Рішення

від 27.10.2008 по справі 23/54-08-2671

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/54-08-2671

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2008 р.Справа  № 23/54-08-2671

За позовом:  Кооперативу “Автомобіліст”            

До відповідача:  Відкритого акціонерного товариства “Сілікат”      

про стягнення 5403,6 грн.

Суддя                                                                                            Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: Шевчук О.П. голова кооперативу за протоколом №1 від 20.02.2007 р.;

                        Дорось Ю.М. за довіреністю № б/н від 05.06.2008 р.

Від відповідача:  не з'явився

Суть спору: про стягнення 5403,6 г грн.

У судовому засіданні 22.10.2008 року було оголошено перерву до 27.10.2008 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Кооператив “Автомобіліст” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Сілікат” про стягнення 5403,6 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року порушено провадження по справі № 23/54-08-2671.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2008 року строк розгляду справи було продовжено до 25.09.2008 року.          

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2008 року строк розгляду справи було продовжено за клопотанням сторін до 25.10.2008 року.          

У судовому засіданні 14.07.2008 року позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, відповідно яких просить стягнути з відповідача 11943,96 грн. та судові витрати і держмито в сумі 221,00 грн., всього на загальну суму 12164,96 грн.

Відповідач у судовому засіданні 14.07.2008 року надав до суду відзив на позов відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 04.08.2008 року позивач надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11768,91 грн., в тому числі  моральну шкоду 5000 грн., та судові витрати (держмито та ІТЗ) в сумі 221,00 грн.,  на загальну суму 11989,91 грн.

У судовому засіданні 20.08.2008 року позивач надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5403,60 грн. матеріальної шкоди, суму індексу інфляції 788,93 грн., суму пені за період з січня до червня в розмірі 576,38 грн., адвокатські послуги 1000 грн., моральну шкоду 5000 грн., та судові витрати (держмито та ІТЗ) в сумі 221,00 грн.,  на загальну суму 11989,91 грн.

Відповідач у судовому засіданні 20.08.2008 року надав до суду відзив на позов відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 10.09.2008 року позивач надав пояснення на позов, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 5403,60 грн. матеріальної шкоди, суму індексу інфляції 788,93 грн., суму пені за період з січня до червня в розмірі 576,38 грн., адвокатські послуги 1000 грн., моральну шкоду 5000 грн., та судові витрати (держмито та ІТЗ) в сумі 221,00 грн.,  на загальну суму 11989,91 грн.

У судовому засіданні 22.10.2008 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5403,60 грн. матеріальної шкоди, суму індексу інфляції 788,93 грн., суму пені за період з січня до червня в розмірі 576,38 грн., адвокатські послуги 1000 грн., моральну шкоду 5000 грн., та судові витрати (держмито та ІТЗ) в сумі 221,00 грн.,  на загальну суму 12989,91 грн.

Відповідач у судовому засіданні 22.10.2008 року надав до суду заперечення до пояснень на позов від 10.09.2008 р., відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Кооперативом “Автомобіліст” та Відкритим акціонерним товариством “Сілікат” був укладений договір про надання транспортних послуг від 08.01.2007 року.

Відповідно до умов п. 1 вказаного договору позивач зобов'язується виконати роботи по транспортуванню піску кар'єрного (в подальшому вантажу) відповідача, на власному автотранспорті.

Відповідно до умов п. 2 відповідач зобов'язується прийняти вантаж та сплатити роботу по транспортуванню вантажу, виконану позивачем, відповідно наданих транспортних накладних.  Оплата проводиться відповідачем в безготівкової формі на розрахунковий рахунок позивача протягом 30-ти днів з моменту виконання послуг по транспортуванню позивачем.

Відповідно до умов п. 3 договору вартість послуг по перевезенню вантажів складає: - 36 (тридцять шість) грн. 00 коп. (в т.ч. НДС 20%) за одну тонну перевозимого Вантажу. Маршрут транспортування Вантажу: пункт завантаження –пісчаний кар'єр с. Кучурган, пункт вивантаження – м. Одеса, Ленінградське шосе, 5-А (ВАТ “Сілікат”).

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач перевіз відповідачу продукцію, що підтверджується копіями наданих накладних: № 3 від 14 травня 2007р. перевезено 15,6 тонн піску; № 4 від 18 травня 2007р. перевезено 14,8 тонн піску; № 1 від 31 жовтня 2007р. перевезено 14,0 тонн піску;  № 3 від 25 квітня 2007р. перевезено 17,9 тонн піску; № 1 від 31 жовтня 2007р. перевезено 14,2 тонн піску; № 2 від 23 жовтня 2007р. перевезено 13,9 тонн піску; № 1 від 19 жовтня 2007р. перевезено 15,4 тонн піску; № 5 від 7 листопада 2007р. перевезено 15,5 тонн піску; № 1 від 25 грудня 2007р. перевезено 14,4 тонн піску; № 1 від 30 жовтня 2007р. перевезено 14,4 тонн піску, які є у матеріалах справи. Всього перевезено 150,1 тонн кар'єрного піску на загальну суму 5403,60 грн.

Відповідач у судовому засіданні 22.10.2008 року надав до суду заперечення до пояснень на позов від 10.09.2008 р., відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що позивачем нехтуються норми наведеної статті. Через ненадання витребуваних судом документів затягувався розгляд справи і цю обставину позивач намагається використати на свою користь і стягнути з відповідача через це моральну шкоду. Але представники відповідача змушені були витрачати свій час та суду і неодноразово знайомитись з матеріалами справи, щоб надавати пояснення та обґрунтування до заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5403,60 грн.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно 22.10.2008 року у судовому засіданні позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача також суму індексу інфляції 788,93 грн., суму пені за період з січня до червня в розмірі 576,38 грн., адвокатські послуги 1000 грн., моральну шкоду 5000 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційні витрати та пеню за несплату послуг, слід вказати наступне.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно вказаної статті Закону визначається верхня межа розміру пені і у випадку, передбачення пені договором і цей розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.  

Позивача неодноразово було зобов'язано обґрунтувати нарахування інфляційних витрат та пені відповідно до чинного законодавств, але на час винесення рішення відповідач не надав обґрунтованого нарахування інфляційних витрат та пені належним чином відповідно до діючого законодавства. Тому заявлені вимоги про  стягнення пені та індексу інфляції підлягають залишенню без розгляду, оскільки не були обґрунтовані належним чином.  

Відповідно до інформаційного лита Вищого господарського суду України від               11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм           Господарського процесуального кодексу України,  порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(зі змінами) –господарський суд у розгляді   справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум  штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного порядку п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 576,38грн. та індексу інфляції в сумі 788,93 грн. підлягають залишенню без розгляду.

Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату юридичних послуг в сумі 1000 грн., підлягають залишенню без розгляду, оскільки не були обґрунтовані належним чином,  при цьому господарський суд виходить з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 05.07.2008р. між Кооперативом “Автомобіліст”, в особі голови Шевчука Олександра Пилиповича, названого в подальшому АДМІНІСТРАЦІЯ, з одної сторони та Дорось Юлії Михайлівни (ВИКОНУВАЧ), була укладена угода, за умовами якої ВИКОНУВАЧ,  зобов'язується виконувати наступну роботу: підготувати матеріали для пред'явлення позову про стягнення з ВАТ “Сілікат” заборгованості на користь кооперативу, провести справу в господарських судах, виконати всі роботи по стягненню заборгованості. Строк дії договору до 05.08.2008 року.

Позивача неодноразово суд зобов'язував обґрунтувати вимоги стосовно витрат на послуги адвоката, цю вимогу не було виконано, не надано доказів оплати послуг адвоката, не доведено одержання адвокатських послуг.

Відповідно ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру”, яка визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи   підлягають сплаті, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на суму 5000 грн. суд зазначає наступне.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка  її завдала, за наявності її вини.

Правильне застосування ст. 1167 ЦК України можливе лише з врахуванням ст. 23 ЦК України, яка надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина друга статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода може бути  виражена: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні  спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Як випливає з положень Цивільного кодексу України, який регулює спірні правовідносини позивач у справі про стягнення моральної шкоди повинен довести факти, з якими закон пов'язує настання відповідальності за завдану моральну шкоду.

На думку позивача, такими фактами є несплата грошей.

Критерії, покладені позивачем в основу розрахунку шкоди, нанесеної, на його думку, діями відповідача, не підпадають під критерії визначення моральної шкоди, встановлені ст.23 Цивільного кодексу України та в Постанові Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

На підставі вищевикладеного суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачу саме моральної шкоди, тому позов в цій частині слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача в частині основного боргу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині основного боргу на суму 5403,60 грн. та такими що підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Сілікат” (65031, м. Одеса,  вул. Ленінградське шосе, 5а; р/р 26005660588760 в ОФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Одеса, МФО 328016, код 05518658) на користь Кооперативу “Автомобіліст” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, 22/33; р/р 26007135311 в ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 388498, код 20981260) суму боргу 5403 (п'ять тисяч чотириста три) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 49 (сорок дев'ять) грн. 08 коп.

3. Вимогу в частині стягнення пені на суму 576,38 грн. залишити без розгляду.

4. Вимогу в частині стягнення інфляції на суму 788,93 грн. залишити без розгляду.

5. Вимогу в частині стягнення моральної шкоди на суму 5000 грн. залишити без розгляду.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Рішення підписано 31.10.2008 року.

Суддя                                                                                       Степанова Л.В.