підприємства „Дніпроторгсервіс” продавати майно за договором купівлі-продажу від 18.05.2000р., оскільки останнє не було його власником. Однак, в той же час, відповідач підтверджує, що провів демонтаж заправок АБП-8,5 в кількості 2 шт. 17.01.2001р., з названої дати не використовує автоматичні заправні блоки, посилається на те, що позивач за належним йому майном до відповідача не звертався. Обставини знищення АЗС, на які посилається позивач, відповідач заперечує. В подальшому, відповідач послався на обставини визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості АЗС від 18.05.2000р., укладеного між Приватним підприємством „Дніпроторгсервіс” та позивачем.

Розгляд справи відкладався з 09.10.2003р. на 06.11.2003р.

Згідно ухвали господарського суду від 06.11.2003р. провадження у справі зупинено до вирішення Томаківським районним судом Дніпропетровської області справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.05.2000р. між Приватним підприємством „Дніпроторгсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр”.

Згідно ухвали господарського суду від 24.10.2008р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 11.11.2008р. о 12:00 год.

Після поновлення провадження у справі позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за адресою згідно матеріалів справи.

Згідно ухвали господарського суду від 24.10.2008р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору продовжено терміном на один місяць.

В судовому засіданні 11.11.2008р. за погодженням представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості –АЗС від 18.05.2000р., укладеним Приватним підприємством „Дніпроторгсервіс”, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр” (с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області), як покупцем,   Приватне підприємство „Дніпроторгсервіс” продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр” купує об'єкт нерухомості –автоматичну заправну станцію (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору автоматична заправна станція (АЗС) розташована за адресою: с. Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область, вул. Леніна, складається з: будівлі АЗС площею 15,2 кв.м, двох автозаправних блоків закріплених бетонним фундаментом площею 7,5 кв.м кожен, замощеного бетонним покриттям майданчика АЗС загальною площею 234 кв.м, огорожі бетонної 84 кв.м. Ціна АЗС –10 000, 00 грн. (розділ 2 договору).

Передача майна від Приватного підприємства „Дніпроторгсервіс” позивачу проведена за актом приймання-передачі майна АЗС від 18.05.2000р.

Посилаючись на обставини набуття права власності на автоматичну заправну станцію відповідно до договору купівлі-продажу від 18.05.2000р., її знищення відповідачем, незаконне утримання відповідачем окремих складових автоматичної заправної станції, позивач вважає, що відповідач спричинив позивачу матеріальну шкоду в сумі 10 000, 00 грн., яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, а окреме майно АЗС, що перебуває в незаконному володінні відповідача, поверненню позивачу, що і є причиною спору.

Право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, належить власнику майна, що закріплює ст. 387 ЦК України.

Умовами застосування відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди є наявність майнової шкоди особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, наявність неправомірних дій чи бездіяльності, що спричинили шкоду, вина особи, що спричинила шкоду (ст. 1166 ЦК України).  Відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди застосовується при наявності перелічених вище умов у їх сукупності. Аналогічні положення містила ст. 440 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Між тим, рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2004р. по цивільній справі № 2-461/2004 за позовом Катеринич Валентини Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр” та Приватного підприємства „Дніпроторгсервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості –АЗС від 18.05.2000р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр” та Приватним підприємством „Дніпроторгсервіс”, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості АЗС від 18.05.2000р., укладений між Приватним підприємством „Дніпроторгсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр”, визнаний недійсним.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.05.2004р.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих,  що пов'язані з його недійсністю.

Отже, за недійсним правочином - договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості –АЗС від 18.05.2000р. позивач не набув право власності на майно, що було предметом купівлі-продажу. Відповідно, утримання зазначеного майна відповідачем, демонтаж його частини чи знищення не спричинює порушення прав та законних інтересів позивача.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Ч.1 ст. 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки, за умов недійсності договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості –АЗС від 18.05.2000р., суд не вбачає порушення цивільних прав позивача наявністю обставин, на які послався позивач в обґрунтування позову, та, відповідно, підстав для їх захисту в судовому порядку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Центр” (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Кірова, 34, ідентифікаційний код 24998836) зайво сплачене згідно квитанції від 09.06.2003р., яка знаходиться в матеріалах справи, державне мито в сумі 10 (десять) грн. 00 коп., про що видати довідку.

Суддя                                                                                                        Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 17.11.2008р.